Сценарій свята "Прощавай, початкова школо!"

Прощавай, початкова  школо!

1-й ведучий. У ласкавому травневому повiтрi

Бузковий запах ллється i бринить.

Тож, на шкiльному нашому подвiр’ї

Останній дзвоник скоро продзвенить.

2-й ведучий. Це сльози й радiсть, свято i прощання.

Для когось вiн лунає перший раз,

Для когось справдi буде вiн останнiм,

А нас покличе у наступний клас!

Учителька. Дозвольте, шановнi гостi i дорогi дiти, розпочати наше традиційне шкiльне свято - свято прощання з початковою школою. Це перехiд на нову сходинку в нашому життi, а отже, дуже важлива, визначна подiя.

       Вiтаю всiх вас зi святом! Нехай цей день, цей випускний бал запам’ятається вам i стане приємним спогадом у майбутньому.

Добрий день, шановні гості!

 Раді вас вітати!

 Всі бажаємо здоров’я

 Й щастя повну хату.

Дорогі мами, тата, дідусі й бабусі!

 Ми сьогодні зустрілись в тіснім нашім крузі

 На радісне свято – веселе, чудове, -

 Ваші діти закінчили початкову школу!

Хай пісня тут лине!

 Хай сміх скрізь лунає!

 У кожного радісна усмішка сяє.

 Всі дружні, веселі, радійте за нас.

Зібрались дружно ми на свято

 Сьогодні тут в останній раз,

 Щоб нам удачі побажали

 І перевели в 5 клас.

Багато доброго, нового

 Життя відкриє ще для нас.

 Як перша сходинка до нього

 Для всіх нас буде 5 клас.

 Хоч сьогоднi в нас i свято,

Тiльки є одна печаль:

Вчителька не йде у п’ятий,

Розлучатися так жаль!

Ой, Ми першу вчительку свою вітаємо,

 Здоров’я щиро вам бажаємо!

 Ви перші на початку навчання

 Подарували нам свої знання.

 Промчались роки

 І прийшла пора прощатись

 З тобою, рідна вчителько моя.

 Ти нас здружила всіх,

 Навчила світ любити,

 З дитинства повела в незвідане життя.

 Прощавай, наша вчителько перша,

 Ми сьогодні від тебе ідем.

 Та сюди ще не раз повернемось,

 Свою радість тобі принесем.

 

Ми любим свій дім і добру, рідну школу,

 Учительку – за щирість, теплоту.

 Для нас ти будеш завжди молодою,

 І ми нізащо не забудемо тебе.

Перша вчителька! Добра, терпляча,

 Наче мама була нам малим,

 А любов її щира, гаряча

 Зігрівала сердечко усім.

Ми малі на лінійці стояли,

 А в очах і цікавість, і страх!

 В ручках квітів букети тримали,

 І тремтіла тривога серцях.

Ви ж, як фея, і добра, і мила,

Усміхнулися лагідно нам.

Як же щиро ви всіх нас любили!

Як нас завжди хвалили батькам!

Ой, нема де правди діти,

 Було всяке серед нас:

 Той у школі звик шуміти,

Той урок не хотів вчити,

 Той запізнювався в клас.

 Пустували не раз і не два,

 І уроки зривати уміли,

 В вас боліла від нас голова,

 Але ви все одно нас любили.

Та такого не було,

 Щоб робив це хтось на зло,

 Бо усі ми повсякчас,

 Дуже-дуже любим вас!

Ой, мороки було з нами

 Вчительці багато, як по 100 слів за хвилину

 Вчились ми читати!

Останнє нині в нас побачення,

 Нам сумно розлучатись з вами.

 І просимо у вас пробачення.

 Ми найщирішими словами .

За те, що колись хтось не вивчив урок,

 Домашнє завдання не виконав в строк..

 А хтось одержував знову двійку,

 Встрявав з товаришем у бійку,

 Базікав часто безупинно ..

Звучить пiсня «Перша вчителька»

Як швидко пролетiли

Роки, неначе днi.

Ми так рости спiшили,

Як трави навеснi.

Iз Вами ми ділили

І радiсть, i печаль.

Ми так рости спішили!

Тепер прощатись жаль.

Приспiв:

Учителька найперша,

Як зiронька ясна.

На все життя у серцi

Залишиться вона!

Терпляча, добра, мила,

За кроком крок, щодня,

І нас добра навчила, Дала мiцнi знання.

 

 

Ведуча. Слово першій вчительці.

 Вчитель: Дорогі мої діти! З святом вас вітаю,

 Здоров’ячка багато я усім бажаю!

 І радість, і смуток, заліг мені в душу.

 Радію за те, що дорослими стали,

 І знань чимало уже подолали.

 І сумно мені, признатися мушу,

 Що час вже прощання настав.

 Учіться, працюйте - моя настанова,

 Батьків поважайте, ви гідна опора.

 Про сум уже досить, ні жодного слова,

 Сьогодні в вас свято, прийшли привітати

 і мами , і тата.

 Прийміть і мої найщиріші вітання,

 Хай збудуться мрії і ваші бажання!

 

- Ось  і  завершилось  навчання  в  початкових класах, тепер  ви  дорослі  та  самостійні     на  згадку, я  хочу  вручити  вам  дипломи  про  закінчення  початкової  школи.

                                  (Вручаю діткам свідоцтва про закінчення початкової школи. )

1-й ведучий    Прийшла такая вже пора,

 Що розставатися нам пора.

 Але не сумувати тут зібрались,

 А пригадати, як все починалось.

2-й ведучий. Ви ще не ходили до школи. Яким було тоді життя?

                              ( Інсценізація )

 ( Батько сидить читає газету. Заходить дочка.)

 Дочка. Тату, а чому іде дощ?

 Тато. Підеш до школи – дізнаєшся.

 Дочка. Тату, а у Баби Яги є бабенятка?

 Тато. Звідки я можу знати.

 Дочка. Тату, а навіщо коняці коси не плечах?

 Тато. Запитай у коняки.

 Дочка. Тату, а мотоцикл любить цукерки?

 Тато. Не знаю, я його не запитував.

 Дочка. Тату, а ти не сердишся, що я в тебе про все запитую?

 Тато. Що ти, моя дитинко? Як можна? Адже, чим більше ти запитуватимеш, тим більше будеш знати.

 ( Дочка виходить)

 Тато. От вже непосидюче. Хоч би швидше тебе до школи відправити!

Ведуча.

Перше вересня.

Ми перегорнемо листки

 Життя шкільного враз,

 Вже зараз ми – випускники,

 Але колись ішли до школи в 1 клас.

Хвилювався, як ніколи!

 Хвилювався я весь час!

 Бо тоді я йшов до школи

 Перший раз у 1 клас.

Давайте пригадаємо разом,

 Як вперше на лінійці всі стояли,

 Розгублені, малі, кумедні,

 З-за квітів ледве виглядали.

Ми пам’ятаємо, було навкруги

 Море квітів і звуків.

 Із теплих маминих рук Учитель взяв мою руку.

 

 

Наче весела родина,

 Всі ми зайшли в світлий клас.

 І тоді почалося

 Нове життя у всіх нас.

Так поступово ми звикали

 Тримати ручки й олівці.

 Вже нас контрольні не лякали,

 Ми часто чули: "Молодці”

Пам’ятаю і зараз, крізь роки,

 Перші труднощі, гарний наш клас

 Як же швидко пролинув той час!

Ведучий. В цьому році ви дружно перейшли до 2 класу.

В світлий, ще ранковий час

 В свій просторий , гарний клас

 Ми приходимо завжди в строк.

 Там багато наших друзів,

 У тіснім веселім крузі

 Починається урок!

Ведуча. Ось ви вже в третьому класі.

Ось третій дзвінок нас в дорогу покликав

 І весело , і сумно всім водночас.

 І як не хитруй, а вже стали великі,

 Бо всі перейшли у 3 клас.

Ми всі засвоїли чудово

 Прикметник, суфікс, дієслово,

 Диктантів купу написали.

 Освіченими дуже стали.

Дзвоник знову вже лунає

І  до уроку закликає.

 ( Учень співає пісню на мотив пісні "Черемшина” )

Знов до класу вчителька заходить,

 Ясними очима всіх обводить,

 І мене до дошки викликає,

 Про домашнє завдання питає.

Приспів:

 Я книжки закинув, та й не вчився,

 Телевізор цілий день дивився.

 Ось стою, зітхаю, нічого не знаю,

 Двійку заробив.

 (Інсценізація)

- Оце лихо, Іване! А що ж у тебе вчителька таке запитала?

 - Таблицю множення, скільки буде 2 х 2.

 - Та й справді ти – дурень! Відповів би, що буде ” п’ять”.

 - Та я так і зробив, а потім все одно поставила " двійку”.

 - Не сумуй! Ось бачиш – відмінниця Наталка йде. Піди піддобрися до неї, може вона дасть тобі контрольну списати.

 А я дівчина красива,

 З щирим серцем неспесива.

 На "відмінно " я учуся

 І контрольних не боюся!

 Всі науки я вивчаю

 І освіту здобуваю,

 І отримую щодня

 В рідній школі я знання.

 

 

- Добрий день, Наталко!

 - А, це ти, Іване! Знову двійку заробив?

 - Заробив...Слухай, Наталко! Сідай сьогодні зі мною за одну парту.

 - Ні, не сяду! Я знаю чого тобі треба: списати у мене контрольну.

(Співають вдвох на мотив "Вареничків”)

Наталка. Ой, мій милий не ходить до школи, І домашні завдання він не вчить ніколи.

 Іван. Буду вчитись, милая (2 р.)

 Я не буду лінуватись, моя чорнобривая.

 Наталка. А я добре милого навчала:

 Хворостину об нього зламала!

 Буду тебе бити, буду тебе вчити,

 Бо з тобою по вулиці соромно ходити!

Ведучий 1 . Нарешті ви в четвертому класі. Ви стали такі дорослі та розумні. Багато вже дізналися. Отже, якщо ми вважаємо себе чемними, пам'ятаймо, що живемо на білім світі не одні, нас оточують інші люди: наші близькі, наші друзі, товариші і просто сторонні.

Ведучий 2 Тож варто так поводитися, щоб їм було легко та приємно мешкати поруч з нами. Одним словом, бути культурним, по-справжньому інтелігентним - це

в усьому виявляти повагу до інших...

Ведучий 1Ніщо не дається нам так дешево і не цінується так дорого, як чемність!

Чемні син чи донька завше допоможуть батькам по господарству. Вони завжди відповідально ставляться до своїх домашніх доручень. Ось послухайте, як, на жаль, деякі діти допомагають удома.

Вірш Анатолія Костецького «Домашній твір».

Вітько - бідак страждає так,

 аж дригає ногами!

 Він за столом, він пише твір: «Я помагаю мамі».

 Старанно олівець гризе

 та супить брови грізно,

 але нічого - хоч умри! -

 до голови не лізе...

 Та ось тихесенько зайшла

 в його кімнату мама.

 - Вітюнь, будь ласка, в магазин

 сходи за сірниками.

 - Ідея, - вигукнув синок,

 а мамі: «Ну й морока!

 Сама іди! Я твір пишу -

 роблю важкі уроки».

 І мама вийшла...

 А Вітько швиденько пише в зошит:

 «Я в магазин завжди ходжу,

 коли мене попросять...»

 Хвилин за 10 мама знов

 з'являється у дверях:

 - Вітюнь, картопельки начисть,

 а я зварю вечерю.

 - Сама начисть, - кричить Вітько,

 та так, що ледь не лопне. -

 Я твір пишу, я зайнятий!

 Сама вари картоплю!

 Виходить мама, а синок

 писати знов сідає:

 «Я мамі сам варю обід,

 вечерю та сніданок».

 Радіє син - не твір, а люкс!

 

 

 Оцінка буде гарна!..

 І геть не думає про те,

 що він радіє марно...

Ведучий 2 Інтелігентна дівчинка чи інтелігентний хлопчик не будуть ябедничати на інших, не будуть про когось шептати на вушко, а скажуть товаришеві в очі про його недоліки на одиниці. І тільки, коли той не захоче виправитися - скажуть у присутності всього класу. Ябед ніхто не любить.

Ось послухайте про це вірша Інни Кульської «Чому в Кузьми немає друзів?»

З Кузьмою в нас не дружать хлопці,

 Чому - зміркуй, читачу.

 Кузьма кричить на кожнім кроці,

 Що любить правду наче.

 І можеш вірити мені -

 Кузьма не бреше ані-ні,

 Лиш входить вчитель, вже Кузьма

 Угору руку підійма:

 - А Любомир побив Панька,

 В Панька вже гуля от така!

 Ми дружно пишемо письмову,

 Кузьма підносить руку знову:

 - Левко не розуміє вправ,

 А я списать йому не дав!

 Ще не кінчається урок,

 Кузьма зо столу робить крок:

 - На зошит Грицю Гонта Ніла

 Навмисно налила чорнила.

 Він зовсім не брехун, Кузьма,

 А друзів у Кузьми нема.

Ведучий 1 Культурна людина завше пам'ятає про тих, хто її оточує; не проштовхується у натовпі, допомагаючи собі ліктями, затуляє рота рукою, коли позіхає, кашляє чи чихає.

Не забуває сказати «будь ласка», коли про щось просила, а потім подякує за будь-яку найнезначнішу послугу.

Ведучий 2 А ось у гуморесці Павла Глазового «Справжній мужчина» порушена проблема не тільки культури, а й культури мовлення:

У тролейбусі стоїть згорблена бабуся

 - Ой боюся, упаду,

 як смикне - уб'юся...

 А мужчини он сидять.

 Як же їм не стидно?

 Справжніх, істинних мужчин

 Серед них не видно.

 А якийсь патлатий тип

 Їй відповідає: «Ні мужчини, бабко, є

 Та містов немає».

Ведучий 1: Сьогодні скінчився останній урок,

 По школі лунає останній дзвінок.

 Сьогодні востаннє 4 наш клас,

 І школа чекає у п’ятому нас.

Ми всі закінчили четвертий свій клас,

 І старше життя вже чекає на нас.

 Але ми сьогодні в останнє на свято

 Велике "спасибі” повинні сказати

 Всім вчителям в урочистий цей час,

 За те, що навчили ви добре всіх нас!

 

 

 

Свої надсилаємо вам привітання,

 Найкращі прийміть від нас побажання.

 У святковий, веселий і радісний час

 Звертаємо нашу увагу на вас!

 Спасибі керівництву школи

 За те, що школа – дім наш рідний.

 Не підведемо її ніколи,

 Її ми слави будемо гідні.

Директор у школі – фігура центральна,

 Як кажуть в народі – всьому голова!

 Директор на місці – то й школа у шані,

 І як він скерує – так підуть діла!

Ви нам для навчання умови створили,

 Ремонт капітальний у школі зробили.

 Завжди ви звертали велику увагу

 На наші екскурсії , свята, розваги.

 За те, що були ви уважні до нас,

 Вам квіти дарує сьогодні наш клас.

             (Виступ директора)

 А у директора є правая рука ,

 Так завуча в народі називають.

 Робота в неї зовсім нелегка,

 І всі про це у школі знають.

Спасибі усім, хто працює у школі

 За ласку, увагу, турботу й привіт!

 Ми всі полюбили цей рідний куточок!

 І тут нас навчали про весь білий світ.

Пісня” Маленькая страна”

Мы называем нашу школу « маленькая страна».

 Тут люди с добрыми глазами,

 Тут жизнь любви полна.

 Тут могут дети веселиться,

 Тут зла и горя нет,

 Тут не давали нам лениться

 И всем дарили свет.

Припев:

 Маленькая страна ( 2 р. )

 Всем мы расскажем, всем подскажем,

 Где она, где она.

 Маленькая страна ( 2 р.)

 Там, где всегда весна.

Эту страну мы не забудем

 И первый наш урок.

 Всех, кто учил нас, помнить будем,

 Пусть много лет пройдёт,

 Если уроки не учили,

 То вы ругали нас.

 В школе мы знания получили,

 Благодарим всех вас.

Це все не під крильцями любої мами,

 Тут інші про нас турбувались серця.

 Спасибі усім, хто був поруч із нами!

 Душевну красу віддавав до кінця.

Ведучий 2 . Погляньте, діти, на своїх батьків, їхні очі сяють щастям, а десь у глибині затаїлась тривога, бо попереду ще стільки випробувань!

Ведучий 1. І батьки переживають у кілька разів більше, ніж ви самі .То ж любіть своїх рідних, будьте завжди гідними їх, дайте їм можливість гордитися вами!

 

 

Ведучий 2 . Зробіть так, щоб передчасні зморшки не лягли на їхні прекрасні обличчя, щоб їхні серця були спокійні за вас!

Прийміть наш букет із пошани й любові.

 Вклоняємось низько і дякуємо щиро

 За ласку і ніжність, за мудрість і віру.

