Сценарій свята до дня народження Тараса Шевченка

Сценарій свята, присвяченого Тарасу Григоровичу Шевченку

 «На струнах Кобзаревої душі»

 

Звучить пісня «Заповіт» у сучасному виконанні

https://www.youtube.com/watch?v=we6wtYOmqCo

Ведучий 1: Доброго дня, вельмишановні гості!

Ведучий 2: Ми раді Вас вітати на нашому “Шевченківському святі”!

 

Ведучий 1: В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує людство. У перші березневі дні ми знову згадуємо Тараса Григоровича Шевченка. 206 років минуло з дня народження поета, проте і нині живе під сонцем України Кобзареве слово, слово великої, непогасної любові до свого народу, своєї землі.

 

Ведучий 2: Пошана і вдячність наповнюють серця усього людства, бо Тарас ШЕВЧЕНКО – не тільки співець України, він митець на всі часи, на всі віки для всіх людей на землі. Ми пишаємось тим, що він – наш земляк,  і   прагнемо бути гідними  його нащадками.

 

(Звучить музика інструментальна)

Дівчина. То була незабутня подорож. Я разом з батьками йшла вклонитися Великому Кобзареві.  У селі Моринці, де народився Тарас Шевченко, стоять дві хати. Вони нові, і не пам'ятають, як народився Тарас, як ріс і почав створювати свої перші диво-малюнки. Але саме це місце, на якому стоїть хатина... Воно священне для кожного, хто приходить сюди.

 

   Ми піднімалися на Тарасову гору. Я зрозуміла: жоден підручник, жоден фільм, жоден урок, свято  ніколи не зможе дати цього відчуття... Я йшла «в гості» до Великого Тараса...

 

Пісня «Кобзар» у виконанні учениці______

Виходять учні

Учень 1. Ми сьогодні Шевченка читаєм,

Скільки мудрості є в « Кобзарі»!

Наче кадри Шевченка гортаю,

Й озиваються струни в душі…

 

Учень 2. Що за велет! Титан був та й годі!

Він життя нам пророчив нове.

І ходили чутки у народі,

Що не вмер він, а й досі живе…

 

 Учень 3. І він бачить усі наші справи,

Хто є друзі, а хто – вороги.

Бачить біди і злети держави,

Й додає нам і сили, й снаги…

Учень 4. Щоб жили ми і вчились, як треба,

Й пам`ятали свій корінь завжди,

Щоб любили і землю, і небо,

Й не було щоб чужої біди.

 

Учень 5. Щоб ми разом ходили на свято,

Вкупі завжди з братами були,

Мали друзів завжди і багато,

Щоб боротись уміли й могли.

 

Учень 6. І я вірю: подякують люди,

І згадають, я вірю, про нас.

І тоді нам не соромно буде

За життя, що пророчив Тарас.

 

Ведучий 3.  Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту , що здобула світову славу.

Ведучий 4:Доля Тараса Григоровича схожа на легенду. Вона не лукавила, не брехала Шевченкові.  Прийшла слава і воля. Та як важко вони далися.

 

Ведучий 3: З 47 років свого недовгого віку Шевченко 24 роки  прожив в кріпацькій неволі, 10 років на засланні і лише 13 на волі, якої по правді і не було.

 Ведучий 4: Увага на екран!

(відео про життєвий шлях Шевченка)

https://www.youtube.com/watch?v=uJd2ajOPoH8

Ведучий 1: Яким  поета бачили сучасники? (зверніть увагу! автопортрет 24-річного Шевченка на екрані). У молодості Тарас Григорович вдягався дуже модно. Про зачіску не вельми дбав. Голив вуса, але залишав негусті бакенбарди.

Ведучий 2: Був середнього зросту, але міцної тілесної будови. Широкі плечі, широка талія й легка сутулість надавали його поставі того особливого характеру.

Ведучий 1: Русявий. На перший погляд, обличчя його видавалося звичайним, але кожного, хто хоч трохи приглядався до нього , чарували невеликі, але виразні сірі очі, що світилися надзвичайним розумом і добротою.

Ведучий 2: Тарас Шевченко! З цим іменем сьогодні на планеті ідентифікується Україна та українці. І хто б ти не був, де б не жив, якщо перечитаєш “Кобзаря”, не зможеш уявити своєї долі без полум’яного .

Ведучий 1.  Любов Шевченка до України була безмежною. Україна – це тихі води ї ясні зорі. Україна-це край, де широка і довга стрічка Дніпра оперізує жовті лани пшениці, де бездонна блакить неба купає золотосяйне сонце.

