3 квітня о 18:00Вебінар: Гейміфікація уроку як засіб підвищення ефективності навчання

Сценарій родинного свята "Тарас Шевченко - сонце України"

Про матеріал

Сценарій родинного свята, під час якого учні поглиблюють знання про видатного сина українського народу - Тараса Григоровича Шевченка, декламують уривки віршів Великого Кобзаря, виконують і слухають пісні на слова Шевченка, показують сценку "Тарас з мамою", грають у гру "Звари куліш", а гості беруть участь у вікторині за творами поета, які самі вивчали, коли ще були школярами.

Перегляд файлу

ТАРАС ШЕВЧЕНКО - СОНЦЕ УКРАЇНИ

МЕТА. Поглибити знання учнів про життя видатного сина українського народу - Тараса Григоровича Шевченка.

Розвивати  творчі здібності учнів, спонукати їх до власної творчості.

Виховувати любов і повагу до традицій нашого народу, патріотизм.

 

Хід свята

Святково прибраний клас. Посередині – портрет Т. Шевченка, прикрашений вишитим рушником.

Дівчата виконують пісню і танок "Зацвіла в долині..."

Учитель. Хто є автором слів пісні? Сьогодні ви почуєте й інші пісні на вірші Тараса Шевченка, а також познайомитесь із Шевченком - художником.

 9 березня не лише Україна, а й весь світ буде відзначати двохсотріччя від для народження видатного Кобзаря. Він є символом честі, правди, безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість Шевченка зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини.

Девізом нашого свята є слова "Заповіту":


І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути,
Не злим тихим словом.


Учень.                 


Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка!


Учениця.  


Кобзарем його ми звемо                   Так від роду і до роду.

Кожен вірш свій і поему

Він присвячував народу.


Учень.               


Чисту матір і дитину                           Він прославив серцем чистим.

Всю осяв Україну

Поглядом він променистим.


Учень.       


Ось чому в сім’ї великій,                   У цвіту садів прекрасних  

Буде жити він навіки,

Як безсмертний наш сучасник.


Учитель.  Тарас Григорович створив багато віршів, які вивчаються у початкових класах. (Декламування уривків віршів Т.Г.Шевченка)


Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпощуться качаточка
Поміж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.


Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.


Ведуча.             


Чий портрет у кожній хаті

І у бідній і в багатій

Прикрашений рушниками,

Вишитий руками мами?


Всі.             Портрет Шевченка!

Ведучий.           


За що ж люди так шанують

І люблять поета?

День народження святкують,

Як найбільше свято?


Учень.       


Бо нещастя свого люду                  Ніс в душі Тарас,

Сіяв добре, мудре, вічне                   Поет серед нас.


Ведуча.               Чому гіркі людські болі

                            Гостро відчував?

Учень.       


Бо таку вразливу душу                   Господь йому дав.

Бо з дитинства не знав волі,         Кріпаком зростав.


Учитель. Кріпаками були батьки Тараса, Григорій Іванович та Катерина Якимівна, а Тарасові діди і прадіди були козаками, служили у Війську Запорозькому. Ми також є нащадками козаків, і зараз наші козаки пограють у гру "Звари куліш" - польову кашу.

Яким же був малий Тарас в дитинстві?

Учениця.            


Був цей хлопець кмітливий,        Чесний і справедливий.              Любив дуже читати,                          

А ще більше малювати,

А ще любив малий Тарас             Вечірні зорі рахувати.


Сценка «Тарас з мамою»

(На фоні тихої мелодії «Зоре моя вечірняя» звучить розмова Тараса з мамою.)

Тарас.        Мамо,  чому так багато зірок на небі?

Мама.        Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка поки людина не помре. А як помре – свічка гасне, зіронька падає. Бачив?

Тарас.        Бачив, матусю, бачив… Матусечко, а чому одні зірочки великі, ясні, а другі ледь-ледь видно?

Мати.         Бо, коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло це далеко видно.

Тарас.        Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічка світила найяскравіше.

Мати.         Старайся, мій хлопчику.

(На фоні мелодії «Зоре моя вечірняя» звучать слова матері.)

Мати.                  


Як гірко, як нестерпно жаль,

Що долі нам нема з тобою.

Ми, вбогі, змучені раби,

Не знаєм радісної днини.

Нам вік доводиться терпіть,

Не розгинать своєї спини.

Промовиш слово – і нагай

Над головою люто свисне.

І так усюди – з краю в край –

Панує рабство наневисне.


(Під музику йде.)

Учениця.   


Рано вмерла його мати,                   Лишивсь сиротою,

Не міг раду собі дати

З горем і журбою.


Учень.               


