Сценарій родинного свята «З теплом у серці»

Сценарій родинного свята

«З теплом у серці»

Мета: виховання в ліцеїстів шанобливого ставлення до батьків, бабусь і дідусів, членів родини, педагогів, до звичаїв і побуту українського народу; формування в ліцеїстів поняття ідеалу в житті, який відповідав би кращим зразкам української  народної педагогіки.

Обладнання: зал прикрашений рушниками, символами України, на столі вироби ліцеїстів, колоски, гілки калини, коровай.

Хід родинного свята

Ведуча:  Сьогодні у нас родинне свято,

ми дуже раді всіх вітати!

Ведучий: Хтось настрій добрий запозичить,

бо посмішка усім нам личить.

Хтось – слову доброму зрадіє,

бо про добро усі ми мрієм.

Ведуча: Добрий день, шановна родино, дорогі гості! Наше свято – це ще одна сходинка до сімейного зближення, до родинного єднання «в сім’ї вольній, новій».

Сьогодні ми з вами зібралися на святі «З теплом у серці». В Україні говорять: «Без сім’ї - немає щастя на землі». Саме в сім’ї дитина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ, навчається любові і добра, тут вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам’ять свого роду.

Ведучий: Родина, сім’я – це найдорожче для кожної людини. Сім’я – ось та пристань і гавань, звідки ми виходимо у широкий світ, ім’я якому життя. Прекрасно коли в сім’ї панують злагода, взаєморозуміння, повага. Родина це не тільки рідні родичі, адже родина до родини – це народ.

Ведуча: Ми українці народ, який складається з родин великих і малих, дружніх і працьовитих. Мамина пісня, батьківська хата, бабусина вишиванка, дідусева казка – все це наша родословна пам’ять, наші символи, наша історія. У сім’ї повинні любити одне одного, повинна панувати атмосфера взаємодопомоги, тепла, турботи, в такій сім’ї ростуть щасливі діти, а які батьки не хочуть бачити своїх дітей щасливими?

Ліцеїст:  Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро

Стрічаємо з хлібом.

Любов’ю і миром!

  Хліб ясниться в хаті,

Сіяють очі щирі,

Щоб жилось у правді,

Щоб жилось у мирі.

Вручення хліба

Ведуча: Одного ранку я прокинулась від ніжного дотику. Повільно розплющила очі і на своїй щоці відчула теплий промінь сонця, який заглядав до мене крізь шибку. Я подумала, який добрий Бог, що створив сонце, яке дає нам світло і тепло.

Ведучий: Одного ранку я прокинувся від ніжного дотику. Повільно розплющив очі і побачив, що біля мене стоїть моя мама і каже: «Синку, вставай». Я подумав, який добрий Бог, що дав мені маму, яка дарує мені тепло і любов свого серця.

Ведуча: Який добрий Бог, що дав нам найбільший скарб на землі — наших матерів.

Ведучий: Який добрий Бог, що дав нам сильних і мужніх батьків, братів і сестер, бабусь і дідусів.

Ведуча: Який добрий Бог, що дав нам сім'ю, родину, а весь наш багатостраждальний народ ми називаємо українською родиною.

Увага на екран відео фільм про маму

Ліцеїст:  Ми до батьків сказати хочем слово

      Сповнене ніжності й любові

Бо без батьків чого ми в світі варті?

Без маминої ласки і добра.

Без батькової строгості і жарту,

Без нашого родинного тепла.

Ведуча: Мати! Батько! Які дорогі для кожного з нас ці слова. Скільки в них тепла, щастя, радості, душі, милосердя і доброти!

Ведучий: Мама і батько – найрідніші, найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, оживляють наш розум, вкладають в наші вуста добрі слова.

Ведуча: Мама, матуся! Скільки тепла і ласки таїть це магічне слово, бо називає людину, чия любов не знає меж. Мама – це той дужий птах, що розкрив нам крила, дав дорогу в життя. Це людина. Перед якою ми у вічному боргу.

Ведучий: Хочеться, щоб кожен із нас шанував своїх батьків, розумів їхні мудрі поради, думав про них, був поруч у скрутну хвилину. Відгукувався на кожен поклик.

Ліцеїст:  Я знайду найтепліші слова 

Для єдиної в світі людини,

Я вклонюся тобі, бо дала  

Ти життя для своєї дитини.  

Може, я не завжди розуміла  

Твої погляди, зрідка сумні...  

І не знала, що. серце боліло

Ти віддала би мені душу!  

Ліцеїст:  Як мені вас не любити.

Рідний батьку, нене!

Таж ви мене згодували

І дбали про мене.

Таж ви мене згодували

Щирими руками,

Ой, нема то ніде в світі.

Як в батька і в мами.

Батько розуму навчає,

Мати приголубить.

Але так ніхто на світі.

Як вони не любить.

Ведуча: Кажуть, рука, що рухає колиску, рухає світ. Ніжна лагідна рука. Мамина рука. Багато літ мамина сила і любов не дає загинути нашому роду, нашій нації, нашій ненці-Україні.

Ведучий: Через сім’ю діти вчаться добру. Недарма в народі кажуть: «Від доброго дерева добрий пагінець одійде, од добрих батька і матері піде й добра дитина.»

Ведуча: Український народ передає з покоління в покоління крилаті вислови про родину, то давайте всі разом сьогодні їх згадаємо.

Ведучий: Я пропоную, щоб наші гості позмагались і склали крилаті вислови.

Крилаті вислови до свята

Шануй батька та Бога – буде тобі всюди дорога.

Найдорожчий клад, як в родині лад.

Як мати рідненька, то й сорочка біленька.

У дитини заболить пальчик, а у матері серце.

Добрі діти - батькам вінець, а злі діти – кінець.

Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

Без сім'ї нема щастя на землі.

Ведуча: Ми добре розуміємо, що хоча ззовні наші тати часом суворі, вимогливі, але в своїй душі вони добрі ласкаві та ніжні, як мама. Це їхня чоловіча вдача не дозволяє їм показати себе. Батькова любов до нас стримана. Недарма у народі кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона про це не знала. Саме такою і є батьківська любов.

Ліцеїст:  Дорогий, хороший, рідний тато,

Кращого від тебе не знайти.

Дорогий, хороший, рідний тато,

Як чудово, що у нас є ти.

Добре знає діло він своє.

Миє все, підлогу натирає,

Вихідний, матусі втомленій дає.

Ведучий: Мати – берегиня роду, домашнього вогнища сама вона є тим центром, який єднає всю родину. Мама – скринька добрих порад. Перше слово, яке дитина промовляє, це слово мама. Мама вчила нас робити перші кроки, вимовляти перші слова.

Ведуча: Чи є в світі що світліше, як мамині очі?

Які зорять за дітками вдень і серед ночі.

Чи є в світі що світліше, як серденько мами?

Яке б’ється для дитини днями і ночами

Чи є в світі що миліше, як мама кохана,

Яка робить для дитини з вечора до рання.

Ведучий: А чуєш як в грудях у нас б’ється серденько?

Бо серце нам дала також наша ненька

Я знаю, тим серцем ми маємо жити

І Бога і маму і край свій любити.

Гарна ти матуся! Добра, люба, щира,

Ти мене ще змалку звичаю навчила

І щодня навчаєш як любить родину,

Мову нашу гарну, рідну Україну!

Ведучий: Перше наше усвідомлення себе в житті – це відчуття материнської турботи. Дитина через матір сприймає весь світ, а яким він побачить його – визначить її серце і любов. Мати вчить дитину розуміти любов, як добро, як вчинок на благо інших.

Ведуча: Про матерів можна розповідати нескінченно. І дійсно ні про що на світі не говорилося ніжніше і вдячніше, ніж про материнську любов.