 

Ведучий 2. В Україні скрізь білі хати у вишневих садах, і весною там дуже гарно, як усі садочки зацвітуть, і усі соловейки защебечуть, дівчата водять хороводи, співають пісні, танцюють.

Учениця  декламує вірш  «Садок вишневий коло хати»

Ведучий 3.  Веселий, добрий, любив танці і теплу компанію – таким залишився Тарас Шевченко в родинних спогадах, переповідає Наталія Шевченко, праправнучка поета по лінії брата Йосипа.

Ведучий 4. Вона згадує, що коли святкували день народження брата рідного, Трохима, то зібралася вся родина. І співали, і веселилися. Шевченко дуже любив танцювати, в його присутності не було і хвилини, щоб компанія не сміялася, бо він міг пожартувати з кожним, вмів знайти такі слова, щоб людина зрозуміла, що треба радіти життю. Тарас любив ходити на вечорниці, танцювати. Кажуть, жодної дівчини не було, з якою він не потанцював би.

Український танок

Ведучий 3. Тарас Шевченко є беззаперечним символом чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини та Неньки України.

Ведучий 4.  Вся творчість Великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята ненавистю до ворогів і гнобителів українського народу. І саме тому його слова є особливо актуальними в наш час.

Увага на екран.

Відео -Пісня Кузьма  Скрябіна на слова Т. Шевченка «Мені однаково»

https://www.youtube.com/watch?time_continue=8&v=j6mbUJoLCUA&feature=emb_logo

Ведучий 1:  А чи знаєте ви, що за народними переказами, Шевченко досі живий і їздить світом на білому коні, а у його могилі лежать свячені ножі, якими можна вибороти собі волю.

Ведучий 2. Критик і літературознавець Михайло Назаренко розповідає, що легенди про Шевченка ходили ще за його життя, а перший запис такої оповіді зробили вже у липні 1861 року – за 4 місяці після смерті Шевченка.

 

Ведучий 1. Шевченка XXI століття, у час війни на Сході, зображують захисником зі зброєю та у військовій формі.

 

Ведучий 2. Тільки вдумайтеся – 206 років минуло, як народився Тарас Григорович Шевченко! А ми і сьогодні по-новому розкриваємо і трактуємо його творчість, «накладаємо» його слова на події в сучасній Україні. Вони додають духу нашим воїнам, віри в Україну і силу українського народу.

 

Ведучий. 1. Прикладом, є пісня сучасного  гурту Хочу ЩЕ! «Тополя», написана на основі однойменного вірша Т. Г. Шевченка та присвячена загиблим в АТО на Сході України.

Пісня «Тополя»у виконанні  учнів ____________

   https://www.youtube.com/watch?v=6rq5_xnZ7kM

 

Ведучий 3: Багато творів сучасних майстрів слова присвячено Кобзареві. В них поети та письменники висловлюють свою вдячність, доводять актуальність Кобзаревого слова.

 

Ведучий 4. Всім відома велика поетеса Ліна Костенко у власному творі веде діалог із Тарасом Шевченком, проводить паралель між минулим та сьогоденням

(уривки вірша Ліни Костенко «Кобзареві» у виконанні учнів)

Учениця. Кобзарю!

Знов

до тебе я приходжу,

бо ти для мене совість і закон.

Прости, що я дрібницями тривожу

твій вічний і глибокий сон.

 

А, може, це і не дрібниця.

Ти ж бачиш сам, які складні часи:

Великі струси.

Перелом традицій.

Переосмислення краси.

І вічний рух -

у всесвіті, у світі.

Лише могили з місця - ані руш...

0, скільки стало в нашому столітті

скалічених і безнадійних душ!

 

Кобзарю мій!

Поете мій високий!

А як же ти поезії писав?

 

Учень. Я не писав.

Я плакав і сміявся.

Благословляв, співав і проклинав.

Сказати правду -

мало турбувався,

як я при цьому збоку виглядав.

 

Ведучий 3: Для того, щоб кожен з нас пізнав Україну, нам потрібен  саме  «Кобзар».  Магія Шевченкового слова незбагненна. Його сила є могутньою, глибинною й надзвичайно актуальною і в наш час.

 

Ведучий 4: Понад два століття незгасним вогнем усеперемагаючого патріотизму палахкотить могутня і ніжна Шевченкова поезія. І незмінно слово великого Кобзаря надихає українців на героїчні діяння в ім’я рідної землі, на подвиги задля її блага.

 

Ведучий 1:    Шевченко — це наша душа, наша мудрість, наша сила. Нехай „Заповіт” Великого Кобзаря стане заповітом для всіх вас: берегти мову, звичаї, пісні нашого народу  й пронести все це через віки.

Нехай вогонь його душі запалить у наших серцях іскру Віри, Надії, Любові до рідної землі свого народу.

 

Ведучий 2. Наше свято добігає кінця. Бажаємо всім пізнати таїнства творчості великого поета і бути гідними громадянами своєї держави.

Відео- пісня «Калина»

https://www.youtube.com/watch?time_continue=127&v=iE2e29z0JXQ&feature=emb_logo

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведучий   Український народ свято шанує пам’ять Т. Шевченка. Його твори, його думи в Україні повік не забудуть. Його іменем названо вулиці, парки, проспекти, площі, театри.

 

Ведучий    Дорогі друзі, дорожіть Шевченком! Любіть Україну, як любив її поет. Бережіть її, як берегли ваші діди і прадіди. Учітесь, шануйте батьків, живіть дружно,— учив Шевченко! І це сьогодні — наше головне завдання.

 

 

 Учень

              Любов і шана вічна —  Кобзареві.

Завжди він в серці нашому живе.

Його слова, як зорі променеві, —

Дороговказ нам у життя нове.

 Учень  Пророчі думи в Кобзаревім слові

Сплелись навіки в лавровім вінку.

І плине повінь щирої любові,

Щоб в пісню перелитися дзвінку.

 

 

Ведучий   Шевченко — це наша душа, наша мудрість, наша сила. Нехай „Заповіт” Великого Кобзаря стане заповітом для всіх вас: берегти мову, звичаї, пісні нашого народу  й пронести все це через віки.Нехай вогонь його душі запалить у наших сер¬цях іскру Віри, Надії, Любові до рідної землі свого народу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Наталія Май - "Пісня про Кобзаря"

 

1. Відкриваю Кобзар,і душею радію,

Кожне слово твоє оберіг золотий.

І у серці моїм оживає надія

Уклоняюсь тобі, мій Кобзарю святий.

 

Приспів:

За любов до рідної землі,

За пісні твої пророчі,

За калину білу навесні,

Чорні брови, карі очі.

 

2. Відкриваю Кобзар,цю священную книгу,

І молюся і вірю у пророчі слова,

Відкриваю Кобзар і на серці утіха.

Доки мова живе - Україна жива.

 

Приспів:

І любов до рідної землі,

І пісні твої пророчі,

І калину білу навесні,

Чорні брови, карі очі.

 

3. Відкриваю Кобзар,і душею радію,

Кожне слово твоє оберіг золотий.

І у серці моїм оживає надія

Уклоняюсь тобі, мій Кобзарю святий.

 

 

 

 

 

 

 

 

Напевне, в Україні не знайдеться жодної людини, яка у своєму житті хоча б раз не перегорнула сторінок "Кобзаря" Тараса Шевченка. Творчість цього поета можна не любити, можна критикувати, можна ставитися до неї із великою любов'ю... У будь-якому випадку байдужим вона не залишає нікого.

У чому ж феномен нашого великого митця? Чому і сьогодні, майже через 200 років після його смерті, твори, написані Великим Кобзарем, хвилюють, навчають, тривожать душі?

 Тарас Шевченко є беззаперечним символом чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини та Неньки України. Вся творчість Великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята ненавистю до ворогів і гнобителів українського народу. І саме тому його слова є особливо актуальними в наш час, час гноблення всього українського, час згортання свободи слова, знущання над мовою, культурою та історією України, приниження, приречення на бідність та поневіряння українського народу з боку чинної влади в державі.

 В приміщенні Недогарківської сільської бібліотеки працює постійно діюча виставка «Іти нам вічно до Тараса», тому всі відвідувачі бібліотеки в зручний для них час можуть користуватися безсмертними творами Великого Кобзаря.

 Поезія Тараса Шевченка була могутньою і грізною зброєю в бойовому арсеналі наших дідів та прадідів, вона кликала до боротьби, вселяла смертельний страх у ворогів…:

«…вставайте

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте».

 Ці рядки знаменитого Шевченкового «Заповіту» повинні запалити, загартувати й нашу волю до боротьби, зміцнити віру в краще майбутнє Неньки України, адже майбутнє її – в наших руках.

