Сценарій свята "Вечорниці!

Сценарій свята «Вечорниці»

 

Ведуча 1. Багата і щедра наша українська земля своїми полями, лісами, ріками і дібровами. Багата на хліб і пісню. А ще наше багатство – це народні традиції та обряди.

 

Ведучий 2. Здавна існувала у нашого народу чудова традиція – вечорниці. Віддаючи шану минулому, беручи усе найкраще у наше сьогодення, ми на вечорницях відроджуємо усе найдорожче, що є у народу: його мову, пісню, історію…

 

Ведуча 1. Взимку наставала пора відносного перепочинку. Зібрано врожай, зроблено припаси для домашніх тварин, спочивала примерзла нива, а отже, можна зібратися в гурт, повеселитися, поспівати, влаштувати забави.

 

Ведучий 2. Давайте завітаємо до однієї з українських хат, де на нас уже чекають добра господиня та весела молодь…

 

Ведуча 1. Добрий вечір,  добрим людям

Радо вас вітаємо.

Українські вечорниці

Ми розпочинаємо!

Господиня. Ну от, наче все готово. Скоро дівчата прийдуть, хлопці... Як подумаю як ми дівували, зачули де-небудь вечорниці, та гайда, аж тини тріщали. Сходились  всі... А весело було...

(Чути сміх, галас, пісню «Ой, ходила дівчина бережком». Прийшли дівчата.)

Дівчина 1.

Добрий вечір вашій хаті,

Уклін господині,

Чи веселі вечорниці в нашій Україні?

Добрий вечір, господине, славна молодице.

Чули, що в цій хаті будуть вечорниці

Господиня. Добрий вечір, заходьте дівчата, давно на вас чекаю...  Поспішайте все приготувати, бо зараз хлопці прийдуть, треба і повишивати, а ще їх і чимось пригостити.

Дівчина 4.  А ми ось вареників наліпили!

Господиня. Наліпили! Молодці. Ну, що, щебетухи, вмощуйтесь зручніше, будьте як вдома. Сьогодні будемо веселитись, співати, хлопців частувати і хвалитись своєю працею. Ану покажіть, що навишивали, нав'язали?

(Дівчата показують.)

Дівчина 6. А я ось рушник вишила на щастя на долю.

(Всі дивляться говорять, який гарний.)

Дівчина 7. А я мереживо нав’язала, щоб хату прикрасити.

Дівчина 3. Ой, дівчата, щось за дверима грюкнуло!

Дівчина 4. То, мабуть, хлопці бешкетують.

(Виходять за двері. Заштовхують до світлиці хлопця.) 

Дівчина 1. Та це ж Василь! Він хотів двері підперти і віника до стріхи прив’язав!

Дівчина 2. А давайте його сажею вимажемо!

Хлопець. Ой, відпустіть мене! Що хочете зроблю!

Дівчина 5. Ану відгадай загадку. Не дід, а з бородою, не бик, а з рогами, не корова, а доїться?

Хлопець. Коза!

Дівчина 6. Добре, а така: стоїть півень над водою з червоною бородою?

Хлопець (чухає потилицю). Не знаю.

Дівчина 6. Ех ти, та це ж калина!

(Знову хочуть вимазати його сажею.)

Хлопець. Не карайте мене! Краще відпустіть, а я вам хлопців приведу, повеселимося!

Дівчата. Правду кажеш?

Хлопець. Їй-богу, не підведу! (Виходить.)

Господиня. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата?

Дівчата. Хочемо!

Господиня. Стало в хаті холодати.

По дровця б когось послати.

 

Дівчина. Я піду! Я швиденько! (Виходить з хати.)

 

Дівчина. Ой, я знаю як гадати!

Треба дрова рахувати.

Парна кількість – буде в парі.

А як ні – хай зачекає.

(Дівчина повертається.)

 

Дівчина. Де так довго ти блукала?

Що, коноплі засівала?

Давай дрова рахувати!

Бути тобі в парі чи ні?

 

(Рахують.)

