Сценарій позакласного заходу з української літератури "Андріївські вечорниці"

СЦЕНАРІЙ СВЯТА "АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ"

 

Мета. Поглиблювати знання учнів про звичаї, обряди, що виробилися українцями впродовж століть. Захоплюватися невичерпним джерелом яскравої неповторності українського народу, його унікальної культури і високої духовності. Розкрити світ народних звичаїв та обрядів, сприяти вихованню любові до Батьківщини, патріотизму.

На сцені макет української хати, стіл, накритий скатертиною, на столі вареники в макітрі, пиріжки в полумисці, узвар у глечику, біля столу – лава.

 

Ведуча. З давніх-давен славилася Україна таким звичаєм, як ворожіння у ніч на Андрія. Ця давня традиція – прекрасний витвір людської фантазії, призабутої сьогодні. Ми хочемо повернути їй  життя. Нехай оживе одна із сторінок молодості наших матерів і бабусь.

Музика 1

Господиня. Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Як подумати, що коли ми ще дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, то аж тини тріщать…Зовсім не те, що тепер. От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой –Ой – йой! Куди все поділося?

Музика 2

( господиня схоплюється. Заходять дівчата)

1 дівчина .Добрий вечір вашій хаті,

Уклін господині,

Чи веселі вечорниці в нашій Україні.

Добрий вечір, господине, славна молодице.

Чули, що в цій хаті будуть вечорниці.

2 дівчина. Аби щастя було в хаті,

Щоб усі були багаті,

Аби було любо, мило,

Аби всі були щасливі.

3 дівчина. Будем з вами добрі, щирі,

То і будем жити в мирі.

Тоді всім нам допоможе

Матір світу – Мати Божа.

Господиня. Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!

Просимо, просимо.

Поспішайте, дівчатонька,

Все приготувати,

Бо пора вже вечорниці

Всім нам починати.

Господиня. Вмощуйтесь зручніше. Будьте як вдома. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата?

Дівчата. Хочемо!

Господиня. Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стане та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата, спробуйте і перевірте. Роззувайтеся! Ти, Оксано, перша, і так чобіт за чоботом і до самого порога.

Музика 3

(Дівчата, сміючись, переставляють чоботи до самого порога, поки вітають першу і другу «відданиць», хлопці крадуть з порога перший чобіт.)

4 дівчина. О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав чобіт? (Виглядає за двері, там хлопці, заходять у хату).

Відразу наречений об’явився. Прошу віддати, а то в ноги зимно.

1 хлопець. Може, ще й взути?

4 дівчина. Це я вже сама вмію. Бач, заміж першою збираюсь!

2 хлопець. А чого ж то нас ніхто не кличе? Зірка перша вже зійшла!

5 дівчина. Ходіть, ходіть, ворожити будемо.

Музика 4

(Хлопці заходять під фонограму укр.. нар. пісні)

3 хлопець. Добрий вечір, добрим людям!

Господиня. А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.

4 хлопець. Добрий вечір вам, а то дівчата слова не дадуть сказати.

5 хлопець. А давайте, хлопці, небилиць розкажемо, тільки не перебивати і не казати «брешеш».

6 хлопець. В раю річка сметани тече. Над річкою дерева, замість листя – гречані вареники:пухкі та свіжі, ніби щойно з печі. Під тими деревами люди лежать, і як тільки котрий їсти захоче – рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану – бовть! Винирнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот, тільки встигай жувати. Вирішив я і собі пристати до них. Підходжу до крайнього – таке розпаслось, що й дихати йому важко, питаюсь: «Чи не можна, пане-брате, й мені коло вас тут прилягти?» а він – луп очима та й каже:  «А ти хто такий, твій батько чим займався?»

- Та звісно, хлібороб. А він як визвірився на мене: «Іди звідси, тут самі нероби лежать!»

7 хлопець. Це ти про рай розказував, а ось послухайте про пекло! Іду я, іду, дійшов до самісінького пекла. Дивлюсь: скрізь темно і смола ніс забиває. Дивлюся – сидять чоловіки і смола в них із носа, і з рота сиплеться. Я питаю,  що це з вами. А один каже: «Це через те, що на тім світі табак курив і полюбляв сміятися». Я скоріше від них, а далі ще гірше. Тут людей стільки, та все в казанах зі смолою варяться, а сморід такий іде, що аж в носі крутить. «За що вам така кара? – питаю. «А через те, що колись брехали, уроки в школі пропускали, людей старших не поважали.» Я  як злякався, так одразу і прокинувся, та скоріше до вас, на вечорниці.

1 дівчина. Та що там ваші небилиці. Дівчата, що я вам зараз скажу – і не повірите.

2 дівчина. Та що там вже, говори.

3 дівчина. Я вчора Михайла – тітки Орисі, що біля ферми живе, внука з міста бачила так близько, як оце зараз вас бачу.

4 дівчина. Та що там бачила. Я з ним навіть говорила, як оце зараз із вами говорю.

1 дівчина. А я з ним навіть цілувалася, як оце зараз із вами…. Ні, це було зовсім інакше. (Всі сміються)

2 дівчина. Брешеш, не цілувалася.

1 дівчина. Це я брешу? ! Та ти мені просто заздриш!!!

2 дівчина. Це я заздрю?

3 дівчина. Дівчата, перестаньте сперечатися. Ви знаєте, якщо мені Петро сьогодні не освідчиться, то я собі щось зроблю.

4 дівчина. Нічого ти собі не зробиш.

3 дівчина. Це я не зроблю?! Та я собі знаєш що зроблю!!! Я собі нову зачіску зроблю!!! Я на потилиці його ім,я вистрижу!

