Сценарій виховного заходу «Чорнобиль – скорбота пам’яті людської...»

"Чорнобиль – скорбота пам’яті людської..."

 

Обладнання: Державний прапор України, плакат з епіграфом, лампадки, фонограми, відеоряд, мультимедійнапрезентація та музика до сценарію присвячені цій темі.

Епіграф:

Чорнобильський вітер по душах мете

Чорнобильський пил на роки опадає.

Годинник життя безупинно іде,

 ... Лиш пам'ять усе пам'ятає.

 

Оформлення сцени:  на столі – запалена свічка; обабіч  вази (одна – із сухим, обпаленим, зламаним гіллям та зів’ялими квітами, друга – зеленню та живими квітами);  знак «Обережно – радіація»; обпалений напис епіграфу

 

В залі вимикається світло. Лунає тривожний дзвін (відео на екрані).

Виходять чотири учні. Дзвін стихає і на його фоні учні читають вірші.

 

Уч.         Чорнобильський дзвін
За ким же б’є він?

Уч.          За тим, хто пішов
У високу блакить,
Щоб звідти на мудрість
Нам очі відкрить.

Уч.          Щоб пам’ять не згасла,
Щоб ти пам’ятав
Як розлючений той
Там реактор палав.

Уч.          Чорнобильський дзвін
Печаль і журба,
За ними б'є він
Кого вже нема...

 

Лунає дзвін сильніше.

Виходить учні. Дзвін стихає.

 

Уч.            Не можна ні про що мовчати, 
Горить тривогою чоло. 
Ці  вірші, роздуми і факти — 
Це все було, було, було... 

 

1-ий ведучий.  Лунає дзвін. Тривогою та болем сповнені його звуки. Болем за нашу землю, яку зрошують смертоносні кислотні дощі, за отруєні хімічними відходами ріки, за небо з озоновими дірами, за вирубані ліси. Тривогою — за майбутнє життя. 

 

2-ий ведучий. Стогне дзвін. Та найгіркішими нотами звучать у ньому голоси Чорнобиля, катастрофи, яка ніколи не зітреться з людської історії, не згасне у віках. 

1-ий ведучий. Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті чорнобильська катастрофа. ________(вказати кількість років) років пройшло з того часу, як вибухнув реактор на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЄС. Смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, квітучі сади, зелені ліси, засіяні поля. І  _______ років цвітом скорботи і суму зацвітають чорнобильські сади і хворіє серце, тому що знає – не на добро це, не на життя.

 

2-ий ведучий. Горем і болем увійшов в наше життя Чорнобиль, розділив долю людей на „до” і „після”. Безлюдні вулиці Прип’яті, покинуті школи, будинки, дитячі майданчики, колючий дріт зони. Спогади вільно або мимоволі переносять до подій тридцятирічної  давнини.

 

Лунає музика. На сцену вибігають кілька дівчат і хлопців.

Вони сміються, жартують. Зупинилися біля лавочки, дехто сідає.

Десь в місті Прип‘ять

 

Перша дівчинка. Уже й весна, скоро Перше Травня. А там через місяць екзамени та випускний.

Дівчатка разом. Ліза, Ігорю, покажіть нам ще раз як ми будемо танцювати на випускному.

Хлопець.  Дівчата відчепіться.

Перша дівчинка. Ну будь ласка.

Друга дівчинка. Я так люблю вальс.

Хлопець. Ну гаразд.

Танець вальс.

 

Перша дівчинка. Ой як гарно...

Друга дівчинка. А я на травневі свята поїду в Київ на парад.

Перший хлопчик. Так тебе туди і пустять: на парад!

Друга дівчинка. Ну не на парад, а на демонстрацію, яка різниця. Головне, що я буду на святі, пройдуся у святковій колоні по Хрещатику.

Другий хлопчик. Пощастило тобі, що в тебе в Києві тітка, а ми будемо вдома святкувати, правда, дівчатка?

Третя дівчинка. Яка чудова ніч. Подивіться, небо чисте-чисте.

Перша дівчинка. А знаєте, як про таку ніч сказала Ліна Костенко?

