Сценарій "Україна має 100 облич"

«Україна має 100 облич»

1. На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани.

Та тільки одна на землі — Україна,

А ми — її доньки й сини.

2.Усюди є небо, і зорі скрізь сяють.

І квіти усюди ростуть.

Та тільки одну Батьківщину ми маємо,

Її Україною звуть.

3.Ти чуєш, як шумить Дніпро,
Як лине пісня солов»їна?
То все на щастя, на добро,
То наша рідна Україна.

4.Розквітай прекрасна Україно,
Рідна земле, матінко моя,
Хай лунає мова солов'їна
Пісня неповторная твоя.

Пісня «А ми дівчата з України».

Ведучий 1. Людина має завжди пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати  історію свого народу.

Ведучий 2.  Україна - це наша земля, рідний край, наша країна з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, і зрозуміло, мудрими, талановитими людьми. Це велика держава.

Ведучий 1. Про все це  та багато іншого вам розповість наш усний журнал «У моєї  України  100 облич».  Отже сторінка перша. Україна історична.

Ведучий 2.  Українці - це корінний народ України, який упродовж тисячі років  живе на цій землі. Ми прямі нащадки давніх трипільців, козаків. Українці першими винайшли ткацтво і гончарство, вивчали трипільську культуру. Українці створили   музичні інструменти, складали  та співали  пісні, винайшли плуг і зорали ріллю.

Ведучий 1. Це наші пращури створили наймогутнішу державу – Київську Русь. Це наші прапрадіди створили найдемократичнішу та найефективнішу модель держави — Запорозьку Січ. Україна – наша рідна країна. Це та земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки.

Ведучий 2.  Древня легенда розповідає, що на світанку нашої землі Бог оглядав творіння рук своїх і, натомившись, вирішив перепочити. Земля, де опустився Бог з ангелами, була вельми багатою на сонце, звірів та пташок. А найбільше сподобалось Богові люди того краю. До якої хати не заходив він зі своїми супутниками, - всюди їх зустрічали хлібом та сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що він став часто навідуватись зі словами : «Рушаймо у край» Кажуть ,що з того і пішла назва нашої держави – «Україна»

Ведучий 1. Привітний і світлий наш сонячний дім.

Як радісно й весело жити у нім.

Тут мамина пісня і усмішка тата,

В любові й добрі тут зростають малята.

Дзвінка наша пісня до сонечка лине:

«Мій сонячний дім- це моя Україна!»

1.Народна пісня, дума чи романс
У душу ллється і заполоняє.
Та заворожує, чаклує нас,
І в саме серце раптом проникає.

2.Народна пісня... Не страшний їй час!
У ній звучання рідні й позитивні...
Вона живе у кожному із нас,
Мабуть-таки, на генетичнім рівні.

3.З давніх - давен повелося

Від роду до роду

Пісня українська  це душа ,

це гордість нашого народу.

Ведучий 2.  Наступна сторінка нашої подорожі Україна краєзнавча.

Ведучий 1. Зараз ми з вами помандруємо різними куточками України, про які можливо ще ніхто не чув,  і не бачив.

Ведучий 2.   Дендропарк в Кропивницькому – казковий куточок в центрі України. Сюди приїжджають тисячі гостей, щоб насолодитися неймовірною красою сортових голландських тюльпанів і здійснити захоплюючу подорож у світ розваг. "Український  Діснейленд" — така назва міцно закріпилася за парком в народі.

Ведучий 1.  Вилкове - українська Венеція. Саме тут замість вулиць - канали, а замість автомобілів - невеликі човни. У цьому містечку відвідати можна дві церкви старообрядців: храм Миколи Чудотворця; церква Різдва Пресвятої Богородиці. Також можна влаштувати екскурсію до гирла Дунаю і сфотографуватися біля нульового кілометра.

Ведучий 2.  Одеса - Місто з неповторним колоритом, живописними пейзажами і багатою архітектурою по праву здобуло репутацію столиці сміху, веселощів і гумору.   Одеса − батьківщина кінематографа.  Кіношна традиція продовжувалася, і в Одесі знято багато не лише вітчизняних, а й зарубіжних фільмів. Не місто − картина! Маслом!

