СЦЕНАРІЙ ВИХОВНОЇ ГОДИНИ ПРСВЯЧЕНОЇ ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ «На майдані долі воскресає воля»

 

СЦЕНАРІЙ ВИХОВНОЇ ГОДИНИ ПРИСВЯЧЕНОЇ ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

«На майдані долі воскресає воля»

 

На столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічка, квіти з чорною стрічкою.

Демонстрація кліпу про Україну на пісню Т. Петриненка «Україна», без звуку, презентація).

 

На сцену виходить студентка і декламує вірш

 

 Студентка:

На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани.

Та тільки одна на землі Україна,

А ми її доньки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть.

Та тільки одну Батьківщину ми знаєм.

Її Україною звуть.

 

На сцену виходять двоє ведучих:

 

Ведучий: Україна! Це наша земля, рідний край, країна з мальовничою природою, чарівною піснею і мудрими, талановитими людьми, країна смутку і печалі…

 

Ведуча: Гірким і тернистим був її шлях у боротьбі за волю та незалежність. Українці мають всі підстави пишатися тим, що наша Батьківщина переживала дні слави, мужньо переносила найважчі випробування. Не одне покоління її кращих синів та дочок беззавітно клали своє життя до ніг рідної неньки України.

 

Ведучий: У цьому довгому списку за гарне майбутнє нашої держави стали і герої Небесної Сотні. Саме вони зуміли рішуче стати до боротьби із злом у 2014 році, заплативши за перемогу надвисоку ціну – власне життя.

 

Ведуча: 20 лютого в Україні відзначають День пам’яті героїв Небесної Сотні. І тому, сьогодні ми зібралися, щоб вшанувати їх пам'ять, пам'ять загиблих у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській під час Єврореволюції, Революції гідності, як її називають у народі. Вшанувати героїв, які гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей.

 

Ведучий: Загиблих, за цю самопожертву українців канонізували, назвали Небесною сотнею, щоб захищали країну від лиха, пильнували й оберігали з небес...

 

Виходить на сцену студентка і декламує вірш ( Рис.1.).

 

Рис.1.  Декламування вірша

 

Студентка:

А сотню вже зустріли небеса...

Летіли легко, хоч Майдан ридав.

І з кров’ю перемішана сльоза....

А батько сина ще не відпускав.

Й заплакав Бог, побачивши загін –

Спереду – сотник, молодий, вродливий,

і юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній – сивий-сивий.

І рани їхні вже не їм болять...

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло...

Як крила ангела, злітаючи назад.

Небесна сотня в вирій полетіла...

 

 

На сцену виходять двоє ведучих:

Ведучий: З початку Майдану за офіційними даними загинуло близько 100протестувальників, поранено понад 2000, серед них двоє – громадяни Польщі, а кількадесят осіб зникло безвісти. Загальна кількість постраждалих близько 2,5 – 3 тисяч людей. Серед них 136 журналістів, які виконували свої професійні обов’язки.

 

Демонстрація відео «Хроніка подій»

 

Ведуча: На майдані в Києві вже були перші жертви, чути було стогони поранених, але українці з рідкісною впертістю боролися далі. Ніхто не думав відступати.

 

Ведучий: Небезпека стала очевидною. Із останніх сил боронилася молодь від ворога,  прикриваючись від снайперських куль дерев’яними щитами та будівельними касками. Але не здригалася рука оскаженілого нелюда-беркутівця, який «чесно» відпрацьовував щедру винагороду злочинця-правителя. Холоднокровно і цинічно, вдивляючись крізь оптичний приціл снайперської гвинтівки в молоді ще майже дитячі обличчя, вони цілили прямо в очі, груди, виски. Розстрілювали патріотів на короткій дистанції.

 

Ведуча: Майдан щосекунди стікав кров’ю. Поранених не давали виносити, снайпери  цілили в саме серце тим, хто поспішав побратиму на допомогу. Вбивали всіх: молодих, старих, жінок, дівчат, медиків, представників преси. До кінця дня 20 лютого, пізніше названого у народі чорним четвергом, було вбито близько сотні героїв, названих пізніше Небесною сотнею.

 

Ведучий: Герої Небесної Сотні – це незвичайні люди, а обрані, бо відстояли найдорожче, що дав Господь людині, життя ціною свого життя.

 Це були активні, світлі люди. Своїм способом життя намагалися світ змінити на краще. Серед них були прекрасні сім’янини, добрі господарі, надійні годувальники, майстри, які вже збудували свої будинки, народили дітей і понад усе любили Україну.

 

Ведуча: Кожен з них, як і ми з вами, мав свою сім’ю, батьків, друзів, захоплення, симпатії, свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі закликав до боротьби за вільну, чесну, демократичну Україну.

