Сценарій шкільної лінійки на тему: "Відзначення 88-річчя від дня народження Ліни Костенко"

Сценарій шкільної лінійки до 88-річчя від дня народження Ліни Костенко

 

В даній розробці подається сценарій шкільної лінійки, присвяченої творчості Ліни Костенко. Метою якої  є поглибити знання учнів про творчість Ліни Костенко, ознайомити з творами авторки, через художнє слово розкрити багатство душі поетеси.

Мета:

• поглибити знання учнів про творчість Ліни Костенко,
• ознайомити з творами авторки, покладеними на музику,
• викликати інтерес до творчої спадщини поетеси, осягнути.

 

Цілі:

учні повинні знати:

• факти з життєвого та творчого шляху поетеси;
• твори авторки, покладені на музику;
• коло проблем, які розглядатимуться на святі;

учні повинні вміти:

• переповідати біографічні відомості;
• формувати запитання до автора і робити власні висновки;

 

Обладнання: мультимедійна апаратура, портрет Ліни Костенко, столик із літературою письменниці:

 

Хід заходу

 

(лінійка починається відеом Б.Ступка «Крила»)

 

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
 
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
 
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
 
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
 
Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
А з правди, чесноти і довір’я.
 
У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.
 
У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.
 
У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
 
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!

 

(Звучить легка фонова музика)

1 учень  :     Ліна Костенко… Ніжна й водночас сильна, принципова жінка з чоловічим характером, сталими принципами та поглядами на життя, яскрава й самобутня представниця незабутньої когорти «шістдесятників». Сьогодні  наша лінійка присвячений саме 88-річчю від дня народження відомої української поетеси.

2 учень   Народилася Ліна Василівна Костенко 19 березня 1930 р. в м. Ржищеві на Київщині в родині вчителів, 1936 року родина перебралася до Києва, де майбутня поетеса закінчила школу на Куренівці та ще школяркою очала відвідувати літературну студію при журналі "Дніпро", який редагував Андрій Малишко.

3 учень :     Усе життя Ліна перед собою мала приклад батька – Василя Костенка, педагога від Бога, який міг на найвищому рівні викладати всі предмети у школі. Батько знав 12 мов, вільно почувався в усіх науках, тому чи не всі їх у школі викладав.

4 учень  :     Після закінчення середньої школи молода поетеса навчається в Київському педагогічному інституті, а згодом - у Московському літературному інституті імені О. Горького, який закінчила 1956 року. Духовний досвід батька та матері донька засвоювала, переплавляла в собі змалку. Вплинули на характер і світогляд дівчинки також і родинні легенди.

 

(на фоні мелодії виходить перша учениця в образі маленької Ліни і читає вірш)

 

1. * * *

Люблю легенди нашої родини,

Писати можна тисячу поем.

Коли були ще баба молодими,

Вони були веселі, як Хуррем.

Вони в житті не сердилися й разу.

І діти гарні, й любий чоловік.

Але якщо вважали за образу, -

Тоді мовчали страшно і навік.

 

 (звучить мелодія пісні «Рідна мати моя» і друга учениця читає вірш)

 

2. Мати

Вона була красуня з Катеринівки.

Було у неї п’ятеро вже нас.

Купляла нам гостинчика за гривеник,

Топила піч і поралась гаразд.

Ходила в церкву, звісно, як годиться.

Гладущики сушила на тину.

Така була хороша молодиця

І мала мрію гарну і чудну.

 

 

5 учень  :     Коли Ліні виповнилося 6 років, сім’я переїхала до Києва. Звідси однієї страшної доби й вхопив «чорний ворон» батька на цілих десять років. Маленька Ліна тоді ще й не уявляла, що таке бути дочкою «ворога народу», вона просто не могла змиритися в душі, за що і чому її такого доброго, розумного  татка так безцеремонно і грубо відірвали від неї і матері.

6 учень :     А потім була війна. Евакуація. Страшні, сумні біженські мандри.

 

(на фоні більш сумної мелодії виходить учениця середньої школи» і читає вірш)

 

3. * * *

                                               Мій перший вірш написаний в окопі,

На тій сипкій од вибухів стіні,

Коли згубило зорі в гороскопі

Моє дитинство, вбите на війні.

 

7 учень  :     У повоєнні роки Ліна почала відвідувати літературну студію при Спілці письменників України. У 16 літ юна поетеса вже мала перші публікації.