Ведучий 1.  Голубі озера Чернігівщини. Популярне місце відпочинку — комплекс трьох озер, які вражають прозорим, лазурним кольором води, що пов’язано із покладами кварцового піску на їх дні. Сосновий бір, яким оточені блакитні озера, забезпечує надзвичайно чисте, збагачене киснем повітря та додає магічної краси цій місцевості.

Ведучий 2. Київ – колиска української історії, зосередження величних пам’яток архітектури, мальовничих місць і куточків відпочинку найвищого рівня. Михайлівський золотоверхий собор, комплекс Софія Київська та Києво-Печерська лавра – це лише мала частина того, чим можна захоплюватися в столиці.

Ведучий 1. Львів - Колоритне місто з багатою історією.  Це казкове і чарівне місце. Напевно, кожен, хто побував у Львові, пам’ятає п’янкий аромат кави і шоколаду на мощених вуличках. Старовинні будиночки, цікаві музеї, верхівки церков – все це повинен побачити кожен.

Ведучий 2.  Між селами  Іза та Липча Хустського району  Закарпаття, розташована ферма плямистих оленів. Тут можна на власні очі побачити понад сотню струнконогих тварин. Навіть більше – є можливість безпосередньо «поспілкуватися» з оленями, пригостивши їх шматочками хліба.

Народна пісня

Ведучий 1. Третя сторінка нашої подорожі Україна гумористична.  Гумор,  важливий для кожного народу, звичайно, важливий він і для нас, українців. На щастя, багато українців володіють гумором досконально, а тому всі з нас можуть застосовувати його як у повсякденному житті для різноманітності, так і в різних екстремальних ситуаціях для повноцінного зняття напруги.

Ведучий 2. З давніх – давен  Україна славилася своїм гумором. Саме з цієї причини українці  цінують свою здатність жартувати, веселитися, розважатися і робити це як можна частіше.

Ведучий 1. Добра усмішка або щирий сміх подовжують людське життя. Та й, здається, спокійно долає життєві негаразди тільки та людина, яка може їх висміяти. Творча спадщина нашого народу свідчить про те, що у недобрі часи гумор допомагав йому вистояти у не­легкій боротьбі за своє існування.

Пар. Добрий день, добрі люди. Подивіться на мене! Ви бачите, яка я гарна сьогодні Це все тому, що я ведуча цього свята. Впізнаєте мене? Це ж я, славетна баба Параска, завітала до вас. (вбігає Палажка, не помічаючи Параски)
Пал. Ох, чуть не запізнилася! То город, то гуси, то кури, ледь в

«парикмахерську»  встигла. Добрий день, мої милі. Я сьогодні ведуча вашого свята.
Пар. Боже, прислав Господь на мою голову бабу Палажку! Та де це видно, що я , славетна баба Параска, та з нею одне свято вела. Хай Бог милує.
Пал. А бий тебе лиха година! Ох, чую Параска вже тут. Добрий день, Парасю.
Пар. І вам того ж, коли не жартуєте.
Пал. А чого ти така сердита?
Пар. Вона ще й питає! Ох, людоньки, ви й уявити собі не можете, що ця клята Палажка мені накоїла. Раз мій рябий підсвинок уліз у її город, а мене тоді на біду не було вдома. Приходжу я додому, дивлюсь, а мій підсвинок на тину, прикручений за задні ноги. Я до нього, а Палажка вже вибігла з хати на поріг. Як роззявить рота, як покаже залізні зуби.
Пал. Ах ти, клята Параска! Та твій негідний підсвинок заліз у мій город, та в мене всю цибулю поїв, жодної не лишив.
Пар. А бий тебе сила Божа! Ще я не чула, одколи на світі живу, щоб свині цибулю їли! Уявляєте, що вона мені після цього з коїла? На моєму городі всю цибулю вирвала і продала. Я кинулася до неї, а вона стоїть на порозі та й сичить, як гадюка. Ох, прости мене, Господи.