 

                                Звучить – пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»

Ведуча 1: З цих слів: «Реве та стогне Дніпр широкий» з поеми «Причинна» розпочинається «Кобзар» великого Тараса. З цих слів йде початок Шевченка, як поета. Такі прості, доступні і водночас геніальні рядки стали і відомою народною піснею,   і символом України, її другим гімном, яку знають у Європі і в усьому світі.

Ведуча 2: Наше свято  ми присвячуємо генію українського народу, великому патріоту України, її Пророку. Пошана і вдячність наповнюють серця усього людства, бо Тарас ШЕВЧЕНКО – не тільки співець України, він митець на всі часи, на всі віки для всіх людей на землі. Ми пишаємось тим, що він – наш земляк,  і   прагнемо бути гідними  його нащадками.

Ведуча 1: Так, саме навесні прийшов у світ цей геній людства, «щоб всіх од сну нас розбудить» . 9 березня 1814 року в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкащина) народився Тарас Григорович Шевченко. Родина була не з бідних : батько знав грамоту, чумакував, стельмахував. Усі день і ніч працювали, щоб і ненависну панщину відробити, і себе прогодувати.

Учитель.: Тарас Григорович Шевченко – національний поет, Великий Кобзар українського народу. В ці дні ми відзначаємо річницю з Дня його народження. Відродженню природи і відродженню національної свідомості ми присвячуємо наш літературно - музичний вечір.

 

Українка. Серед невідомих галактик, далеких країн є чудова країна, омита безмежними морями та синьоокими річками. У блакитний колір розфарбувала вона бездонне небо, краплини цілющої джерельної води, волошки в житі і мамині очі.

А жовтий колір – це колір пшениці в полях, колір сонця ласкавого й духмяного хліба…

Українець. Ця країна навесні буяє пишним цвітом вишневих садків, а восени вигойдує багряні калинові ґрона.

Саме в цю золоту пору року ми раді вітати вас на відкритті  VІІ Міжнародного мовно-літературного конкурсу серед учнівської та студентської молоді імені Т.Г. Шевченка!

 

лово надається Хирсі О.

   Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й надзвичайного таланту, що здобула світову славу.

   Тарас Шевченко звеличив Україну та її народ,  підніс його духовну велич і красу на найвищий рівень, чим збагатив увесь світ.

   Пізнавати Шевченка - це пізнавати історію.

   Думати про Шевченка - це жити Шевченком, продовжувати його безсмертя в собі.

   Так, як Шевченко любив Україну, можна любити тільки матір. Він силою свого слова відродив прадавнє ім’я рідної землі,  повернув  батьківщині законне ім’я, що довгий час перебувало під великодержавними заборонами. Повернув ім’я своєму народові й засвідчив його історичне право на рідну землю.

Ведучий1. «Незлим тихим словом» згадуємо ми свого Кобзаря, який залишив нам прекрасні твори. А що ж залишимо своїм нащадкам ми??

Українець.   Залишимо в спадок новим поколінням

                       Свої ідеали й свої устремління

                       Могутню Вкраїну, в якій наша сила,

                       І геній Шевченка, як нації крила

Українка.     Залишимо й те, що душею народу

                       Зовуть недаремно від роду до роду,

                       Як вищу красу і життєву основу,

                       Залишимо Слово, Ім’я своє, Мову!

Ведучий 3. Кобзар» став найзнаменитішою книгою Шевченка. Тільки за його життя він перевидавався 4 рази. А в радянський час загальний тираж «Кобзаря» перевалив за 8 мільйонів. Вірші з цієї збірки перекладені більш ніж на 100 мов світу. У місті Черкаси у 1989 році відкрився єдиний у світі музей, присвячений одній книзі. І цією книгою став «Кобзар».

 

 

Це був Поет.

Поет з родини бідної.

А душу мав розкрилену, як птах.

Гарячим болем і живою піснею

Його слова - в народу на вустах.

 А скільки ж раз його було розіп'ято

За правду, за Кобзар, і «Заповіт».

 В душі народу словом заповітним він

Залишив вічний і глибокий слід.

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведучий:   Тарас Шевченко лишив нам свої слова – заповіти, які допомагають нам жити. Їх називаютьзолотими словами Шевченка.

 

Учениця. Свою Україну любіть,

Любіть її во время люте.

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

 

Учениця. Не цурайтесь того слова,

Що мати співала,

Як малого сповивала,

З малим розмовляла.

 

 Учень   …Не одцурайтесь своєї мови

  Ні в тихі дні, ні в дні громові,

  Ні в дні підступно мовчазні,

  Коли стоїш на крутизні

  Один, чолом сягнувши птаха,

  Й холодний вітер попід пахви

  Бере і забиває дих,

   Щоб ти скорився і притих.

   Не одцурайсь, мій сину,

   Мови. У тебе іншої нема.

   Ти плоть і дух – одне-єдине

   Зі словом батьківським – Людина,

   Без нього – просто плоть німа.

   Без мови в світі нас – нема!

С. 46

Учень :         Схаменіться,…

  Подивіться на рай тихий,

  На свою країну,

  Полюбіте  щирим серцем

  Велику руїну,

  Розкуйтеся, братайтеся!

  У чужому краю

  Не шукайте, не питайте

  Того, що немає

  І на небі, а не тілько

  На чужому полі.

  В своїй хаті своя й правда,

  І сила, і воля.

 

Учень : Учітесь, читайте,

  І чужому научайтесь,

  Й свого не цурайтесь,

  Бо хто матір забуває,

  Того Бог карає,

  Того діти цураються,

  В хату не пускають.

  Чужі люди проганяють,

   І немає злому

   На всій землі безконечній

   Веселого дому.

 

Учень :    Обніміте ж, брати мої,

Найменшого брата, -

Нехай мати усміхнеться,

Заплакана мати.

Благословить дітей своїх

Твердими руками

І діточок поцілує

Вольними устами.

І забудеться срамотня

Давняя година,

І оживе добра слава,

Слава України,

І світ ясний, невечірній

Тихо засіяє…

Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!

 

Учениця. І на оновленій землі

Врага не буде супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі ...

 

 

 

Ведуча1. Ми, учні, повинні дорожити Шевченком. Любити Україну, як любив її поет. Берегти її, як берегли наші діти і прадіди.

 

Ведуча 2. Ми повинні читати його твори і наша мова буде гарною, чарівною, барвистою, бо українська мова – одна з найкращих мов світу.

 

Ведуча3 Учітеся, шануйте батьків, живіть дружно – учив Тарас Грогорович Шевченко.  І це сьогодні головне наше завдання.

 

 Ведучий: Згідно з нашим звичаєм візьмемося за руки, піднесемо з’єднані руки вгору і скажемо:

«Гуртом ми сильні і безпечні!»

Ведуча: Ми, захисники заповіту Шевченка, завжди будемо пам’ятати його заклик: «Борітеся!»

 А тому разом відповідаємо (всі):

 

«Поборемо, нам Бог помагає!»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

По діброві вітер виє,

Гуляє по полю,

Край дороги гне тополю

До самого долу.

Стан високий, лист широкий

Марне зеленіє?

Кругом поле, як те море

Широке, синіє.

Чумак іде, подивиться

Та й голову схилить,

Чабан вранці з сопілкою

Сяде на могилі,

Подивиться — серце ниє,

Кругом ні билини!

Одна, одна, як сирота

На чужині, гине!

Не щебече соловейко

В лузі над водою,

Не співає чорнобрива,

Стоя під вербою,

Не співає сиротою,

Білим світом нудить:

Без милого батько, мати —

Як чужії люди..

Пр.

Полюбила чорнобрива

Козака дівчина.

Полюбила — не спинила

Пішов — та й загинув...

Якби знала, що покине,

Була б не любила;

Якби знала, що загине,

Була б не пустила;

Якби знала — не ходила б

Пізно за водою,

Не стояла б до півночі

З милим під вербою..

 

 

І то лихо —

Попереду знати,

Що нам в світі зустрінеться.

Не знайте, дівчата!

Не питайте свою долю!

Само серце знає,

Кого любить... Нехай в'яне,

Поки закопають,—

Бо не довго, чорнобриві,

Карі оченята,

Біле личко червоніє —

Не довго, дівчата!

До полудня, та й зав'яне,

Брови полиняють...

Кохайтеся ж, любітеся,

Як серденько знає.

Защебече соловейко

В лузі на калині.

Заспіває козаченько,

Ходя по долині, —

Виспівує, поки вийде

Чорнобрива з хати;

А він її запитає:

— Чи не била мати?

Пр.

Полюбила чорнобрива

Козака дівчина.

Полюбила — не спинила

Пішов — та й загинув...

Якби знала, що покине,

Була б не любила;

Якби знала, що загине,

Була б не пустила;

Якби знала — не ходила б

Пізно за водою,

Не стояла б до півночі

З милим під вербою..

А-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а

Пр.