Сценарій свята "Свято прощання з початковою школою"

Свято прощання з початковою школою

 

Жовток Олена Михайлівна

Учитель початкових класів, Чернігівської ЗОШ № 7

Вища категорія, вчитель-методист

 

Мета: готувати  учнів до переходу в середню ланку; показати здобуті навички у початковій школі; розвивати старанність, допитливість, уважність,бажання вчитися; виховувати інтерес до навчання, активну життєву позицію.

Хід свята

(Зал святково прикрашений, оформлена виставка фотографій дітей «Впізнай мене»)

І. Вступна частина

Злинь же, музико, в небо гучніше,

В добру пору лунай , в добрий час!

Вище голови! Йдіть веселіше,

Бо усі вже давно чекають на вас.

Із нагоди закінчення початкової школи зустрічайте винуватців цієї події. Знайомтесь! Якщо ви, звичайно, не знайомі.

• Веселий !
• Дружній!
• Пустотливий!
• Трішки галасливий!
• Але опанувавши усі науки початкової школи  4- А клас.

Пісня «Музика рідного дому»

ІІ. Основна частина

Сьогодні у нас сумне і радісне свято. Сумне, бо наші діти прощаються з нашим затишним куточком, .в якому ми раділи і сумували, плакали і сміялися усі 4 роки.

А радісне, тому, що діти подорослішали, зміцніли морально і фізично, закінчили перший ступінь навчання і готові йти далі нелегкою стежкою шкільної науки.

Закінчився перший, мабуть, найважчий і найвідповідальніший етап навчання. Ми справилися з усіма навчально-виховними завданнями.

Любі діти, шановні батьки, не встигли озирнутися, як пройшли 4 роки. Час пройшов швидко і ви стали дорослі для батьків і для мене. Ви навчилися читати, писати, переказувати, розв'язувати задачі, писати перекази.

Любі діти! В 5 класі старайтесь навчайтесь, і не підведіть ні мене, ні своїх батьків, бо ви наша надія і батьки бачать у вас свою заміну.

Шановні батьки! Ви подарували мені своїх чудових дітей. А, як ви допомагали мені, спасибі вам за все це.

 

1.Здрастуйте шановні батьки

2. Мами і тата

1.Дідусі і бабусі

2.Ми раді вас вітати на нашому святі

1.Сьогодні ви впевнитесь , що ми вже зовсім дорослі

2.Сьогодні ми хочемо сказати вам слова, які іноді забували сказати вдома.

1.Слова щирої подяки

2.Слова любові до вас.

 

Ясне сонечко проміння

Посилає щедро в зал

Це воно, напевно,знає,

Що сьогодні свято в нас !

 

Зібрались дружно ми на свято

Сьогодні це в останній раз.

Щоб всім  удачі побажати

І провести нас у п’ятий клас.

 

Здається, щойно ми стояли там,

Де так блищать цікаві оченята.

Та промайнув четвертий рік,

Попереду випробувань багато.

 

Скільки зустрічали

Свят у цьому залі,

А такого свята

Ми іще не знали.

 

І сумне й веселе

В нас сьогодні свято.

Будуть у п'ятий

Клас нас випроводжати.

 

Тріпочуть листочки тополі.

Берізка ніжно шелестить.

Сьогодні свято в початковій школі

Дзвінок останній продзвенить.

 

Випускників усіх покличе

Він на урок останній раз.

І ніби чайка закурличе,

І поведе у інший рідний клас.

 

Діти , тепер ви багато знаєте про школу , а давайте перенесемось на 4 роки назад і згадаємо той перший день, 1 вересня, коли ви, міцно тримаючись за руки своїх батьків, переступили шкільний поріг. Скільки переляку було в ваших очах! Якими ви були несміливими. І я повинна відкрити вам таємницю: ще більше переляку і хвилювання було в очах ваших батьків, дідусів, бабусь, бо вони ж привели до школи найдорожче що в них є, найбільший свій скарб. І цей скарб повинен буде у чужім класі залишитися сам на сам з чужою тітонькою... А якщо у цього скарба розв'яжеться бантик, або не приведи боже дитя заблукає на перерві і не знайде дороги до класу?

Подивіться на ваших рідних. Вони і зараз хвилюються, бо не встигли вони озирнутись ,а пролетіло чотири роки, бо знов треба свій скарб віддавати іншим вчителям. Хвилюються, бо дуже вас люблять. Тож давайте повернемося на деякий час у минуле і зробимо коротеньку подорож в минуле, на 4 роки назад. Пригадайте. Сонячний вересневий ранок. Ви з завмиранням серця виймаєте свої долоньки із рук батьків і ідете на свій перший у житті урок.

Пісня « Школа №7»

Де рідна хата, вишень два ряди,

Запалахкотіли ще осінні квіти.

Сказала мати: "В школу, сину, йди!"

Сказала мати: "Вчіться, діти!"

 

Вересень...

Стежка до школи.

Дзвонить веселий дзвінок.

І через луг, через поле

Сонце спішить на урок.

 

Сміх навкруги розсипа

Дружня учнівська сім'я.

Нас біля школи зустріла

Вчителька перша моя.

 

Наче весела родина,

Всі ми зайшли в світлий клас.

І тоді й почалося

Нове життя у всіх нас.

 

Вересень щедро сонцем зігрітий,

В школу повсюди сходяться діти,

Квіти барвисті в них у руках,

Вогники щастя ясніють в очах.

В кожного радісна усмішка сяє,

Дзвоником першим їх школа вітає.

 

1 учениця. Ой, мабуть, урок починається!

Швиденько сідаймо по місцях!

Заходить учителька.

Учитель. Доброго дня, любі діти!    .

2 учень. Привіт!

3 учень. Здоров!

4 учениця. Добридень!

Учитель. Ви, мабуть, прийшли учитися?

Усі (разом). Так!

Учитель. А чого б ви хотіли навчитися?

2 учень. Я хочу навчитися розбирати і збирати свою машину.

1 учениця.  А я хочу бути тамадою на лялькових весіллях.

4 учениця. А я буду лікарем! От навчуся всім уколи робити, тоді побачите!

3 учень. Та що ви кажете?! Треба учитися писати і читати, бо на роботу не візьмуть! Я навіть книгу приніс! Ось!

Учитель. Так-так! Що ж, я навчу вас і писати, й читати, і ще багато дечого, але спочатку вам потрібно стати справжніми учнями.

УРОК ПЕРШИЙ: ШКІЛЬНА ФОРМА

1. А я знаю!

Нам у школі щоб учитись,

Треба форму одягти.

2. Я взяла у мами туфлі.

Макіяж зробила вправно.

Виглядати елегантно —

Головне для жінки правило.

3. Я у татка взяв годинник

Й футболку з написом «Динамо»,

Щоб довести — час ціную

І до спорту теж мастак.

4. Ну а я приніс валізи

І зимовий одяг свій.

Бо сюди прийшов учитись

Я на цілий довгий рік.

Учитель.  Ну що ж, тоді правило друге. Щоб почуватися у школі

впевнено, треба насамперед навчитися правильно збирати портфель.

5. У моїм портфелі є

Хліб і сіль, а ще сальце,

Щоб я тут не зголоднів —

І повчився, і поїв.

6. Сумуватиму я дуже

Без улюблених ляльок.

їх тому в портфель поклала

І принесла на урок,

їх на парту покладу,

Щоб учились до ладу.

Учитель. Пам'ятайте, що навчання —

Шлях до світла, до пізнання.

Слухай, вчи, не грай, не спи —

І розумним станеш ти.

Як задзвонить цей дзвінок,

Починається урок.

7. А я їсти хочу, от!

Де мій з салом бутерброд.

8. Отакі були ми діти.

Важко було нас учити...

Ой. що ж то іще буде?..

9. Другий клас - пішла таблиця

І вночі вона нам сниться

Ми її вчимо, вчимо на уроках горимо

Різні дії як насіли, розібрати їх не сила.

Додавання, віднімання, жарти, мінімум старання.

А от множити, ділити - годі, браття говорити.

10.Ми всі засвоїли чудово

Прикметник, суфікс, дієслово.

Диктантів купу написали.

Досвідченими трохи  стали.

11.Ось, чуєте - вже пролунав дзвінок,

Запрошує нас вчитель на урок.

 

УРОК ЛІТЕРАТУРНОГО ЧИТАННЯ

Учитель. Артеме, ти знову сьогодні запізнився на уроки?

Учень. Так, я проспав, бо нікому було мене розбудити - мама и тато на роботі!

Учитель. А хіба у вас немає будильника?

Учень. Є, але він дзвонить тоді, коли я сплю.

Учитель. Дмитрику, де народився Тарас Григорович Шевченко?

Учень. На 25-й сторінці читанки!

Учитель. Даниле, які ти знаєш теплі й лагідні слова?

Учень (говорить, одночасно загинаючи пальчики). Шуба, рукавички, чай...

Учитель. Діти, як треба зберігати читанку, щоб вона завжди була новою і чистою?

Учениця. Краще її зовсім не носити до школи!

 

УРОК МАТЕМАТИКИ

Учитель. Діано, якщо я тобі дам три груші, то як ти їх розділиш на п’ятьох дітей?

Учениця. Зварю компот.

Учитель. Діано, припустімо, у твого брата п'ять яблук, а ти в нього два забереш. Який буде результат? 

Учениця. Він мене відлупцює.

 

І другий рік пролетів зовсім непомітно. Усі ви підросли, стали дорослими...

12. Ось і третій рік ми в школі

А сюрпризів ще доволі.

Цифри вирівнялись строєм

Як солдати перед боєм

Скільки їх? Не полічиш

Стулиш рота і мовчиш.

А ще множити, ділити

Як же тут не розгубитись.

13. Уроки всі свої учили

Із групою, і вдома.

А часом вчили на перервах

Усім ця річ відома.

14. Ой, нема де правди діти

Було різне серед нас:

Той у школі звик шуміти,

Той не хотів уроки вчити,

Той запізнювався в клас.

Дзвоник знов для нас лунає

Й на уроки закликає.

 

УРОК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Учитель. Насте, провідміняй дієслово ходити!

Учениця. Я йду, ти йдеш...

Учитель. Швидше!

Учениця. Я біжу, ти біжиш!

Учитель. Дітки, придумайте до слова трава спільнокореневе слово.

Усі (разом). Сіно!

Учитель. Як на твою думку, Ваня, штани — слово в однині чи у множині?

Учень. Я так собі міркую, що верхня частина в них — однина, а нижня - множина.

 

15. Ось четвертий дзвінок нас

в дорогу покликав,

І весело, й сумно усім водночас

І як не хитруй, ми вже стали великі,

Всі перейшли у 4-й ми клас.

 

УРОК ПРИРОДОЗНАВСТВА

Учитель. Скажіть, чим відрізняються свійські тварини від диких?

Учениця. Дикі тварини ніколи не віддають добровільно молоко та яйця.

Учитель. Як ти гадаєш, Максиме, що важливіше — сонце чи місяць?

Учень. Місяць.

Учитель. Чому?

Учень. Тому що місяць світить уночі, коли темно, а сонце — вдень, коли и так видно.

 

ВИХОВНА ГОДИНА

Учитель. Проведемо виховну годину. Максимку, якби ти знайшов 5 гривень, що б ти зробив із грошима? Залишив би собі?

Учень. Ні, вчителько.

Учитель. Молодець! А що б ти з ними зробив?

Учень. Купив би собі цукерок.

Учитель. Васю, чому це твоя матуся не була на батьківських зборах?

Учень. Я їй не сказав.

Учитель. Чому?

Учень. Бо кожного разу, коли вона побуває на них, у неї голова болить.

От я її й пожалів.

 

Інколи ви ображаєтесь на рідних , знов заставляють вчитись , знову нагадують за уроки , знову вчать , як треба жити. А як ви думаєте чому вони це роблять ?

Так , вони хочуть щоб ви виросли розумними , освітченими. Ваші рідні краще за вас розуміють , що вже зараз ви працюєте на своє майбутнє і від всього серця хочуть вам допомогти знайти правильний шлях в житті щоб ви не виросли такими , як Стецько , герой гуморески , яку підготував   для нас

Стецько

Як мені вже надоїло,

І язик вам не болить?

І кому яке з вас діло,

Як я далі буду жить.

І кричать на всі заставки:

"Добивайтеся! Летіть!"

Я не встану більше з лавки,

Буду їсти калачі.

Хай летять куди хто хоче,

А хоч повзає, як рак,

А Стецько б поспав охоче,

Бо Стецько вам не дурний.

Табель вже мені вручили

І освіта в мене є.

Досить, вже мене навчили,

Знаю я тепер своє.

Розум, щоб не розтрусити,

Сяду нишком на печі,

Буду спати, буду пити.

Буду їсти калачі.

А як сили наберуся,

Відпочину від цих слів.

Може, навіть оженюся...

Ох, стомився я, зіпрів.

Я візьму собі дружину,

Щоб варила борщ, супи,

Не дурний я гнути спину,

Бо Стецько не для сапи.

В мене все ж таки освіта,

Початкова хоч, та є.

Хочу я побачить світа,

А у, батька гроші є.

Географію, природу

Треба знати, хтось верзе...

Мене батько и на машині

До базару довезе.

Ну, а там з усього світу

І для тіла, й для душі.

Нащо вам, дурним, освіта?

Нащо голови сушить?

От я зовсім не журюся

І нічого не боюся.

От від'їмся, одісплюся

І, напевно, оженюся.

Як то добре, що вже школу,

Нарешті, скінчили в строк.

Батько вже мене ніколи

Не вестиме на урок.

І не буде мати бити,

Що не хочу я читати.

Буду я спокійно жити,

До обіду буду спати.

І ніщо не хочу знати,

Теж мову завели!

Он мене вже кличе мати,

Може, жінку привели.

А, можливо, кличуть їсти,

Я вже знову зголоднів.

Ой, скоріш до столу б сісти.

От би я вже попоїв!

(Стецько, підстрибуючи, вибігає).

Танок

 

Вчитель.

Шановні батьки! Виховання дітей — справа непроста. Ось подивіться на себе очима наших дітей.

Сценка

Батько сидить , читає газету.Заходить донька.

- Тату, а чому йде дощ?

- Підеш до школи, дізнаєшся

- Тату, а в Баби-Яги є жабенятка?

- Звідки я можу знати?

- Тату, а нащо  коняці коси на  плечах?

• Запитай у коняки?
• Тату, а мотоцикл не любить цукерки?
• Не знаю, я його не запитував.

- Тату, а ти не сердишся, що я тебе про все питаю?

- Що ти. Моя дитино! Як можна? Адже чим більше ти запитуватимеш, тим більше знатимеш!

Виходить донька. Батько з газетою залишається. Син заходить надутий, кидає портфель. Батько на це зауважує:

- Синку, що сталося? Ти такий засмучений! Хто ж посмів тобі зіпсувати свято першого вересня?!

- Свято?! Нічого собі — свято! Чого ж ви не попередили мене, що це не на день, а на цілих 11 років?!

Заспокоюючи сина, батько виходить разом з ним. З-за сцени звучить уривок з пісні «Нагружать все больше нас...» Батько чухає потилицю. Підходить син.

• Пам'ятаєш, тату, ти казав, у тебе колись були погані оцінки...
• - Чого це ти раптом згадав?
• Ану, показуй щоденник, ледацюго!  (Бере щоденник,  охає, хитає головою)
• Тату, як ти думаєш, це спадковість,чи поганий вплив середовища?
• Двійка з історії! Жах! Я сам піду до вчителя. Ну звідки дитині знати, що було двісті років тому? Виходять усі. Звучить уривок з пісні «Вчать у  школі».

 

Пісня «Сємечки»

Рідний дім - це тепло і затишок , це найближчі , найдорожчі люди - мама, тата, бабуся , дідусь. Це їхні очі : ласкаві, коли ви, діти _у слухаєтесь, сумні, коли ви щось накоїли. Але завжди в них сяє невичерпна любов до своєї дитини.

Ми хочемо привітати мам і тат,

Що разом з нами початкову школу

Сьогодні закінчили , з днем оцім,

Трохи сумним , але таким святковим !

Тож до батьків своє звертаємо слово ,

Ми вас вітаємо щиро від душі

Бо без батьків чого ми в світі варті ?

Без маминої ласки і тепла ,

Без батьківської строгості і жарту

І без свого родинного тепла?

Вам , батьки , життя вірші складає ,

Бо дорожче мами й тата не буває.

Дні у далечінь летять і летять,

За дитинство наше казкове.

Мало й серце обом вам віддати,

І всі квіти в букети зібрати,

Що під небом цвітуть голубим.

Хоч часом ми буваємо нечемні,

І дуже ви хвилюєтесь за нас,

Але у серці знаємо напевно

Ми більше радуємо вас.

Дорогі тата і мами,

Дідусі та бабусі!

Хай вам сонце дарує ясне проміння ,

Воду - криниця , небо - зірниці,

А діти - усмішку завжди.

Здоров'я вам міцного,

Щастя земного,

Добра щоденного,

Настрою веселого,

Гумору здорового,

Життя вам довгого.

Дорогі наші батьки!

Рідні наші!

Хай Бог охороняє вас від злого.

Хай світить сонце і колосяться жита ,

Щоб були ви щасливі і здорові

На многії літа , назавжди!

Пісня мамам і татам

Тато і мама - це найперші вихователі, бо ж вони з нами з самого раннього дитинства і до самої старості. Вони завжди поруч з нами, крокують з класу в клас, допомагаючи нам в усьому, і порадою, і словом, виховуючи нас чемними, добрими, чесними, справедливими людьми.

Низькій уклін вам, за вашу. Ось перед вами діти, учні вже 5 класу. І все це завдячуючи вашому піклуванню, вашому життєвому досвіду.

Сьогодні ми кажемо велике спасибі нашим батькам, які допомагали в навчанні, вчились разом з нами, раділи успіхам дітей. І здається, що батьки  отримали ще одну початкову освіту.

Вчитель.

І вам, шановні батьки,

Спасибі хочу я сказати ,

Із щирим вчительським теплом

За ночі ті, що не доспали ,

Коли задачі ви рішали.

За правильність задач і вправ ,

І за малюнки з малювання.

(Тут кожен батько участь брав !)

За перший крок...

А попереду ще сім років.

Отож , навчайтеся, батьки,

І кожен день робіть уроки!

А тепер, любі діти, скажіть, хто ще окрім мами і тата милував та любував вас?

Хто навіть балував, співав колисанки, хто виконував всі ваші забаганки?

Бабусі кохані, найкращі у світі, -  

Безмежно Вам вдячні усі наші діти

За те, що всі пустощі нам пробачали,

За те, що ніколи на нас не кричали.

За те, що пельмені й борщі нам варили,

За те, що ніколи ви нас не сварили,

За те, що навчили нас господарювати,

За тишу і спокій у затишній хаті.

Мій рідний, лагідний дідусю,

Я до землі тобі вклонюся

За теплоту твою і ласку

За мудре слово, гарну казку.

 

Дорогі, наші, рідні, найніжніші і наймиліші у цілому світі батьки!

За любов і ласку,

За ніжність, любові і терпіння

За те, що ми живемо, бачимо сонце,

 чуємо спів птахів, милуємося росою на квітах.

За мудрі поради ми завдячуємо татам,

За те, що додавали нам сили - мамам

Низький вам уклін до землі.

Від першого до 4 класу з нами завжди були наші найулюбленіші мами, тата, бабусі і дідусі яких сьогодні хочемо привітати і нагородити почесними грамотами.

Танок

Ведучий. Це було дуже давно. Так давно, що навіть не віриться, що ви були неумійками. Тепер усі наші діти добре читають, пишуть, рахують. Хоч шлях до вміння був важким і тернистим.

Шановні батьки! Оскільки ви нечасто навідуєтесь до школи, ми вирішили показати вам шкільний день.

1. Математика.

Учитель проглядає домашнє завдання учня:

• Отже, як це одна людина могла допустити стільки помилок?
• Зовсім не одна. Мені тато допомагав.
• Іро, у твоїй самостійній роботі аж 10 грубих помилок! Чи не могло б їх бути менше.

- Могло б, якби робота була коротшою.

2. Англійська мова.

Я маю відзначити роботу Івана. Він дуже точно перекладає текст з Ірининого зошита в свій.

3. Природознавство.

Олежку, знову не слухаєш пояснення. Про що задумався?

Та питання одне виникло: думаю, що, якби всі гори з'єднати в одну гору, а всі моря злити в одне море, а потім підняти оту гору і вкинути в те море, яка завбільшки булька була б?

Отже, закінчилися наші уроки, пролетіло чотири роки навчання у початковій школі. Послухаємо,що ж зробили діти за цей час.

