СЦЕНАРІЙ

привітання воїнів ЗСУ з Днем захисника України

підготовлений : заступником директора з ВР Подоляк В.М.

Шановні наші воїни – чоловіки, сини, брати, кохані! ! Дозвольте привітати вас  зі святом – Днем захисника  України . Військові традиції не вмирають, доки існує сам народ, доки розвиваються його збройні сили.  В нелегкий для нашої неньки – України час встали ви на її захист. І  тому цей день  сьогодні  став всенародним святом. Це данина любові та поваги до захисника Батьківщини та учасників бойових дій в гарячих точках нашої планети.  І це сьогоднішнє свято для всіх людей військової справи, доблесті і честі .  В цей нелегкий час ви захищаєте мир і спокій нашої неньки – України.

Виходять діти

 1.Мир на землі — це затишок і тиша,
Це сміх дитячий і душі політ,
Коли поет чарівні вірші пише
Про незвичайний, дивовижний світ.

2. Мир на землі — це росяні світанки,
Краса і творчість, пісня у гаях.
Мир на землі — це вечори і ранки
Із радістю і щастям у серцях.

3. Мир на землі — це дім і мама, й тато,
Й любові стільки — просто через край!
Це та земля, де щастя є багато
І в кожній хаті — хліба коровай.

4. Це та земля, де сміх і пісня лине,
А діти йдуть до школи знов і знов.
Й ніколи у боях ніхто не гине,
Бо там господар — щастя і любов.

Ведучий 1 Добрий день, вам добрі люди!

Хай добро завжди вам буде!

Ведучий 2 Ми прийшли   вас привітати,

Щастя й миру побажати!

 Ведучий 1  Зустрічайте майбутніх захисників Вітчизни - наших маленьких козачат.

  1 Поведу таку я річ:

     Що ми знаємо про Січ

     І про нашу Україну

     Й нашу армію єдину.

     2 Знаю, друзі, - славна Січ,

        Ворогам ішла настріч,

        Рідну землю захищала

       І народ наш прославляла .

  3 Наші хлопці –козаки

     Будуть гарні вояки.

  Хай лиш трішки підростуть

  Тоді й в армію підуть .

    4 Маленькі наші ноги,

        Та знають свою путь.

          На службу Україні,

          Як виростуть підуть .

  5 Маленькі наші руки

     Та кріпнуть і ростуть .

      На службу Україні

      Всю працю віддадуть.

Дитячі в нас серденька

Та щире в них чуття.

Любити Україну

Будуть ціле життя.

7 Маленькі наші ноги

   Та взуті в чобітки

   На службу Україні

   Йдуть хлопці – козаки.  

8 Непереможну у бою

    Ми славим армію свою

    Бо всі на світі чесні люди:

      І дорослі  і малі,

   Хочуть миру скрізь і всюди,

   Хочуть миру   на землі.

Виходять ведучі.

Ведучий 1. Мир та добробут дуже важливі.  а куди ж подітися від кохання? У кожного з вас залишилися вдома кохані дівчата чи дружини. Хтось ще не встиг одружитися, а в когось вже встигли народитися діти…

Ведучий 2 А от наша наступна героїня  Проня Прокопівна  вже в очікуванні кавалера… Давайте подивимось, як  відбудеться її побачення.

Проня  Маменька, папінька, сейчас ко мне кавалер придут.

Химка Там під брамою якийсь панич стоїть, чи пускати?

Проня Почекай. Куди ж його вести, такий мотлох у таті! От шкандаль. Та прибирайте , мамо! Мамо, одіньте чепчик, папа, одіньте галстук. Химко !

Химка Га?

Проня Та не гавкай! Проня   Господи, чи все ж у мене на своїм місці? Чи по-модньому? Ой мамо моя, брансолета забула надіти!.  Чи шалю, чи мантилю? Незнаю, що мені більш до лиця?.. Або, може, й те й друге? Так! Нехай бачить! А книжки й нема! Коли треба, то як на злість! І, певно, знов занесла ота каторжна Химка до кухні, щобпироги на листках саджати! Ось, слава богу, знайшла якийсь кавалок... Все одно! Ху,господи, як у мене тіпається серце. Аж пукет по грудях скака!.. (Задумується, позираючи в дзеркало). Як би його прийняти: чи ходячи, чи стоячи, чи сидячи? Ні, краще лежачи, як інаша мадама в пенціоні приймала свого любезного. (Бере книжку й лягає на дивані). Ей,Химко, проси!
Химка. Чого просити?
Проня. Панича клич!
Химка. Так би й казали! (Пішла).Баришня лягли і просять .

Голохвостий і Проня.

Голохвостий (входить томно; у шляпі, рукавичках і при паличці )

Честь імєю, за великоє щастя, одрикамендуватись у собственнім вашім дому!

Проня мовчить.

Нікого нєту! Ні, Проня Прокоповна тут! (Одкашлює). Мой найнижчий поклон тому, хто вцьому дому, а перед усього вам, Проню Прокоповно! (До себе). Що вона, чи не спить часом? (Одкашлює дужче). Горю, палаю од щастя і такого разного, милая мамзеля, штовиджу вас на собственнім полу...
Проня (скинувши очі). Ах, це ви? Бонджур! А я так зачиталась! Мерси, што прийшли...
Мамонька, папонька, ґосподин Голохвастов прийшол, пожалуйте!
Голохвостий. Ви ж меня одрикомендуйте, пожалуста!
Проня. Авжеж.

