Сценарій свята до Дня захисника Вітчизни " У серці моєму живуть..."

           Добрий день, шановні   вчителі,   учні та гості!

Сьогодні ми зібрались у цій залі, щоб вшанувати велике свято, яке близьке серцю кожного українця –День захисника Вітчизни!  2014 року в українському суспільстві в результаті реакції на збройну агресію Росії підсилилися проєвропейські тенденції відмови від радянських символів і свят, зокрема, від Дня захисника Вітчизни.

 

   Президент України Петро Порошенко у своєму виступі під час військового параду в Києві 24 серпня 2014 року відзначив:

« Україна більше ніколи не відзначатиме це свято за військово-історичним календарем сусідньої країни. Ми будемо шанувати захисників своєї Батьківщини, а не чужої!               »

 

День захисника Вітчизни –

Мужності й геройства свято .

І ми вклоняємося тим,

Хто літ тому назад багато

І тим, хто нині з автоматом

Наш спокій береже і захищає,

Всю нашу велику родину,

Рідну землю свою – Україну.

 

     Нелегкою була доля українського народу. В її історичному минулому були роки процвітання і тяжкі роки поневолення.

 

КОЗАЦЬКА ДОБА

(Звучить  Їхали козаки»))

За честь і гідність України,

За волю, правду і добро

Вони боролись щохвилини,

Їх кров лилася як вино!

 

Всіх ворогів вони долали,

Всі землі наші зберегли,

Завжди від лиха захищали

І гордо прапор наш несли!

 

Сини Твоєї Батьківщини,

В них сила духу непоборна!

Козацтво – слава України,

Це гордість наша всенародна!

 

Згадаймо перемоги козаків!

     Військовий похід Сірка у Крим , коли він із трьома тисячами запорожців звільнив п*ять тисяч невільників,пройшов з обозом поранених весь Крим,відбиваючись від всієї Орди і повернувся з перемогою на Січ. 

    Захоплення прикованими невільниками турецької бойової галери.(Самійло Кішка) 

        Блискуча перемога біля Виграїва (Корсунь)- геніальне поєднання стратегії,тактики і героїзму. Особливо відмітимо жертовність козака,який свідомо пішов на тортури,щоб направити поляків в Виграївські яри.

         Взяття Сагайдачним Москви(столиця(!)). 

  Оборона фортеці Буша.Ті захисники,які ще лишилися в живих ,підірвали себе разом із фортецею,щоб не дати полякам стратегічної переваги. 

Оборона Вінниці Богуном.Із малими силами протримав все польське військо кілька місяців,після чого,воно відступило з великими втратами. 

    Взяття Дюнкерку Сірком з ходу.

   Хотинська битва. Козаки врятували Європу.

  Конотопська битва.

Трагічна битва під Берестечком.В катастрофічно програшній ситуації зради. Богун зміг вивести війська з оточення. 

Славна битва своїми "трьомстами спартанцями"-заслоном із козаків-лицарів,які стримали все польське військо,даючи змогу відступити козакам.Заслон загинув весь,відмовившись прийняти помилування з рук польського короля,який був вражений їхнім героїзмом.Коли закінчились набої.Козаки відбивалися списами.Особливо героїчним виявився останній козак,який .сховавшись за перевернутим човном один поклав з рушниці більше тридцяти ворогів,а потім поранений відбивався косою і поклав ще кількох.Його здалеку поранили ще кілька разів,а потім підняли на довгі списи. 

Перед смертю козаки-лицарі-характерники сміялися з ворогів і кидали в болото золото і дорогу одежу,щоб показати своє презирство. 

Оборона Відня від найбільшої за всю історію турецької навали.Європа і християнство були врятовані козаками. 

Недарма на ювілейній медалі,присвяченій цій битві народів і цивілізацій зображено козака із шаблею на коні. 

Не за золото помирали а за Славу козацьку!

 (Гей ви , козаченьки)

Епоха козацька 
Козацька доба – то є світла епоха, 
Коли українці орлами літали. 
Нікого вони не боялись нітрохи, 
Від них вороги у бою відступали. 

Козацтво – то світла сторінка у книзі, 
Що наші діди написали шаблями. 
Хоч кров’ю скропилась, полита сльозами, 
Та світлом Христа засіяла над нами. 

Було козакам воювати за віщо – 
За ними стояла кохана Вкраїна. 
Жаль, мертва настала пізніше тут тиша: 
Занепад Вкраїни назвали «Руїна». 

Єднаймося ж, браття, у дружну родину, 
Щоб разом розправити Вольниці крила, 
Щоб в злагоді жити і батьку, і сину, 
Піднявши до Світла і щастя вітрила! 

 

( кліп про Велику вітчизняну війну)

ПАМ'ЯТЬ
І живуть у пам’яті народу
Його вірні дочки і сини,
Ті, що не вернулися з походів
Грізної, великої війни.

Їх життя, їх помисли високі,
Котрим не судилось розцвісти,
Закликають мир ясний і спокій,
Як зіницю ока, берегти.

