Сценарій "Свято Вишиванки"
СЦЕНАРІЙ ЗАГАЛЬНОШКІЛЬНОГО СВЯТА
«Українські вишиванки – наче райдуги світанки»
Мета: дати учням знання про народне мистецтво – вишивання; узагальнити знання щодо законів композиції; ознайомити учнів з відомостями про регіональні особливості оздоблення виробів в українських національних традиціях; ознайомити із давнім символом та оберегом слов’янських народів (зокрема українського) – вишитим рушником. Виховувати почуття гордості за свій народ, захоплення мистецтвом свого народу. Сприяти розвитку творчої активності, артистизму, естетичного смаку, самостійності та організованості.
Дата проведення: 28.01.2015 року
Час проведення:15.30
Місце проведення: актовий зал
Актовий зал прикрашений вишитими рушниками, серветками, картинами, предметами народного вжитку. На початку свята звучать мотиви українських народних пісень.
Пісня «Україна – це ми» (підтанцовка)
Учасники залишаються на сцені з хлібом-сіллю.
- Доброго дня всім, хто тут зібрався нині!
- Доброго дня всім, хто в гості завітав!
- Доброго дня, великій цій родині!
Шановні гості, ми вітаємо вас!
- Ми раді Вас вітати у нашій світлиці
І дарувати хліб із золота – пшениці,
- Щоб хліб святий був завжди на столі,
Й щасливі були всі на українській цій землі.
Вручення хліба на вишитому рушнику.
Учасники під музику спускаються зі сцени.
Ведуча 1
Україна – край смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок рути і барвінку, над яким сяють ясні зорі. Україна – це милозвучна рідна мова, вишитий рушник і задушевна лірична пісня. У нашого українського народу є давня народна традиція – від покоління до покоління передавати сімейні обереги, сімейні реліквії як пам'ять, як символ невмирущості родоводу.
Ведуча 2
Зараз – особливий час. Ми звертаємося до джерел народної творчості, до народних традицій. І як радісно усвідомлювати, що вони сьогодні оновлюються, оживають, і, мабуть, чим більше ми будемо їх знати, тим життя наше буде радіснішим, духовно багатшим.
Ведуча 1. Сьогодні тут зібралися ті, кому не байдуже, як далі будуть зберігатися і примножуватися наші прадавні звичаї, зокрема один з них – у радості і в біді не залишатись байдужими, черствими, виливати свою душу, свій настрій на білому полотні – на рушнику, вишиванці, скатертині, серветці – розмаїттям кольорів та візерунків. Все зробити для того, щоб ми, підростаюче покоління, виховувалось духовно багатим, щирим, працьовитим.
Ведучий 1
У невичерпній спадщині духовної культури нашого народу є особлива, винятково важлива її частина – вишивка.
Ведучий 2
Вишивка – це духовний символ українського народу, рідного краю,
батьківської оселі, тепла материнських рук.
Ведучий 1
Українська вишивка, як і українська пісня, є знаковими для нашої традиційної культури. Без любові до української пісні, без розуміння символіки української вишивки не станеш справжнім українцем. І навіть не зрозумієш українську душу.
Ведучий 2
Пропонуємо вашій увазі вірш «Вишиванка».
Вишиванка
Вишиванка - символ Батьківщини,
Дзеркало народної душі,
В колисанці купані хвилини,
Світло і тривоги у вірші.
Вишиванка - дитинча кирпате,
Що квітки звиває в перепліт,
Материнські ласки, усміх тата,
Прадідів пророчий заповіт.
Вишиванка - писанка чудова,
Звізда ясна, співи та вертеп.
Вишита сльозою рідна мова,
Думами дорога через степ.
Вишиванка - біль на п`ядесталі,
Слава, воля, єдність, віра - ми.
Журавлем курличе, кличе далі,
Стелить вирій взорами-крильми.
Біля річки дитинча кирпате,
Кинуло віночок в часу тлінь -
В плетиві надії, мрії, злато,
Загойдалась пісня поколіннь.
Колисанки не забудь дитино,
В серці вишиванку залиши...
Не зліпити болем Батьківщину,
Як розбите дзеркало душі.
«Мрія - Україні»
Ведуча 1: Запрошуємо до слова наших поважних гостей_________________
____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
(СЛОВО ГОСТЕЙ)
ТАНОК «ВАРЕНИЧКИ»
(на фоні відеоролику/презентації говорять ведучі)
Ведуча 1. Людина i праця, людина i пiсня, людина i витвiр мистецтва - це все вiчне, безсмертне, щось своєрiдне i глибоко вражаюче. Наш український народ працьовитий, щедрий на таланти, здiбний, обдарований. Якщо працювати - то до сьомого поту, якщо спiвати - то дзвiнко, розложисто, якщо творити щось - то неповторно, захоплююче. .
Ведуча 2: Народне прислів'я каже: «Без верби і калини нема України». До сказаного слід додати: «І без вишивки». Тому що вишиваний рушник і вишита сорочка давно стали українськими народними символами - оберегами. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово сусідів, традиції і звичаї.. це в
Ведучий 1 Вишиванням споконвіку займалися жінки. Це чудово робила прекрасна Олена, винуватиця Троянської війни. Дар вишивання греки пов’язували з ім’ям мудрої богині Афіни.
Ведуча 2:У середні віки вишивка стала улюбленим заняттям королев і принцес, придворних дам і черниць. У добу Відродження малюнки для неї робили Ботічеллі, Дюкер, Рафаель.
Ведуча 1: Жаданою і дорогою гостею була вишивка і в селянській хаті. Психологи радять жінкам займатися вишиванням, вважаючи, що це благотворно впливає на їх характер, виховуючи такі риси, як терпіння, вправність, майстерність, художній смак.
Ведуча 2:Але ще в більшій мірі цей вид рукоділля відтворює душу і характер жінки, бо у вишивку вона вкладає свої почуття та мрії, щоб принести радість собі та людям.
Ведуча 1. Нас, українців, по вишивках і чарівних рушниках-оберегах упізнають в усьому світі.
Ведуча 2: До вашої уваги відеорепортаж із Чікаго. Увага на екран.
Відеорепортаж
_______________________________________________________
Ведуча 1.
Хрестик чи гладь, мереження чи вирізування на лляних, конопляних, бавовняних тканинах споконвіку милують око, радують душу, дають працю рукам і думці.
Ведуча 1.
Мабуть,ми ніколи не зможемо довідатись, хто і коли вперше втілив у вишивці красу природи, свої почуття, любов до рідної землі. Однією із причин
цього є те, що тканини недовговічні, і наука позбавлена можливості точно
визначити час виникнення цього виду мистецтва, тому ми змушені приймати
на віру здогадки і припущення дослідників.
Ведуча 2.
Дані археологічних розкопок, свідчення літописців і нотатки мандрівників
минулого дають змогу вважати, що початок мистецтва вишивання на
території, яку займає сучасна Україна, сягає у глибину віків. Його
розвиток триває з незапам'ятних часів і до наших днів. Він ніколи не
переривався, оскільки вічною є духовність народу, його творчість,
прагнення до найвищих вершин прекрасного.
Ведуча 1.
Але більш докладніше про історію української вишивки, про різноманітність стилів і техніки виконання вишивання пропонуємо подивитися в нашому наступному репортажі.
Відео «Історія вишиванки»
Ведуча 1. Як бачите,дуже різноманітна техніка української вишивки.
Ведуча 2. Кожен район України має свої кольорові гами, які народні майстрині вправно відтворюють на полотні сорочки чи рушника. Українську вишивку можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні чи з веселим танком, який звеселить серце і душу кожного
Танок з хустками
Ведучий 1. Найпоширенішими кольорами української вишивки є червоний і чорний, їх символіка у нашій відомій пісні…
(Звучить пісня на слова Д.Павличка "Два кольори”):
Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними,
Червоними і чорними нитками.
Приспів: Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
Мене водило в безвісти життя,
Та я вертався на свої пороги.
Переплелись, як мамине шиття
Мої сумні і радісні,
Мої сумні і радісні дороги.
Приспів.
Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш згорточок старого полотна
І вишите моє життя,
І вишите моє життя на ньому.
Приспів.
ТАНОК «ЧОРНОБРИВЦІ»
На сцені зявляються ведучі. На фоні музики та презентації “Магічний український рушник”
Ведуча1. Дивлюся мовчки на рушник, що мати вишивала.
І чую: гуси зняли крик, зозуля закувала.
Знов чорнобривці зацвіли, запахла рута-м’ята.
Десь тихо бджоли загули, всміхнулась люба мати.
І біль із серця раптом зник, так тепло-тепло стало…
Цілую мовчки той рушник, що мати вишивала…
Ведуча 2.
Червоним-чорним. І чого це так?
Чому просили Ви мене розшити
Рушник для Вас. Там голубки і мак,
І ще якісь невизначені квіти...
Ведуча 1.