 Бо без батьків чого ми в світі варті,

 Без маминої ласки і тепла

 І без батьківської строгості і жарту,

 І без свого родинного тепла.

Ви ж нас, як пташат, в гнізді зростили,

 Давали дітям раду, як могли.

 І в наших душах сонце засвітили,

 І крила для польоту нам дали.

4 роки нас водили вранці,

 Несли портфелі наші, ранці,

 Із нами ви уроки вчили,

 І малювали і лічили.

Писали з нами твори вдома,

 І як встигали, невідомо,

 При цьому готувати їсти,

 Білизну прати, місити тісто.

Нести домашнії турботи,

 Ходити на свою роботу,

 І залишатися на диво

 Красивими і молодими.

Ми любим вас, кохані мами й тата,

 Ми вам бажаємо здоров’ячка багато,

 Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,

 І щоб в житті ніколи не хворіли.

Хоч часом ми буваємо нечемні,

 І дуже ви хвилюєтесь за нас,

 Але у серці знаємо, напевно:

 Ми більше радуємо вас.

Любі!

 Ми вам обіцяємо: учитись, дружити,

 Гарні оцінки додому носити,

 Щоб дарувати радість вам,

 Любесеньким нашим батькам.

                     Пісня батькам (На мелодію пісні "Листья жёлтые”)

Не прожить нам в мире этом (2 р.)

 Без потерь (2 р.)

 Мы простились с классом этим, (2 р.)

 А теперь ...(2 р.)

 Припев:

 В школьном зале видим мы родные лица,

 Не волнуйтесь, ничего уж не случиться.

 За любовь и нежность мы вам благодарны.

 Это вы растите юные таланты.

 И за то, что вы ночей не досыпали,

 Посмотрите все мы лебедями стали.

 И дождались вы счастливого момента,

 Дарим вам, родные, мы аплодисменты.

 

 

 

 

 

 

 

Ведучий  1 : Шановна вчителько нова!

 За нас ви будьте певні,

 Хоч ми рухливі і шумні, Зате розумні й чемні!

Хоч інколи ми пустуни маленькі,

 Хоч часто в школі ми здіймаємо галас і сміх.

 Та ми потягнемось до вас, немов до неньки,

 Якщо полюбите ви щиро нас усіх!

Ми будемо учитися на відмінно,

 І з поведінкою буде все гаразд.

 Та ви прийміть нас в старший, в 5 клас.

Четвертий клас! Четвертий клас!

 Рік назад ти прийняв нас.

 Ми прощаємось з тобою.

 Переходимо в 5 клас.

У нас усіх прощальний настрій,

 Ми схвильовані украй.

 Скажем разом: "Велика” школо, здрастуй!

 Початкова школо, прощай!

Ми учні 4 класу, що переходимо до 5, клянемось:

 - прибігати до школи на перший урок з очима, що горять від допитливості.

 Клянемось! (разом)

 - З вовчим апетитом поглинати всі знання і переварювати їх до кінця, щоб не було гальма.

 Клянемось! (разом)

 - Клянемось перетворити нашу їдальню до 2010 року в розкішний Макдональс!

 Клянемось! (разом)

 - Клянемось підтримувати вогонь любові та поваги до вчителів і адміністрації школи.

 Клянемось! (разом)

 -Клянемось з гідністю донести високе звання ”Учень школи” до закінчення навчання!

 Клянемось! Клянемось! Клянемось! (разом)

Ми повернемось нескоро,

 Щоб зібратись дружнім колом.

 Школо, ми з тобою не прощаємось,

 Назавжди не покидаємо тебе.

 Просто скажем: " Школо, до побачення,

 Здрастуй, літо золоте!”

Пісня ”Мы желаем счастье, вам”

В мир, в котором множество дорог,

 Выходить нам поступает срок.

 Будет там и солнца свет,

 И дождь, и снег, и гром.

 Но запомнит каждый пусть из нас,

 Что в любой наш, даже трудный час,

 Будет школа верить в нас

 И вспоминать добром.

 Припев:

 Мы желаем счастья вам,

 Счастья в этом мире большом,

 Как солнце по утрам,

 Пусть оно заходит в дом.

 Мы желаем счастья вам,

 И оно должно быть таким.

 Когда ты счастлив сам,

 Счастьем поделись с другим.

Ведуча 2 . На цьому наше свято закінчене. На все добре. Дякуємо за увагу!!!