2 дівчина. А мій Степан, якщо до мене не підійде, то я на себе руки накладу.

1 дівчина. Як накладеш?!

2 дівчина. Як – як, ось так. (кладе руки собі на голову) (Всі сміються)

3 дівчина. Та вистачить, дівчата, вже про хлопців говорити. Давайте ліпше заспіваємо.

Музика 5

(Співають українську народну пісню «Цвіте терен»)

1 дівчина. Слухайте, дівчатонька, а може, щоб Михайло звернув на мене свій погляд, мені пластичну операцію зробити?

2 дівчина. Та на твою операцію в усій Україні пластику не вистачить..(сміються)

Господиня. Та що ви все про хлопців та про хлопців Давайте про ворожіння поговоримо . Дівчата в давнину брали  борошно, сипали в окрему тарілку кожна, бігли до джерела, набирали повен рот води, прибігали , брали тарілки з борошном і місили паляничку. Кожна свою позначали, на бляшку і випікали.

Андрій. Тітко Ганно! А для чого оті паляниці позначати?

Господиня. Щоб кожна дівчина свою впізнала…

Андрій. А що буде як паляниці спечуться?

Господиня.  Їх клали в рядок і приводили собаку. Чию паляницю собака найшвидше з,їсть, та дівчина найшвидше заміж піде.

Андрій. Ото цікаво! Я пішов по собаку.

Господиня: Зачекай! По якого собаку? Ми сьогодні  осучаснимо цей звичай. Зараз дівчата візьмуть по пиріжку, намітять кожна свій, а один із хлопців з зав’язаними очима вибере, чий пиріжок попадеться, ті дівчині – робить комплімент.  (Гадання)

Музика 6

Роман. Ви б, тітко, розказали, звідки пішов отой звичай – гадати на Андрія.

1 дівчина. Розкажемо, як від старих людей чули.

Андрій – один із апостолів Ісуса Христа. Його ще називають Первозванним, бо саме його та його брата Симона - Петра Ісус зробив своїми першими учнями.

2 дівчина. Вони обидва були рибалками, обидва без вагань прийняли вчення Христа і були наділені здатністю зцілювати хворих людей. Каліки, незрячі, хворі після зустрічі з ними одужували. З роками народ звертався до Андрія Первозванного, як до свого зцілителя.

3 дівчина. Люди вірили, що саме в ніч народження апостола Андрія можуть збутися ті бажання, які омріяв кожен. А особливо дівчата, а ще старі люди кажуть, що все загадане збудеться тільки тоді, коли в нього віриш. Без віри гадання не буде мати ніякої сили.

4 дівчина. 13 грудня – одне з трьох важливих свят передріздвяного циклу. Перше – Введення Марії в храм (4 грудня), друге – Андрія Первозванного (13 грудня), третє – Миколи Чудотворця (19 грудня).  Ці свята ніби регулюють поведінку людини: саме від Введення починається піст. У цей час молодь навчають різних ремесел, співаючи чи ведучи розмови. Розповідають казки та легенди повчального характеру. В них засуджується брехня, розпуста.

1 дівчина. Та Ой ми зовсім про калиту забулися.   Які ж вечорниці без поїдання калити.

Господиня. Так де ж калита?

2 дівчина.  Ось вона. (Калита підвішена на довгій палиці)

Охоронятиме її «Пан Калитинський». Бажаючі  «сідають верхи» на коцюбу та «їдуть» кусати калиту.

Мета «Пана Калитинського»- розсмішити «пана Коцюбинського»

Мета «Пана Коцюбинського» - не розсміятися. Якщо він хоча б посміхнеться – то «пан Калитинський » помаже його сажею.

Музика 7

1 хлопець. Доброго здоров,я, пане Калитинський!

2 хлопець. Добрий вечір, пане Коцюбинський! Куди ви прямуєте?

1 хлопець. Та калиту ж їду кусати!

2 хлопець. А я буду по обличчю писати!

1 хлопець. А я таки вкушу!

2 хлопець. А я таки впишу!

Наприклад:

1.             Затанцювати догори ногами.
2.             Прокукарікати тричі.
3.             Пробігти, гавкаючи.

Надя Артюх. Добре, добре хлопці. Для вас калита пеклася. Всім дістаніться по шматку.

(Ділить калиту між усіма) 

Господиня. Хлопці, а розкажіть нам ті гадання що вивідали у старих людей вивідали.

1 хлопець.  Та бабця Одарка розповіла, що вона, як була дівкою, кинула на Андрія чобіт за тин, так собака його поцупив і заніс прямо у двір де вона зараз живе.

Господиня. Я знаю, куди чобіт носком поверне, то туди і заміж підеш. Ану давайте спробуємо. (Дівчата кидають чоботи)

1 дівчина. Ой, а в кого це я влучила?

1 хлопець. Та в кого ще, як не в мою маму.

1 дівчина. Ого, прямо в свекруху попала. Скоро заміж вийду, та не скоро улюбленою невісткою стану.

Господиня. Дівчата, а як будете додому йти не забудьте «паркан» порахувати. Розказую як : підходите до паркана і якнайширше розставляєте руки. Чи більше дощечок обхватите тим багатшими будете у майбутньому. Тільки будьте уважні, бо хлопці можуть паркан вимазати варенням – це щоб дівчину до себе приклеїти.

1 хлопець. Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам за стіл багатий. Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.

1 дівчина. Ми гуляли, веселились,

                  Усім весело було.

                 Вечорниці завершились

                 І здається все пройшло.

2 хлопець. Ні, так просто не проходить,

                   В серці струночка бринить.

                   Про шкільні ці вечорниці

                   Спомин в серці буде жить.

Ведучий. Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам’яті!

Музика 8