Рахую хрестик: вгору, вліво, вбік –
Пташки клюють вже кетяги калини.
На дворі – чули? – двадцять перший вік
Всі в інтернеті майже щохвилини.
Ведуча 2.
Тим більше дивно. Я стелю нитки,
Я хрестиками вистеляю ночі
Одні на двох. Між нами є роки,
Які я рахувати вже не хочу
Хоч би яке убоге життя не судилося господарям, а все ж усюди рушники палахкотіли багатством кольорів, були своєрідною візиткою оселі вишитих речей. Вони вічні.
Ведучий 1. Раніше в кожній родині, де підростала дівчина, скриня мала повнитися рушниками. Вісім віків живуть легенди про незвичної краси посаг, яким здивувала Францію донька Ярослава Мудрого. Не перед парчевими шатами завмирали вибагливі французи, а перед вишиванками нареченої.
Ведучий 2. Зазвичай в Україні сусідам неодмінно показували посаг, виготовлений дівчиною на виданні. "Дати рушники — традиційно означало згодитися на шлюб і готуватися до весілля”. Рушники подавали і брали, коли йшли свататися, пов’язували молодих, прикрашали гільце на дівич-вечорі, на рушники ставали молоді.
Ведучий 1. А зараз у виконанні групи наших студентів ми побачимо фрагмент слобожанського сватання, записаного Миколою Сумцовим.
(фрагмент сватання)
Мати [побачивши сватів, каже дочці]. Дочко, вже старости прийшли. Вийди з хати.
[Входять старости — 2 чоловіки з паличками в руках, знімають шапки, низько кланяються і кажуть:]
Свати. А пустіть, будьте ласкаві, в хату, кланяємось вам, свате, хлібом-сіллю.
[Дають хліб].
Батько й мати. Спасибі за хліб, за сіль. Сідайте.
Свати. Ми прийшли до вас шукати куниці, що ховається під солом’яні копиці.
[Входить дівчина і, наче засоромившись, стає коло печі й колупає її].
Батько. Бачите, ловці-молодці, що ви наробили: мене з жінкою засмутили, дочку пристидили, що скоро піч зовсім повалить. Так ось що ми зробимо: доброго слова не цураємось, а щоб ви нас не порочили за те, що ми передержуєм куницю — красную дівицю, то ми вас перев’яжемо і тоді все добре вам скажемо. Дочко! Прийшла черга і нам до прикладу казати, годі піч колупати, а чи нема чим цих ловців-молодців пов’язати?
[Дочка мовчить, колупає піч].
Мати. Чи чуєш, що батько каже? Іди, та давай чим людей перев’язати! А може. нічого не придбала, та з сорому піч колупаєш? Не вміла матери слухати, не вчилася прясти, не зробила рушників?
[Дівчина йде в кімнату і виносить звідти на тарілці два вишитих, хрест на хрест покладених, рушників, кладе їх на хлібові, вклоняється й цілує руку в батька та в неньки, потім оперізує рушниками сватів. Свати вклоняються і кажуть:]
Свати. Спасибі батькові й матері, що свою доню рано будили і доброму ділу вчили. Спасибі й дівочці, що рано вставала, тонко пряла і гарні рушники придбала.
[Входить молодий. Дівчина виносить червону хустку].
Батько. Цьому, дочко, сама чіпляй, за пояс хустку затикай, та до себе притягай, та слухай його, та шануй.
[Дівчина дарує хустку. Старі починають частувати гостей].
Пісня «СКРИПАЛЬ»
ТАНОК З ХУСТКАМИ
На фоні пісні «I в дорогу далеку...»
Ведуча 2.
Нам треба вишити рушник,
Рушник любові та єднання.
Вплетімо пісню, а не крик
У це народне вишивання.
Ведуча 1.
Нам треба вишити рушник,
Де кожна ниточка квітчаста,
Щоб кожен з нас до правди звик,
Повірив, що зустріне щастя.
Ведуча 2.
Щоб розбрат вже навіки зник,
Загоїлись минулі рани —
Нехай простелиться рушник
На вулиці і всі майдани.
Ведуча 1.
Хай кожен ниточку вплете,
Не поспішаючи, поволі,
В це вишивання золоте,
Як в день новий своєї долі.
ВИСТУП «Смереки»
В. 1. Ми роду козацького діти,
Ми любимо сонце і квіти
І сонце нам шле свій привіт.
Ми роду козацького діти –
Землі української цвіт.
ПІСНЯ «Я МАЛЕНЬКИЙ КОЗАК»
Ведуча 1.