Пал. А цур на тебе і на твого батька з твоєю цибулею разом. Ой, люди добрі! Що мені на світі Божому робити? Не можна за лихими сусідами в місті вдержатися. Хоч зараз забирайся, пакуйся та вибирайся за кордон. Дав же мені Господь сусідку- нічого й сказати. Та уже її, цю кляту Параску, обминаю, обходжу десятою вулицею- все одно зачепить. Якби й під землею лежала, вона мене капость така і там би знайшла.
Пар. Агов, вже наговорилась? Хіба це не кумедія? Та ти ж у мене поцупила сіна копицю.
Пал. Та треба мені твоє сіно! Та я його і бачить не хочу. Та тьфу на тебе.
Пар. Ах, це ти на мене тьфу? Та я ж тебе як візьму зараз за чуприну, та як брязну об землю, то твої очі повипадають.
Пал. Ой, дивіться, вже аж синіє від люті, як слива стала.
Пар. А я зараз як заверещу, то…то….
Пал. Ой, слухайте, а чого ці люди сюди прийшли? Стільки народу! А ми за своїми балачками забули, чого сюди прийшли. Тож давай помиримось, вельмишановна бабо Параско.
Пар. Давай сусідонько помиримось.

  Про Стецька

- А кажуть люди, що я дурний! Тю… І я кий це я дурний? Я вже восьмий годок у школу ходжу! А ще кажуть, що в мене не всі вдома! І правда, що не всі. Я ж зараз у школі, а вдома один батько! Якщо хочете знати, то я найкраще вчуся. Не вірите, га? Он, подивіться, одні перші номери! (демонструє розгорнутий щоденник з одиницею) Це не те, що в Уляни! Як не дев’ятий, то десятий, а то й самий останній – дванадцятий! А я - перший!

(Виходить Уляна)

- Що це ти про мене базікаєш? Ба, як запишався!

- А це кажу людям, що ти дівка хоч і файна, та до науки не гожа.

- Так це ж чому?

- А через те, що в твоєму щоденнику вчителі завжди останні місця пишуть. У хвості плетешся!

- У якому ще хвості? Що ти мелеш?

- А подивися! (показує щоденник, де велика червона одиниця) У мене завжди перші. Ага!..

- Ну і правда кажуть, що ти трохи того… Лоб великий, а ума….

- О! Бач! І ти на мій лоб задивилась! Бо й батько мого лоба не минає!

- А як це?

- Хе!.. Як та як… Ото якби тобі твій батько робив таке, як мій мені, то й ти розумнішою була б…

- То що ж він тобі робить?

- Ага, тобі скажи, то й ти захочеш.

-Ну, й не треба. (ображено відійшла)

- Гарна дівка… Пожалію вже. Так і буть. (смикає за рукав) Слухай!

- Ну-ну…

- Ото як мені наука в голову не лізе, то він мене лінійкою, та по лобі, та раз, та два!.. Та поміж вухами. Геть і лінійку, бувало, поб’є! Бач, (стукає по лобі) крепший за мої штани!

- А до чого ж тут штани!

- От нетямуща ти, Уляно! А до того, що мій батько каже, що я ото тільки штани протирати в школу ходжу. І скільки то я їх протер за вісім років?

- А ти полічи!

- І до біса цих пальців (рахує). Позаплутувалися…

- Ну що? Полічив?

- Мовчи, саме щитаю!

- То й мовчу!

- І мовчи! Сім!

- А чого це сім?

- Бо казали батько, що в мене сім п’ятниць на тиждень, а на кожну п’ятницю він мені нові штани купляє.

- То це треба аж за вісім літ!

- Яких ще літ? Літом – канікули! Я літом, щоб ти знала, в штанах не ходжу, в а в шортах. А на ставку пузо грію взагалі - в плавках!

- Ну ти й правда, розум!...

- А ти думала… Хе!..

- От і думала, що ти дурний!

- Я дурний?!

- Ти дурний!

- Я дурний?

- Ти дурний…

(тікають зі сцени

 

Ведучий 2.  Четверта сторінка нашої подорожі  Україна мовна. Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна - це наша Батьківщина.

