Сценарій свята «Вишиванка – символ Батьківщини, дзеркало народної душі»

Великоновосілківська гімназія з загальноосвітньою школою І ступеня

 

 

 

Сценарій свята:

 

 

 

Підготувала:

педагог-організатор

Сова Ірина Миколаївна

 

 

смт. Велика Новосілка - 2017

   Мета: формувати поняття про культуру одягу; розширити уявлення про українську вишивку й народний костюм та  інтерес до українського народного одягу як складової частини духовної культури українців; показати національну єдність нашого народу;   виховувати любов до українського мистецтва; шанобливе ставлення до національних традицій.

 

Обладнання: вишиванки, ноутбук, проектор, екран,  презентація.

Хід свята

(Звучить гімн України)

Вед.1  Доброго дня шановні друзі! Дорогі гості! Ми раді зустрітися з вами на нашому святі «Вишиванка – символ Батьківщини, дзеркало народної душі».

 

Вед.2 Українська народна вишивка — унікальне явище духовно-матеріальної культури нашого народу. Упродовж тисячоліть у народній вишивці знаходили і знаходять відображення думки і настрій людини, що її творила, красу природи. А також полохливий світ думок майстринь, їхні сподівання на кращу долю, людські вірування, оберегову  символіку речей, позначених візерунком нитки й голки.

 

Вед. 1 Споконвіку українці свято шанували одяг, а особливо вишиту сорочку. Наші пращури вірили, що вона захищає людину не лише від негоди, а й від ворожих стріл. Вважалося, що сорочка, яка прилягає до тіла, є провідником прихованої у людини магічної сили, і водночас – це й оберіг.

 

Вед. 2  Не один рік мати шила сорочку. Вишиванка мала вберегти дитину від меча гострого, від стріли ворожої. Тому обирала мати найміцніші волокна – конопляні. Пряла місячними ночами, тому нитки були срібними, блискучими. Полотно з таких ниток було легке, але міцне.

(Виступ дітей 6 класу)

1. Проводжала сина у дорогу

І молилась щиросердно Богу.

І казала: «Де б не був, синочку,

Бережи матусину сорочку».

 

2. Гаптувала в пору злив і грому,

 Щоб здоровим повернувсь додому.

Вишивала, укладала чари,

Щоб в полон не брали яничари.

Малювала галки і зозулі,

Щоб летіли мимо вражі кулі.

 

3. Вишивала день і ніч по краплі,

Лиш би тіло не рубали шаблі.

Дарувала сонця щедрі зблиски,

Щоб покласти внука до колиски.

 

4. Щоб вернувсь до рідного порога –

Вишивала і просила Бога:

«Отче Боже і святая Мати,

Хай синочок вернеться до хати!»

5. Через роки син прийшов додому,

Наче сонце вишите на ньому.

Поклонивсь, припавши на коліна,

Та й промовив тихо:«Мамо рідна!

Не оця б з молитвами сорочка, -

Не було б ні внука, ні синочка!!!»

 

Є. Доценко  виконує пісню «Мамина сорочка»

Вед.1 Нас, українців, по вишивках і чарівних рушниках-оберегах упізнають в усьому світі.

 

 Вед.2  Народне прислів'я каже: «Без верби і калини нема України». До сказаного слід додати: «І без вишивки». Тому що вишиваний рушник і вишита сорочка давно стали українськими народними символами - оберегами. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово сусідів, традиційний звичай взаємодопомоги - це все родовідна пам'ять, наші символи, історія.

 

Вед.1 А зараз давайте привітаємо народну майстриню ________________ , яка розкаже нам про свою техніку вишивання.

 

(Виступ 10 класу)

1. Вишиванка — символ Батьківщини,

Дзеркало народної душі,

В колисанці купані хвилини,

Світло і тривоги у вірші.

 

2. Сорочку-вишиванку

 До самого світанку

Вишивала дівчина в сиву давнину.

 

3. Схрещувались ниточки,

Розквітали квіточки:

Ружі та барвінок, вздовж по полотну.

 

4.  Барви кольорові:

Зелень – то діброви,

Молодість, надія, злагода і мир;

Жовтий – то колосся,

 Й плодовита осінь,

 І ласкаве сонце, що встає з-за гір.

 

5.  Сині стежини –

 То морські глибини,

 До людей довіра і безкінечність вся.