8 учень  :     Після закінчення середньої школи поступила у Київський педагогічний інститут. Але через деякий час дівчина залишила цей навчальний заклад і подала документи в Московський літературний інститут. Дипломною роботою Ліни Костенко стала чесна і глибоко громадянська збірка віршів «Проміння землі» (1956).

 

4. ***

Дехто щастям своїм платив.

Дехто платив сумлінням.

Дехто – золотом золотим.

А дехто – вельми сумнівним.

Долі-ворожки , тасуючи дні,

До покупців горнулись.

Долі самі набивались мені.

І тільки одна відвернулась.

Я глянула їй в обличчя смутне,

Душею покликала очі.

- Ти все одно не візьмеш мене, -

Сказала вона неохоче.

 

9 учень  :     1958 року вийшла нова збірка – «Вітрила», а далі третя – «Мандрівки серця» (1961). У 1963 році поетеса подала у видавництво четверту книгу своїх поезій – «Зоряний інтеграл». Але вихід збірки радянська цензура спочатку затримала, а потім заборонила взагалі.

10 учень  :     У 1972 році Ліна подала нову збірку – «Княжа гора». І знову – безкомпромісну, і - знову чесну, і – знову високохудожню. І знову заборонили, і знову не видали…

 

6. *  *  *

Не треба думати мізерно.

Безсмертя є ще де-не-де.

Хтось перевіяний, як зерно,

У ґрунт поезії впаде.

Митцю не треба нагород,

Його судьба нагородила.

Коли в людині є народ,

Тоді вона уже людина.

 

11 учень  :      На початку 80-тих побачила світ збірка поезій «Неповторність» і роман у віршах «Маруся Чурай». У 1987 році Ліна Костенко отримала Державну премію України                           імені Т. Шевченка. А далі збірки: «Сад нетанучих скульптур», «Бузиновий цар» (для малят), «Вибране», «Інкрустації». Премія імені Франческа Петрарки.

 

12 учень  :     З особливою любов’ю і ніжністю торкається поетеса дерев, трав, квітів, милується красою осіннього саду, лісу, підмічає деталі, на які заклопотаний міський житель не звертає уваги, бо йому ніколи зупинитися і подивитися на розквітлу айстру, на спустілий сад, на сонний ліс

 

7. * * *

У садочку-зеленочку
ходить вишня у віночку.
Хтось їй грає на дуду,
подивлюся я піду.

Баба каже: − Не ходи!
Темні поночі сади.
Там, де вітер шарудить,
бузиновий цар сидить.

 

13 учень  :     Ліна Костенко зверталась до багатьох тем, це і тема кохання, поета і поезії, призначення людини, тема війни, рідної мови, тема Чорнобиля тощо. І про що б вона не писала , її поезії зачаровують своєю неповторністю, глибиною, ліризмом, змушують замислитись, здавалося б, над простими речами.  

 

(Виходять 2 учениці і читають поезії).

 

8. * * *

Страшні слова, коли вони мовчать,

Коли вони зненацька причаїлись,

Коли не знаєш, з чого їх почать,

Бо всі слова були уже чиїмись.

 

 

9. ***

Як пощастило дівчинці в сімнадцять,

В сімнадцять гарних, неповторних літ!

Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.

Вона ридає, але все як слід.

 

 

14 учень :     «Мене не можуть люди не почути…» - слушно сказала поетеса. Поезія Ліни Костенко – матеріал для глибоких роздумів небайдужої людини, до того ж освіченої, здатної до самовдосконалення, до філософського осмислення буття. І ми переконалися в цьому!..

 

 

 

 

11. * *

Життя іде і все без коректур.

І час летить, не стишує галопу.

Давно нема маркізи Помпадур,

І ми живем уже після потопу.

Не знаю я, що буде після нас,

В які природа убереться шати.

Єдиний, хто не втомлюється, - час.

А ми живі, нам треба поспішати.

Зробити щось, лишити по собі,

А ми, нічого, - пройдемо, як тіні,

Щоб тільки неба очі голубі

Цю землю завжди бачили в цвітінні.

 

(Звучить музика…)

Голос за кадром:  

 

Все повторялось: і краса, й потворність. 
Усе було: асфальти й спориші. 
Поезія - це завжди неповторність, 
якийсь безсмертний дотик до душі.