Третя дівчинка. Ні, а ти знаєш?

Перша дівчинка. Так, ось послухайте:

                        Буває час, що сліпну від краси,

                        Спинюсь не тямлю, що воно за диво,

                        Оці степи, це небо, ці ліси,

                        Усе так гарно, чисто, незрадливо.

                        Усе, як є – дороги, явори,

                        Усе моє, все зветься Україна.

                        Така краса, висока і нетлінна,

                        Що хоч спинись і з Богом говори.

 

Третя дівчинка. Прекрасні рядки, ніби про наше місто.

Перший хлопчик. Так, у нас тут гарно, і робота буде поряд. Я після школи піду до татка на атомну працювати.

Перша дівчинка. Еге ж, так зразу тебе там і візьмуть, коли ти професії не маєш.

Другий хлопчик. Візьмуть. Мені дядько Степан казав, що молодих беруть і посилають учитися на любу професію. Ти вивчишся і повертаєшся на атомну уже з дипломом.

Друга дівчинка. Клас!

 (Чується вибух.)

Третя дівчинка. Ой, що це? Наче грім.

Перший хлопчик. Який грім? Подивися, яке небо чисте! „ Хоч спинись і з Богом говори”.

Другий хлопчик. Подивіться, що там, над Чорнобилем?

Перший хлопчик. Як красиво... Та це ж полум’я пожежі (усі дивляться в одному напрямку).

Перша дівчинка. А що, як то атомна зірвалась?

Другий хлопчик. Та ти що? Наша атомна безпечна. Нам на уроках цивільної оборони що говорили? Ану, пригадайте! Небезпечні тільки атомні бомби, а атомні станції цілком безпечні, бо це ж мирний атом!

Третя дівчинка. Навіть у Миколи Вінграновського вірш про це є:

                                           Народе мій, поки що небо

                                           Лягає на ніч у Дніпро,

                                           Я на сторожі біля тебе

                                           Поставлю атом і добро.

 

Друга дівчинка. Справді, пам’ятаєте, як у школі проводилося тренування з цивільної оборони?

Перший хлопчик. Ну? Нам казали, що якщо виникне якась небезпека, то обов’язково буде об’явлено по радіо, чи сирени включать, щоб попередити людей.

Другий хлопчик. Вірно! Зараз ніякого попередження немає, значить нічого страшного не сталося.

Друга дівчинка. Ну й горить! Треба буде завтра піти подивитися, що це там так палає.

Друга дівчинка. Пізно вже, пора по домівках! Зустрінемося завтра!

 

Усі прощаються та виходять зі сцени.

Звуки дзвону, який поволі стихає.

1-ий ведучий.Чорнобиль – це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі. Його назва походить від назви гіркого полину чорнобилки. Весною це місто потопало у свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті.

 

2-ий ведучий. Улітку тут любили відпочивати багато киян, москвичів, ленінградців. Приїздили сюди надовго, часом на ціле літо, з дітьми і домочадцями, щоб набратися здоров'я, подихати цілющим повітрям, готували на зиму соління і варення, збирали гриби, яких удосталь було у тутешніх лісах, засмагали на сліпучо-чистих піщаних берегах Київського моря, рибалили. Здавалося, що красу цього куточка українського Полісся ніщо й ніколи не затьмарить.

 

1-ий ведучий. У 1971 році  неподалік від Чорнобиля розпочали будівництво потужної атомної електростанції. У 1983 році вже працювало чотири енергоблоки. Приступили до будівництва п'ятого із запланованих шести. Згодом, за кілька кілометрів від станції виникло місто. Його назвали Прип'ять - за назвою тутешньої повноводної річки. Місто швидко розбудовувалось: відкривалися школи, дитячі садочки, лікарні, магазини... Це було місто-сад. Які широкі вулиці! А яких тільки квітів не було у скверах, алеях, парках! Улюбленим місцем відпочинку залишалася річка.І здавалося, що напрочуд гармонійно і нерозривно зжилися тут краса поліської природи і сховані у бетон 4 блоки АЕС, розміщеної неподалік на північ від Чорнобиля.

 

На фоні Відео про мирну Прип’ять

Яке переходить у відео про аварію

 

2-ий ведучий. Квітень завершував свою вахту в природі і мав передати її травню. Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою, найтеплішою і такою звичайною та лагідною. І ніщо  не сповіщала про біду. Навпаки всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду.

 

1-ий ведучий. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. О 1 годині 23 хвилини 40 секунд  над четвертим реактором Чорнобильської АЕС несподівано розірвало нічну темряву велетенське полум’я. Розпочалася пожежа…

 звучить сумна музика.

 

Учень.        Чорнобиля гіркий полин

На серце ліг незримо й тяжко,

І пливе над землею дзвін

Із тихим стогоном протяжно.

То дзвонять дзвони не Хотині,

Де слід лишила свій війна,

Це стогнуть землі України,

Де мирний атом не мина.

Він впав смертельною росою

Не рай дібров, не зелень трав,

Своєю чорною косою

Провів по розмаїттю барв

 

Уч.  І попелом покрились села,

І згинуло усе живе.

Пропали усмішки веселі,

Замовкло птаство лісове.

Лиш на отруєній землі

Небачена розкрилась квітка –

Про допомогу крик німий,

Між попелом остання іскра

Запала тиша.

 

2-ий ведучий. Ті, хто тієї ночі не спали, бачили, як над електростанцією спалахнуло вогняне сяйво, схоже на сніп полум'я. Та ніхто тоді й гадки не мав, що те сяйво смертельно небезпечне. Мирна щаслива весна перестала існувати для українського народу...

 

Учень.    Ще ніч піднімає на зоряну вежу

 Поетів, закоханих, ніжаться лежні,

Іще наше мрійство в шляхах не обмежене,

Та око вогню усе вже вистежує:

легкодумність,

інертність,

лінивство,

невігластво наше,

суспільну ніщоту,

державне нікчемство.

 

1-ий ведучий. Країна ще нічого не знає. Довгі тривожні дні, правда, придушена муром мовчання. Ще скільки часу буде потрібно, щоб реально осмислити те, що трапилося.

 

Відео про евакуацію

2-ий ведучий. Ніяких сигналів про небезпеку, ніяких звісток про евакуацію. Лише згодом, 27 квітня о 14.00 почалася негайна евакуація населення міста Прип’ять. Ніхто не думав тоді, що назавжди покидає рідну домівку.

 

1-ий ведучий. Метушня, сльози, розпач… Усі збиралися від’їжджати … У вухах кожного билися дзвони страшної Чорнобильської біди. Парадокс для звичайного людського життя.

 

Учень. ... йдуть колони, колони, колони ...

Розминаються повні – порожні,

Незбагненна процесів болю,

У автобусах тих подорожні

Ідуть наче із долі в недолю

На вокзали, в лікарні, у безвість

Із Чорнобиля, з Прип’яті, звідки?

Розтривожено вуликів безліч

Невидимого стишені свідки.

 

2-ий ведучий. А тим часом ширилися чутки…

 Перше офіційне повідомлення було зроблене на телебаченні лише 28 квітня під тиском обставин та міжнародної спільноти (в зв'язку з повідомленнями зі Швеції), але і воно містило дуже мало інформації про те, що сталося і створювалося враження, що будь-яка загроза локалізована, хоча це було не так.

 

1-ий ведучий    В той час, коли всі іноземні засоби масової інформації говорили про загрозу для життя людей, в Києві і інших містах України та Білорусі проводилися демонстрації і гуляння, які були присвячені Дню міжнародної солідарності трудящих. 

 

Відео демонстрації на 1 травня

 

1-ий ведучий. У 1986 році виселено з Чорнобильської зони 91 тисячу мешканців із 76 населених пунктів. Ще протягом 10 років продовжувалося виселення. До 1996 року переселено 160 тисяч осіб. Більше 2 тисяч населених пунктів мають на сьогодні статус постраждалих. 

 

Учень.           Край помер на очах

Від підступних химер.

Наче б довго не чах, –

Взяв собі і помер.

І лежить на столі

України – землі

Поруділі ліси,

Звір обліз на спині.