Майже через 70 років після закінчення другої світової війни російська пропаганда всіляко применшує внесок інших союзних республік у перемогу над нацизмом. лаври переможців визнаються виключно за росіянами. українці в російській пропаганді фігурують виключно як «колабораціоністи» і «пособники нацистів». але чи так це? у лавах червоної армії воювало близько 7 млн громадян україни, тобто приблизно 23% від загальної чисельності збройних сил срср. загальні втрати червоної армії склали 8–9 млн осіб, з них українців — 3,5–4 млн осіб. загальні військові втрати україни становлять практично половину від втрат німеччини та її західних союзників разом узятих. безповоротні демографічні втрати населення урср склали 13–14 млн. українці воювали також в арміях інших держав-учасниць антигітлерівської коаліції.

СХИЛИСЯ НАД МОГИЛАМИ СОЛДАТІВ
За Батьківщину у боях вмирали 
Однаково — дорослі і малі... 
За довгі роки ще не розшукали 
Усіх могил солдатських на землі.

Розкидані вони у чистім полі, 
Десь при дорозі, у розмай-траві... 
Могил отих не обминай ніколи: 
Поховані у них — для нас живі!

Там сплять навічно воїни-солдати, 
Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини, 
Їм не судилось весен зустрічати, 
Тих, що стрічаєш ти після війни.

Там сплять твої ровесники-орлята: 
Тепер уже були б із них орли! 
Схилися ж над могилами солдатів, 
Що у боях за тебе полягли.

           За участь у Великій Вітчизняній війні близько 2,5 млн українців нагороджено орденами і медалями. За виняткову мужність 2 тис. удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Тричі Героєм став І.Кожедуб, Двічі Героями 32 українця, в тому числі А.Молодчий, Д.Глінка, П.Таран, М.Бондаренко, А.Мазуренко, А.Недбайло, В.Михлик та ін. Багато українців було і в командуванні Червоної Армії: Г.Кулик, С.Тимошенко, І.Черняхівський, А.Гречко, А.Єременко, К.Москаленко, П.Жмаченко, Р.Малиновський. Українці були широко представлені і в радянському партизанському русі. Одним з тих, хто підписав Акт капітуляції Японії, був українець генерал К.Дерев’янко. Першим прапор Перемоги над Рейхстагом підняв українець Олексій Берест. Згодом, з політичних мотивів, його постать була прихована радянським керівництвом, а головними героями стали М.Єгоров і М.Кантарія.

(Пісня Перемога)

Давним-давно

Одкорчилась війна,

Лишила обеліски та кургани...

Під кулями ворожими сповна

За тишу заплатили ветерани.

В атаку йшли не ради нагород,

Скалічені страждали в медсанбатах...

За право жить завдячує народ

Полеглим і посивілим солдатам.

Пекли, як жар,

Бинти на голові,

Та йшли герої сміло на тарани...

Пригадують дороги фронтові

І вбитих побратимів ветерани.

Вернулися живі з полків і рот

І мир подарували рідним хатам...

За право жить завдячує народ

Полеглим і посивілим солдатам.

З роками їх,

Все меншає в строю,

Вкорочують життя їм давні рани...

На вахті миру в рідному краю

Стоять з синами поруч ветерани.

Багато і тепер у них турбот,

 Й душа  іще  завзята

За право жить завдячує народ

Полеглим і посивілим солдатам.

. Реквієм

Пам’ятайте  про тих, що безвісті пропали.

Пам’ятайте  про тих, що не встали, як впали.

Пам’ятайте  про тих, що згоріли як зорі.

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Пам’ятайте  про тих, що за правду повстали.

Пам’ятайте  про тих, що лягли на заставах.

Пам’ятайте  про тих, що стрибали під танки.

Є в місцях невідомих невідомі останки.

Є в лісах, є у горах, і є під горою.

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

Пам’ятайте  про них і у праці, і в пісні.

Хай відомими стануть всі герої безвісні.

 

АФГАН

Ось уже минуло двадцять шість років з тих пір, як останній радянський солдат покинув територію Афганістану. Але у багатьох учасників тих давніх подій залишилася душевна рана, яка досі ниє і болить. Скільки загинуло в Афганській війні наших радянських хлопців, зовсім ще хлопчаків! Скільки матерів проливали сльози у цинкових трун! Скільки крові невинних людей пролито! І все людське горе полягає в одному маленькому слові - "війна" ...В Афганістані воювали понад 160 тисяч громадян України. Кожен четвертий солдат, що воював у Афганістані –українець. Не повернулися в Україну 3360 воїнів, рани отримали понад 8000 співвітчизників. Ті, що повернулися, привезли зі собою страшні спогади війни, які живуть з ними і донині. Скільки забрано життів, скільки покалічено душ…

.(пісня «Афган»)

"Салам Бача"!
"Салам" всім Вам, шановні побратими!
Добридень всім присутнім в залі людям,
Що тут зібралися цієї днини!

Спасибі всім, хто нас шанує!
Спасибі люди, що в вас пам*ять є
Про тих людей, які життя цінують.
В грудях яких гаряче серце б*є.

