Сценарій свята "Свято родини".

                                              Свято родини

Вчитель.

   Шановна наша  велика родино, запрошуємо вас взяти участь у нашій щирій розмові на святі нашого роду. Всі ми — народ України, який складається з родин великих і малих, працьовитих та дружних.

   Як велика ріка бере початок і силу з малого джерела, так і наша держава починається з родини. А родина до родини — народ.

   Спасибі вам, що прийшли на наше родинне сімейне свято. Серед усіх геніаль- них винаходів людства одне з найважливіших місць займає сім’я, родина.”Від родини йде життя людини”, “Без сім’ї немає щастя на землі” — говорять на Ук- раїні.

   Сім’я — святиня людського духу, благородних людських почуттів: кохання, любові, вірності,піклування. Сім’я — це невсипуща хранительниця національ- них звичаїв та традицій, пам’яті предків. Людина є смерною. Але рід, родина, народ — безсмертні.

1)  Доброго ранку! Доброї днини!

    Ми вас чекали на наші гостини!

    Щоб вшанувати тат і матусь,

    Сестричок, братів, дідусів і бабусь.

 

2)  Сім’я, родина, рід — які слова святі...

     Вони потрібні кожному в житті.

     Якщо зміцніє хоч одна родина -

     Міціша стане наша Україна.

 

3)  Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

     Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.

 

4)  Для гостей відкрита

     Хата наша біла.

     Тільки б жодна кривда

     В неї не забігла.

 

5)  Хліб підносим вам і сіль

     На біленькім рушничкові,

     До землі аж б’єм поклін,

     Щоб завжди були ви здорові.

 

6)  Батьки і діти! Діти і батьки!

     Нерозділиме і одвічне коло.

     Ми засіваємо житейське поле

     І не на день минувщий — на віки!..

 

7)  Кохані наші, чарівні,

     Найкращі, найрідніші,

     Ми заспіваєм вам пісні

     І прочитаєм вірші.

 

8)  Дозвольте сьогодні усім побажати

     Багато хороших і сонячних літ.

     Дідусям і татам,

     Бабусям і мамам,

     Сестричкам з братами

     Палкий наш привіт.

 

9)  Хто вміє шанувать сучасне, -

     Той майбутнє звершить прекрасне.

     Бо на світі важливим є єдине -

     Домашнє вогнище родинне.

 

10) В щвсливі і тяжкі години-

      Куди б не стелився нам шлях.

      Не гасне вогнище родинне

      В людських запалених серцях.

 

11) Яка хороша нині днина -

      Зібралася уся родина;

      Всі рідні — сестри і брати,

      Дідусь, бабуся, батько й мати.

      Від радості кортить нам заспівати.

 

Пісня “Зеленеє жито, зелене”.

 

Вчитель.

   Ми всі — український народ, який складається з родин — малих і великих, дружних і працьовитих. Родина — це не тіьки рідні, родичі. Це і наш клас, і на- ша школа, і весь народ український. Родина до родини — народ. А щоб нашому українському роду не було переводу, потрібно берегти його,  шанувати. Сьогоднішнє свято — це освідчення в любові до своєї сім’ї, бажання щось зро- бити для неї приємне.

12) Не скупіться на тепі слова,

      Бо у світі так мало тепла,

      Лиш від рідної хати

      Та від лагідних рук мами й тата.

 

13) Коли зміцніють крила, щоб літати,

      Не забувай про рідних маму й тата

      Та встигни добре слово їм сказати,

      Допоки ти живеш у рідній хаті.

 

Вчитель.

   А яка рідна хата без рушників?.. Це ж символи українського народу. “Дім без рушників, - говорилось у народі, - як сім’я без дітей”. Вони — старовинні обереги дому. Вишитий різними візерунками рушник був неодмінним атрибу- том різних обрядів: з рушником приходили до породіллі; зустрічали дорогих гостей; проводжали в армію; дівчина давала рушник хлопцю на сватанні; моло- ді ставали на рушничок щастя, коли брали шлюб; з рушником проводжали людину в останню путь. Вишивали на Україні рушники і сорочкирізними спо- собами і кольорами.

 

Пісня “Мені сорочку мама вишивала”.

 

14) Мово рідна, слово рідне!

      Хто вас забуває,

      Той у грудях не серденько,

      Тільки камінь має.

 

15) Як ту мову нам забути,

      Котрою учила

      Нас всіх  мати говорити,

      Ненька наша мила.

 

16) Солов’їну, барвінову

      Колосисту — навіки -

      Українську рідну мову

      В дар мені дали батьки.

 

17) Берегти її, плекати

      Буду всюди й повсякчас.

      Бо ж єдина — так , як мати, -

      Мати кожного із нас.

 

Пісня “Рідна мова”.

 

Вчитеь

   Щоб роду не було переводу, він має жити багато літ. Головна відповідальність за продовження роду лежить на батьку та матері. Материна пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово сусіда, незамулена криниця — все це родовідна пам’ять, наші символи, історія; може,  часом і сумна,  але  ве- лична і всестверджуюча. І де  б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємось до сліз, коли чуємо українську мову.

 

Пісня “Рідний край”.

 

Конкурс з батьками.

   Закінчити прислів’я про схожість батьків та дтей:

- Яке дерево, такі й квіточки, яккі батькі .....   .

- Яке дерево, такий одросток, які самі, .......   .

- Який кущ, така й калина, яка мати, ....   .

- Який дуб, такий тин, ...    .

- Не навчив батько, ......   .

   Закінчити прислів’я про щастя мати рідну матір.

- Як під сонцем квітам,   ....  .

- Як мати рідненька   ( той сорочка біленька).

- На сонці тепло, ( а біля матері добре).

- Нема того краму,( щоб купити маму).

- Матии сильно замахує, (та легко б’є).

- Мати однією рукою б’є, (а другою гладить).

- У дитини заболить пальчик, (а в матері — серце).

- Дитини плаче, (а матері боляче).

 

   Вчитель.

   Готуючись до свята, ви виготовили родовідні дерева.

Коріння — це наші прародичі.

Стовбур — наші дідусі і бабусі.

Гілки — наші батьки.

А ми — листочки родового дерева.

   Крони дерев буйні та розкішні. Та дерево нашого  роду не буде квітувати й зеленіти, якщо ми підрубаємо його корені, якщо втратимо пам’ять роду. Знати свій родовід, зберігати про нього пам’ять — це наш обов’язок не лише перед минулими, а й перед майбутніми поколіннями. Бо доки існує життя на землі, до- ти людському роду нема переводу.

 

Пісня “Рідня”.

   Бо “три біди є у людини — смерть, старість і погані діти” — говорить народна  мудрість. Старість — неминуча, смерть невблаганна, перед нею не можна зачи - нити двері свого дому. А від поганих дітей можна дім зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від дітей. Хоч ви ще маленькі, та пам’ята- йте народну  мудрість: “Все, щоо  робиш для когось, робиш для себе”. Все, зроблене вами, повернеться до вас, а особиво те, що пов’язане з батьками.

  

Конкурси для батьків. Дитина пише, а мама — усно.

1) Що буде просити ваша дитина в той день, коли їй ні в чому нне буде відмов- лено?

2) Чим ваша дитина буде займатися у вільний час, якщо ви їй дозволити робити все, що завгодно?

3) Чи знаєте ви друзів вашої дитини? Назвати двох.

4) Найулюбленіший предмет у школі?

   А тепер перевірка, як діти знають своїх батьків.

1) Якого кольору в мами очі?

2) Який мамин улюблений колір?

3) Яка улюблена мамина квітка?

4) Яку музику любить слухати мама?

5) Дати народження батьків?

 

Вчитель.

   Батько і мати — найрідніші, найближчі кожноому з нас люди. Вони нам дару- ють життя. Вони вчать нас правил життя між людей, оживляють наш розум, вкладають в наші уста добрі слова. І першеслова, що вимовляє дитина — це слово “мама”.

 

18) Є немало мам у світі,

      Мами добрі,, мами світлі.

      Та одна є наймиліша.

      Хто така? Скажу вам я -

      Рідна матінка моя.

 

19) Ой яка ж бо ти, матусю,

      Дорога та мила!

      Того словечком сказати

      Не моя ще сила.

 

20) Мов те сонечко на небі,

      В лузі  квітка ясна,

      Так матуся в нашій  хаті

      Добра та прекрасна.

 

21) Кажуть, що на світі

      Сонце найясніше,

      Та всміхнеться мама -

      І стає світліше.

 

22) Кажуть, що без сонця

      Не розквітнуть квіти.

      А хіба без мами

      Є щасливі діти?

 

23) Я до неї серцем

      Любо пригорнуся.

      Хай сіяє сонце,

      Як моя матуся.

 

Пісня “Хто є ріднішим за маму?”

 

(Звучить фонограма пісні “Батьку мій”).

 

Вчитель.

   Слід згадати та віддати шану, як  у народі кажуть, голові сім’ї — батькові.