За час навчання вивчено 33 літери українського алфавіту, багато правил, навчилися читати, писати, розв'язувати приклади, задачі.

Ми провели разом 2450 уроків.

Ми провели 1800 годин за партою, і це не рахуючи часу, витраченого на виконання домашнього завдання.

Учнями класу перечитано, не дочитано, зачитано до дірок 320 художніх творів, книжок.

Списано, не дописано, переписано 1829 зошитів ( але не кожен з них був показаний батькам).

Отримано 1600 оцінок високого рівня, 2200 - достатнього, 1540 - середнього (про початковий рівень - помовчимо).

Загублено 70 ручок, 85 олівців, з 4 десятка гумок, 30 ґудзиків, багато копійок і 144 погані звички.

Списано 3 кг крейди,біля школи розбито квітник, 6 носів, 2 шибки. Так, це наші досягнення.

Учениця , до вчителя музики.

Тихо, тихо, лине музика -

Це співає весь наш клас.

У Тетяни Валентинівни

Всяк заспіває враз,

Взяти ноту так вміло навчить —

Кожен голос дзвіночком дзвенить.

Тетяно Валентинівно!

Ми дуже любим вас!

Ми ще з вами заспіваємо,

як підемо у 5 клас !

Учениця. Вступаючи в ряди учнів середньої школи, перед обличчям своїх товаришів, батьків, вчителів урочисто клянусь:

• Біля дошки стояти, як кращий воротар, не пропускаючи повз вуха жодного питання, навіть найбільш важкого і підступного.

Разом. Клянусь!

• Не доводити вчителів до температури кипіння — 100 градусів за Цельсієм.

Разом. Клянусь!

• Бути  швидким. Але не підвищувати швидкістю 60 км/год при пересуванні шкільними коридорами.

Разом. Клянусь!

Витягувати із учителів не жили. Витискувати не піт, а міцні знання і навички.

Разом. Клянусь!

Плавати тільки на «добре» і «відмінно» у морі знань, пірнаючи до самих глибин.

Разом. Клянусь!

Бути гідними своєї першої вчительки.

Разом. Клянемось! Клянемось! Клянемось!

 

Пустували не раз і не два,

І уроки зривати уміли.

В вас боліла від нас голова,

Але ви все одно нас любили.

Тож пробачте сьогодні за все:

Жарти, витівки наші невдалі.

Нас життя вже на крилах несе

В невідомі, незвідані далі.

Чотири роки разом йшли,

Всього було: комусь носи товкли.

У голос вчительки замріяно вслухались.

І, галасуючи, в їдальні всі штовхались.

Пробачте нас за "2" й за "4",

Які отримували ми не раз.

Та обіцяємо: будемо вчитись на "10"

Ніколи не осоромимо і не підведемо вас.

Пробачте за недоспані ночі,

Які над зошитами вдома провели,

За те, що нервів стільки з'їли з нами,

Щоб ми писати і рахувати змогли.

А вам бажаємо хороших дітей ,

Щоб слухняними були вони кожен день,

Щоб ви біля них молодою були,

В мирі, достатку , любові жили.

Спасибі вам за добру науку,

За паличку першу, і першу букву,

І перше слово, і першу казку,

За першої вчительки щирую ласку,

Ми пам'ятатиме довгі роки,

Мудрі й повчальні уроки.

Сьогодні ми прощаємося з вами

І більше ви не будете нас вчить.

У клас до нас прийде вже інша мама,

Щоб за неправильні вчинки посварить.

Та ми ніяк не можем уявити,

Що двері в клас відкриєте не ви,

Що вже не скажете : «Добридень, діти.

Ой, як за літо всі ви підросли!»

Ні, ми в житті вас не забудем.

І пам'ятати завжди будем,

І слово, і усмішку ласкаву.

То хитрувату, то лукаву.

І ту любов, що віддавали,

Серця дитячі зігрівали.

За все ми вдячні вам без ліку,

Спасибі ніжне і велике.

Пісня

Вчитель. Настає хвилююча мить. (діти виходять на сцену) Я хочу передати в надійні руки класного керівника майбутнього 5 класу трішечки непосидючих, галасливих, проте талановитих, щирих і кмітливих випускників 4  класу. Згідно акту передачі Ви отримуєте( промовляють діти):

В класі хлопців лиш 10 та дівчаток аж 18

середній вік - 11 років, а загальний - 312!;

дата народження - 1 вересня 2014 року;

знак зодіаку-Діва.

загальний зріст-27м 23см

загальна вага - 321кг

улюблені уроки - фізкультура і математика

улюблений день – неділя

 

Знайомство з кл. керівником

Шановна вчителько нова!

За нас ви будьте певні,

Хоч ми рухливі і шумні,

Зате розумні й чемні!

Хоч інколи ми пустуни маленькі,

Хоч часто в школі ми здіймаєм галас й сміх,

Та ми пригорнемось до вас,

немов до неньки.

Якщо полюбите ви щиро нас усіх!

Ми будемо учитись на «відмінно»,

І з поведінкою все буде гаразд.

Та ви прийміть нас із любов'ю тільки

І заведіть нас в старший, в 5-й клас.

Танок «Самба»

Швидко, мов птахи, чотири роки пролетіли,

І в пам'яті спогад лише залишили.

Ми завжди згадаємо свій перший дзвінок.

І четвертого класу останній урок.

Ми тепер ідемо у п'ятий клас,

Далі будемо продовжувати вчитись.

Але хоч зустрінемось не раз,

Цьому більше вже не повторитись.

І більше не буде тут нашого крику,

І діти інші знову з'являться тут.

Так було завжди, так буде довіку,

До вас усі в гості прийдуть.

Ми станемо трішки розумніші, старші,

И багато в житті треба ще зрозуміти.

Дорогий четвертий клас і повчання всі ваші,

Ми не забудемо навіть на мить.

Як сьогодні сумно всім.

Прощаємось ми з рідним класом.

Бо це наша домівка, рідний дім,

Та прийдемо сюди ми з часом.

Розлучаємося ми сьогодні з ним,

Не забути цього класу нам ніколи.

Адже став для нас він дорогим

З першого уроку у цій школі.

Сьогодні тривожний і радісний день,

Зібрались ми всі в цьому залі.

Читаємо вірші і співаємо пісні.

Ми зовсім дорослі вже стали.

У нас усіх прощальний настрій,

Ми схвильовані у край,

Скажемо разом: «Старша школа, здрастуй!

Початкова школа прощавай».

Школа наша початкова,

Прощавай і будь здорова.

Нових діточок стрічай,

Та й про нас не забувай.

 

ІІІ. Заключна частина

Любі мої діти! Дуже швидко минули роки, і сьогодні ви і випускники початкової школи. Кожен за цей час розкрив свої таланти та здібності. Сьогодні ви нагороджуєтесь медалями і отримаєте ваші найперші рядки, написані на ваших перших уроках.

Ось і минули прекрасні, незабутні чотири роки навчання. Непомітно і швидко пролетіли вони. Жаль розлучатися з вами.

За ці роки ми пізнали один одного.

Разом переживали і біль, і радість.

Хороший настрій і невезіння.

Ми не назавжди прощаємось з вами.

Будемо зустрічатись, цікавитись справами , але більше ніколи я не буду задавати та перевіряти уроки.

Я впевнена , що ви у старшій школі будете гарно вчитися, виростете справжніми людьми.

А ви летіть, летіть собі, летіть...

Від болю і розлуки не впадіть!

Летіть, та білих крилець не ламайте

А падаючи, знову піднімайтесь.

Ідіть, навчайтесь,

Розуму набирайтесь,

З лихом не зустрічайтесь.

Хай вам щастить!

Прощай, дитинства золота країна!

Прощай, красива лялька - назавжди!

Прощай, старенька легкова машина,

І тракторці, і міні-поїзди,

Прощай, м'який ведмедику вухатий,

Прощай, малий собачка волохатий,

Прощай, прекрасний світ казкових днів,

Прощай, солодкий сон дитячих днів.

Прощай, чарівний океан уроків,

Дзвінків, контрольних і шкільних порогів.

Прекрасний, неповторний світлий рай,

Ми від'їжджаєм. Юність, зустрічай!

Отак і переходять у світ юності наші випускники.

Хай перед вами простелиться широка дорога.

Ідіть сміливіше, не бійтеся перешкод.

Щасливої вам долі!

А час нашого свята спливає.

Дякуємо усім, хто був разом з нами.

 

Пісня  «Одна калина»