Породіллі усі

Не радіють з синів.

Не радіють батьки,

Перебравши кюрі...

Шестиноге лоша зводи пресу з ума

Та про наслідки – ША! То ж бо наче й нема.

Бреше людям не без допомоги „медбрат”,

Що то манна з небес, а не атомний град.

І повча, і повча, але віри вже ніц:

Край зачах на очах. Не відкриє зіниць –

Дзвін по ньому з дзвіниць.

 

Звучить  дзвін

 

2-ий ведучий. Чорнобиль… Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи.

 

Виходить  читець. Звучить «Ла—крімаза» Моцарта

 

Учень.                          Є чорне золото, є чорний хліб,

 Є чорний лебідь і лебідка чорна,

Та найчорнішим серед них усіх

Є все-таки Чорнобиль!

Є чорна хмара й чорний, чорний дим, 

Година чорна і тюльпани чорні,

Та найчорнішим серед них усіх

 Є все-таки Чорнобиль!

Є чорна Африка і чорний крук,

Він чорно-чорно-чорний,

Та найчорнішим серед них усіх,

Є все-таки Чорнобиль!

 

1-ий ведучий. Для України, для всіх, хто побічно причетний до трагедії Чорнобиля і її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього.

 

2-ий ведучий. Цим частинам часу в народі вже давно дано назву – два кольори часу. І тому недаремно, пісня, яку ви зараз почуєте, стала символом червоного і чорного кольорів у долі України та її народу.

 

Виконується пісня „Два кольори”.

 

1-ий ведучий. Аварія на Чорнобильській АЕС, полум’я бурхливої висвітлило кожного, хто там працював і хто там жив, хто був поруч з бідою у ту трагічну хвилину. Це люди з великої літери.

Відео запис виклика пожежних

 

Учень. Звичайна ніч. Звичайне чергування.

Крізь темряву до ранку - лише крок.

Не знав ніхто, що то для них востаннє, 

Що потім буде виклик, той дзвінок,

Той голос в трубці весь тремтів від жаху,

Щось про пожежу злякано кричав,

Що стався вибух, що немає даху,

І швидше їх приїхати благав.

Про радіацію ніхто не думав доти,

(Хоча для них не буде вороття!),

Така вже справа - рятувать життя.

 

Учень.... Вони тоді пожежу загасили,

Вогонь тоді здолати їх не зміг,

Та був ще ворог - і не стало сили,

Бо невидимець той їх переміг...

Це потім скажуть виміряти дозу

І лікарі промовлять вирок свій,

Та вже не буде юності і мрій...

А їм би літні ранки зустрічати,

Коли ще місяць поміж хмар не щез,

Радіти, сподіватись і кохати,

Та все взяла Чорнобильська АЕС.

... На цвинтарі живі, тендітні квіти,

Вони тут навіть взимку - увесь час...

Ще юні хлопці, учорашні діти,

Що врятували там мільйони "нас"...

 

2-ий ведучий. Вони ринули у вируюче полум’я – у смертельну радіацію не за наказом командира, а за законом совісті, рятувати станцію і людей, не думаючи про себе. Відвага… Для пожежного – це невід’ємна професійна риса.

Учень.          Коли зловісна блискавиця

Сторуко в серце уп’ялась,

І обпалила ваші лиця

І в танку дикому зайшлась;

Коли вже хмари спопеліли

У знавіснілому вогні, –

Ви ж смерть приборкати зуміли

На тім, останнім рубежі.

Не віддали їй на поталу

Світанків наших ніжний щем.

Ви, як один, супроти стали,

Пекельним всипані дощем.

У тій жорстокій веремії

Ви до кінця тримали бій...

І пронесли свої надії,

Пройшовши шлях останній свій.

 

1-ий ведучий . Вогонь усе лютував, не вщухав. Розпечена маса заливала чоботи, обпалювала ноги. Важко було пересуватися. Люди слабшали від нестерпної спеки і болю. Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони  виконували свою роботу.

 

Учень.  Лейтенанти – хлопці непохитні,

Молоде, вогняне покоління,

Ви, як пам'ять, у тривожнім світі,

Роду  незнищенного коріння.

Сівачі, поліщуки від роду,

Ви з вогнем назавжди подружили

В сонце ткану днину і в негоду

Той вогонь перепинить зуміли.

Лейтенанти – мужність і звитяга

Від землі ви набирали сили…

Ще далеко десь до саркофага,

Та вогонь життям ви зупинили.

Першим важко. Ви ж були найперші,

Із вогню та в полум’я шугали.

Не до подвигів і не до звершень, -

Ви ж собою людство заступали.

Тільки жити – в нас бунтує спрага,

Та продовжить пісні родоводу…

А лишилась вірності присяга –

Батьківщині. Матері. Народу.

 

2-ий ведучий. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а й Європу. 6 чоловік загинули майже відразу. Запам’ятаймо їхні імена. На все життя запам’ятаймо:

Герой Радянського Союзу лейтенант Володимир Правик,

 Герой Радянського Союзу лейтенант Віктор Кибенок,

сержант Микола Ващук,

старший сержант Василь Ігнатенко,

старший сержант Микола Титенюк,

сержант Володимир Тищура.

Вічна слава героям! Вшануємо їх хвилиною мовчання.

 

Хвилина мовчання

 

Танець зі свічками під музику М. Скорика

Уч. Ті, що згоріли в огні

В перші хвилин двобою,

Землю прикрили собою,

Як наші діди на війні.

Не залишили пости,

Мужньо стояли на герці,

Пам’ятник їм вознести

Треба у кожному серці.

 

Уч.            Зойкнула земля чаїним криком:

• Сину, вбережи і захисти! –

Вийшла мати із іконним ліком:

• Йди, синочку. Хто ж коли не ти?

 Спалахнуло небо крижнем:

• Сину, вбережи і захисти! -

Вийшла мати з немовлятком ніжним:

• Йди, коханий. Хто ж коли не ти?

… І уже ні сина, ані мужа.

Лиш розверсті зорані поля.

Та пліч-о-пліч стали біль і мужність.

Дух і воля. Небо і земля.

 

2-ий ведучий. У ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи брали участь 600 тисяч чоловік, з них 350 тисяч – українців.

 

1-ий ведучий. Померло після Чорнобильської аварії 14 тисяч ліквідаторів-українців.

 

2-ий ведучий. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.

2-ий ведучий. Коли вчені оцінили масштаби катастрофи, то дійшли висновку, що потрібно висиляти усіх із найбільш небезпечної зони – 30 км навколо станції.

 

1-ий ведучий. Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.

 

2-ий ведучий. Йод – 131, цезій – 134, 137, стронцій – 90, плутоній – 239, плутоній – 240. весь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на територіях України, Білорусії, Росії. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 відсотків території України. В життя мільйонів людей увійшли слова радіація, зона, ліквідатор, відселення.

 

Відео ліквідації наслідків аварії

 

Уч.            Луг уже не тішить зелен-рутою,

В поле й гай заходити не можна.

Кожна квітка дихає отрутою,

Стронцієм налита квітка кожна.

В порожніх селах вітер квилить,

Тополі гне і лози хилить,

Гірчать на сонці полини,

Ростуть в городах бур’яни.

З річок веселки воду п’ють

І страшно яблуні цвітуть.

 

1-ий ведучий. А на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.

 

2-ий ведучий. Чорнобильська біда торкнулась чорним крилом Київщини, Житомирщини, Чернігівщини, Рівненщини, Вінниччини, Івано-Франківщини, Гомельській області Білорусі й Брянській області Росії. Забруднення не обмежилось  30-кілометровою зоною. Було виявлено підвищений вміст цезія-137 в лишайнику  й м’ясі оленів в арктичних областях Росії Норвегії, Фінляндії и Швецї.

 

Дівчинка Летить під небом журавлиний клин –

Посланець із минулого століття.

Де взявся він серед димів і сміття,

Мов сирота, у просині одна?

Старий вожак минає наш масив

І повертає в бік Пущі-Водиці…

Невже не знає бідолашна птиця,

Що там реактор трави оросив?

І ми злітаєм, мовби журавлі,

Хоч вже давно відбилися від клину,

Безсилі врятувати Україну –

Найкрасивішу часточку землі.

 

1-ий ведучий. Вірш «Журавлі» написано дев’ятирічною (на той час) Вікторією Івченко. Через декілька днів після катастрофи ця юна поетеса загинула. Дівчинка не витримала сильної радіації і померла… А скільки ще життів забрав Чорнобиль?

 

Відео про покинуті, відчуженні місця. Прип’ять до і після…

 

2-ий ведучий  Чорнобиль... Мертва зона... Сьогодні такі слова гірким болем відлунюються у наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони дорожні, мертві. Поступово руйнуються хати. Разом із ними руйнуються, зникають неповторні цінності поліської давнини.

Уч.   Колись в далекому Поліссі
Жила уся моя сім’я.
Там, на сосновому узліссі,
Найперше слово мовив я.
Сьогодні селище далеке,
Вже мертвим стало і чужим.
І навіть стомлені лелеки.
Минають дідусевий дім.

Вже котрий рік нудьгує хата,
Чекає нас з усіх доріг
Невже ніколи світле свято
Не ступить на її поріг.

Відео на пісню «Чорнобильські хати»

 

1-ий ведучий. Зона відчуження – злочинна, мертва зона, яка охоплює 2712 кв. км . Для когось це можливо і «зона відчуження», а для нас це Батьківщина. Це відірваний від України і змордований край Батьківщини. Це наша зона Національної трагедії.

 

2-ий ведучий. Чорнобильська катастрофа фактично нездоланна, оскільки головним її наслідком є радіація, незрима й невідчутна, здатна діяти протягом тисяч років і на величезних територіях.

 

1-ий ведучий.  Про жахливу подію важко згадувати, страх проймає душу при згадці про мільйони загиблих людей, особливо молодих, які помирають повільно, але в тяжких муках. Ще багато століть ця трагедія буде нагадувати про себе вадами у природі. 

 

Відео про аномалії після аварії.

 

2-ий ведучий. Минуло 30 років, а чорний день Чорнобильської трагедії продовжує хвилювати людей: i тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, i тих, хто пiзнiше народився далеко вiд покривдженої Землі. Цей день він буде завжди об'єднувати всіх одним спогадом, однією печаллю, однією  надією.

 

1-ий ведучий.26 квітня! В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо.

Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних із скорботним часом ядерного апокаліпсиса.

 

2-ий ведучий. Для нашого слуху слово «Чорнобиль» глибоке за змістом і значенням, «Чорний» «біль» ... Луна Чорнобиля з часом не стихає. Ще сотні років буде тягтися чорнобильський слід крізь життя як нині живучих, так ще і не народжених людей, доля яких тепер пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС, вони втрачають здоров'я, ламаються тисячі доль. Могутність і безсилля людини продемонстрував Чорнобиль.

 

Виконання пісні Чорнобильська біда

 

Уч.    Гріх перед Богом спокутувать будуть
Ті, хто порушив закони святі,-
Дзвони Чорнобиля стогоном будуть,
Щоб не було чорних днів у житті!
Стогін Чорнобиля спогадом – болем
Не затихатиме в наших серцях, -
Пам’ять про жертви не згасне ніколи!
Їй поломеніти в прийдешніх віках!
Боже великий, навічно єдиний,
В пісні – молитві до тебе іду:
Влий дух Святий, хай біль душі покине,
Хай спопелить Твоя Воля біду.

 

Перший ведучий. Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!

 

Другий ведучий.   Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

 

Третій ведучий.  Моя Україно, калино розквітла,

Ти в серці ясною зорею живеш.

 

Четвертий ведучий. Ти щастя моє, моє зоряне світло,

Ти в нашому серці, як сонце цвітеш.

 

П’ятий ведучий. Ми волі твоєї ровесники юні,

Ростемо з тобою, для тебе живем.

 

Шостий ведучий. Цвіти, наша ненько, як цвіт на калині,

А ми твою пісню у світ понесем.

 

Звучить  фонозапис та демонструється відеоряд,

учні виконують пісню  „Боже, Україну збережи”.