 

Ведучий: Небесна Сотня віддала життя за кожного з нас! Не забуваймо про це! Вічна їм пам’ять!

 

Звучить пісня «Ангели майдану» (Павла Дворського)

На сцену виходять двоє ведучих:

Ведуча: Сьогодні Україну знають у всьому світі. Трагічні події, які відбулися на Майдані у серці України – Києві – взимку 2014 року, сколихнули людей усієї земної кулі. Українці об’єдналися, щоб боротися за краще життя своїх дітей, друзів, батьків. 80 днів і ночей...

 

Ведучий: Тривожних, заплаканих і вимолених... Три місяці, залишивши свої родини, тисячі людей стояли на вулицях, день і ніч, у морози заради одного – щоб домогтися свого, щоб їхній біль хтось почув. В один день тисячі простих українців стали солдатами свого народу. Звичайні мирні люди. Інтелігентні, жартівливі, люблячі. Студенти, учні, інженери, водії, вчителі, колишні військові, безробітні.

 

Ведуча: Звідусіль лунали гасла: «Україна понад усе!», «Смерть ворогам!», «Слава Україні!» На барикадах українці щиро присягались: «Ми прийшли сюди перемогти або померти».  І перемога прийшла. Велика перемога маленьких людей. Людей із гарячими і мужніми серцями. Це пе­ремога кожної людини, яка стояла на майданах, передавала гроші у церквах, їжу чи одяг, плакала чи молилася. За цю перемогу заплачено велику ціну – щонайменше сто життів.

 

На сцену виходять студенти і розказують вірші ( Рис.2.)

 

Студент 1.

Плаче Україна гіркими сльозами,

А по землі ллється кров людська свята.

За свободу й волю діти помирають,

За ту Україну, що у нас одна.

 

Студент 2.

Вони співали «Ще не вмерла…» і вмирали…

Земля тремтіла, під ногами ж – твердь…

Їм янголи обличчя прикривали…

А ті під вибухи гранат ішли на смерть…

 

Студент 3.

Всім серцем вірили вони у кращу долю,

За неї ж й на Майдані полягли.

За українців і за їхню волю,

Своє життя, не завагавшись, віддали!

 

Студент 4.

Бездонна прірва горя і скорботи

Панує в Україні на цей час.

І всі мої думки, і сльози, і турботи

За тими, хто життя віддав за нас.

 

Студент 5.

Ніколи їх не забувайте!

В історію внесіть кожне ім’я!

Онукам, дітям ви розповідайте,

Що наша Україна ще жива!

 

Студент 6.

І буде жити вона доти,

Допоки люди в ній такі живуть!

Такі, як на Майдані іще й досі,

Війну з бандитами жорстокими ведуть!

 

 

Рис.2.  Декламування студентами поезій

 

На сцену виходять двоє ведучих:

 

Ведучий: Рости, живи і пам’ятай! Такими словами ми б хотіли продовжити наш виховний захід за справжніми героями України, а саме за Небесною Сотнею. Вшанування їхньої пам’яті – це не просто наш святий обов’язок, це наша шана і гордість за справжніх героїв.

 

Ведуча: Цей сум, не просто свічка, яку можна поставити десь на згадку. Щемить серце, болить душа. Та слава героїв невмируща! Майдан забути неможливо. Ви в нашому серці назавжди!!!

 

На сцену виходить студентка і декламує вірш

 

Студентка:

 Несе каченя на спині

Чорну звісточку родині…

Чорна звістка лихом вкрита –

Сина України вбито.

Ручки білі навхрест склали…

Оченята закривали…

Хата в сина дерев’яна -

В родиноньки вічна рана.

Нема сина. Нема брата…

Кличе дитя свого тата:

«Де ти, татку? Йди додому…»

Татко спить, закралась втома…

«Де ти, синку? Йди до хати…»

Не йде…Тіло хоче спати…

Дзвони дзвонять…Дзвони плачуть…

Зупинився час неначе…

Ллються сльози у народу…

Упав цвіт міцного роду…

Як нам цвіт отой підняти,

Щоб Герої могли встати???

Нема змоги…Нема сили…

У звичайної людини…

Лишень можем обіцяти,

Що про край наш будем дбати,

Що піднімемо з руїни

Славу й волю України!

Несе каченя на спині

Чорну звісточку родині.

Чорна звістка лихом вкрита,

Славну сотню в бою вбито…

 

 

 

 

 

 

 

Звучить пісня «Серце плакало» ( Рис.3.)

 

Рис. 3.  Виконання пісні «Серце плакало»

 

На сцену виходять двоє ведучих:

 

Ведучий: Небесна Сотня України вірно береже від зайд Чумацький Шлях!!! Вона крізь дим Майдану з вічності оберігає спраглі до свободи та правди наші душі... Жовто-блакитний прострілений вже вкотре... Та ні краплі страху в їхніх очах, бо в серці їхнім навіки лишились віра, відданість, патріотизм і героїчна мужність... Герої не вмирають! Вони – з нами!!! Лише тихо про свої життєві плани та мрії гомонять...

 

Ведуча: Хтось згадує кохану, друга, а хтось – батька, маму, хтось – доньку і сина... Небесна Сотня з вірою в життя йшла вперед свободу українцям здобувати й віддала свою душу та тіло за нас усіх...

 

Ведучий: Герої не вмирають! Вони тут, з нами на Землі! Лише тихенько-тихенько сплять. Бо змучились від катувань, побоїв і голосу смерті, що на вістрі снайперської кулі... Ми плачемо, вони ж не плачуть. Їхні душі героїчним жовто-блакитним полум’ям горять! А ми повинні жити гідно, щоб святу Небесну Сотню нізащо, ніколи не забути.

 

Ведуча: Не дамо пам’яті застигнути, забронзовіти. І допоможемо пам’ятати іншим – друзям, родичам, сусідам. Може, не лише пам’ятати, але й знати: бо чи всі знають правду про криваві події в Києві зими 2014 року?

На сцену виходить студент і декламує вірш

 

Студент:

Герої, ви чиїсь сини та друзі;

Чиїсь кохані і чиїсь брати.

Ви віддали життя за рідну Батьківщину!

Ви полягли, хоч треба було йти!...

Вас не забути і не стерти пам’ять,

Ваша душа горітиме в віках,

Ви не боялись ні зусиль, ні смерті,

Боролись серцем з миром на вустах.

Вже не поверне Україна-мати

Тих патріотів, що в землі лежать…

Але вона ніколи не забуде

Про той незламний дух, що змусив їх стоять!

А скільки ще? Ще скільки вас загине, люди?

Життя не варте тих німих катів!

Вже не повернеться назад і більше вже не буде

Ні обіцянок, ні брехливих слів!

 

На сцену виходять двоє ведучих:

Ведучий: На початку революційних подій, коли нікому і в голову не могло прийти, чим усе обернеться, слова «Слава Україні! Героям слава!» видавалися простим вітанням. Звісно, для частини протестувальників гасло мало важливий сенс, але для більшості було лише словами, котрими розпочинали свою промову численні оратори зі сцени Майдану.

 

Ведуча: Для частини ці гасла й вітання асоціювалися з націоналізмом і чимось неприємно-ворожим. Вони не розуміли, про яких таких героїв ідеться, якій нації слава? Інші ж на місці героїв бачили Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, тих, хто першим вийшов на Майдан, а дехто – волонтерів. У кожного був свій варіант. Із розвитком подій у центрі столиці з’являлися дедалі нові претенденти на те, щоби стати тими героями, котрим, власне, слава.

 

Ведучий: Минуло шість років від початку протестів і вже, мабуть, ні в кого немає сумнівів, що ці герої – Небесна Сотня. Ті, хто віддали життя за кожного з нас. Із цими смертями «Слава Україні! Героям слава!» перестало бути просто вітанням. Тепер це віддання шани найкращим, котрі в найважливіший момент не злякалися і пожертвували собою заради кращого життя усіх у цій країні, а також свідчення справжнього подвигу.

 

Ведуча: Революція добре показала нам, хто є хто. Друг пізнався в біді. І часто цими друзями, братами по боротьбі стали ті, від кого ми цього не очікували. Ті ж, хто, здавалося, однозначно мав би стояти поруч на барикадах, виявилися раптом чужими. Ця ідентифікація стала дуже важливою для подальшого життя.

 

Ведучий: Коли зі сцени повідомили, що в одного загиблого четверо дітей, у другого – єдина трирічна донечка залишилася круглою сиротою, бо мати померла ще раніше, а третій ще взагалі не встиг пожити – йому було лише 19 років, – п’ятидесятитисячний Майдан заплакав так по-дитячому пронизливо, так, ніби він теж став цією сиротою, що плаче за втраченими батьками. Навіщо вони йшли вперед? Їм так багато було чого втрачати!

 

Ведуча: Ці люди – справжні герої. Вони загинули як герої і проводжають їх як героїв.

 

Ведучий: Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

 

Демонстрація відеосюжету «Небесну Сотню, Господи, прийми…»

 

На сцену виходять студенти і розказують вірші( Рис.4.)

 

Студент 1.

Майдан… з Героями іде прощання…

Тисячі людей зібралися в цю мить.

Для когось на землі вона передостання,

А хтось в землі сирій вже мирно спить…

Вже не побачить батько, не зустріне мати…

Живого сина в світі більше вже нема…

Прийшли у путь останню проводжати

Своїх Героїв… вічная їм честь й хвала…

Ридають всі… не стримати гірку сльозу…

Покотились сльози по щоках і обороні…

Сотники, що полягли,- не встануть з сну,

Не посивіють у майбутньому вже скроні…

 

Студентка 2.

Майдан ридав. А сотня в небо йшла,

Один за одним, наче янголята.

Тут, на землі прощались матері,

А в небі зустрічала Божа Мати.

Майдан стогнав, а сотня в небо йшла,

Земля змішалась з кров’ю і сльозами.

Ридали всі: і рідні, і чужі,

І кров текла із серця, наче з рани

Летіли тихо, хоч земля тряслась.

Хоч небо поливало їх сльозами.

Лиш ангел колискову їм співав

На тій дорозі, що веде до мами.

Летіли тихо, хоч Майдан ридав.

Як ті пташки летіли в небо раннє.

Востаннє хтось дитину цілував,

І сам не вірив, що це все востаннє.

Боліли рани та вже не болить,

Жовто-блакитний стяг покрив їх тіло.

Один за одним шикувались в ряд,

Героїв сотня в небо полетіла.

 

Студент 3.

Небесна Сотня – то в серцях вогонь.

Він гаряче палав за Україну.

Віднині тихим співом заспокой

Ти, земле рідная, свою дитину.

Небесній Сотні шана й молитви,

За чисті душі, що злетіли в небо.

Їм шлях високий Боже, освяти.

І в мирі, Господи, прийми до себе.

 

Студент 4.

Не плач за мною, мамо, не ридай,

Я не хотів війни, я боронив свій край…

Не плач за мною, мамо, я – герой,

Стояв я гордо, коли снайпер той

Стріляв у голову й таранив груди –

Тоді не думав я, а що ж з тобою буде…

Не плач за мною, рідна, не лий сліз,

Пишайся мною, бо я патріотом виріс.

Ти, мамо, лиш за мене помолись,

І не вини себе – у цьому я, напевно, винен..

Я винен, що любив свою країну,

Я винен, що хотів здобути волю…

Але я не хотів стояти на колінах,

Пробач за стільки завданого болю…

Не плач за мною, мамо, я у Бога,

Бо кожен, хто загинув за Вкраїну, йде до Нього.

Я вже не повернуся, мамо, але знай –

Я стану ангелом і боронитиму свій край…

 

Рис.4.  Декламування студентами віршів

 

На сцену виходять двоє ведучих:

 

Ведуча: Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять усіх невинно убитих згуртує нас, живих. Дасть нам силу та волю. Мудрість та наснагу для зміцнення власної держави на своїй землі.

 

Ведучий: Вічна світла пам’ять Героям Небесної Сотні – цим мужнім хлопцям нашої держави, справжнім її синам. Порядним і чесним, відвага і совість яких не могли бути іншими, – вони не поступилися б свободою України за жодних обставин. Тому стояли до останнього, – за дітей і батьків, за кожного з нас, за наш європейський вибір, нашу свободу і кращі часи.

 

Ведуча: Пам’ятаймо про це й ніколи не забуваймо! Не забуваймо, якою ціною сьогодні ми опинилися в нашій державі: «Небесна сотня перемогла».

 

Ведучий: Героям Майдану, які померли за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

 

Хвилина мовчання

 

 

 

 

 

 

Виходять студенти з запаленими свічками і по черзі говорять вірші( Рис.5.)

Рис.5.  Декламування студентами віршів

 

Студент 1.

Горить свіча і пам’яті сльоза

додолу з неї краплями стікає.

Земля ридає, плачуть небеса –

Майдан героїв з почестю ховає.

 

Студент 2.

Їх взяв Господь, щоб ангелом в раю

В його садах довічно проживати.

Вони завжди залишаться в строю,

Про них народ пісні буде співати.

 

Студент 3.

Небесна сотня білих журавлів,

душа яких летить під небесами.

Ніхто із вас вмирати не хотів,

Хай вічна пам’ять лишиться за вами.

 

Студент 4.

Сьогодні туга душу розпина

Багато з вас в коханні не признались.

Надворі скоро втішиться весна.

Чому ж її ви, хлопці, не діждались?

 

Студент 5.

Горить свіча і пам’яті сльоза

додолу з неї краплями стікає.

Земля ридає, плачуть небеса –

Героїв Україна пам’ятає.

 

 

На сцену виходять двоє ведучих:

 

 Ведучий Герої не вмирають! Вони завше будуть в наших серцях!

 

 Ведучі (разом). Слава Небесній Сотні! Героям слава!