Сценарій "Урок-прощання зі школою в 11 класі Тема: «Згадати все»…Прощавай, школо! Привіт, доросле життя!"

Урок-прощання зі школою в 11 класі

Тема: «Згадати все»…Прощавай, школо! Привіт, доросле життя!

(музика)

Ви незабаром підете в світи,

Десь там іще несходжені дороги.

Чи легко буде ними йти?

Ніхто не знає. Те відомо Богу.

Дитинство ваше – то казкова мить,

Вона більш не повернеться ніколи.

В дорослому житті хай вам щастить.

А буде важко – пригадайте школу.

І відновіть у пам’яті своїй

Все те, чому вас вчили на уроках

І поза школою колись учителі

Впродовж 11 років.

Немов сіяч у полі клав зерно

Своє учитель вам у ваші душі.

Чи вкоріниться, дасть плоди воно,

А чи байдужість паростки ті всушить?

Учитель.

Любі діти! Продзвенів останній шкільний дзвінок і покликав вас на останній учнівський урок.

Урок-якого немає в розкладі

Урок-для якого не написаний підручник

Урок- за який вчитель не буде ставити оцінку

Урок-який ніхто не хоче пропустити, ніхто не чекає на підказку.

Бо це той урок , який ми пишемо сьогодні з вами, учні, вчителі, батьки.

Вчителі хочуть сказати напутні слова своїм вихованцям, батьки з сумом усвідомлюють, що їхні діти виросли, а ви – дорогі 11-ки - сьогодні прощаєтесь з дитинством.

Дорогі діти, шановні батьки і мої колеги учителі! Я хочу сьогодні запросити вас у невеличкі мандри шкільним всесвітом і пропоную вам ненадовго повернутися в минуле. Сьогодні все можливо! Адже у стінах Зазимського ліцею «Академія успіху» ми проведемо наш останній шкільний урок, урок-прощання, урок-життя з такою інтригуючою назвою «Згадати все…»

(Мелодія „Не повторяется такое никогда..”)

Любі мої випускники!   Ось і настав той довгожданий хвилюючий момент. Сьогодні у стінах нашої школи для вас востаннє продзвенів шкільний дзвінок. Він сповістив, що ви вже не будете поспішати рано-вранці на шкільний автобус, не стоятимете більше біля дошки, не писатимете контрольні роботи і не виконуватимете домашні завдання, не братимете участі в олімпіадах, конкурсах… Ми з вами підійшли до кінцевої зупинки - «Дитинство». Далі ви прямуєте самостійно, тому що стали зовсім дорослими, а я залишаюся, і мені дуже шкода з вами прощатися.

Вип1:Невже це все? Закінчено школу і ніколи не буде уроків?

Вип2:Дивне, все-таки, це слово „ніколи”. Буде все: інститут, сім’я, робота, а ось школи вже не буде і дитинства вже не буде.

Вип3:Дитинство пішло. Воно зникало по краплинці тихо і непомітно, з каліграфічними літерами першої вчительки,

Вип4: З гучними дзвінками, які були дорожчими всіх теорем на світі,

Вип5: Із знайомими голосами вчителів, друзів…

Вип6: А за вікном дощ змінювався снігом, а ми списували алгебру, доводили недоведені теореми...

Вип7: Приписували Ньютону зайві закони... і все було чудово. А дитинство зникало...

Травневий день зі світлими очима,

Всміхаючись, ступає на поріг,

Шкільні літа лишились за плечима,

Попереду – життя та клич доріг.

Роки летять, неначе журавлі,

Не встигнеш оглянутися навколо.

Недавно зовсім ми були малі.

А вже сьогодні залишаєм школу.

Здавалось, 11 літ - багато,

Ніхто й не думав, що так швидко промайнуть.

Тепер нам хочеться, щоб перенесли свято,

Хоча би тиждень в школі ще побуть.

Бо дитинство у школі пройшло,

Юність радісну в школі зустріли.

Тут для кожного сонце зійшло,

Тут ми вчились, росли і мужніли.

Ось час пробив. Ми школу покидаєм

Уже назавжди, тут не буде нас.

Розійдемось, у світ ясний рушаєм,

І засумує школа, рідний клас.

А сад лишається, і світлі класи,

Лишаються молодші школярі.

Тут вічна юність непідвладна часу,

Дитинство вічне у шкільнім дворі.

