Сценарій виховного заходу до Дня хустки

Сценарій виховного заходу до Дня хустки

1 ведучий  

З сивої давнини матінка Україна славилася своїм оберегом-хусткою, яку можна порівняти з піснею, вишитою на полотні, бо без хустки як і без пісні не обходяться будь-які дійства, виплекані чарівною та загадковою українською душею.

2 ведучий 

Українська хустка є символом єдності сім’ї, любові до землі, символом любої матусі, кохання, вірності, прощання, скорботи. Це невід'ємна частина української культурної спадщини.

3 ведучий

Сьогодні не часто можна побачити на сучасній жінці хустку. А дарма, адже хустка – це символ нашого народу, вона оберіг, що символізує любов та свободу, вірність традиціям. 

А як багато спогадів вона навіює срібнокосим бабусям і матусям сучасних дівчат!

 1 ведучий

Через завісу років до них повертається їхня молодість і те незрівнянне, не погашене часом дівоче почуття, бажання подарувати своєму обранцю увесь навколишній світ, всі свої внутрішні почуття, передані голкою на невеличкій хустині, яку вони і донині дбайливо зберігають у старій різьбленій або сучасній  шафі.  У вишневім садочку  шила Маруся хусточку.

2 ведучий 

Прийшов Іван, нитки украв, 

Та й божиться, що не брав. 

І божиться, і клянеться,

За голову береться

3 ведучий

— Щоб я з цього коня впав, 

Як я ції нитки украв! 

А щоб же я та й не дождав, 

Як я ції нитки украв!

Як Ганнусі не любити, коли молоденька, 

Як вишиє хусточку, як мачок дрібненький 

1 ведучий

У часи козаччини був добрий звичай у дівчат: коли козаки вирушали в далекі  походи, чи чумаки в тяжкі мандри, чи бідний парубок до в чужої сторони на заробітки, то кожна дівчина своєму нареченому дарувала вишиту хустину, як знак любові та вірності коханому, щоб легким був його шлях і швидшою дорога додому.

Їхав козак на війноньку,

Прощав свою дівчиноньку:

3  ведучий                            Прощай милая, чорнобривая,

                                               Їду в чужу сторононьку.

                                              Дай же, дівчино, хустиноньку,

1 ведучий

І супроводжувала козака українська хустина, насичена трепетною потужною  енергетикою вірної дівчини. І носив її козак коло серця і відчував благодатне тепло, яке струменіло з полотна. На випадок, коли козака спіткає смерть в дорозі чи він загине в бою, хустка від дівчини вико­нує велику роль: нею вкривають обличчя козака — «щоб хижі птахи очей не довбали, козацької крові не випивали...»

3 ведучий

           Дай же, дівчино, хустину,

Може, в бою де загину —

Накриють оті темної ночі,

                                  Легше в могилі спочину... (стрибає на коні за сцену)

1 ведучий 

 Довгими вечорами, чекаючи своїх чоловіків з війни, жінки й дівчата вишивали не лише рушники, а й хустки. Розшивали їх різнобарвними нитками, навіть золотом і сріблом.  Швидко-швидко нитка сновигає —

Матір доньці хустку вишиває.

                                          Вишиває хустку їй на свято,

 А на хустці — квіточок багато.

Злото-нитку в хустку додає —

                              (Виходить 3 ведучий-козак)

                                           Вона доню заміж віддає!

   Скільки на тій хустці квіточок,

Стільки буде в доні діточок!  

Коли до дівчини приходили свати, вона виявляла свою незгоду виходити заміж врученням гарбуза. Якщо ж парубок був до душі, то вона сватів перев’язувала рушниками, а нареченому дарувала хустку.   Молодих вводили до хати, використовуючи білу хустку, бо вважали, що тоді сімейне життя буде світлим. Тихо-тихо ви погляньте:

2 ведучий

                                            Це ж хустина вишивана,

                                            До години прихована.

Ось коли свати прийдуть —

                                            Нареченому

                                            В руки ніжно простягну,

Й разом з ним в життя піду.

1 ведучий 

На весіллі наречений з’являється з гарною хусткою за поясом. Голова нареченої прикрашена вінком зі стрічками або вінком з фатою. У церкві під час вінчання руки молодим пов’язують білою хусткою — на знак міцної сім’ї:

2 ведучий

Не люди з’єднали, а з’єднав Бог навік,

На щастя, на долю, на довгий вік.

1 ведучий

 Свято весілля завершувалося розплітанням коси та покриттям голови нареченої хусткою-наміткою. У весільній пісні співається.

3 ведучий

Догадайся, Марусю, чого мати до комори пішла:

•                    Чи по рутяний віночок?
•                    Чи по біле завивайлочко?
•                    Чи по мед, чи по горілку?
•                    Чи по тонкую намітку?

2 ведучий співає пісню «Горіла сосна, палала»

3 ведучий

Уміння берегти-стає настійним велінням нашого часу. Важливо будити в людях саме цю потребу - оберігати життя в усіх його виявах, природній мудрості й гармонійності. Берегти свою українську хустку, кожне зернятко вселюдського досвіду.

1 ведучий

Проходять роки, та ніколи не можуть зникнути з пам'яті людської добрі традиції прадідів, їх обереги поруч нас, не дають нам забути, що ми — діти народу українського.