Сценарій виховного заходу до Дня учителя

«Учитель – це справжня зірка»
До столу важко підходить вчителька зі стосами учнівських зошитів для перевірки, понад зусилля гупає ними на стіл, важко сідає, заглиблюється в перевірку... Протягом всієї сценки вона перевіряє зошити.

Телефонний дзвінок. Вчителька бере трубку. 
- Ой, а хто це мамі так агукає? Хто так мамі агукає? Манє-є-нє... плаче… Ой, пустушку згубило… Мама-кака, да, да, мама-кака, на роботі, ой, на роботі… Ось тільки диктанти перевірю… З тими ієрогліфами.  Кара моя єгипетська…  Ой, то ж може, голодне вже…  Цьомаю тебе, сонечко! Ще тіко 49 зошитів залишилося, як 49 років… і додому… до-до-му… Моє маню-ю-нє…
Кладе трубку. Перевіряє зошити.
В двері стукають. Заходить учень.
- Це… Ви вчора казали…
- Це не я казала, а ти казав, що як вивчиш правила, то прийдеш…
- Ну-у, я прийшов… 
- Нарешті! Вивчив? Розказуй!
- Не з дієсловами…. З дієсловами «не»…  «Не» з дієсловом пишеться… Пишемо «не»… 
- Як? «Не» не вивчив? 
- Так те-е… Я вчив.. Аж перевчив… 
Телефонний дзвінок. Учень іде. Вчителька бере трубку. 
- Знову палички для математики забув? У портфелі збоку ж поклала, біля пиріжечків… Вам додому табличка множення? Це в першому класі? Ну й задають! Так ти вже третьому? Мама прийде, мама прийде, ось тільки ще останні 49 зошитів перевірить… Переказ на мою голову…  Одні каракулі,  одні каракулі…
Забігає заступник директора з навчальної роботи.
- Варваро Семенівно, ви не забули? Завтра засідання методичної ради! У вас глобальна доповідь по методиці викладання предмету з поглибленим вивчення профільної дисципліни! Нема коли розкачуватися! 
- Ось тільки ще 49 зошитів перевірю….
- Та покиньте ви ті зошити! Кому вони треба? Що там провіряти? Ієрогліфи єгипетські! Нарада важливіша! При директорі! Вашу доповідь розмістимо на шкільному сайті! Хай люди читають, хай досвід переймають! 
- Та завтра вже…
- Сьогодні! Ввечері! Мені на стіл! А завтра ще й календарні плани на підпис!.. Робота горить!.. 
Завуч іде. Телефонний дзвінок.. Вчителька бере трубку. 
- Рішив задачку з математики? Ой же, молодчина ти в мене! Само сіло, само зробило, не треба над головою стояти… Що?! В тебе вже алгебра? А додому задача з хімії? І штани короткі? Біжу-біжу, моє сонечко…Ось тільки ще 49 зошитів та й бігом додому… По дві вправи… Оцінку поставлю. А пишуть же, ой, пишуть…. Букви, як попало…от же  грамотії…
Заходить директор.
- Можу вас привітати!.. 
- З чим, коли не секрет?! (насторожено)
- Педагогічна рада вирішила, що вам, як справжньому талановитому педагогу з багаторічним невтомним стажем, потрібно довірити взяти участь...
- Де? Ще участі на мою голову не вистачало!
- В конкурсі вчитель року! Ніхто, крім вас!..
- Та навіщо він мені здався, ваш конкурс? В мене он, купа зошитів… Очі вилазять! Конкурси – добровільні! Не буду! 
- Ну, знаєте, добровільні та невільні. Не хвилюйтеся! Вам тільки ділове портмоне скласти, щоб чин по чину… Ну, ви знаєте краще за мене! І розробки уроків, і дидактичні матеріали, та хіба мені вас учити? Ви ж більше стажу за мене маєте!
- На коли? На завтра?
- Ну що ви, що ви! Хіба ж у мене совісті нема? Яке ще взавтра? Давайте на понеділок, за вихідні матеріали обдумати устигнете, ви ж бо в нас – голова!..
Директор  іде. Телефонний дзвінок.. Вчителька бере трубку. 
- Гроші на випускний треба? Добре-добре, синку, і на альбом? Як?! Ти вже на другому курсі університету? Коли приїдеш? Сьогодні? Борщ на плиті, котлети в холодильнику… Я скоро буду… Ага, ось ще тільки 49 творів перевірю і все..
Забігає заступник директора з виховної роботи.
- Ви ще тут? А де ваш клас? Де він має зараз бути?!
- Як - де? Додому, мабуть, вже побігли… 
- Додому? Як це - додому? Сьогодні – й додому? А свято?! Повтікали!.. Ех, який класний керівник, такі й учні…
Вбігають діти.
Віка.  - Неправда! Ми всі сьогодні є з вами! Ми тут! Ми вас вітаємо зі святом! 

Іра. Шановні наші педагоги!

Спасибі Вам, що Ви на світі є, 
Що сієте добро, як щедрий колос. 
Ми пам’ятати будем все життя своє 
Ваш мудрий, тихий і спокійний голос. 
Юля. Учителю! Прекрасного ти гідний,
Бо вибрав у житті свою мету.
Від імені усіх кажу: “Спасибі
За вашу працю вчительську святу”.

Софія. В цей святковий осінній час
Прийміть побажання від нас!
Хай буде здоров"я міцне, мов граніт,
І з ним Вам прожити не менше ста літ.

Разом Зі святом!

 

Нарешті поспішає додому, збираючи речі та одночасно притримуючи трубку телефону плечем.

- Біжу-біжу… Так, перевірила, ага… Поставила… Всім. Ось уже зараз прийду… Вареники у кастрюлі… Ага, знайшли, з'їли? А з ким? Ти не сам, ти з товаришем? З невісткою? Що, вже й весілля було? Ще ні? Сьогодні? Біжу, маю поспіть…

 

Виходять ведучі

Ваня. Ось і настала осінь. Красива золота осінь, що вишиває клени, сріблом осипає землю.

Настя. А перша неділя жовтня дарує всім нам тепле і радісне свято - День учителя.

Ведучий.  Учительське свято – свято вдячності. Сьогодні це особливий день, тому що учні школи підготували для Вас, милі і ніжні вчителі, свято нестандартне, свято оригінальне і специфічне. Хочемо, щоб ви посміхались, раділи і залишались завжди такими, якими Ви є.

Ведуча.  Ну можливо, трішки змінились, як нам здається, знову ж для нас, у кращу сторону. Але…

Ведучий. Завжди: (говорять частинки фрази по черзі) вранці і вдень, ввечері і вночі, взимку і влітку, вдома і на роботі, в місті і селі, з сім`єю і з друзями, з нами, Вашими учнями-шибениками, будьте такими ж класними і прикольними якими Ви є зараз.

Ведуча.  Щастя Вам, здоров`я, наснаги і доброго настрою.

 

«Золота рибка . Наш час»

Артем

Сьогодні особливе свято,

час наших вчителів вітати!

Ремікс на казочку відому

дозвольте вам презентувати!

Ведуча1: В одному мальовничому селі , жив собі хлопчик Петрик П`яточкин. Він нічим не відрізнявся від інших: був веселим та жартівливим, ганяв у футбол, любив рибалити… Та от оцінки у школі були ой-ой-ой!

Ведуча2: А все тому, що був Петрик незібраним, ледачкуватим!

Петрик(з м’ячем, гукає): Микола! Виходь, поганяємо в квача!

Микола: Я не можу, роблю математику, а ти що, вже зробив?

Петрик: Я? А навіщо мені математика? Коли я стану президентом, за мене усе підрахують міністри!

Петрик: Славко! Пішли футбол пограємо?

Славко: Не можу! Англійський тест на носі!

Петрик: У тебе? На носі? І давно? (сміється) Чим лікуєш?.. Еххх, Щось сумно…Піду порибалю!

Ведуча: Узяв наш Петрик вудочку, узяв ще й черв’ячків!

Петрик: Подумав:  «це ж на мій улов не вистачить гачків!»