 Ведучий 1 . У нашій світлиці сьогодні тепло і світло, тож давайте поговоримо про Україну, нашу рідну мову. Україна - золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.

Ведучий2. Так, рідна мова – це душа народу,

Його поезія і пісня, і казки.

Оспівує він нею всю природу,

Несе в своєму серці залюбки.

Ведучий 1.  Бо в ній усе – і рушники з квітками,

І хліб та сіль, як гості на поріг.

Й свята Мадонна – мати з діточками,

І Матір Божа – вічний оберіг.

Ведучий 2. І верби, що схилилися на воду,

Калини цвіт, дівочий ніжний спів.

Все те найкраще, що в душі народу,

Про що віками мріяв, що любив.

Ведучий 1. В садку вишневім засміялась хата,

З дитям за руку – мати молода...

О! Мово рідна, щира і багата

Потрібна, як повітря і вода!

Як хліб і сіль, як росяне світання.

Ведучий 2. В тобі живуть такі п’янкі слова!

Любов і добрість, трепетне кохання.

Ти вічна, мово, щира і жива!        

1.Мова кожного народу –

Неповторна і своя;

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші трелі солов’я.

2.Ну що б здавалося, слова…

Слова та голос – більш нічого,

А серце б’ється, ожива,

Як їх почує!

3.Ти ось послухай, як чудово

Звучить ця українська рідна мова.

Як пісня мамина спокійна!

Яка гучна і величава.

Як України в світі слава!

Яка до  болю рідна й мила!

4. О, мово, ти мене зростила

В Україні, в ріднім краї –

Де сонце, як окраєць хліба сяє,

Де золотом пшениця родить,

Де п’є з Дніпра веселка воду,

Де на оспіваних просторах

Замріяні сади цвітуть.

5. Мово рідна, слово рідне,

 Хто вас забуває,

 Той у грудях не серденько,

 Тільки камінь має.

Ведучий 1. П’ятою сторінкою нашого усного журналу є Україна незалежна та нескорена. Українці  є власниками  унікальних родючих  чорноземів та спадкоємцями  надзвичайно багатої і славної історії.

Україна… В цьому одному слові й для нас і навіть для чужинців бринять музика смутку і жалю…

Ведучий 2. Україна – країна трагедій і краси, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу й чорної йому зради, довгої вікової героїчної боротьби за волю. Шлях України позначений високими степовими могилами, руїнами та прекрасними піснями…

Ведучий 1. Збереглася давня легенда ще козацьких часів: коли на країну нападали вороги зі сходу і заходу, півдня і півночі, коли в нерівних боях полягли кращі захисники народу, на велику раду зібралися старі вожді, наймудріші книжники, сліпі кобзарі. "Що чинити далі? – з болем і розпачем запитували вони. – Розбиті наші останні полки, захоплені ворогами останні фортеці…” І тоді піднялися найдревніші із кобзарів:  

 - Неправда, - сказали вони, - останній полк ніколи не може бути розгромлений, остання фортеця ніколи не здається! Бо це те, що в душі кожного: наша дума, наша пісня, прадавні звичаї і традиції. Їх можна віддати лише добровільно – але ми не віддамо, бо ми народ одвічний, потужний і життєдайний. Биті, знекровлені, палені й топтані, ми знову піднімемося з руїн, із попелу, і знову воскреснемо, розквітнемо, забуяємо!..   І справдилися пророчі слова того кобзаря.

Ведучий 2. Листопад 2013 – лютий 2014 р. – «Революція гідності», події на Донбасі... Вони тривожать наші душі,  не залишають байдужими жодного громадянина країни, і тому кожному з нас необхідно усвідомити, за що боролися учасники Революції гідності і заради чого пожертвувала своїм життям Небесна сотня, заради чого захищають нашу Україну воїни АТО.

Ведучий 1. Небесна сотня – це наш біль і наша гордість, це наші сльози і наш душевний щем вдячності за все, що вона зробила для нас.        

Ведучий 2. Душі героїв , вони  очима-зорями  дивляться  на  нас  із  небес, журавлями  пролітають  над  нами, сумно  курличучи  в  небесній далині.