Т і ж, старі Сірки й Химка.
Сірчиха у кумеднім чепчику і хустці. Сірко у довгім сюртуці і великій хустці на шиї,виходять і низько кланяються.

Проня. Рикомендую вам мого хорошого знакомого.
Голохвостий (кланяється з пристуком). Свирид Петрович Голохвастов з собственною персоною. Позвольте до ручки? (Цілує).
Явдокія Пилипівна. Дуже раді! Вас уже так хвалили дочка наша, Проня Прокоповна...
Дуже раді, просимо!
Голохвостий. Проня Прокоповна по ангельской добротє, так і понімаєм, мерсі! (До Прокопа Свиридовича). Честь імєю рикомендувать себя: Свирид Петрович Голохвастов!
Проня (томно). От кресло; прошу, мусью!

Прокіп Свиридович. Позвольте спитати: ви синок покійного Петра Голохвостова, щоцилюрню держав за Канавою?
Проня. Ви, папонько, не знать как говорите: їхня хвамилія Голохвастов, а ви какогось хвоста вплели!
Голохвостий. Да, моя хвамілія натиральна — Галахвастов, а то необразованна мужва коверкаєть.
Проня. Разумєється.
Явдокія Пилипівна (до старого). Бач, я казала, що не той! А який розумний!

Голохвастов Ізвольте закурить.

Проня Позвольте і мені папіроску!
Прокіп Свиридович. Вони курять?

Голохвостий (подає). Пардон! Нєту лі іногда тут огню, бо я своєго забил!
Проня (гукає). Химко! Химко! Падай вагню!
Прокіп Свиридович. Вагню!

X и м к а виходить з повною покришкою жару.

Проня. Ти б іще цілий віхоть принесла! Сірників дайте, мамо!
X и м к а. Так і казали б, а то «вагню»...

Проня й Голохвостий.

Голохвостий (з папіросою). Звольте! Закуріть!

Проня закурює, Голохвостий курить і озирається.

Проня. Ваша папіроска шкварчить.
Голохвостий. Ето в грудє моєй-с!
Проня. Чого?
Г о л о х в о с т и й. Од любви!
П р о н я. Ах, што ви!
Голохвостий. То єсть тут у нутрє у меня такая стремительность до вас, Проню
Прокоповно, што хоч крозь огонь готов пройтить!
П р о н я (набік). Починається, починається! (До Голохвостого). Ах, ето ви кавалерські надсмєшки... Может, по кому другому; у вас стольки баришень...
Голохвостий. Ето ви пущаєте критику; я своєї душі, Проню Прокоповно, не покину лиш би гдє. Развє-хіба там, гдє ваша душа, — і больше в нікоторому мєстє.
П р о н я. А ви знаєте уже, яка моя душа?
Голохвостий. Ах, Проню Прокоповно, не рвіть меня как пуклю! Потому відітє, какой я погібший єсть человік.
П р о н я. Чого ж логібший?
Голохвостий. Потому здєсь у меня (показує на серце) такоє смертєльноє воспалєніє завелось, што аж шипить!
П р о н я. Когда б заглянуть можна було вам у серце.
Голохвостий. То ви би там увиділі, што золотими слов'янськими буквами написано: Проня Прокоповна Сєркова. Ах, но єжелі б золотой ключ од вашого серца та лежав у моєй душі у кармані, вот би я бив щасливий! Я би кожну минуту одмикав ваше серце і смотрєл би; не мився б, не помадився б, не пив, даже не курив би по три дні, та всьо б смотрєв би!
Проня. Ах, когда б же тому було правда? (Набік) Чого він навколішки не стає?
В грудє моєй — Визувій так і клекотить! Рішайте судьбу мою нещасную: прошу у вас руку й серце!
Проня. Ой, мамо моя! Я так стривожена... так сталось несподьовано... я... я... вас, ви знаєте... чи ви мене не обманюєте, чи любите? Я ще молода... не знаюсь у цім ділі...
Голохвостий. Ви не вєритє? Так знайте ж, що я рєшітельно нікого не любив, не люблю і не любитиму, окромя вас! Без вас мінє не жити на свєтє.

Проня. Так дуже любите? (Схиляється до його).
Голохвостий. То єсть говорю вам — кип'яток!
Проня. Ой страшно!
Голохвостий. Не безпокойтесь... обхождєніє понімаю...
П р о н я. І я вас дуже люблю! Душка мой! (Дає руку і цілує його). Я согласна... буть вашою половиною. От только спросить благословенія... Папонько, мамонько!Проня. Свирид Петрович Голохвастов дєлаєт мині предложеніє. |
Голохвостий. Прокопе Свиридовичу, і ви, Явдокіє Пилиповно! Я переговорил з вашою розумною дочкою Пронею Прокоповною про одну секретную вєщ. Я скоропостижнохочу женитися на їх, і вони согласні. Тепер я прошу у родителів, чи сдєлають вони честь поблагословить, значить, ето самоє предпріятіє.
Прокіп Свиридович. Як моя дочка, Проня Прокоповна, так хотять, то нам, старим, нічого перечити.

Євдокія Пилипівна . Благословляємо.

Ведучий 1  Оце так любов.  А давайте їм пісню гарну заспіваймо.