 

Всі разом: Бути тобі в парі!

 

Господиня. А я зараз навчу вас ворожити так, як ще моя бабуся ворожила.

(Вносить кошик з хусткою, перстнем, ключем, намистом.)

Дівчина, котрій ворожитимуть, має вийти з кімнати, а ми покладемо ці речі під миски. Вона зайде, вибере котрусь з мисок і що там буде, така й доля на неї чекатиме. Якщо хустка – одружиться, ключ – буде господинею в своїй хаті, намисто – ще дівуватиме.

 

(Ворожать.)

 

Дівчина. А я ще знаю про ворожіння на сірниках. Треба взяти в руку два сірники, загадати, що це ти із своїм коханим. Підпалити їх і спостерігати. Якщо  вони схиляться один до одного, будете в парі, а якщо ні, ви розійдетеся.

 

Дівчина. Дівчата, а ви пили сьогодні воду? Моя мама казала, що якщо в цей день не пити воду, то вночі обов’язково присниться хлопець, який подасть води. Це і буде доля дівчини.

 

(Ворожать.)

 

Дівчина 7. А я вмію ворожити на майбутнє. Для ворожіння потрібно три склянки, вода, сіль та цукор. У першій склянці вода буде звичайна,  у другій – солодка, а в третій – солона. Яку воду дівчина вибере, така доля чекає на неї.

(Ворожать.)

 

Господиня. Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стане, та і заміж швидше вийде. Ану, дівчата, спробуйте і перевірите. Роззувайтеся! Ти, Тетянко, перша, і так чобіт за чоботом і до самого порога.

 

(Дівчата, сміючись, переставляють чоботи до самого порога, поки вітають першу і другу «відданиць», хлопці крадуть з порога перший чобіт.)

 

Дівчина 8. О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав чобіт?

(Виглядає за двері, там хлопці, заходять у хату.)

Відразу наречений об’явився. Прошу віддати, а то в ноги зимно.

 

Хлопець 1. Може, ще й взути?

 

Дівчина 8. Це я вже сама вмію. Бач, заміж першою збираюсь!

 

Хлопець 2. А чого ж то нас ніхто не кличе? Зірка перша вже зійшла!

 

(Сміються.)

 

Дівчата. Не пустимо вас в хату, бо дуже вас багато.

 

Хлопець 2. Не пустите?.. Не пустите, то підемо до інших дівчат!

 

(Пауза. Дівчата злякалися.)

 

Господиня. Хлопці, та куди ж ви? Заходьте в хату.

 

Хлопець 3. Добрий вечір, добрим людям!

 

Господиня. Добрий вечір! А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.

 

Хлопець 4. Добрий вечір вам, а то дівчата слова не дадуть сказати.

 

Дівчина 1 (співає). Полюбила Коваля така доля моя (2 рази )

Я ж думала – кучерявий, в нього чуба нема. (2 рази)

 

Дівчина 2 (співає). Ой хто ж то іде попід вербами,

 Чи то мій чи то твій, світить ребрами. (2 рази)

 

Хлопець 5.  Ох, а казали, що на цих вечорницях дівчата гарні, а вони бач які люті.

Господиня. Та годі вам, дівчата. Просимо, хлопці, сідайте. Дівчата наші хоч і язикаті, та зате завзяті. Подивіться, як вони вміють в’язати, вишивати.

(Хлопці розглядають.)

Ну що, сподобалось?

 

Хлопці. Так!

 

(Чути грюкіт, стукіт.)

 

Господиня. Ще хтось добивається до нас на вечорниці.

 

(Заходять хлопці.)

 

Дівчина. Що ж, заходьте, любі хлопці,

Просим до світлиці.

Може, з вами веселіші

Будуть вечорниці.

 

Хлопець. Авжеж, будуть веселіші,

Бо ми на язик гостріші!

А ви, мов ті миші,

Сидите у тиші!

 

Хлопець. А що це у вас так смачно пахне?

(Лізе до горщика.)