 

6. Ну а чорний килим –

Туга по загиблим,

Що за землю рідну віддали життя.

 

7. Хрестики червоні –

То калини грони,

І вогонь гарячий, і пролита кров,

Але ще й родина, Ненька-Україна,

І родинне щастя, й вічна любов.

 

8. Я візьму льон білий,

 Нехай рух несмілий,

Але ж вишити спробую сорочку таку.

Ниточка до ниточки,

Квіточка до квіточки,

Щоб нащадки згадували на довгім віку.

 

Вед.2 Народна вишивка – це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання - не розгубити його, передати це живе іскристе диво наступним поколінням.

Вед.1 Мереживом виткане наше життя,
Душею свій час відчуваєш.
І буде настільки цікавим буття,
Які в нього нитки вплітаєш.

 

Вед.2 Хай у ваших оселях розквітне калина, оживуть птахи й квіти на полотнах! Ми з вами усі - українці, яких об'єднує у велику родину любов до рідної землі, до пісні, до вишивки.

 

Вед.1 Здавна українська вишиванка служила як прикрасою так і оберегом, а ще й документом, за яким можна було визначити з яких країв родом власник вишиванки. Пориньмо разом у вишивану  подорож Україною де  дізнаємося про особливості, яка таїть в собі вишивана сорочка.

 

(Розповіді учнів –  доповідачів  супроводжуються презентацією)

 

1. Станція «Полтавщина» (на карті України учень показує Полтавську область)

• Для Полтавської вишиванки характерна ніжна кольорова гама, пастельні тони. Найчастіше це вишиття білим по білому геометричних орнаментів ( у народі асоціювалось із народними візерунками), а також поєднання їх з рослинними. Щоб підсилити ефект додавали нитки попелястих кольорів. (Слайд 1)

 

2. Станція «Донеччина» (на карті України учень показує  Донецьку область)

Гама кольорів тепла вирізняє Донецьку вишиванку від інших В ній багато сонця. В ній більше червоного ніж чорного. Орнаменти яскраві, чорно – червоні на світлому тлі. Якщо були рослинні мотиви – то це пишні квіти, цілі букети  і дерева. Тут вишивали різними техніками. Кольори ниток: червоний, чорний і білий. (Слайд 2)

 

3. Станція «Одеса» (на карті України учень показує Одеську область)

Традиційні одеські сорочк з пухликами шили з білої бавовняної тканини. Пухлик – це збирана тканина на рукаві трохи нижче плеча. Саме пухлик додає рукавам пишності та об’єму. Основними кольорами були переважно червоний , чорний, синій та жовтий. Вузенькою смужкою обробляли краї рукавів. (Слайд 3)

 

4. Станція «Львівщина» (на карті України учень показує Львівську область)

У народній вишиванці Львівської області використовуються різноманітні типи візерунків. Вишиванка має свою особливість: білий простір між елементами малюнка, завдяки чому сорочка виглядає прозорою та легкою. (Слайд 4)

 

5. Станція «Херсонщина» (на карті України учень показує  Херсонську область)

Вишивкам Херсонщини притаманний рослинно-квітковий орнамент. Одна із поширеніших ідеограм – «Світове дерево», це образ прародительки  - Матері – Землі. Частим були  також символічні зображення тварин: зозулі, півня, коня та оленя. Старовинні херсонські сорочки часто вишивали чорними нитками. Побутувала на Херсонщині й вишивка білим по білому. (Слайд 5)

Учні слухачі

(Слухають та задають питання, учні доповідачі - відповідають .) 

 

Учні – кореспонденти

(Малюють спільну стіннівку)

 (Під  музику «На щастя, на долю» всі учасники свята, тримаючи в руках блакитні та жовті кульки виходять на сцену і створюють єдиний символічний Державний Прапор України, а всередині учні – кореспонденти показують стіннівку  під назвою «Ми єдина сім`я – Україна» .)

 

Заключне слово: На сьогоднішньому святі ми ознайомилися не тільки з вишиваною культурою українців, але й усвідомили що всі ми різні за звичками, характером. Ми обираємо різні кольори, орнаменти, мережки, але всіх нас єднає – вишиванка, споконвічний традиційний український національний одяг, без якого не можна уявити справжнього українця.

 

 (Фото на згадку)