   Батько в родині є прикладом для синів. Він виховує їх. Його слово — закон. Кажуть, що дітей потрібно любити так, щоб вони цього не знали. І саме така батьківська любов.

 

24) Батьку любий, тату милий,

      Нинішньої днини

      Ти прийшов до нас на свято

      Нашої родини.

 

25) Цей дарунок — тепле слово,

      Щире побажання.

      Щоб прожив багато літ,

      Не зазнав страждання.

 

26) Щоб усе тобі вдалося,

      Щастя не минало.

      Щоб твоє велике серце

      Смутку не зазнало.

 

27) Щоб ти вивів нас у люди

      Та втішався нами.

      Щоб гордитись міг своїми

      Донями й синами.

 

28) Батько розуму навчає,

      Мати приголубить.

      Ніхто мене так у світі,

      Як вони, не любить.

 

“Пісня про батька”.

 

Діти читають “Меморандум дитини”.

 

Вчитель.

 

   Наша родина — це не тільки мама й тато... Бо що то за родина, в якій немає старійшин роду, тобто бабусь та дідусів. Бабуся — берегиня роду, її руки не зна- ють спочину ніде і ніколи.

   Наші бабусі — невтомні трудівниці. Вони і шиють, і в’яжуть, і вишивають, і смачні пиріжки печуть.

 

29) Моя бабуся люба, гарна й мила,

      Вона найкраща від усіх людей.

      І хоч вона вже трохи посивіла,

      Але так щиро любить нас — дітей.

 

30) Чому так багато навколо тепла?

       Це ж моя бабусенька його принесла!

       У руках невтомних — праця без кінця.

       А в руках ласкавих — мова мудреця.   

Ведуча.

  Бабуся, бабусечка, бабусенька! Яке ніжне пестливе, красиве, лагідне й тепле слово! Бабуся — це мамина чи татова мама. Отже, вона прожила на світі удвічі більше, ніж мама й тато, бо вона їхня мама. І ви удвічі дорожчі для неї, бо ви — діти її дітей. Бо ви — її онучатка, дівчатка чи хллоп’ятка. Бо ви -її пташенятка, ластів’ятка, козенятка, нехай іноді навіть телятка чи поросятка. І правду кажкть у народі: “ Діти — це діти, асправжні діти — це онуки”. Тож пам’ятайте: хто бабусю має — той потіху знає. Бабусине слівце — плідне деревце. Там бабусині руки, де онуки.

 Частівки для бабусі.

  А моя бабуся мила,

  Це вона мене зростила.

  Вчить  мене усе робити,

  Щоб на світі легше жити.

 

  Я бабусі помагаю,

  Посуд мию я під краном.

  Витираю тарілки

  І збираю черепки.

 

  Я своїй бабусі милій

  Завжди помагаю,

  Усі чашки перебила,

  Миски починаю.

 

  Помагала я бабусі -

  Поливала квіти,

  Довелося потім їй

  Всю підлогу мити.

 

31) Бабусь ми дуже  любимо

      І їм палкий привіт шлемо,

      Та не тільки їм одним,

      А й дідусенькам своїм.

 

Ведуча.

   Постійним помічником бабусі є дідусь — господар родини.

 

32) Мій сивий лагідний дідусю,

      Я до землі тобі вклонюся.

      За теплоту твою і ласку,

      За мудре слово, гарну казку.

 

33) Любий лагідний дідусю,

      Ми твої внучата,

      Прибігаємо до тебе

      Щастя побажати.

 

34) Хоч твій голос сивиною

       Густо посріблився,

       Ти для нас, дітей маленьких,

       Другом залишився.

 

Ведуча.

  Слово дідуся не таке суворе і вимогливе, як батькове. Та дідусева наука не забувається ніколи. Дідусі вміють завжди розрадити, заспокоїти і дати мудру пораду.

   Пісня “Родина”.

35) Ми готували вам концерт

       Старанно і завзято.

       Спасибі вам, що ви прийшли

       На це родинне свято.

 

36) Спасибі вам за те, що ви

       Веселі і привітні!

       Спасибі вам за те, що ви...

       Ви просто є на світі!

 

37) Хай Бог охороняє вас від злого,

       Хай світить сонце і колосяться жита,

       Щоб були ви щасливі і здорові

       На многії і многії літа!

 

Ведуча .

   Свій рід потрібно пам’ятати:

   Від діда й баби, мами й тата.

   Та родовід не тільки треба знати,

   Їх цінувати й щиро поважати.