Виховний захід “Осінній Вінегрет”

Учасники: учні початкової школи 23 учні.

Мета: Розширити і поглибити знання дітей про пору року Осінь. Показати багатство і щедрість осінньої пори. Допомогти відчути яскраву красу осінніх барв та їх змін. Виховувати любов до своєї землі, свого народу.

Хід заходу Пісня- Свято осені у нас .

Під мелодію “Осінній вальс” на сцену виходять ведуча і ведучий.

Ведучий

Давно вже літо відлетіло Отак, неначе й не було. Одразу листя пожовтіло І десь поділося тепло.

Ведуча

Настала осінь фантастична Й по небу синьому пливе. Чарівна, дивна, поетична… Тепер в ній казочка живе.

Ведучий

Фантазій є у ній багато — Он в небі диво-кораблі. Вона до нас прийшла на свято, Побути в затишку й теплі.

Ведуча

Вона приваблива й красива, Дарунки людям роздала. Чарівна, мила і вродлива — В життя фантазії внесла.

Ведучі йдуть зі сцени і починається дійство.

На сцені декорації української хати, тин, на якому висять глечики. Біля тину «росте» калина. З боку сцени довгий стіл, вкритий скатертиною. Зала прикрашена осіннім листям, квітами.

Виходить Осінь з букетом осінніх квітів і читає вірш.

Осінь.

Добрий день, мої шановні Діти, пані та панове.

Нині знов із вами я.

Осінь — ось моє ім’я.

Восени земля прекрасна.

Як завжди, прийшла я вчасно І у села й у міста — Всюди осінь золота.

Осінь під музику кружляє, розсипає осінні квіти і листочки. Кличе до себе місяців. Вони заходять з різних боків, кожен у характерному костюмі, з підносами, на яких притаманні їм овочі та фрукти.

У цей час виглядає з вікна хатинки Баба. Дивується, вибігає на поріг і сплескує руками.

Баба. Ой лишенько, а що ж то таке? Невже це і справді Осінь справжня прийшла до нашого двору? Діду, а йди-но сюди мерщій, ти ще такого дива зроду-віку не бачив!

Дід. А що ж там за диво, якого я не бачив? Завжди ти щось вигадаєш!

Баба. А глянь! Бачиш? Справжня Осінь завітала і місяці осінні з нею! Ось поглянь, вони ще в мареві такому стоять...

Дід. А й справді, ти подумай... Дійсно, зроду-віку такого ще не було! То чого ж ти з порожніми руками стоїш? Бігом до хати!

Баба. А й справді? Я аж розгубилася. Таке диво! Таке диво!

Дід. А ти що, не знаєш, як гостей зустрічати? Ти ж хліба з нового врожаю вранці напекла, то бери рушника найкращого, що взимку вишила, клади хліб на рушник, та й підемо Осінь зустрічати. Таких гостей ще ніхто не приймав у своїй господі. Бачиш, як воно буває, готувалися внуків зустрічати, а тут Осінь з місяцями прийшла. Все наче у казці.

Дід і Баба заходять в хату і повертаються з хлібом на рушнику.

Осінь

Добридень! Добрий день вам, люди.

Ви — наші мудрі трударі

Нехай вам завжди добре буде І мирне сонце угорі!

Баба

Добридень, Осене чарівна!

І місяці-трудівники. Ти на Землі тепер царівна, І буде так у всі віки.

Дід

Запрошуємо до господи,

Щоб з нами хліб цей розділити. Щоб ситі всі були народи, Щоб з усіма у мирі жити!

Простягають Осені хліб на рушникові. Вона бере шматочок, куштує і тоді передає хліб Вересню, а він Жовтню.

Вересень

Ми за запрошення вам дякуєм сердечно, За хліб пахучий і сердець тепло.

Жовтень

Ми піднесем дари природи, безперечно, Щоб радісно і з нами вам було.

Листопад

Дарую я вам кетяги калини,

Якраз достигли у холодні дні. Калина ж наша — символ України, Про неї у народі є пісні.

Передає Дідові дарунки і бере у Жовтня хліб, відламує і кладе на стіл. Всі сідають за стіл і слухають пісню.

Пісня - Осінь наша золота.

Баба. Ой, я така рада бачити тебе, Осене, і вас, місяці, у себе вдома. Ще такого ніколи не було, щоб усі разом зійшлися, як таке трапилося?

Осінь. Це я Вас хотіла здивувати і місяцям та людям дати хвилинку перепочити. Адже всі ви потрудилися на славу, зробили величезну роботу — підготувались до зими. Ото й розкажемо один одному, хто що зробив. Тобі слово, Вересню!

Вересень

Потрудився я в садочку, в городах та в полі.

Льон зібрав я і картоплю, яблук, груш доволі, Помідор, квасолі, перцю, гречку, просо й сливи, Щоб були всі люди ситі та були щасливі.

Жовтень

Ну, а я все, що лишилось довше достигати — Це капуста головаста і гарбуз пузатий. Моркву гарну, солоденьку, буряки цукрові, Щоб були всі люди ситі та були здорові.

Листопад

Ну, а я зорю земельку, як пройду полями.

Повкладаю звірів спати, як пройду лісами.

У городах та садочках приберу красиво,

Щоб цю зиму перебути на землі щасливо.

Баба

Ну, та й я не лінувалась, встигла все зібрати, І на зиму огірочків наконсервувати.

Наварила я варення, повидла й компоту.

Не присіла й на хвилинку, бо мала роботу.

Дід

У коморі вже борошно з ново́го врожа́ю, І картопля, й городини я доволі маю.

Для корівки, свиней, коней є корми і сіно.

Потрудились ми, як кажуть, гарно, на відмінно!

Осінь

Це мені приємно чути, значить все готово.

До зими підготувались ми усі чудово.

Тож нехай лунає пісня і летить крилато.

Потрудились всі на славу, зробим собі свято. Тож тепер якусь годинку можна відпочити, Із онуками малими трішки посидіти.

Господиня - Баба і дідусь виконують пісню “На городі”.

Вибігають звірі і зупиняються перед столом, здивовані.

Баба

Заходьте, звірята , до столу сідайте, Та Осінь-царівну усі привітайте.

Це Осінь і місяці в гості прийшли, А скільки дарунків вони принесли!

Показує на стіл.

Звірі. Добрий день!

Їжак . А я й не знав, що це можливо, Що Осінь — це царівна. Це справді, бабцю, дивне-диво Чи казочка чарівна!

Заєць1. А що, хіба таке буває?

Скажіть мені, дідусю. Що Осінь є — я точно знаю,

Та все-таки боюся...

Лисичка. А я щаслива, що прийшла у казку.

Про це давно я марила у снах. Спасибі, Осене, за радість і за ласку, Що ми живемо в чарівних казках.

Вовк. За ніжні барви й срібні павутини,

За шелест листя й звуки чарівні Краса така потрібна для людини, А ще сумні та радісні пісні.

Ведмідь. І я радію зустрічі з тобою, І місяцям я вдячна, що прийшли. Все барвою покрилось золотою, А в небі білі хмарки попливли.

Заєць 2. А наша осінь золота й крилата В небесну даль уже кудись пливе.

На диво і фантазію багата, Бо казка чарівна у ній живе.

Білочка. Спасибі, Осене, що в гості завітала, І місяцям осіннім вдячна я.

Цієї зустрічі давно я дожидала.

Й родина задоволена моя.

Осінь

Я рада, діти, що зустрілась з вами,

Ви осінь любите, як казку чарівну Ще славите мене і віршами, й піснями, Й малюєте картину не одну.

Тому і я створила гарну казку,

Красою й барвами порадувала вас. Тож заспівайте, діточки, будь ласка, У цей святковий неповторний час.

Осінь. Мені казали, що звірі добре знають осінні прикмети та свята. Розкажіть усе, що знаєте. Мені завжди було цікаво, чи правильно люди про мене думають чи ні.

Ведмідь . Добре, ми розкажемо. Але ми ще й вірші тобі продекламуємо, і пісень проспіваємо, і пограємось, та потанцюємо, бо ж сьогодні свято!

Вовк. У період Першої Пречистої збирають в Україні яблука і груші. А ще кажуть: «На Пречисту стає дівка речиста», тобто починає багато говорити, бо поменшало роботи.

Білка . Восени є свято «Головосіка». Це свято Усічення голови святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Іоана. У цей день не ріжуть нічого ножем, навіть хліб ламають, нічого не рубають сокирою і не ріжуть пилкою.

Їжак. У вересні ще є велике свято Друга Пречиста — свято Різдва Пресвятої Богородиці. І прикмета в народі така: «Друга Пречиста дощем поливає».

Заєць 1 У кінці вересня є свято «Здвиження» — Чесного і Животворного Хреста Господнього. Кажуть люди: «На Здвиження земля движеться ближче до зими». Від цього дня стає холодніше, і птиці летять у вирій.

Лисичка. А 14 жовтня — Свята Покрова. На Запоріжжі козаки вважали Святу Покрову своєю заступницею. А господарі придивлялись: якщо вітер у цей день буде з півночі, то зима буде холодною, а якщо вітер з півдня, то — теплою.

Заєць 2. Восьмого листопада — день Святого Дмитра. Дмитро вже приносить зиму. До цього дня дівчат сватали і відбувалися весілля. У народі казали: «До Дмитра дівка хитра, а після Дмитра, хоч комин витри». Це тому, що вона до цього часу перебирала женихами, а після Дмитра, уже не сватали дівчат.

Осінь. Чудово! Ви так багато знаєте. А це означає, що ви любите свою Україну, знаєте її історію і народну мудрість. Ви мені ще обіцяли пісень заспівати...Так, ми це зробимо!

Пісня - Пісню осені співаєм.

Баба. Ой, я так заслухалась вашими піснями та віршами, що й забула пригостити усіх. А то гості сидять за порожнім столом. Люди добрі, де таке бачено?

Дід. Та чого ти? Ми зараз тобі допоможемо! Ми ж каші гарбузової наварили. Звірі її так люблять. Правда, звірята?

Діти. Правда. Ми хочемо ще вінегрету, дідусю. Він такий смачненький...

Дід. То в чому справа? Зараз і приготуємо, чи не так?

Осінь. Чи знаєте, які овочі треба для цієї страви?

Звірі. Звичайно! Буряк, морква, картопля, огірки, квасоля, капуста та цибуля...

А ще олійка потрібна, щоб смачніше було.

Осінь. Молодці! Знаєте! Тоді немає проблем. Зараз ми викличемо всі ці овочі і все буде зроблено! Вони не тільки самі прийдуть, а й розкажуть багато цікавого про себе. Готові?

Звірі. Так.

Осінь. Гей, овочі, ходіть до мене! Буряче, виходь!

Виходить буряк , у руці тримає миску з вареним буряком, нарізаним кубиками.

Буряк

Бурячок я червоненький,

І смачний, і солоденький.

Мене варять і печуть,

І до борщику кладуть.

Лікувальний в мене сік…

Той, хто пити його звик,

Матиме чудовий зір – Ти попробуй – перевір!

Звірі. Зварити.

Буряк віддає миску Бабусі, сам сідає за стіл.

Осінь. Картопелько, виходь!

Картопля

Картопелька я! А без мене ніяк!

Ні борщик не звариш, ні супчику, так?

Мене люди в їжу щоденно вживають, Ще й хлібчиком другим мене називають!

А скільки вже страв з мене вміють зробити:

Підсмажити в маслі, спекти і зварити,

Вареники ще, галушки і млинці,

А ще картопляні смачні дерунці…

Картопля також виходить із мискою кортоплі, і коли розказала вірш віддає дідові, сама присідає біля бурячка.

Осінь. Моркво, тепер твоя черга!