Вчитель. Спробуймо ж сьогодні, в останній урок нашого дитинства, озирнутися назад – у світле минуле, що називається шкільним життям. На мить повернутися на планету дитинства, де чути кроки вчительки біля дверей, тихе поскрипування крейди , коли пишеш на дошці, шум дощу і запах квітів..

Свято прощання і свято надій,

Свято, нарешті, здійснення мрій.

Сумно і радісно зараз усім –

Школа була ніби другий ваш дім.

Щемко на серці, так як ніколи.

Слово напутнє – директору школи.

(виступ  директора)

Учитель. Любі діти, шановні батьки та вчителі! Запрошую вас у мандри шкільним всесвітом. Ми будемо робити зупинки на найважливіших планетах вже пройденого шляху. Отож пропоную вам ненадовго повернутися в минуле. І ось наша перша зупинка – ДИТИНСТВО.

( на фоні музики)

 Росте людина… її життя починається світанком душі – дитинством. Залишається воно у пам’яті, як потаємне і світле. І скільки б не пройшло років, берег Дитинства притягує до себе, повертає до найвіддаленіших куточків людської пам’яті.

У __2008-2009____роках , на радість вашим батькам, народилося 18 гарненьких, здібних, дивовижних діточок, які росли, розвивались. І кожний день о 7 ранку мама будила вас для того, щоб відвести в дитячий садочок.

А там вихователька без кінця повторювала:

• Настуню, не треба більше годувати горобчика, він вже літати не зможе

• Владику, постав шухлядку на місце, там твоїх сандаликів все рівно немає

• Вадимчику, ти знову заліз на паркан, злазь негайно, поки не впав

• Владусю, віддай хлопчикам м’ячика, нехай вони пограються у футбол, а ти пограйся лялечками

• Анжело ! Зупинись! Відпусти Аліночку– ви у різних вагових категоріях….

Найкращим, наймилішим для кожного з нас є спогади про дитинство. Дивлячись на дітей, кожен згадує себе. Діти - це прекрасні створіння з чистими душами, з невинними оченятами, які завжди чимось цікавляться. Дитинство непомітно минає, малюки так швидко виростають.

Запрошую вас у чарівний світ дитинства.

(перегляд презентації про дитячі роки)

У кожної людини, як стверджує легенда, два береги - від одного людина відпливає, до іншого неодмінно причалює. На цьому шляху зустрічаються труднощі, перешкоди, є зупинки надії, юності, любові. Але де б ви не були, вам завжди далеким теплим вогником сяятиме берег чудесної планети Дитинства

Дороги, дороги …Тернисті і рівні

Із пристані «школа» ведуть у життя.

І хвиля несе їх кораблик наївний

Туди, де дитинству нема вороття.

Є на планеті дороге серцю місце – рідна школа. Схиляються до самої покрівлі сиві тополі, тихо кружляє пух споминів. Кожного ранку, мов крихітні гомінливі струмочки, зливаючись у єдиний бурхливий потік, прямують сюди діти. Школа пам’ятає усіх : скуйовджених і охайних, бешкетників і сором’язливих, веселих і сумних.

1 вересня __2015____року ви, дехто з радістю та завзяттям, дехто з острахом та сльозами на очах прийшли до школи . І сьогодні, на нашому останньому уроці, ми з вдячністю повертаємося до витоків —туди, де почалася ваша шкільна історія…

Сьогодні ви — вже випускники.

За плечима роки навчання, перемоги й помилки, дорослі рішення і великі мрії.

Але в серці кожного з вас назавжди залишився той перший дзвінок, перший клас і перша вчителька.

А зараз згадаймо як це було.

(перегляд презентації про роки навчання у початковій школі)

Ваше дитинство лишається з вами у фотографіях, старих зошитах, альбомах, аплікаціях, речах, десь там далеко у шафі, у ваших спогадах. І не тільки. Воно живе у серці вашої першої вчительки, яка вас знає і пам’ятає, її пам’ять зберігає навіть більше ніж ви думаєте.

Чи пам’ятаєте той час, коли вас зустріла усміхнена та красива перша вчителька. Це вона взяла ваші тендітні рученята і повела за собою у чарівний світ знань, такий складний і незвіданий.

І почалися ваші шкільні будні з маленьких парт, зошитів у клітинку і несміливих кроків до школи.

Ви вчилися тримати ручку, писати перші літери, рахувати до десяти і — найголовніше — вірити в себе.

Саме тоді поруч із вами була людина, яка першою сказала: «У тебе вийде».

Перша вчителька — це не просто педагог.

Це тепло, з якого починається шлях.

Це голос, який заспокоює, коли страшно.

Це руки, які допомагають піднятися, коли щось не виходить.

(Слово першій вчительці)

Запрошуємо до слова Ірину Миколаївну, нашу першу вчительку.

Вчитель. Ну що, наші мандри продовжуються. Наступна зупинка – КАБІНЕТНО-НАВЧАЛЬНА,

2019-2026 рр. Напевно, кожному з вас запам’ятався сонячний вересневий ранок 2019 року? Нелегкий шлях довжиною в дитинство ви пройшли з того дня, коли вперше впевнено і сміливо взяла вас за руку я, ваша “класна мама”. Ви пам'ятаєте ту мить? Були ви тоді смішними п'ятикласниками, які міцно трималися за руки мам. Для мене теж це була пам’ятна та хвилююча мить, тому що я вперше познайомилася із вами і ось тепер ви – випуски.

Пригадайте наш перший урок у 5 класі, коли ви писали лист у майбутнє. Я як обіцяла принесла їх сьогодні на наш урок. Сьогодні перед вами — не просто листи. Це голоси вас самих, але з минулого. Їх писали п’ятикласники — трохи наївні, щирі, з великими мріями й вірою, що попереду все ще тільки починається. Тоді ви писали собі в майбутнє, не знаючи, ким станете, що переживете, кого зустрінете і які випробування пройдете. Ви просто вірили. І чекали, що через роки ці слова прочитає вже доросла версія вас самих.

Сьогодні цей день настав. Ви —випускники. Зі своїми перемогами, втратами, досвідом і мріями. Зараз ви відкриєте листи, у яких збереглися ваші перші надії, обіцянки й питання до майбутнього. Прочитайте їх уважно. Можливо, з усмішкою. Можливо, зі сльозами. Бо це — розмова з собою. І вона трапляється лише раз у житті. Можливо, хтось хоче поділитися своїми думками колишнього 5-класника.

(відео , де пишуть листи у майбутнє)

Ви тоді стали п’ятикласниками, переступили наступну сходинку і потрапили у “велику школу” з великою кількістю класів і кабінетів. коли на кожен урок приходив до вас новий учитель. І спочатку було страшно, адже вам було важко навіть запам'ятати їхні імена. І вони були такими різними. Як легко можна було б загубитись у цьому шумливому шкільному морі, якби вас не підтримали директор, завуч, класний керівник, учителі.

Роки, роки!

Невпинні, невблаганні.

Вони пливуть рікою в небуття.

В безодні тихо тонуть і зникають …

На жаль, рокам немає вороття,

Та пам'ять – джерело

Життя й безсмертя,

Вихоплює із глибини років те,

Що було найкраще, наймиліше,

Щоб не заблудитися в гущавині років.

Настав час згадати найтепліші сторінки нашого шкільного життя.

У цій презентації — моменти, які вже стали історією: перші дзвінки й контрольні, сміх на перервах, поїздки, свята, перемоги й незабутні миті разом.

Шкільні роки минають дуже швидко, але спогади про них залишаються назавжди.

А зараз я хочу , щоб ви пригадали цікаві дні, які прожив наш клас.

(презентація)

Відлетіли літа, як птахи,

Відшуміли снігами і грозами.

І колишні мої дітлахи

Стали зрілими, стали дорослими.

Так, здається, недавно дзвінок

Вперше кликав їх всіх за букварики,

А сьогодні останній урок -

День останній в шкільнім календарику.

Учитель. Про що ви мрієте? Про вірну дружбу, про кохання, про професію, щасливе майбутнє …. Ким ви станете? Якими ви станете? Ось у цю маленьку скриньку ви зараз опустите ваші рожеві мрії – а десь через п’ять чи, може, десять років відчинимо її і побачимо, чи здійснилися вони, чи ні? Що ж, тепер нехай кожен з вас поставив перед собою завдання на найближчі 5-10 років і запише їх. Уявіть себе дорослими. Якими ви хочете бачити себе? Раджу починати зі слів «Через 5-10-ть років я….» потім міцно заклейте конверт. Саме через 5-10 років на нашій з вами зустрічі я віддам вам ці конверти і ви зможете з висоти пройдених років проаналізувати ,що вдалося реалізувати, а до чого ще треба прагнути, ставити нові цілі.

(звучить музика)

(Пишуть листи і кидають у скриньку)

Вчитель. Наші мандри ще не закінчились. І наступна зупинка - 

ПАМ ‘ЯТНА.

Багато чого вже здійснилось у вашому житті, багато чого ще здійсниться попереду. Але  найголовніші чарівники, які допоможуть вам у здійснені мрій – це, звичайно,  ваші батьки, які з самого народження і по цей день були найкращими помічниками , які хвилювалися за всі невдачі, раділи вашим перемогам і зараз готові у всьому вам допомогти.

Дорогі батьки!

Сьогодні у нас особливий день — день, коли ваші діти стоять на порозі нового життя. І дивлячись на них, я хочу щиро подякувати вам.

Дякую за довіру, за підтримку, за хвилювання і турботу всі ці роки.

За те, що разом зі мною раділи успіхам дітей, переживали труднощі й завжди були поруч.

Бути класним керівником — це не лише навчати. Це проживати з дітьми частинку життя. І я щаслива, що поруч були саме ви — розуміючі, щирі й небайдужі батьки.Нехай ваші діти завжди залишаються вашою гордістю, а у ваших домівках панують любов, мир і тепло.

Щиро дякую вам за все.

Дорогі випускники, погляньте на своїх батьків. Їхні очі сяють щастям, а десь у глибині затаїлась тривога. Бо попереду ще стільки випробувань. А батьки переживають у кілька разів більше, ніж ви самі. Тож любіть своїх рідних , будьте завжди гідними їх, дайте їм можливість пишатися вами.

Слово подяки за дитинство щасливе, юність лунають для батьків.

Випускники.

1. Мої батьки, святі мої батьки.

Чому так мало, часом, пам’ятаєм.

Що невмолимо котяться роки.

Коли в краї далекі відлітаєм

2.Здавалося, дитинство буде вічне,

Здавалося, воно не відцвіте,

Матусі слово, мудре, втішне,

І слово колискової святе.

- Рідна мамо, торкнусь твоїх втомлених скронь

Хоч на мить тебе словом зігрію.

Цілий світ в теплоті материнських долонь

Ти мені віддала, і любов свою, й мрії.

- Батькові руки, надійні й міцні,

Завжди опорою були мені,

Батькове слово, ласкаве й суворе

Завжди доречне – і в радості, й в горі.

Сьогодні вклоняюсь я й дідусеві

За казку, за ласку , за мрії рожеві,

За те, що учив перешкод не минати.

Іти тільки прямо , людей поважати.

- Бабусі вклоняюся за мудру пораду,

За слово привітне, підтримку, розраду,

За руки невтомні доземно вклонюся,

Промовлю з любов’ю: «Спасибі бабусю».

І хочеться сказати нині нам

Слова вдячності усім нашим батькам.

За доброту, за незабутню казку,

За щирість почуттів, за усмішку і ласку,

За терпіння та любов без меж

За те, що виховали теж.

1.Рідні наші! Мамо! Тату! Дякуємо за те, що дали нам життя, що завжди любили й вірили в наші сили.

2.Ваші натруджені руки, добре серце завжди помагатимуть у житті,

3.А промінь сімейного вогника світитиме в далекій і незвіданій дорозі.

4.Рідні наші, дякуємо за те, що ростили нас, віддаючи свою молодість і життя, раділи та сумували разом з нами.

5.Вибачте нас за всі прикрощі, що вам завдали, і повірте, що ми будемо гідними називатися вашими дітьми.

6. Рідні наші, припадаємо до ваших колін за життя і за ваші турботи. Любі наші, доземний уклін вам!

Вчитель: Шановні батьки, за вашу невтомну працю протягом 11-ти років ви достойні найвищої нагороди. Тому дозвольте вручити вам почесні грамоти «За батьківську працю і безмежну любов».

(дарують батькам квіти )

Учитель. Тепер усе. Уже перегорнули

Підручників останні сторінки

І лиш сьогодні раптом ви відчули,

Що плине час скоріше від ріки.

Здавався недосяжним горизонт,

А світ – казковим! За шкільним порогом

Чекали вас уроки, вчителі

У світ пізнання незвідані дороги.