 

Дівчина. Еге, Матвію, куди лізеш? Ти ще не заслужив, а вже їсти просиш.

 

Хлопець. Дівчата, а ви вже ворожили? Ми такі гарні парубки, то може виберете серед нас собі чоловіків. Софіє, вибирай серед нас собі нареченого.

 

Хлопець. Софіє! Чим я тобі не жених? Може й не зовсім гарний. Та роботящий. Уже як за щось візьмусь, то й за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду. А що вже обідати люблю! Обідав би до самого сніданку. Вибереш мене – горя не знатимеш.

 

Софія. Не хочу я такого. Хочу розумного і гарного!

 

Хлопець. Софіє, то може за мене підеш заміж. Мама каже, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як п’ять писарів укупі. Мені б ще таку жінку, як я.  А то візьму гіршу, люди сміятимуться.

 

Софія. Ні, не хочу тебе!

 

Хлопець. Софіє, то може вийдеш за мене? Я красивий, розумний і багатий. Заберу тебе на Ямайку. 

 

(Співає пісню про Ямайку.)

 

Софія. А за тебе вийду заміж з радістю. Поїхали на Ямайку!

 

Господиня. Ну що, дівчатонька, ви вже наворожили собі долю?

Дівчата. Так, наворожили.

Господиня. А ви, хлопці?

Хлопці. Ні, ми не ворожили. А хіба й хлопці ворожать?

Господиня. Ну, тоді зараз ворожба для хлопців. Оце вам миски, оце вам і перстні. Наливайте воду, загадуйте бажання і губами дістаньте перстень з макітри. Дістанете персня – бажання збудеться, а якщо ні – то ні.

Поки вони будуть бавитися, ви, дівчата, ідіть і принесіть дров.

(Дівчата приносять дрова.)

А тепер порахуйте кожна по скільки принесли? Через стільки років і заміж підете.

(Сміх.)

Хлопець. Що ж, повеселились й досить.

Мій живіт вже їсти просить.        

Господиня. Ой, то, мабуть, пора і вареників покуштувати. Дівчата, почастуйте варениками хлопців!

Дівчина 6. (Бере вареник  і підходить до хлопця.)

З’їж, Андрійку, вареник,

Він дуже смачненький,

А у нього всередині

Сирочок дрібненький.

 

Андрій. (Кусає вареник і кривиться.)

Чи ти, дівчино, ніколи

Вареників не їла,

Що ти свої вареники

Клоччям начинила?

 

(Таня співає 1 стовпчик пісні «Чи я не хазяйка».)

Хлопець 5. А у мене з перцем вареник, але вже смачненький, гостренький, в саме серце запік, як твої очі, Оленко.

Дівчина. Чи то й справді мої очі тобі так допікають?

Хлопець 5. Ні, але я без них жити не можу. Все б дивився, як у криницю бездонну і глибоку. 

Хлопець 1. Спасибі, дівчата, за дуже смачні вареники, ми з вами просто пожартували, що вони були несмачні.

Хлопець 2. Які ж вечорниці без калити?

Господиня. Так де ж калита?

Хлопець 3.  Ось вона.

(Хлопці вносять калиту, підвішену на довгій палиці.)

Охоронятиме її «Пан Калитинський». Хто бажає сісти на коцюбу і їхати кусати калиту?

Хлопець 1. Доброго здоров’ , пане Калитинський!

Хлопець 2. Добрий день, пане Коцюбинський! Куди їдеш?

Хлопець 1. Калиту кусати!

Хлопець 2. А я буду по обличчю писати!

Хлопець 1. А я вкушу!

Хлопець 2. А я впишу!

(Хлопці по черзі кусають калиту.)

Дівчина 7. Спасибі вам, тітонько, що запросили нас на вечорниці, нам всім вони дуже сподобались.

Господиня. Спасибі і вам,  хлопці й дівчата, що прийшли до мене на вечорниці і звеселили мене.

Голос за кадром. Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам’яті!

 (Дівчата пригощають гостей варениками.)