Морква

Морква я! Живу в коморі, А коса моя надворі.

Овоч я — культура цінна І поживна, й вітамінна!

Королевою я стала

Й до смаку усім припала.

Я тепер у кожній страві,

У салатах, у приправі,

Сік солодкий з мене п’ють,

Смажать, варять, ріжуть, труть...

Я ще морква й лікувальна,

Скажем просто — ідеальна!

Кладе на стіл мисочку з вареною і порізаною морквою, сама сідає.

Осінь. Квасолю просимо до нас!

Квасоля

Я — дрібненька квасолина Із бобової родини. У тісних стручках живу Й цінність у собі несу.

Хоч маленькі ми і дрібні,

Але людям всім потрібні. Ми у борщиках, в супах, У салатах, в пиріжках...

На обід і пополудні — Кожен день у свято й будні. Ось які ми квасолини Із бобової родини!

Вона дає дідові мисочку з вареною квасолею і сідає.

Осінь. Незабудем про цибулю. Нумо швидко підходи.

Цибуля.

 На цибулю нарікають, що до сліз я допікаю.

Вибачте, та я не винна, бо я лікарська рослина.

Соком з медом почастую і здоров’я подарую!

Цибуля дає свою миску із цибулею бабусі і сідає за стіл.

Осінь. Огірочку, заходь і ти до нас!

Огірок

Огірочок зелененький!

Я смачніший, як маленький. У мені всього доволі:

Цукор, мінеральні солі, Вітаміни B (бе) і D (де), Кращого нема ніде! Мене солять, консервують І на зиму маринують.

Свіжий я — найкращий все ж. Люблять всі мене без меж!

Кладе на стіл мисочку з порізаними огірками і сідає.

Осінь. Капуста моя дорога, чекаємо й тебе.

Капуста . Я капусточка гарненька,

Я кругленька, чепурненька, З мене страви всі смачні, Їжте й дякуйте мені!

Капуста кладе на стіл свою миску.

Осінь. Тепер ще соняшника попросимо, щоб приніс нам олійки. Вінегрет з олією смакує краще. Соняшнику, ходи і ти до нас!

Соняшник

Я — соняшник. Швиденько виростаю.

До метрів двох за літо досягаю.

Культура пречудова я, олійна!

Корисна для людей, надійна.

Там, де тепліше й сонечка багато, Ця квітка сонячна росте собі завзято.

Й салатику без мене не буває.

Смачну олійку я в собі ховаю!

Дає пляшку з олією, сам сідає.

Звірі всі овочі пересипають у велику миску, перемішують, поливають олією, солять. Усіх запрошують до столу.

Пісня - Осінь у лісі.

Баба виносить ще й гарбузову кашу в макітрі і ставить на стіл. Виходить гарбуз.

Гарбуз

Я найстарший на городі.

Я великий і бокастий,

Жовтогрудий і смугастий.

Я чудовий дар осінній

З гарним та смачним насінням.

Хто їсть кашу гарбузову

Буде сильним і здоровим!

Баба

Частуйтеся, добрі люди,

Хай у нас все добре буде,

Їжте всі салат і кашу

І любіть родину нашу.

Усі пригощаються, куштують вінегрет, кашу, кладуть ложки на серветки і виходять з-за столу.

Осінь. Дякуємо вам за добру гостину. Нам час іти в дорогу, бо ще роботи багато у мене і у моїх місяців. Дякуємо щиро.

Дід. Ставайте всі у хоровод, потанцюємо разом та й проведемо нашу казку додому. На всіх нас ще робота чекає, тому казка довгою не буває.

Пісня- Осінь в Україні.

Ведуча: Закінчилось свято, Та ми не сумуєм.

Усмішки та радість усім подаруєм.

Казка до нас ще прийде не раз

Бо ми в неї вірим, все буде гаразд!

 

Ведучий:

Хай легко працюється,Добре живеться,  Все вміється, множиться і додається.

 Здоров'я міцного,щастя без краю,

 Усього найкращого ми Вам щиро бажаєм!