Ведучий: Матері все життя дивляться нам услід , вирядивши в люди, так і стоять на початку всіх наших, доріг. Стоять і дивляться. І бажають нам добра і щастя, чекають від нас - своїх дітей найвищих духовних злетів, бо і в останню хвилину думають про те, щоб їхні діти жили гідно серед людей і творили на своїй землі.

Ведуча: Найкращі дні для наших матерів – це дні, коли щасливі їхні діти.

Від нас залежить, скільки днів таких ми зможемо для матері зробити.

Даруймо ж радість нашим матерям,бо їм турбот і горя вистачає.

Ведучий: А зараз ми послухаємо гумореску

Гумореска

На дивані сидить тато, розгадує кросворд. Входить син:

 - Тату, допоможи розв’язати задачу.

 - Прийде мама – допоможе!

 Син виходить, знову заходить:

 - Тату, там на кухні кран порвало, вода тече.

 - Прийде мама – відремонтує!

 Син виходить, батько встає, водить носа. Входить син:

 - Що це пальним пахне?

 - А, на кухні білизна горить.

 - Чому ж ти мовчиш?

 - Прийде мама – погасить! 

Ведуча: Наше свято продовжується. Ми переходимо до конкурсів.

Конкурс для тат «Пришиття ґудзика»

 Це ніби проста справа, але інколи викликає труднощі. Вам потрібно якнайшвидше пришити ґудзик.

 Так, робота виконана. Подивимось чи якісно. Як бачимо, наші тата вміють пришивати ґудзики.

Конкурс для мам «Угадай дитину по руках»

 Діти ( 6 – 7 учнів) стають у коло. Мамі зав’язують очі. Вона повинна по руках впізнати свою дитину.

Конкурс «Пантоміма»

Викликаються батьки по черзі. Завдання: показати дітям загаданий предмет, який вони повинні відгадати.

 ( Слова – телевізор, парасолька, чайник, кенгуру, збір врожаю восени, літо)

Конкурс «Сімейний бюджет»

Викликаються дві родини, дається однакова кількість монет. Завдання: хто швидше порахує.

Ведуча: Як не згадати наших бабусь та дідусів. При сучасній зайнятості батьків бабусі у багатьох випадках беруть на себе частку турбот і обов’язків, пов’язаних з вихованням дітей.

Ведучий: На дні бабусиних скринь народ віками зберігав щиру доброту і милосердя, рідне слово і самобутню мораль.

Ведуча: Як часто наші мами за щоденними турботами не мають багато часу для нас. А вони – бабусеньки, бабуні – і нагодують нас. І пожаліють, бо люблять онуків більше, ніж своїх дітей.

Ведучий: Мудре, хоч іноді й суворе дідусеве слово, вміння заохотити до праці, розповісти цікаві спогади – саме таким незамінним помічником і доброзичливим учителем він є для кожного з нас.

Ведуча: Зацвітає калина, зеленіє ліщина,

   Степом котиться диво – луна.

   Це моя Україна, це моя Батьківщина,

   Що, як мама, як тато – одна.

Ведучий: Людське безсмертя з роду і до роду

  Увись росте з коріння родоводу.

  І тільки той, у кого серце чуле,

    Хто знає, береже минуле

    І вміє шанувать сучасне, -

    Лиш той майбутнє

   Вивершить прекрасне!

   Ми вклоняємося вам доземно.

Вклоняються батькам

Ведуча: Батьки і діти – серця одні,

Ведучий: Батьки і діти – душі пісні,

Ведуча: Батьки і діти – страждань політ,

Ведучий: Батьки і діти – родини цвіт.

Ведучий: Завершилось наше родинне свято. Шановні батьки ми завжди будемо ласкавими, добрими, уважними синами і доньками. Нехай в царстві батьків і дітей наших передаються з покоління працелюбність і достаток, довір’я і подяка, добрий звичай і спомин про славні діла!

Ведуча: Запрошуємо всіх до спілкування за нашим солодким столом.