Сценарій "Ніч перед Різдвом"

Сценарій вистави «Ніч перед Різдвом»

Презентація виступає фоном, декорацією. Для того, щоб в презентації все працювало(музика, звуки, анімації)  треба її завантажувати повністю папкою.

Дія перша

Слайд №1

 Автор

• Минувся останній день перед Різдвом. Прийшла зимова ясна ніч. Зазорилося. Місяць пишно виплив на небо посвітити добрим людям та всьому мирові, щоб весело було всім колядувати та Христа прославляти. Мороз брався дужче, зате кругом було так тихо, що за півверстви чулося, як рипить мороз під чобітьми. Ще жоден гурт парубоцький не проявлявся попід вікнами; тільки місяць зазирав крадькома до хат, мовби виманював дівчат, які прибиралися та чепурилися, щоб хутчій повибігати на рипучий сніг. Аж ось в одній хаті з комина посунув дим і хмарою пішов по небі, а разом із димом верхи на мітлі вилетіла відьма.

Слайд №2   СОЛОХА (На сцену на мітлі вилетіла відьма Солоха. Краде з неба зорі. Незабаром відьма назбирала їх повний рукав. Чотири чи три ще блимало).

Автор.

• А от собі чорт, якому остання ніч зосталася блукати на білім світі та під'юджувати на гріхи добрих людей.

ЧОРТ  (Тим часом Чорт закрадався потихеньку до місяця і вже простяг був руку схопити його,  але враз смикнув її назад, мов опечений, поссав пальці, подригав ногою і забіг з другого боку та знову ж таки відскочив і відхопив руку. Але ж, хоч і як йому не таланило, хитрий чорт не покинув своїх витівок. Прискочивши, раптом схопив він місяця вобіруч, гірко кривлячись та дмухаючи перекидав його з руки в руку, мов той дядько, що добув голими руками жарину для своєї люльки; аж тоді сховав похапцем до кишені та й побіг собі далі, пореготавши, оглянувшись, мов і не він).

Дія друга

Слайд№3                   

 Чуб 

-То ти, куме, кажеш, що не був іще у дяка в новій хаті?  Там тепер буде славна гульня! Аби-но тільки нам не спізнитись!   

  (Чуб поправив пояса, що тісно підперізував кожуха, глибше насунув свою шапку, стис у кулаці батога — страх та кару для в'їдливих собак, але, поглянувши вгору, зупинився...)

• Що за дідько! Глянь, глянь-но, Панасе!..

Панас          - А що?     (підвів голову теж догори)

Чуб              -Як то що? Та ж  місяця  нема!

Панас          - Що за недобра мати! Таки й справді нема місяця!

 Чуб             - І треба ж було (утираючи рукавом вуса) якомусь чортяці устромити свого носа!.. Наче на сміх... Зумисне, сидячи в хаті, заглядав у вікно: ніч гарна навдивовижу! Ясно, сніг вилискує проти місяця. Все було видно, наче вдень. Не встиг ступити за поріг, і на тобі, хоч в око стрель! Щоб йому всі зуби поламалися у сухий гречаник. Ну, як же, куме, що будемо робити? Надворі ж бо темнота.

Панас         -  Про мене лишаймося хіба вдома.

Чуб              - Таки ні, куме, ходім! Так не годиться, треба йти!

Автор          - Отак козак Чуб з кумом Панасом попленталися до дяка на гульню.

Дія третя

Слайд№4                    

Автор 

•  Тепер погляньмо, що робить, сама зоставшися, його дочка-красуня. Оксані не минуло ще й сімнадцяти, а вже мало не по всьому світі, і по той бік Диканьки, і по цей бік Диканьки, тільки й мови, що про неї. Парубки гуртом проголосили, що кращої дівки й не було і не буде ніколи на селі. Оксана знала й чула все, що про неї мовилося, і вередлива була, як кожна красуня.

Оксана

• І чого це надумано славити про мене, буцімто я гарна?  Брешуть люди, я й зовсім негарна!Хіба, може, й справді чорні брови та очі мої, — провадила красуня, не випускаючи дзеркальця, — такі гарні, що вже інших і на світі немає? Та й яка краса у цьому кирпатенькому носі, і в щоках, і в губах? Буцімто гарні мої чорні коси? Ой! Інший злякався б їх увечері: вони мов довгі гадюки, переплелись та обвилися круг голови. Я бачу тепер, що й зовсім не гарна! — І, помалу відхиляючи від себе дзеркало, скрикнула: — Ні, таки вродлива! Ой, яка вродлива! Диво дивне! Яку ж радість дала б я тому, чия буду жінка! Як же милуватиметься мною мій чоловік! Він і пам'ять стратить! На смерть зацілує.

Вакула   (прошепотів, увійшовши тихо )

- От так дівчина – і чваниться вона не так, щоб дуже. Може з годину яку стоїть, вдивляючись у дзеркало, надивитися не може, ще й вихваляє себе вголос!

Оксана

• Таке-то, парубки! Чи я ж вам до пари? Погляньте-но на мене, як я павою виступаю; сорочка в мене червоним шовком вишита. А стрічки на голові! Вам і довіку не бачити пишнішого брузументу. Цього всього накупив мені батько, щоб посватав мене найкращий хлопець у світі.

Слайд№5       Пісня Оксани     (увімкнути мінусовку)        

Усміхнувшись, обернулася вона та й побачила коваля... Скрикнула й суворо стала перед ним.          Коваль і руки опустив.

Оксана  (сердито)

  - Ти чого прийшов сюди? Може, хочеться, щоб випровадила за поріг лопатою?  Ви всі майстри до нас підсипатися. Миттю пронюхаєте, як батьків удома немає. Е-е-е, знаю вас!