Були у Шевченка                            Брати й сестри рідні.                        Всі кріпаки, всі сироти,                 Усі дуже бідні.


Учень.       


Були сестричка Маруся,                   Яринка та братик Микита.            Малим його забавляла                   Найстарша Катерина.


Ведучий.    Як же далі склалася доля Тараса?

Учень.               


У пана Енгельгардта

За козачка служив.

Не згинався перед паном –

Служив, як умів.

Скуштував на юнім тілі

Не раз батогів.


Ведуча.      Що ж любив Тарас робити, де любив бувати?

Учень.       В літній сад він вечорами

                   Ходив малювати.

Учитель. Талант художника проявлявся в Тарасика змалку. Вугіллям, крейдою чи олівцем він малював скрізь, де тільки міг: на стінах, на дверях, на папері. З часом його мрії здійснилися.

 У 24 роки Тараса Шевченка зараховують учнем Петербурзької Академії мистецтв. Він створив багато картин. Писав олійними фарбами ("Автопортрет", "Катерина"), аквареллю (Пожежа в степу"), олівцем ("У Києві"). Деякі картини нагороджені срібною медаллю, зокрема - "Катерина".

Ведучий.      


Чи довіку залишився                       Тарас кріпаком?

Чи усе-таки звільнився                       Від своїх оков?


Учениця.  


О, довіку вдячний

Був Тарас Шевченко,

Що в саду Петербурзькім

Стрів його Сошенко.


Учень.                 


Сошенко й Григорович

У розумнім колі

Вирвали талант вкраїнський

З тяжкої неволі.


Ведуча.             А звільнившись від кріпацтва,

                          Чи став він щасливим?

Учень.       


Не жилось йому спокійно               На білому світі:

Всю неправду, всі нещастя,

Що душили груди                   Виливав він на папері                   Піснею між люди.


(Звучить уривок пісні "Реве та стогне Дніпр широкий...".)

Учениця.


Серце мліло

Від горя людського

Й викресало гордо й сміливо

Тарасове слово.


Учень.       


А вже цар

Та пані прелюті

Налякались того слова,

Бо люди розкуті

Підуть волю здобувати,

Кайдани ломати,

Із неволі

Народ визволяти.


Учень.       


Тому й засудили

Судом хижим

Судді-недоріки

І на каторгу заслали

Мало не на віки.


Учень.            


Десять літ пробув Шевченко

На солдатській службі.

Із казахами в їх краю

жив у щирій дружбі.


Учень.       


Повернувсь Тарас з неволі                Вже хворим додому.

Але пісню, але думу

Не забув складати.

Як страждала-горювала

Україна-мати.


(Звучить уривок пісні "Думи мої...")

Вчитель.   


Всі ви вчили і читали

Твори Кобзаря,

                   Як ви їх запам’ятали

                   Перевірю я.


Вікторина для гостей     "Продовжте речення"

Зацвіла в долині червона... (калина),

Ніби засміялась дівчина - ... (дитина).

Садок вишневий коло... (хати),

Хрущі над вишнями ... (гудуть).

Тече вода з-під ... (явора),

Яром на ... (долину).

Зоре моя ... (вечірняя),

Зійди над ... (горою).

Реве та стогне Дніпр ... (широкий).

Сердитий вітер ... (завива).

Діди й прадіди Тараса Шевченка були ... (козаками).

Майбутній Кобзар народився у сім'ї ... (кріпаків).

У пана Енгельгардта служив ... (козачком).

Любив Тарас вірші ... (складати), а ще любив ... (малювати).

Тарас Шевченко - всесвітньо відомий ... (поет) і ... (художник).

Учень.       


У нашій хаті на стіні

Висить портрет у рамі.

Він дуже рідний і мені,

І татові і мамі.

Він стереже і хату  й нас,

Він знає наші болі.


Учень.


Я добре знаю – це Тарас,

Що мучився в неволі.

Такий ріднесенький  -  дивись,

Він мов говорить з нами,

Він на портреті мов живий,

Ось -  ось і вийде з рами.


Учень.       


Тарасе, наш Кобзарю, всюди      Приходиш нині ти, як свій,

Тебе вітають щиро люди

На всій Україні моїй.


Учениця.         


Я, маленька українка,

Вісім років маю,

Про Тараса Шевченка

Вже багато знаю

Він дитя з-під стріхи,

Він в подертій свиті.

Він здобув нам славу,

Як ніхто на світі.


Учениця.    


А та наша слава

Не вмре, не загине

Наш Тарас Шевченко –

Сонце України.


 

D:\Наш компютер\Мои документы\Word\Наташа\фото\DSC06704.JPG

 

docx
Додано
15 серпня 2018
Переглядів
423
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку