Сценарій вечора старшокласників (8-11 класи) до Дня закоханих

 

 

 

 

Сценарій вечора 9 класу

до дня закоханих

«Стріли амура»

 

 

 

 

Новомиколаївка

Сценарій вечора 9 класу до дня закоханих «Стріли амура»

 

Пісня 9 класу

 

Ну що ж мені вдіти, 
Це треба здуріти,
На свято у школу,

Аби по приколу.
Почеплю сердечко, 
На пальця колечко,
Стрічку в волосся -
Усе вдалося!
 

А ми лише хотіли вас привітати,
Усім валентинки понаписати,
Задурно сьогодні  їх дарувати, 
І пісню веселу вам заспівати! 2 р.
 

Обурена досі,
Що крутить у носі,
Твоя валентинка
І квітів корзинка
Подрузі по парті,
І то вже не жарти!
Сердита натура
У мого Амура!
 

А ми лише хотіли вас привітати,
Усім валентинки понаписати,
Задурно сьогодні  їх дарувати, 
І пісню веселу вам заспівати! 2 р.

 

Ну що ти знаходиш 
В моїй подрузі,
Получиш, побачиш, 
Іще по заслузі,  
Амур з переляку
Дрижатиме тихо,
І стріли сховає
Подалі від лиха. 

 

А ми лише хотіли вас привітати,
Усім валентинки понаписати,
Задурно сьогодні  їх дарувати, 
І пісню веселу вам заспівати!  2  р.

 

На сцену виходить сумний Амур з луком, але без стріл. На сцені - Чортеня, посміхається і світиться від щастя. В Чортеняти за спиною висять стріли Амура, тільки Амур їх не бачить.

 

Чортеня: Ой, гляньте-но, бачили? Амур! Явився-не запилився, наче без нього обійтися не можна. Наче День святого Валентина святим не буде. Буде! Ще й як буде!..

Амур: А, це ти? Дивлюся, в тебе сьогодні пречудовий настрій.

Чортеня: Ха! А ти думав! Зате ти чогось без настрою. Може, до тебе дійшло нарешті, що День святого Валентина не найкраще свято, і що ти, виявляється, ніякий не супер-пупер-талісман для закоханих?

Амур: Та нормальний я талісман, і День усіх закоханих - найкраще свято на білому світі!

Чортеня: Справді?! А чого ж ти такий сумний? Хіба яка нечиста сила скасувала в календарі 14 лютого і відразу за 13-м, моїм улюбленим, наступає 15-те?

Амур: Ніхто нічого не відміняв.

Чортеня: Може, більше немає закоханих сердець? Чи ти всіх уже попарно поєднав, та вони одне одному нарешті добренно понабридали?

Амур: Непарних теж вистачає на сто літ уперед!

Чортеня: То що ж тоді сталося? Зуби заболіли? Чи що?

Амур: Сталося-не гадалося. Я погубив свої чарівні амурні стріли.

Чортеня: Стріли?! Отака невдача! Руки діряві? Може, в карти кому програв? Як тепер тобі без стріл?  Без стріл тобі ніяк не можна. Як пари до купи потулиш? Одні розлучення, одні розлучення... І який, скажи мені, може бути День Закоханих? Роззява!  

 

 (Танець чорта)

 

На сцені Амур і чортеня.

 

Чортеня: І що тепер робити збираєшся? Може, до мене на роботу підеш? Ух, ми з тобою ділов накрутимо, так накрутимо-о-о-о... Будеш у мене обліковцем.

Амур: А що обліковувати? 

Чортеня: Як що? А розлучені пари! І добіса їх буде! І сльози - склянками! 

Амур: Ні за що. Я краще навчуся вручну з’єднувати людей. Без стріл.

Чортеня: Вручну? Без стріл? Е-е-е.... Дурниця. Нічого не вийде. Це що чайною ложкою море перенести. Ги!

Амур: Чайною чи не чайною, а по кілька пар за день управлюся!..

Сценка «Стецькові женихання»

 

Стецько. А батько казали, що вийдеш за мене заміж.

Галя. За тебе заміж? Та ні за які гроші!

Стецько. Брешеш Галько, брешеш! А батько казали, що, може, за якісь там гроші і не вийдеш. А за великі гроші – вийдеш, вийдеш!

Галя. Та ну тебе! Ну що мені з тобою робити?

Стецько. А твоя мати казали, щоб ти мені рушники давала!

Галя. Тобі рушники? Ага! Ну, добре, Стецьку, будуть тобі зараз рушники!

Стецько. О-о-о. Отак би і одразу. Іди ж, неси! Ну, а поки ти принесеш, я сяду і перепочину. І смачненько поїм. Я страх, як люблю по-поїсти. І сидів би – їв би, і ходив би – їв би, і спав би – їв би! А батько каже: «Ну і, сину, у тебе й черево, більше ніж у нашої корови!» Та я його не слухаю.

Ведуча. Стецько їсть і засинає...
І сниться нашому Стецькові
Що він в Туреччині – султан.
І має право обирати
В гарем собі прекрасних дам.
Долаючи далекі далі,
Зі всього світу їдуть кралі.
Бо в Інтернеті є реклама:
Потрібна жінка для султана!
(Стецько в одязі султана. Біля нього прислуги. Зі всіх кутків світу їдуть дами).

Американка: Хай, хелоу, хау ду ю ду.
Із Америки я йду.
Прочитала в Інтернеті,
Що султан шукає леді.
Май амерікан біг вдача
Як хот-дог, я вся гаряча.
Розпалю я серце Джона,
Як пожежу у Макдональдс.
Запалають очі так,
Як у дядечка Макдак.

Стецько:От і перша, щоб любити –
Хоче просто підпалити.
Ні, на ній я не женюся,
Краще інших подивлюся!

Німкеня: Ахтунг всім і гутен таґ.
О, Збараж! Це так, це так!
Я приїхала сюди,
Щоб лишитись назавжди!
Йоган, ти мені повір,
Будеш вдома – бригадир.
Будем ми з тобою близькі,
Як з капустою сосиска!

Стецько: Ні, ні, ні! Це не дівчина.
Це вже фюрер-господиня.
Ні, на ній я не женюсь!
Кращих інших подивлюсь!

Іспанка: Буенос діас, всім аміго!
Ох! Який Жуан ти грінго.
Вся палаю я, як карі.
Добре нам буде у парі.
Схожим будеш у сомбреро
На бика, ні, на тореро.
Гарна я не тільки з виду.
Зробимо з життя кориду!

Стецько: Ні – стривай, не так вже швидко.
Ти гаряча – зразу видко!
Я не бик – ти чуєш, мила,
Хочу, щоб мене любили!
Ні, на ній я не женюсь!
Краще інших подивлюсь.

Француженка:Бон жур, монс’є, бон жур, мадам.
Хто тут сказав: «Шерше ля фам?»
І, хто, скажіть мені, мон шер,
Мій Жан – мій мєсний кавалер.
Якщо я вам скажу: мерсі,
Вам будуть заздрити усі.
Мон шер, якщо я вас люблю,
Для вас я Францію спалю!

Стецько: Здуріла дівка, он яка,
Вона заморить козака,
І замість того, щоб любити –
Я буду Францію гасити!
Ні, на ній я не женюся,
Краще інших подивлюся!

Росіянка: Я из Росии, всем привєт!
Зашла я как-то в Інтернет
І поняла всьо сразу я –
Султан іщет только мєня!
Так что, мілий, не грусті,
Только правільно поймі.
Газ ми будєм продавать,
Вєсєлітся, нє скучать!

Стецько: Е ні! Так діло не піде!
Де ви бачили це, де?
Що би люди разом жили
І би їх за газ дурили?
Ні, на ній я не женюсь,
Краще інших подивлюсь!

Українка: Українська я дівчина
Козацького роду.
Добра, мила, справедлива,
І гарна на вроду.
Я кохати вмію щиро,
Пиріжки варити,
Чоловіка шанувати,
І у мирі жити!

Стецько: Не дівка – а калина,
Губи, як малина,
Зразу закохався.
Ти – моя дівчина.
Будь же ти зі мною,
А я із тобою.
Будем жити, моє серце,
Як риба з водою!
(Стецько підходить до дівчини, хоче її поцілувати, і враз... прокидається. Перед ним стоїть Галя з гарбузом).

Ведучий:Тут, раз, й прокинувся Стецько

Й гарему вже немає,

Нема й красунь! А лиш гарбуз,

Що у руках Галя тримає!

Галя. Прошу, Стецьку, тримай!

Стецько. А що це таке?

Галя. Гарбуз!

Стецько. І кому?

Галя. Тобі!

Стецько. А навіщо?

Галя. Кашу собі звариш!

Стецько. Яку?

Галя. Яку, яку – гарбузову! Знаєш, яка каша з гарбуза смачна! І на базар іти не треба.

Стецько. Правду кажеш! І грошей не треба тратить. Давай, заберу. Дякую! Кажеш, каша смачна. Покуштуємо!

Галя. Отак і обдурила я Стецька. Так йому і треба! Хай знає, що гроші не головне в коханні, а почуття!

 

Чортеня:Ну бачиш, що я казав Нічого в тебе не получиться.Добре, добре, охолонь трохи, не кип'ятися. Всі ви, Амури, такі гарячі, наче з пекла! 

Амур: А може це ти мої стріли вкрав? А може це ти такої капості наробив?

Чортеня: Я? І навіщо мені все це? та я саме виховане і чесне Чортеня в усій окрузі.

Амур: Тільки ти один такий, що день святого Валентина не любиш.

Чортеня: Хто, я? Та не знаєш, як його люблю! Як я його люблю!

Амур: Та як же ти його любиш?

Чортеня: Я його більше дня народження люблю. Я більше його люблю, ніж галявину з мухоморами…

Амур: А чому цей день носить назву святого Валентина?

Чортеня: Чому така назва…? Ти знаєш, я теж думаю, чому це саме святого Валентина, а не красивої Катерини чи симпатичної Вікторії, або стрункого Сидора. Ось чому…

 

Ведуча. Життя без кохання,

Життя без любові –

То небо без сонця,

То небо беззоре!

Життя неможливе,

Воно не існує

Коли наше серце

Любові не чує.

Ведучий. Мудрець повідав істину людині:

Кохання й миле серцю – річ одна,

Як душі мудрі з розумом єдині.

Отак і їх ніщо не роз’єдна.

Ведуча. Пані та панове!

Ведучий Леді і джентельмени!

Ведуча.. І просто друзі!

Ведучий У наші серця знову завітало свято. Мабуть, найдивовижніше і найпрекрасніше – свято кохання.

Ведуча.. Тобто відомий усім День святого Валентина. Надворі ще зима, але у серця вже постукала весна. Кохання не боїться холоду і розквітає будь-якої пори року. Тож ми, Валентин і Валентина, раді вітати у цьому залі усіх закоханих і тих, хто іще лише сподівається знайти своє кохання.

Ведучий. Напевно, ви добре знаєте, що існує багато легенд щодо походження цього свята.

Ведуча. Згідно з однією, святий Валентин був священником, який таємно вінчав закоханих і за це був страчений римською владою 14 лютого 270 року. Кажуть, що перед смертю він встиг передати листа дочці тюремника із написом „Від Валентина”.

Ведучий Інші легенди стверджують, що Валентинів день взагалі немає нічого спільного із життям святого. За часів Римської імперії існувала традиція: щороку 14 лютого, напередодні свята Люперцалії, юнаки писали на шматочках паперу жіночі імена і вкидали ці папірці у велику скриню. Потім юнаки наосліп діставали папірці. Дівчина, чиє ім’я випадало хлопцеві, ставала його супутницею на фестивалі Люперцалії. Свято це присвячувалося богині шлюбу Юноні та Панові – богу живої природи.

Ведуча.. А от у середньовіччі вважали, що саме 14 лютого птахи обирають собі пару. Але не будемо сперечатися, яка легенда ближча до істини, адже це не суттєво. Свято Валентина люблять за те, що воно возвеличує найпрекрасніше почуття – кохання.

Ведуча. Символом цього дня стали яскраво-червоні сердечка, купідони, пара голубів, букети троянд та фіалок. Їхні зображення стали обов’язковими елементами святкових листівок – “валентинок”.

Ведучий. Отже, свято Валентина – одне з найпопулярніших свят у цілому світі. Воно об’єднує людей різних національностей, країн. Чому?

Ведуча. Бо любові не потрібна мова – вона зрозуміла усім серцям.

Ведучий: Відома стара легенда про те, як з'явилося свято всіх закоханих - День святого Валентина. У ній йдеться про священика Валентина, який всупереч забороні таємно вінчав закохані пари і був за це страчений. Але сьогодні ми представляємо вам іншу версію виникнення цього чудового свята... Все сталося не так давно в маленькому італійському містечку...

З правого боку сцени - «кущі» (декорація або просто рослини муки). З лівого боку - внутрішнє оздоблення церкви «(подоба вівтаря).

Біля вівтаря отець Валентин з молитовником у руках, перед ним закохана пара у весільному вбранні.

Валентин: чи Згодні ви бути разом в багатстві і бідності, у хворобі й здоров'ї, поки смерть не розлучить вас? Прошу відповісти вас, наречена!

Наречена: Згодна.

Валентин: Прошу відповісти вас, наречений!

Наречений: Згоден.

Валентин: З цієї хвилини я оголошую вас чоловіком і дружиною! Будьте щасливі, діти мої!

Пара цілується, наречений підхоплює наречену на руки й несе.

Валентин: Ось воно, життя... Ось воно, щастя...

У церкві з'являється під руку літня пара - дідок з бородою і старенька в смішний капелюсі.

Дідок: Доброго ранку, батько Валентин!

Валентин: Чудовий деньок!

Старенька (радісно): так, сьогодні особливий день!

Дідок: Ми з Мартою знайшли один одного і свою любов. Довгі роки ми мріяли про це щастя-

Бабуся: Так, святий отець, і ми дуже хочемо нарешті поєднати наші долі. Обвенчайте нас!

Валентин (із затримкою): Долі, кажете?.. Хм... хм... Як би це вам сказати...

В церкву вбігає молода дівчина.

Дівчина: Бабуся, дідусь!!! Я так і знала. Знову ви тут! Ну, скільки ж можна? Скільки разів повторювати вам - ви давно одружені!!! Вже півстоліття як одружені! У вас п'ятеро дітей, шістнадцять онуків і двадцять сім правнуків... Прошу вибачення, святий отець.

Дідок: Одружені? Не може бути!

Бабуся: Це треба ж - не побувати на власному весіллі... Онучка! Так це ти?

Дівчина: Я, бабуля, я. Ви щотижня одружитися приходьте. Набридли вже. Ходімо додому, вечеряти пора.

Дівчина веде дідуся і бабусю.

Валентин (услід): Бережи вас Господь 

 

(танець)вірші 11 кл

 

Я не кохаю тебе і не прагну дружиною стати.
Твої поцілунки, обійми і в мріях не сняться мені,
В мислях ніколи коханим тебе не одважусь назвати;
Я часто питаю себе: чи кохаю? – Одказую: ні!

Тільки ж як сяду край тебе, серденько мов птиця заб’ється,
Дивлюся на тебе й не можу одвести очей,
І хоч з тобою розстанусь, то в думці моїй зостається
Наче жива твоя постать і кожнеє слово з речей.

Часто я в думці з тобою великі розмови проваджу,
І світять, як мрія, мені твої очі, ті зорі сумні…
Ох, я не знаю, мій друже, сама я не зважу, –
Коли б ти спитав: "Чи кохаєш?" – чи я б тобі мовила: ні?..

 

Вона прийшла непрохана й неждана,
І я її зустріти не зумів.
Вона до мене випливла з туману
Моїх юнацьких несміливих снів.

Вона прийшла, заквітчана і мила,
І руки лагідно до мене простягла,
І так чарівно кликала й манила,
Такою ніжною і доброю була.

І я не чув, як жайвір в небі тане,
Кого остерігає з висоти...
Прийшла любов непрохана й неждана
Ну як мені за нею не піти?

 

На сцені дівчина  пошепки кличе когось по імені.

Дівчина: Ромео! Ромео! Де ти? Тепер можна, виходь!

З «кущів» з'являється молодий хлопець. Дівчина бере його за руку і веде в «церкву».

Дівчина: Батько Валентин, ми вирішили одружитися!

Хлопець: Так, ми вирішили.

Валентин: Як звати вас, діти мої?

Дівчина: Мене Джульєтта!

Хлопець: А мене Ромео!

Валентин: Постійте-ка, постійте... Когось ви мені нагадуєте... І ви ще зовсім молоді. Як на це подивляться ваші батьки?

Джульєтта: А ми маємо право, у нас буде дитина.

Ромео: Так, у нас буде дитина.

Валентин: Ох, молодь, молодь...Шляхи господні несповідимі. Ну, що ж, діти мої. Раз так, хай буде по - вашому! Той, хто любив, той зрозуміє мене... (Знову відкриває молитовник). Підійдіть ближче. Я прошу вас відповісти. Чи згоден ти, Ромео, взяти в дружини цю дівчину і бути з нею в багатстві і в бідності, у хворобі й здоров'ї, поки смерть не розлучить вас?

Ромео: Згоден!

Валентин: чи Згодна ти, Джульєтта...

До церкви швидко входить поліцейський і надягає на батька Валентина наручники.

Поліцейський: Ага! Ще один!

Валентин: В чому справа? Ви в храмі господньому! І тут йде священний обряд вінчання.

Поліцейський: саме так! Хіба ви не чули, що з нуля годин нуль хвилин вчорашнього дня указом президента введено заборону на будь шлюби? Хто наважиться порушити цю заборону і обвінчає хоч одну пару, буде покарано за всією суворістю закону - від п'яти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Валентин: Вперше чую про такі безглуздості...

Поліцейський: Незнання закону не звільняє від відповідальності. Пішли!

Ромео і Джульєтта: Не забирайте його! Будь ласка! Це ми винні!

Поліцейський: А ви шмаркачі, марш звідси! І радійте, що ви неповнолітні. Моя б воля... Ех!

Поліцейський веде отця Валентина в наручниках.

 

Ведучий Розкажу тобі думку таємну,

Дивний здогад мене обпік:

Я залишуся в серці твоєму

На сьогодні, на завтра, навік.

І минатиме час,

Нанизавши сотні вражень, імен і країн.

Ведуча.. На сьогодні, на завтра, назавжди!

Ти залишишся в серці моїм.

А чому?То чудна теорема,

На яку ти мене прирік.

То все разом, а ти – окремо.

І сьогодні, і завтра, й навік.

Ведучий. У наш час День святого Валентина – це день закоханих. Також на це свято прийнято висловлювати свої почуття любові і прихильності друзям, родичам, коханим.До вашої уваги:

 

Сценка «У психіатра»

 

1. Наступний

2. Ви психіатр?

1. Я. Добрий день хворий.

2. Добрий день.

1. Слухаю вас, хворий.

2. Все нормально!

1. Дуже добре. А хто вас направив до мене? 

    Хірург, терапевт?

2. Жінка.

1. Жінка?!

2. Говорить: «Сходи до психіатра».

1. Вона так і сказала: «Сходи до психіатра»?

2. Так. Говорить: «Сходи до психіатра». Ну я

    і прийшов.

1. Та-ак. На що скаржитесь хворий?

2. Все нормально, лікарю! Добрий день.

1. Добрий день. А чому жінка попросила вас

    сходити до психіатра?

2. Не знаю. Говорить: «Сходи до психіатра».

    І все. Я прийшов. Я ж не міг їй відмовити,

    вірно? Я ж її кохаю!

1. Кохання — це велика сила, хворий. А перед

    тим, як вона сказала»Сходи до психіатра»,

    що було?

2. А перед тим я їй сказав.

1. Що?

2. Що вона відьма… гримуча.

1. А перед тим?

2. Перед тим я ввімкнув хокей, вона

    переключила на балет, я — на хокей, вона —

    на — балет. Я кажу: «Відьма». Вона

    говорить: «Сходи до психіатра». Я і

    прийшов. Добрий день лікарю.

1. Добрий день, хворий. А чому вона —

    гримуча?

2. Гримить увесь час каструлями, сил нема.

1. Так ви розійдіться з нею.

2. Як — розійдіться? Що ви?! Ви що, лікарю,

    при здоровому глузді?! Я ж кохаю її!

1. Ви кажете, вона відьма.

2. Ну і що? Я говорю «відьма», вона

    говорить: «ідіот», я говорю: «видра», вона

    говорить: «паразит». Зараз таке кохання,

    лікарю.

1. Яке?

2. Стримане на ласки.

1. Ви вважаєте це нормально?

2. Я вважаю, нор-мально! Зараз все так.

   Якщо все, значить, нор-мально!

1. Я не можу надати вам довідку, про те, що 

    ви нормальний.

2. Чому?

1. Тому, що це протиприродно, таке кохання

    не може існувати, не повинне існувати! Ви

    не згодні зі мною?

2. А я у вас що, прошу довідку?

1. Ні, ви хочете сказати, що ви згодні зі

    мною?

2. Мені не потрібна довідка.

1. Чому, хворий?

2. Чому — хворий?

1. Це я питаю: чому, хворий?

2. Чому «хворий»- то? «Хворий», «хворий».

    Жінка послала мене до психіатра. Я

    прийшов.

1. Навіщо?

2. Звідки я знаю? Я думав, вона вам

    зателефонує, скаже.

1. Вона не телефонувала!

2. Та ви заспокойтесь, лікарю.

1. Значить, у вас з жінкою все нормально?

2. Нор-мально, лікарю!

1. А ви не пробували сказати їй: «люба»?

2. Як?

1. Лю-юба.

2. Замість «видри»?

1. Так.

2. Навіщо?

1. Вона вас не буде посилати до психіатра.

2. А що, мені важко сходити?

1. Ну все ж таки. А то зовсім не буде

    посилати.

2. Та що мені, важко сходити? Для жінки —

     то. Вона у мене одна. Я для неї що тільки

     не зроблю.

1. Значить у вас з жінкою все нор-мально?

2. Нор-мально, лікарю! А у вас як дома?

1. Ми з дружиною вдвох любимо балет.

2. І вона вас ніколи не посилала?

1. Куди?

2. (здвига плечима). До терапевта.

1. Ні не посилала.

2. І ви ніколи?..

1. Що?

2. Тарілкою об стіну?

1. Ніколи.

2. (Думає). Треба лікуватись, лікарю.

1. Кому?

2. Вам.

1. Ні, це вам треба.

2. Вам.

1. Вам!

2. Вам.

1. Ва-ам!!

2. Бачите що з вами робиться? Я прийшов,

    ви все посміхались, а зараз на вас

    дивитись — нудьга одна. Можливо жінка

    мене послала, щоб я поміг вам?

1. Не знаю. Вона не телефонувала.

2. Можливо ще зателефонує?

1. Не знаю, вона не телефонувала!

2. Заспокойтесь, лікарю. Можливо, ви їй

    зателефонуйте?

1. Навіщо?

2. Треба ж дізнатись.

1. Що?

2. У кого кохання ненормальне.

1. У мене нор-рмальне!

2. І у мене нормальне. Так не може бути?

1. Не може.

2. Вона каже: «Сходи до психіатра». Я

    прийшов. Можливо, у мене жінка

    ненормальна?

1. Скільки вона з вами живе?

2. Десять років.

1. Дуже може бути, що вона ненормальна.

2. Справді?

1. Скоріш за все, що вона ненормальна!

2. Справді?

1. Я впевнена, що вона ненормальна!

2. Дайте довідку! І я піду. Тютькіна її

    прізвище, Зінаїда Єгорівна. І я піду.

1. Справді?

2. Справді.

1. Ось, будь ласка.

2. Дякую. Тепер вона у мене подивиться

    балет. «Тютькіна Зінаїда Єгорівна

    ненормальна…» Все вірно.

1. Але ж ви кохаєте її!

2. А хокей? Таке зараз кохання. Що тільки

    не зробиш для коханої.

1. З глузду з вами можна зійти!

2. Даремно ви так. В залі ніхто ж не кричить,

    що я не правий.

    Значить, лікарю, все нор-мально! (гаразд).

 

Амур: Ти мені зуби дарма не заговорюй. А що це в тебе за спиною? Он там?

Чортеня: У мене? За спиною? Де?

 

Чортеня повертається, щоб подивитися, що у нього за спиною, і всі бачать, що на спині у нього висять стріли Амура.

 

Амур: А-а, так ось хто мої стріли поцупив. А ну, давай сюди їх негайно!

Чортеня: Що значить поцупив? Я позичив їх на годинку, так сказати в старого знайомого.

Амур: В знайомого? Та мені такі знайомі, знаєш, де потрібні?! Давай сюди стріли!

Чортеня: Ну от навіщо вони тобі? Вже й день закоханих закінчується, все одно ти не встигнеш зробити всіх щасливими.

Амур: Нехай день закоханих і підходить до кінця, але закохані люди ніколи не закінчаться. Любов і кохання керує цим світом, де тобі, до речі, немає місця.

Чортеня: Тихіше, тихіше, Амурчику, чого ти розкричався, місце, не місце.... (Віддає стріли Амуру) І без тебе знаю, що не місце. Ти думаєш, мені з тої пакості людям багато втіхи? А може, мені теж захотілося любові, кохання, помідорів... А може, я теж хочу, аби мене обняли, поцілували, пригорнули, щоб у мою сажу з голови до п'ят вимазалися...

Амур: Стоп, стоп, помовчи, бо далі не мої повноваження. Любові, кажеш, хочеш? А чи не брешеш ти мені?

Чортеня: Та коли ж я брехав тобі, га?

Амур: Можу нагадати. Значить, останній раз це було хвилину тому...

Чортеня: Ну, гаразд, гаразд, брехав... Але зараз точно не брешу. Допоможеш мені, га?

Амур: Гаразд, я допоможу. Будь по твоєму. Адже я Амур, бог любові, тому відмовити не можу, навіть такому брехуну як ти. Ану постривай, ти дивись які красуні, може серед них і буде твоє кохання.

 

Сценка «Три девицы»

Три девчонки под окном
Размечтались вечерком.
-Кабы я была царица,
Я бы бросила учиться.
Ну зачем все книжки эти?
Я права, скажите, дети?
Теоремы и задачи,
Сочинения в придачу,
Грозный крик учителей —
Это для простых людей.
А поскольку я царица,
Мною все должны гордиться!
Только ручкой поведу —
Тащат клёвую еду.
Все вокруг меня балдеют,
И кусочка съесть не смеют!
Это — жизнь,
Аль скажешь нет?
Что промямлишь мне в ответ?

-Кабы я была царица,
молвила её сестрица,
-Я бы ездила на тачке
В школу порешать задачки,
Пожевать дирол с ксилитом,
На уроке на открытом
Посидеть и побалдеть —
Скучно в тереме сидеть!

-Кабы я была царица,
третья молвила девица,
-Я б иметь хотела дачу,
мерседес ещё в придачу,
и квартиру наконец.
Нее, не квартиру, а дворец!
По морям, по океанам
Я б объездила все страны.
Привезла б из-за границы
Тряпок, что тебе не снится!
Это жизнь так жизнь, ребята,
От восхода до заката.
А проблема-то всего:
Где купить ещё чего?

Размечтались три девицы,
Стали красить уж ресницы,
Вдруг, стройна и белолица,
Появляется царица.
Смотрит грозно, осуждает:

-Кто ж задачи так решает?!
Менделеев, Галилей,
В мире нет важней вещей!
Ну а Вы: да что Вам нужно!
Посидеть в квартире душной?
В тридцать градусов жары
Шашлыков вдыхать пары?
Перегреть компьютер свой,
ну и в пять утра — отбой?!
То ли дело: в наши годы
Мы писали переводы,
Птиц, животных рисовали,
Вокруг ёлки танцевали.
А чтоб телик посмотреть,
Паркет должен был блестеть!
Так что вот Вам мой совет:
Приготовьте-ка обед,
Всю квартиру уберите,
Пыль повсюду Вы протрите,
Выучить «Бородино» —
Пригодится Вам оно.
Рано Вам ещё в царицы,
В ученицы — в самый раз.
Время даром не теряйте,
Отправляйтесь в первый класс!

Отчитала их царица,
Гордой поступью ушла.
Ну а наши три девицы
Просидели дотемна.
И решили: надо лучше
Теоремы все учить.
Чтоб не просто быть царицей —
Образованной прослыть!
Сказка — ложь, да в ней намёк:
Приходите на урок!

 

Чортеня: От спасибі. Тільки……..

Амур: А що, є на прикметі друга половинка? Чи мені самому тобі пару шукати?

Чортеня: є, Є

Чортеня підходить до Амуру і говорить на вухо.

Амур: А, ось воно як. Ну, пішли зі мною. Головне - говори те, що я тобі буду навіювати своїми стрілами.

 

 Сценка(Ніч яка місячна)

 

Там, де на сцені розташовувалася «церква», декорація у вигляді тюремного, решітки. За ґратами сидить батько Валентин в смугастому одязі ув'язненого. Входить тюремник, кричить: «Через п'ять хвилин - відбій!»

 

Тюремник (Валентину, співчутливо): Сидиш?

Валентин: Сиджу...

Тюремник: Сиди, сиди. Довго сидіти-то... Скільки тобі - по повній?

Валентин: По повній.

Тюремник: Ох, закони, будь вони прокляті... У мене у самого донька незаміжня. Красуня, струнка, висока. Та нікому не потрібна, бідолаха. Сліпа вона. З народження. А тепер-то точно з такими законами вік їй одній сумувати.

Валентин: А як її звуть?

Тюремник: Марія. Та ось її фото! (дістає з кишені фото і показує).

Валентин (бере фотографію через ґрати): Яка красива!

Тюремник (відбираючи фотографію): Гаразд, колись мені тут з тобою! (Іде, кричить «Відбій, відбій!»).

Валентин (сам собі): Марія... якби в моїх силах було допомогти тобі... Буду молитися за тебе, нещасна дівчина.

Світло гасне. Але раптово запалюється знову, потім знову гасне і так кілька разів.

Перед Валентином з'являється бог кохання Амур.

Амур:  Отець Валентин?

Валентин: Був колись.

Амур: Приємно познайомитися - Купідон! Я до тебе не просто так, а по справі. За те, що ти завжди допомагав закоханим, за те, що у тебе добре і чуйне серце, мені дозволили виконати одне твоє бажання! Яке захочеш! Валентин: Але...

Амур: Думай швидше. І пам'ятай... У тебе є тільки ОДНЕ бажання!

Валентин (задумливо): Так у мене і справді тільки одне-єдине бажання. НЕХАЙ МАРІЯ ПРОЗРІЄ!

Амур (в сторону): От ідіот! (Валентина): Подумай про себе! Ти можеш повернути собі свободу! Або, на худий кінець, скасувати цей закон, що забороняє одружуватися! Ти врятуєш тисячі пар!

Валентин: Якщо їх справжня любов, вона врятує їх. Купідон: Ну, що ж, тобі вирішувати, нам виконувати. Будь по-твоєму!..

Знову кілька разів гасне і запалюється світло, потім зовсім гасне.(Сценка)

Голос за сценою: Настав ранок...

Валентин (сидить на підлозі камери): Який же дивний сон приснився мені! І як виразно, мов наяву...

Вбігає тюремник.

Тюремник: Диво! Диво! Марія!!! Вона бачить! Бачить! Валентин (підхоплюючись): Що?!

Тюремник: Бачить! Так само, як і ми з тобою! Вона прокинулася і сказала: «Тато, яке синє небо!», а я мало не знепритомнів!

Постій... Постій... Постій-ка. Та чи не ти це зробив, а, святий отець?

Валентин: Я всього лише молився за неї.

Тюремник: Якщо так, я твій боржник до кінця моїх днів! Але поки що я можу зробити для тебе тільки одне... (обережно озираючись, відмикає камеру): Давай так: ти втік, я нічого не бачив... Господь благословив цей день - 14 лютого!

 

Пісня 10 кл.

 

Ведучий: Купідон нагородив отця Валентина ще одним маленьким подарунком, адже він використовував своє бажання не для себе. Відтепер всі пари, повінчані їм, будуть жити в любові і гармонії і не розлучаться ніколи!

Ведуча.: Марія так і не дізналася про те, хто допоміг їй. Вона зустріла хорошу людину і знайшла своє щастя. Безглуздий закон, що забороняє шлюби, незабаром був скасований, і отець Валентин повернувся до своїх обов'язків.

Всі, кого він вінчав, були дуже щасливі, і чутки про дар отця Валентина поширювалися все далі і далі, і з усіх кінців світу люблячі пари з'їжджалися в його церкву.

А у Ромео і Джульєтти народився чудовий син. І вже запланована друга дитина!..

Ведучий А 14 лютого відзначається досі!

З'являються всі ті ж дідусь і бабуся, тримаючись за руки.

Старенька (радісно): Батько Валентин, сьогодні такий особливий день!

Дідок: Ми з Мартою нарешті знайшли один одного...

Удвох: Обвенчайте нас!

 

Амур і Чортеня підходять до обраної дівчини. Амур встає позаду дівчини і дарує їй стрілу та сердечко. А Чортеня стає на одне коліно біля дівчини.

Чортеня: Вітаю тебе, моя прекрасна незнайомко. Сьогодні день святого Валентина, а це День всіх закоханих. Як я побачив тебе, то відразу зрозумів, що ти моя єдина прекрасна і неповторна доля. Я буду безмежно вдячний, якщо ти проведеш зі мною цей прекрасний вечір людської доброти і кохання. Цей вечір зробить мене щасливим на все життя!

Дівчина погоджується, і вони з Чортеням разом йдуть зі сцени.

Фінальна пісня

Если бы не я, не я, не я,
Не было б тебя, тебя, тебя,
Не было б тебя, такого как сейчас
Счастливого такого.
Если бы не я, не я, не я,
Не было б тебя, тебя, тебя,
Не была бы ты, такая как сейчас
Красивая такая.
Припев:
Это любовь, что без денег делает тебя богатым,
Это любовь, о которой в книжках ты читал когда-то
Это любовь, что без денег делает тебя богатым,
Это любовь, о которой в книжках ты читал когда-то
Ля-ля-ля………………………….
II
Если бы не ты, не ты, не ты,
Не было б меня, меня, меня,
Не было б меня, такого как сейчас
Ревнивого такого.
Если бы не ты, не ты, не ты,
Не было б меня, меня, меня,
Не была бы я, такая как сейчас
Вредная такая.
Припев: -2р