Вакула

  - Не гнівайся на мене! Дозволь хоч поговорити та поглянути на тебе.

Оксана

   - Хто ж боронить – говори й дивися!  (Сама ж розвертається до дзеркала)

Вакула      - Дозволь же мені коло тебе й сісти!

Оксана     - Сідай.

Вакула       - Ясочко моя, зоре моя, Оксано, дозволь же поцілувати тебе!

                    (заохочений коваль пригорнув її до себе, сподіваючись поцілунка)

Оксана відхилила свої щоки і відіпхнула його

Оксана

 - Ще чого захотілося! Йому як мед, то вже й ложкою! Геть від мене, в  тебе руки шорсткі від заліза. Та й сам ти димом пропах. Мабуть, геть  чисто вимастив мене сажею    (Штовхає від себе Вакулу)

Вакула  

- Не любить вона мене  (думав собі, голову звісивши, коваль).  Їй усе забавки; а я стою перед нею, мов дурень той, і очей не можу одвести. І все так-о стояв би перед нею, і повік не зводив би з неї очей! я її так люблю, як ніхто на світі не любив і не любитиме ніколи.

Оксана          - А дівчата чогось не йдуть усе... Що воно за знак? Давно б час колядувати.  Мені вже нудно стає.

Вакула    

         - Господь із ними, моя кралечко!

Оксана    

         - Овва! З ними, певно, прийдуть і парубки. Ото заведеться гульня! А скільки-то вже сміховини всякої наплетуть, тільки здумати!

Вакула            - То тобі весело з ними?

Оксана           - Та вже ж веселіше, як із тобою…           

Слайд№6       - Ага! Стукнув хтось, чи не дівчата з парубками?

(Гуркіт у двері та голос: "Відчини", що лунко розлігся на морозі)

Дія четверта

Слайд 7 Дівчата та парубки із мішками вдерлися до Чубової хати, обступили Оксану.

Одарка:  

 - Оксано, привіт! Годі вдома сидіти нудьгувати! Ходімо на вулицю! 

(Галас, регіт, балаканина приголомшили коваля. Всі наввипередки хапалися оповісти красуні якусь новину, викладали з мішків та хвалилися паляницями, ковбасами, варениками, що вже чимало наколядували. Оксана, здавалося, була аж надто щаслива та радісна, щебетала то з тією, то з тією і реготалась не вгаваючи).

(Дівчата танцюють)

Оксана  

      - Еге, Одарко!  У тебе нові черевики? Ой, які ж гарні! Ще й із золотом! Добре тобі, Одарко, у тебе є кому все купляти, а от мені ніхто не добуде таких ловких черевичків.

Вакула 

       - Я тобі добуду такі черевички, що мало яка й панночка носить                                   (зіскакує з місця, кидає об землю шапкою)

Оксана     

  - Ти?  (скоро та згорда глянула на нього Оксана). Цікава б я знати, де ти допнеш такі черевички, щоб наділа я на свою ногу. Хіба принесеш ті самі, що носить цариця?

Дівчата.

        -Бач, яких забажалося!         (закричали, сміючись)

Оксана

- Будьте ви всі за свідків, якщо коваль Вакула та принесе ті самі черевички, що цариця носить, то от вам слово, що вийду зараз за нього заміж.

Хлопці      -  Привіт, дівчата, які ви гарні та веселі, ходімо на вулицю в сніжки грати та колядувати!

Слайд 8  Грають в сніжки, виконують танок «Струмочок».

                Дівчата та парубки йдуть

Вакула 

   - Смійся, смійся!  (промовляв, виходячи слідом за ними). Я й сам сміюся з себе! Думаю, та ніяк не збагну, де це дівся розум мій? Вона мене не любить — що ж, Бог із нею! Ні, годі, час покинути ці дурощі.

Дія п’ята

Слайд 9

( Входить Вакула. Бачить чорта. Відступає. Спочатку хреститься. А потім бере різку і прямує до нього).

Чорт       - Ой, Вакуло, забери різку! Зроблю, що скажеш!

Вакула   - Відвези мене до самої цариці.

Чорт       - Відвезу куди скажеш. Тільки не хрести різкою. Сідай!

Вакула пробує сісти на нього, але чорт скидає його.

Вакула   - От бісове поріддя, що ж ти робиш?! (Сідлає чорта)   Вперед, до цариці.

Дія шоста

Слайд 10         

 Автор 

   -Допоки наш Вакула діставав ті самі черевички, Оксана сумувала, в серці  їй щось казало, що вона дуже немилосердно обійшлася з Вакулою й весь час була сама не своя.

 Слайд 10         

 На сцені з'являється засмучена Оксана і її батько Чуб  (звучить пісня)

Входить Вакула  із черевичками

 Оксана     - Ой!

Чуб оторопіло дивиться

Вакула -  Змилуйся, батьку, не гнівайся! (стає на коліна )

Чуб        - Ну буде з тебе, вставай! Старих людей завжди слухай! А тепер кажи, чого  тобі хочеться?

Вакула     - Віддай, батьку, за мене Оксану!

Чуб           - Оксану?! (пауза, посміхається)  Добре!  Закликай сватів!

Вакула (до Оксани)    - Оксано,ось поглянь, які я тобі черевички приніс! Ті самі, що цариця носить.

 Оксана    - Ні, ні не треба мені черевичків! Я й без черевичків… вийду за тебе.

(Вакула підійшов ближче, взяв Оксану за руку, вона  очі спустила, коваль тихенько поцілував її  і поклонилися).

Слайд 11

Автор

 -Ця історія схожа на стару добру казку, яка закінчилася хеппі-ендом.  А все тому, що чудеса відбуваються та мрії обов’язково збуваються, а особливо у свята. Пам’ятайте - світом править любов. Кохайте та будьте щасливими!