До вишиванки доторкнусь вустами
І черемшини пахощі вдихну.
Мов оживають маки під руками,
Росу дзеркальну я із них змахну.
Ведуча 2
І подих вітру і блакить озерця,
Зорю вечірню, вквітчану весну -
Усе це пригорну до свого серця,
Коли сорочку вишиту вдягну.
Ведуча 1. Чи не єдиним національним атрибутом України, що з роками не втрачає актуальності, є вишита сорочка. Вишиванку одягають і на найбільші свята, і під джинси у будень.
Ведуча 2.Споконвіку українські жінки та чоловіки свято шанували одяг, а особливо вишиту сорочку. Наші пращури вірили, що вона захищає людину не лише від негоди, а й від ворожих сил.
Ведуча 1.Ця віра походить від язичництва – релігії, гармонії людини і природи, людини і Всесвіту. Наші предки свято вірили, що вишиванка – це символ здоров’я, краси, щастя, любові…
Ведуча 2.Вишита сорочка захищає душу людини від руйнування та дає життєдайну силу. А ще вважалося, що сорочка, яка прилягає до тіла, є провідником прихованої у людини магічної сили і водночас – це оберіг.
Ведуча 1.Ви не повірите, але на Львівщині живе дідусь, який не зважаючи на свої 80-ят років, вишиває жіночі сорочки. Увага на екран.
Відео про дідуся.
Ведуча 2.
Цю сорочку мені вишивала
Материнська ласкава рука,
Щиро квіти на ній розсипала
Мов по лузі весна гомінка.
Ведуча 1.
Від’їздив я. в останній хвилині
Мати шепче крізь сльози :„ Прощай!
Пам’ятай, ти родивсь на Вкраїні,
Де б не був ти, про це пам’ятай
Ведуча 2.
Не соромся хоч мови своєї,
Ти повинен гордитися цим.
А сорочки простої тієї
Не заміниш і шовком тонким,
Ведуча 1.
Бо це мати тобі вишивала. ”
І, здається, тепло її рук
Все в дорозі мене зігріває
І я чую коліс перестук.
Ведуча 2.
Де б не був я: на півночі дальній,
І на землях цілинних орав,
А в сорочці оцій полотняній
Я тепло рідних рук відчував.
Ведучий 1
Творчість в підготовці сьогоднішнього свята проявили не тільки наші учні, а і їхні батьки,зустрічайте талановитий дует мами і доньки ___________ з піснею.
Пісня «А сорочка мамина біла-біла!»
Ведуча 1. Про вишиту сорочку можна говорити багато. Зараз у нас відроджується традиція одягати на свято вишивану сорочку, і не лише на свято. Що це – мода? Сподіваюсь, що це не мода , адже мода змінюється. А вишивана сорочка була, є і буде оберегом для кожного з вас, адже в ній – тепло рук рідної вам людини, в її орнаменті не просто хрестики, а символи, що оберігають вас, в ній – сила, тепло, життя. Пам'ятайте про це.
Ведуча 2
Невже ми носим лиш для ретро-моди
Крисані, жупани і кожушки?
У них жива історія народу,
Його талан, прекрасний і важкий.
Ведуча 1.
І їх ні час, ні простір не порушать,
Нехай на порох зітруться роки,
Бо в них живуть людські безсмертні душі
І добрі чари з легкої руки.
ПІСНЯ «Українська вишиваночка»
Ведуча 2. Відлітають роки, минають віки, змінюється мода, але ніщо не затьмарить краси вишитих речей. Вони вічні.
Ведуча 1.
Одягнімо, друже, вишиванки —
Наш чарівний український стрій.
Не для когось, не для забаганки,
А для себе, вірний друже мій.
Ведуча 2.
Одягнімо вишиванки, друже,
Як одвічний предків талісман.
Хай не буде серед нас байдужих
І один в нас буде отаман.
Ведуча 1
Одягнімо в свята і неділі,
В будень, за потреби, одягнім
І відчуєм — вороги безсилі
Зруйнувати український дім.
Ведуча 2
Одягнімо вишиванки, друже,
Хай побачить українців світ —
Молодих, відважних, дужих,
Разом
У єднанні на сто тисяч літ.
Ведуча 1 Хай у ваших оселях розквітне калина, оживуть птахи й квіти на полотнах! Ми з вами усі - українці, яких об'єднує у велику родину любов до рідної землі, до пісні, до вишивки.
Фінальна пісня. «Як у нас на Україні»
про публікацію авторської розробки
Додати розробку