( ангели виходять з лампадками ,музика                      )

А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров´ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог,побачивши загін:

Спереду — сотник ,молодий,вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній-сивий-сивий..

І рани їхні вже не їм болять..

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

1. Майдан… з Героями іде прощання…

Людей зібрались  тисячі в цю мить.

Для когось на землі вона передостання,

А хтось в землі сирій вже мирно спить…

2. Вже не побачить батько, не зустріне мати…

Живого сина в світі більше вже нема…

Прийшли у путь останню проводжати

Своїх Героїв… вічная їм честь й хвала…

3.Ридають всі… не стримати гірку сльозу…

Покотились сльозі по щоках і обороні…

Сотники, що полягни,- не встануть з сну,

Не посивіють у майбутньому вже скроні…

4.Не побачить дівчина ще юна і кохана

Героя свого на яву, а тільки в сні…

А когось вже не побачать діти й мама…

Когось дружина не побачить… ні…

Ведучий 1. У  нашій  пам’яті вони  вічно  живі.

Тож схилімо голови  перед усіма героями , які боролись за незалежність нашої  України. Нехай  спокійно  і  тепло  буде  їхнім  душам від  цього  священного  світла.

Ведучий 2. Хвилина  мовчання  пекуча  й  терпка, як сльоза… Героям Майдану, полеглим  за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання. (Хвилина мовчання)

Ведучий 1. Ми повинні завжди пам’ятати про цих мужніх людей, які не боялись померти за Україну…Пам’ятати і розповідати  про них. 

Ведучий 2.  І остання сторіночка нашого журналу є  Україна   Квітуча

 

Ведучий 1. Подивись на квіти України.

Скільки квітів у її саду!

Кожна квітка – справжняя перлина.

Як намисто я вінок сплету.

Ведучий 2. Виберу найкращі з усіх квітів,

Душу квітів зможу прочитати

І вінок найкращий в світі

Буде ненька-Україна мати.

Ведучий 1. Кожна квітка, наче на долоні

Але кожна й таємницю має.

Друже мій, послухаймо сьогодні,

Що нам кожна квітка промовляє

(наперед виходять діти, тримаючи в руках віночки, після читання віршів прикріпляють їх до фланелеграфа, утворюючи вінок)

1.Вінок Україні сплітаємо, друже!

Знай, квітка найперша в віночку, то – ружа.

Де б не цвіла, але ружа віднині

Серце своє віддає Україні.

2. Мальва в вінку, як в садочку квітує

Мальва себе, як надію дарує.

Квітка смерть перемагає,

Тож ніколи не вмирає.

3. Барвінок до вінка в’яжи

У квітці цій – життя душі.

Як небо квітка ця блакитна,

В вінку займає місце гідне.

4. Ромашка у вінку, як сонячний бурштин,

А навкруги бурштину – то  білі вії.

На запитання всі вона відповіда

Цю ніжну квітку не лякають зливи.

 

 

5.Як без вишні не садок,

Так без маку – не вінок.

Цілу купу нарвемо –

Всім віночки сплетемо.

Ці віночки-обереги

Знати всім з дитинства треба.

Це барвистий спів землі,

Пам’ятай його завжди

 

Ведучий 2. Хай буде мир і щастя, хліб і воля,

І дружба між народами всіма.

Хай лине щира пісня серед поля,

І згинуть туга, горе і пітьма,

Ведучий 1. А буде радість, сонце, диво й свято,

До серця ласка горнеться ясна.

Хай у дитини буде мама й тато,

А на душі у кожного — весна!

Ведучий 2. І небо синє-синє і бездонне,

І квіти хай цвітуть по всій землі.

Нехай любов палка усіх пригорне,

І навесні курличуть журавлі.

Ведучий 1. До кожного прийде дзвінке натхнення,

Що у красу і творчість перейде.

А на серця зійде благословення

І щоб біди по всій Землі — ніде.

Ведучий 2 . Хай доля ваша,буде чистою і величною, на шляху життєвому буде багато добрих  людей. Віри, надії і любові вам на

довгі роки.

Ведучий 1.   На цій ноті наше свято закінчується.  Дякуємо за увагу.