Вчителі стали для вас рідними, навіть ті , які працювали з вами семестр, рік…- не важливо скільки – залишили  у ваших серцях слід. Які слова на прощання ви хочете сьогодні сказати вашим мудрим наставникам.

Випускники.

Останній дзвоник пролунав.

Він довгий час нам всім співав:

Він кликав на урок, з уроку,

І так було щодень, щороку.

Ми вас вітаємо. Прощайте,

Про нас усіх не забувайте,

Ви педагоги — вищий клас,

Ми щиро любимо всіх вас!

Дорогі Вчителі! Спасибі за вашу працю! Для нас дуже важливими були нові знання, ваша підтримка, віра в нас і дієві життєві поради.

Прийміть слова щирої вдячності за те, що віддали нам багато годин свого життя, знання, досвід і мудрість.

Спасибі, що у важкі хвилини допомагали повірити в себе, за те, що пробачали помилки.

І тепер ми хочемо віддячити вам, бо немає кращої подяки для вчителя, ніж успіхи його учнів.

Ми обіцяємо вам, що будемо завжди прагнути вперед, Впевнено крокувати до своєї мети.

Ми досягнемо в житті великих успіхів, і ви зможете з гордістю сказати: це мої випускники!

Ми вас вітаємо. Прощайте,

Про нас усіх не забувайте.

Ви педагоги — вищий клас,

Ми щиро любимо всіх вас!

Прийшла пора з гніздечка відлітати,

Прийміть уклін доземний, вчителі.

Ми хочемо сьогодні вам сказати,

Що ви — найкращі люди на Землі!

Сьогодні наш останній урок — не просто завершення навчального року, а мить, коли ми можемо зупинитися й відчути: як багато між нами спільного. Упродовж цих років нас поєднували уроки й перерви, радощі й хвилювання, перемоги й труднощі. Усе це сплело між нами невидиму, але дуже міцну ниточку єдності.

Зараз у моїх руках — звичайна ниточка. Але насправді вона особлива.

Вона про роки, які промайнули дуже швидко.

Про перший крок у школу… і про сьогодні — коли звучить останній дзвінок.

Коли ви братимете цю ниточку, скажіть не просто слова.

Скажіть те, що давно хотіли сказати:

дякую, вибач, я пам’ятаю, я пишаюся, я вірю, я не забуду…

Передаючи нитку далі, ви ніби передаєте частинку себе.

Нехай вона поєднає наші серця ще раз — востаннє, як один клас.

> Перед вами клубок ниток. Ми передаватимемо його одне одному, але не просто так. Той, хто отримує нитку, повинен сказати кілька теплих слів тому, кому він її передає. Це можуть бути слова подяки, підтримки або просто щось хороше, що ви думаєте про цю людину.

.

1. Учні сідають у коло.

2. У ведучого в руках клубочок нитки (або мотузка).

3. Ведучий починає гру, тримаючи кінець нитки, і говорить початок речення, яке потрібно продовжити (див. варіанти нижче).

4. Після завершення фрази він кидає клубочок іншому учню, тримаючи нитку в руці — утворюється «ниточка єдності».

5. Наступний учень ловить клубок, тримає частину нитки в руках і продовжує своє речення.

6. Гра триває, поки всі не візьмуть участь, а нитка не з’єднає всіх у спільну павутинку.

1. Я ціную, що ти…

2. Мені подобається, як ти…

3. Я вдячний(а) тобі за…

4. Мені запам’яталося, як ти…

5. Мені було приємно, коли ти…

6. Я поважаю тебе за…

7. Я радію, що ти…

8. Ти вмієш чудово…

9. Я пам’ятаю, як ми разом…

10. Мені приємно, що ти завжди…

11. Я захоплююся тим, що ти…

12. Мені подобається твоя… (яка саме риса характеру)

13. Я щасливий(а), що ти в нашому класі, бо…

14. Мені подобається, як ти вмієш…

15. Я відчуваю підтримку від тебе, коли…

16. Я вдячний(а), що ти допоміг(ла) мені…

17. Я вважаю, що в тебе є талант до…

18. Мені подобається твій настрій, коли ти…

19. Ти мене надихаєш, тому що…

20. Я бачу, що ти завжди стараєшся…

Висновок.

Подивіться… ми всі з’єднані.

Так само, як були з’єднані всі ці роки — уроками і перервами, контрольними й сміхом, підтримкою і мовчазним розумінням.

Сьогодні ця ниточка тримає не лише нас —

вона тримає дитинство, яке залишаємо позаду.

Вона тримає спогади, до яких ми ще не раз повертатимемося подумки.

Вона тримає наш клас — таким, яким він був, є і назавжди залишиться в серці.

Через мить нитка зникне з наших рук…

але зв’язок між нами — ні.

Він житиме у спогадах, у випадкових зустрічах, у словах «а пам’ятаєш?..».

Нехай кожен із вас піде у свій шлях впевнено.

З вірою в себе.

З вдячністю за цей клас.

І з невидимою ниточкою, яка назавжди поєднує нас — навіть тоді, коли ми вже не поруч.

Вчитель. От і перегорнуто останню шкільну сторінку довжиною в 11 років, а попереду у вас ще тисячі сторінок ваших ненаписаних книг життя, сподіваюсь, що у них буде гарне і достойне продовження: про добрі справи, досягнення і успіхи.

Благословляючи вас у щасливу путь, я хочу, щоб ви пам’ятали: що ви принесете у цей світ, таким він і буде.

Тож принесіть в нього ЩАСТЯ, ДОБРО, МУДРІСТЬ І СПРАВЕДЛИВІСТЬ.

І знайте, що щастя – це не гроші, не влада, це – стан душі, шукати його треба в собі.

Добро – це вміння нести у світ свої прагнення і не нав’язувати нікому того, що не бажаєш сам.

Мудрість – це не вказівки комусь, яким треба бути, а здатність змінюватись самому.

Справедливість – це уміння не оцінювати інших за своїми мірками.

Матір Тереза – лауреат Нобелівської премії миру, залишила духовний заповіт. Згадаймо його положення.

(На фоні музики)

Випускники по черзі кажуть:

• Люди бувають нерозумними, нелогічними і егоїстичними. І все ж люби їх.

• Коли ти робиш добро, то люди будуть звинувачувати тебе у затаєній особистій користі і самолюбстві. І все ж виявляй доброту.

• Якщо ти досягнув успіху, то в тебе може з’явитися багато фальшивих друзів і справжніх ворогів. І все ж досягай успіху!

• Якщо ти чесний і відвертий, то люди будуть обманювати тебе. І все ж будь чесним і відвертим!

• Те, що ти будував роками, може бути зруйноване в одну мить. І все ж будуй!

• Люди потребують допомоги, але вони згодом дорікатимуть тобі за неї. І все ж допомагай людям!

• Якщо ти досягнув безмежного щастя, тобі будуть заздрити. І все ж будь щасливим!

• Добро, яке ти зробив сьогодні, люди забудуть завтра. І все ж твори добро!

• Ділись з людьми кращим, що в тебе є і цього ніколи не буде достатньо. І все ж ділись найкращим.

• Життя – це шанс. Скористайся ним.

• Життя – це краса. Милуйся нею.

• Життя – це мрія. Здійсни її.

• Життя – це виклик. Прийми його.

• Життя – це обов”язок. Виконай його.

• Життя – це цінність. Цінуй його.

• Життя – це удача. Шануй її.

• Життя – таке чудове. Не марнуй його.

Вчитель. Ось ці основні цінності, якими ви маєте запастися, вирушаючи у життєву дорогу, якщо ви візьмете цей багаж із собою в життя, то перемога буде з вами!

Сьогодні ми запалюємо цю свічку з думками про майбутнє.

Про мрії, які обов’язково здійсняться.

Про людей, яких ми чекаємо.

Про мир, який неодмінно прийде.

І про кожного з вас — сильних, світлих, дорослих дітей, які навчилися йти вперед, навіть коли було нелегко.

(На фоні музики)

Я запалюю свічку надії,
Щоб збувалися всі ваші мрії!

Я запалюю свічку чекання,
Щоб зустріли ви справжнє кохання!

Я запалюю свічку терпіння,
Щоб з роками приходили вміння,
Щоб краса й почуття не згасали
Й один одного ви пам’ятали!

А тепер підніміть свої вогники, зверніть увагу на те, скільки світла і тепла вони випромінюють! Нехай так само гаряче і яскраво б’ється серце кожного з вас, освітлюючи і зігріваючи життєвий шлях вам і тим, хто буде поруч. Не забувайте цю нашу зустріч. Бажаю вам на широких дорогах вашого подальшого життя зустрічати лише золоті серця і щирі душі. Щасливої дороги в добрий час!