Спасибі Вам за ту турботу,
Що проявляєте відносно нас!
Всіх тих, кому прийшлось в ті роки
Пройти скрізь пекло. Повернутися до Вас.

Ми вірили, що та війна скінчиться,
Що їй не буде більше вороття.
Але на віки вічні в нас лишиться
Пекуча біль за втрачені життя.

Життя тих юнаків, що відійшли у вічність,
Що не вернулися додому, до своїх сімей...
Вони залишаться в серцях наших навічно!
Не посилаймо ж в пекло молодих людей!

Ми віримо у те, що завжди спокій буде.
Не буде "похоронок" і смертей.
І що Держава всіх нас не забуде,
І буде дбати про своїх людей.

АТО  25роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим що у буремні 90 – ті,Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще  три роки тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною,тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще  три роки тому ми не особливо звертали увагу на слова «слава Україні – Героям слава»,а тепер ці слова набули нового змісту.

Наразі вже точно зрозуміло,кому ці слова адресовані,і ні в кого немає сумнівів,що ці герої – хлопці що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України,лікарі які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу,волонтери на плечах яких тримається наша армія.

(Кліп про українську армію)

І зима не зима
і війна не війна
Назбирала смертей
як зерно на жнива
Натрусила нам сліз
мов травневим дощем
Для війни це каприз
І вона хоче ще
І відважні доньки
і найкращі з синів
Від'їжджають на Схід
у обійми війни
У обіймах зими
там де грім канонад
Кожен іншому ворог
кожен кожному брат

І війна не війна
закінчились слова
І країна німа
та жива ще, жива!

Герой не вмер, він - у серцях!

Вже мати не побачить сина

І не обійме, як завжди.

Стоїть цинкова домовина,

у ній єдиний син лежить,

а мати пада на коліна,

не в силах стримать сліз кричить:

«Що ви зробили з моїм сином?

Верніть його мені, верніть!»

Знесилена втрача свідомість.

Перед очима - син. Живий.

Одразу все втрача  вагомість,

Лиш тихий шепіт: «Рідний мій».

А син підходить, обіймає,

бере за руку, мовить їй:

«Не плач, матусю, я благаю,

життя віддав за спокій твій,

за мирне небо на Вкраїні

І за майбутнєє дітей.

Не плач, і буду я спокійний».

І тихо рушив до дверей.

Вже мати не обійме сина,

Та сліз нема в її очах,

Бо син поліг за Україну.

Герой не вмер, він – у серцях!

Жінко,чого Ви плачете?....
Ваш син - герой...
Ви що - не бачите....
Ще цей хлопчина. І он той...
Героєм був мені завжди...
з тих пір, коли почав іти...
з тих пір, коли сказав він «мама»...
я так раділа...так ридала...
Від щастя сльози проливала...
так, ніби знала...ніби відчувала...
я так його тримала...так оберігала...
та все ж пішов...за іншу битись маму....
мені ж залишив вічну рану...
А я дзвонила, кажу: "Сину,
іди додому, бо там гинуть..."
А він: "Неправда...тут все мирно..."
Мені від того було дивно...
І я його чекала...так чекала...
він вернеться...я вірила...я знала....
І він приїхав не колись...а нині....
виходжу я...дивлюсь...
моє дитя у домовині...
"Як справи, синку? Ну кажи, як справи?..
Чого мовчиш... Не хочеш подивитися на маму?
Відкрий же очі...вставай...ти хочеш так лежати?
Втомився, певно...вирішив поспати....
Боже ... я тебе укрию..ти ж такий холодний...
живіт запав...напевно,ще й голодний...
ходи,я вже на стіл накрила...
Ходи, тебе чекає вся родина"...
А люди кажуть, що здуріла...
що мертву так трясу дитину...
Та що ті люди...що вони там знають...
Мій син - герой...
Герої не вмирають...

 

Лист до бійця АТО

Мій Любий солдате, пишу я до тебе

З подякой від щирого серця,

Що маю сьогодні я мирнеє небо,

Й надію, що лихо минеться.

Ти зараз на Сході — мене захищаєш,

Щоб мирним у мене був сон,

І те, що молюсь я за тебе — не знаєш,

На це не потрібно ікон.

Я просто у небо звертаюсь до Бога,

Щоб він тебе крізь боронив,

Безпечною всюди була щоб дорога

І стало на все тобі сил.

Щоб ти повернувся вцілілим, благаю,

Молюся за тебе щодня,

І хоч особисто тебе я не знаю,

Мені відтепер ти — рідня!

 

 

Не розчаровуйсь в Україні,

А розумій її печаль.

Що робиш ти для неї нині –

У себе спершу запитай.

Не розчаровуйсь в Україні,

Вона свята,а грішні – ми

В її недолі часто винні

Її ж бо дочки і сини.

Не розчаровуйсь в Україні,

Ідеї волі певним будь,

Бо тільки той є справжнім сином,

Хто вміє неньку захистить.

Не розчаровуйсь в Україні,

Вір,що мине важка пора,

Розквітне пишний цвіт калини,

В садах достатку і добра.