Ведуча2 Оце вже самовпевнений майбутній наш політик! Заняття знайде, щоб лише уроки не робити!

Петрик: От би зловити справжню золоту рибку! Як у казці!Нехай дасть мені планшет…ні  телефон… Ні! Відразу айфон 10 (він ось тільки вийшов), ні в кого не має, а в мене буде!

Ведуча: Сів Петрик на березі і став чекати. Пробігла година…

(пробігла година (дівчинка пробігає з ватманом «ГОДИНА»)

Ведуча: А потім ще деякий час…

(пробігає хлопчик з ватманом із написом «Деякий час»))

Ведуча: І ось, нарешті, перший улов!

Петрик(витягає «сітку» з різними речами) Ой, лишенько! Що це? А-ааа…Це ж ми з хлопцями були на пікніку, тут і фантики, і баночки від Пепсі, і обгортки від сосисок!

Ведуча: Закинув Петрик свою сітку вдруге, і витягнув : ріпку

(Петрик «витягає» дівчинку у костюмі ріпки)

Ріпка: «Добридень, шановні! Це ж казка про діда та ріпку?»

Ведуча: -Ні, це казка не про ріпку, а  про Рибку!!!

Ріпка:-А!!!!, вибачте, помилилася адресою, знову GPS підвів….(ріпка йде.)

Ведуча: Закинув втретє Петрик свою сітку, а оскільки з третього разу усе в казках виходить, то витягнув він золоту рибку!І не одну а цілих три(їх може бути скільки завгодно)!

(танець рибок під музику «Будешь нашим королём))

Рибка1:  Де дідусь? Скажіть будь-ласка?

Це, скажіть, хоч наша казка?

Рибка2: Там де баба і корито!

Рибка3: Годі, рибки, гомоніти! Лише подивіться! Який хлопець нас впіймав!

Рибка1: Це ж той «герой», що нашу річку забруднює!

Рибка2:Це той що по горобцям з рогатки б`є!

Рибка3:Це той, що до школи не хоче ходити! Цікаво, що він буде просити!

Петрик: Хочу айфон 10!

Рибка1: І це зробить тебе щасливою людиною?

Петрик: Хоча ні…Чекайте, рибки. Хочу такий спортивний велосипед, як у Діми!

Рибка2: І це зробить тебе щасливим?

Петрик: Звичайно! Хоча ні… Хочу…Хочу…Я знаю! Хочу стати успішною людиною, досягти у житті успіху!Щоб мати гарну професію, щоб добре заробляти!Мати гідне місце в суспільстві! Ось так! І тоді я сам куплю і айфон, і велосипед! Та який там велосипед, великий джип! А якщо чесно, то не це головне. Стати гідним членом суспільства – от про що я найбільше мрію.

Рибка: Добре! Ми можемо зробити так, щоб ти в майбутньому став хорошою людиною, професіоналом справи, розумним, інтелігентним!

Рибка: Щоб люди тебе поважали!

Рибка: А односельці пишалися!

Петрик: Я згоден!

Рибка: Але за однієї умови!Згоден?

Петрик: Авжеж!

Рибка: Для здійснення твого бажання ми даємо тобі вчителя! Так-так! Людину, які за руку відведе тебе до Країни знань! Яка допоможе  тобі дізнатись, до яких предметів та наук у тебе є талант!

Йдучи з учителями стежками знань,пізніше ти дізнаєшся багато цікавого та необхідного в галузі математики, історії, мови – рідної та іноземної, географії, біології….

Рибка:Будеш бити світові рекорди на фізкультурі, проводити досліди на хімії, як справжній чарівник!І твої знання обов’язково знадобляться тобі у дорослому житті.

Рибка3 : А поки, твоя перша вчителька – це твоя друга мама!

Петрик: Я згоден! Я хочу!!! Але…є ще  якась умова?

Рибка: Умова лише одна: ти повинен із вдячністю брати ті знання, які будуть давати тобі у школі! Адже без твого власного бажання жоден вчитель не зможе поділитися знаннями з тобою!

Петрик: Я згоден! Я хочу!

Рибки і усі разом: А значить усе вийде!

Артем: З тих пір наш Петрик так змінився,

ходив до школи , гарно вчився!

Не впізнає синочка мати –

він мріє педагогом стати!

Спасибі рибкам золотим,

попрацювали добре з ним!

Спасибі нашим вчителям,

за все ми щиро вдячні вам!

 

(діти залишають сцену під музичний супровід)

 

Ведуча: Дякуємо, Вам, що навчаєте нас, як у світі жити! 

 

Учителям дарують ЗОЛОТІ медалі. Дістають із скрині

 

ПІСНЯ  «Учитель» (виконує ансамбль «Джерельце»)

 

Настя. «Школа, школа – ні дня без прикола».

Не дарма є вже така шкільна народна примудрість.

Ваня. Так, час іде. Але школа лишається завжди особливою домівкою. А прожити в цій домівці судилось усім, хотів ти цього, чи не хотів.

Настя. Колись такими точнісінькими ж бешкетниками, як ми, були і наші учителі. Чи не так?

 

Інтерв’ю у вчителів і директора

            Телеведуча.  Доброго дня, дорогі друзі! На вашому святі телепрограма  «Я сама» і я, її ведуча Катерина Осадча. Сьогодні у нас цікава зустріч. Тож зараз ми проведемо невелике інтерв’ю з нашими учителями.

(Маша іде в зал і задає питання своїм учителям)

Запитання для інтерв’ю.

1. Як Ви гадаєте, а чи були ви бешкетником у школі?
2. Розкажіть про найсмішніший випадок з Вашого шкільного життя?
3. І що ж вас спонукало стати учителем?
4. Як відноситься Ваша сім`я до вашої професії?
5. Чи накладається відбиток, того що ви учитель, на Вашому позашкільному особистому житті?
6. Якими методами Ви володієте, щоб розпізнати учня, який списує?

 

Запитання до директора. Якби  зараз з’явився чарівник, яке заповітне бажання, пов’язане зі школою, ви попросили б його виконати?                                                                   

 

Маша. Що ж, дякуємо Вам за щирі та оригінальні відповіді!

А зараз ми хотіли б вручити пам’ятку  для вчителів директору школи.

Хай висить вона на почесному місці – в учительській.

 

(Читають, а потім вручають директору і вчителям)

 

 

Учителю, запам’ятай!

1. Директор правий.
2. Директор завжди правий.
3. Якщо директор не правий – дивись пункт перший.
4. Якщо ти не правий – значить ти не директор.
5. Директор не спить – він просто закрив очі, не їсть – він набирається сил, не запізнюється, а затримується на діловій зустрічі.
6. До кабінету директора можна зайти зі своїми ідеями, але виходити з кабінету – тільки з його.

 

Ярослав.  Учитель у школі – це індивідуальність і неповторність. Гармонійність і витонченість.

Ведуча. Учитель – це справжня зірка, яка світить і віддає своє тепло своїм учням.

 

Учні нагороджують учителів подарками-сюрпризами

 

ПІСНЯ  «__________________________________________»

 

Ведучий.  Шановні наші, любі і рідні вчителі! Це свято ми приготували для Вас з теплом, ніжністю та любов`ю!

Ведучий.  Адже, Ви заслуговуєте найбільших нагород, найвищих відзнак за свою віддану працю.

Ведучий. Бажаємо Вам здоров’я, миру, наснаги і добрих людей на Вашому життєвому шляху!

Ведучий. І завжди пам’ятайте, що ви заслуговуєте найголовнішого – бути щасливими!

 

Учні дарують учителям подарунки і квіти

 

 

Ведуча: Тож щоб зберегти Вас вічно молодими ми вирішили порекомендувати рецепт вчительського щастя:

Візьміть чашу терпіння,

Налийте туди повне серце любові,

Вкиньте дві пригорщі щедрості,

Хлюпніть туди ж гумору,

Посипте добром,

Додайте якомога більше віри,

І все це добре перемішайте.

Потім намажте на шматок відпущеного вам життя

І пропонуйте всім, кого зустрінете на своєму шляху.

 

 

Пісня «Дякуємо за все»