"Мова - це не просто спосiб спiлку-вання, а щось бiльш значуще. Мова - це всi глибиннi пласти духовного жит-тя народу, його iсторична пам'ять, найцiннiше надбання вiкiв, мова - це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна, художня, iнтелектуальна i мисленнєва дiяльнiсть народу" Олесь Гончар
Казка про мову. Вікторія Онопрієнко Цю казку розповідала в дитинстві мені бабуся, а вона почула її від своєї бабусі… Колись, дуже давно, жив на землі народ. Було це сильне, красиве і могутнє плем’я. Вони дружно працювали, виро-щували врожаї, рибалили, полювали, розводили худобу. Заможно жили ці люди. Та була у них одна велика біда: не мали вони мови. Зовсім не могли розмовляти, співати пісень, не могли сваритися, вимовити слів радості і любові, тому посмішка рідко торкалася їхніх облич. А винні в цьому були вони самі. Багато років тому цей народ образив добру фею-Мову, і вона, гірко зітхнувши, назавжди пішла від них, забравши з собою слова-квіти. Оніміле плем’я давно пошкодувало, що скоїло таке, та часу назад не повернеш, помилки не виправиш. У тому племені, по-сусідству, жила дівчинка з довгою косою, добрим серцем і великими, як небо, очима, та хлоп-чик, який чудово грав на сопілці. Хлопчик часто заходив до сусідів, щоб подивитися на прекрасні вишиванки дівчи-нки, а вона заслухалася його грою. Бачачи, як тяжко горює їхній народ без мови, діти самі теж переживали, бо не могли висловити своїх думок і почуттів. Хлопчик надумав відшукати Мову, попросити у неї вибачення за свій народ і повернути втрачені слова-квіти. Дівчинка вирішила піти з ним, бо одна голова — добре, а дві — краще. Та як же вони обізвуться до Мови, як скажуть, чому прийшли? Дівчинка вишила їхнє прохання на рушникові, він вийшов прекрасним, а хлопчик спробував домовитись через гру на сопілці. І полилась чарівна мелодія, якою всі заслухалися. Чи довго шукали фею діти, чи ні, того ніхто не знає. Знайшли її серед величезного поля, засіяного квітами-словами, які вона доглядала. Від пахощів цих квітів запаморочилася голова у дітей, а з вуст полилася пісня. Діти показали свої дари. Побачивши рукоділля дівчинки, почувши гру хлопчика, Мова все зрозуміла без слів. Взяла цілі оберемки своїх чарівних, запашних, різнокольорових слів і пішла за дітьми, понесла Мову людям. З низько схиленими головами, з пошаною зустрічало плем’я Мову. Радості не було меж. Вдихнули люди аромат чарівних квітів… і заговорили, заспівали від щастя. З того часу бережуть вони слова-квіти, шанують Мову, як найбільший, найкоштовніший скарб.
http://skarbnu4ka.com/kazka-pro-movu/літератураhttps://mala.storinka.org/вислови-про-українську-мову.htmlhttp://slovokalinove.blogspot.com/2010/11/blog-post.htmlhttps://www.google.com.ua/search?client=opera&hs=AE2&biw=1504&bih=751&tbm=isch&sa=1&ei=DSo7 XNva. PLCrrg. Sero. CIDA&q=перший++буквар&oq=перший++буквар&gs_l=img.3..0j0i8i30j0i24l4.52611.56725..57099...0.0..0.205.1660.1j12j1......0....1..gws-wiz-img.....0..0i67.8 EHhps. KFs5 M#imgdii=Yq. B9y. MPcf_yi. SM:&imgrc=G4d5 Dn. LEt32m. MM:https://www.google.com.ua/search?q=українська+мова+калинова+барвінкова&client=opera&tbm=isch&tbs=rimg: Ca. QBPNu. ZH9 L-Ijh254 Yl. J4moniax-n. Mg. UFLwo48j. BOp. ZEXv. Qg. K1ag. Z-aw5 Ii. Jk. R7a5 L9 IUYgj1 M8 PJBk. K9p. MJLsre. Co. SCXbnhi. Uniaie. Ed. Jo. F6qaz. Ifg. Kh. IJJr. H6cy. BQUv. ARYYnax. Yn. Mmbkq. Egmjjy. ME6lk. Rex. FTjgk. Iwox4fio. SCd. CAr. Vq. Bn5r. DEZMMM0 Kn. YDv0 Kh. IJki. Im. RHtrkv0 R1 QAsd. WVtwhgq. Egkh. Ri. CPUzw8k. BHAyt. HB-ufr. NSo. SCWQr2kwkuyt4 EZr. Iv. D9h1 Hvm&tbo=u&sa=X&ved=2ah. UKEwj. Boe673erf. Ah. Vktos. KHYEl. AJYQ9 C96 BAg. BEBg&biw=1504&bih=751&dpr=1.25#imgdii=g. Hnxj. Qfip. P7 T6 M:&imgrc=-r. Vv1 Tovh. ZYr2 M: