Сценарій виховного заходу "Свято осені"
Про матеріал
Сценарій виховного заходу для учнів 3 класу. Матеріал має на меті розкрити красу осінньої пори року через поетичне слово, музику та пісні, а також ознайомити дітей з українськими народними традиціями. До сценарію включено ролі Осені, осінніх місяців, дідуся, бабусі, онуків та персонажів-овочів.Свято осені
Мета: розкрити красу осінньої пори у рідному краю за допомогою поетичного слова, музики, пісень, художньої творчості дітей; ознайомити з українськими народними традиціями та побутом. Розвивати вміння спостерігати, виконувати нескладну роботу по дому. Виховувати гостинність, щедрість та щирість.
Дійові особи: Осінь, осінні місяці: Вересень, Жовтень, Листопад, Дід, Баба, онуки.
Овочі: Буряк, Картопля, Морква, Квасоля, Соняшник, Огірок.
На сцені декорації української хати, тин, на якому висять глечики. Біля тину «росте» калина. Збоку сцени довгий стіл, покритий скатертиною. Зала прикрашена осіннім листям, квітами.
Звучить музика…
Вчитель. Журливо музика заграла,
І закружляло в вальсі листя.
До нас у школу осінь завітала
Красива, сонячна, барвиста.
Відкриваємо завісу ненароком,
Зазираємо в осінню пору року.
Вона тоді буває чарівна,
Коли стає золотокоса.
Отож, запрошуємо в осінь.
Виходять діти
1 Учень.
Хай усім буде затишно з нами, хоч за
вікнами дощик шумить.
Поговорим про
осінь віршами, і хай музика ніжно
звучить.
Покосили пшениці й жита, ми
не зчулись, як минуло літо.
І прийшла
вже осінь золота.
2 Учень.
Молоде зелене сходить жито.
Зажурились
квіти неспроста, вранці роси випадають
білі.
Бо прийшла вже осінь. Жовкне
листя у саду на гіллі.
3
Учень. Промайнули
літні дні,
І пташки уже сумні,
Бо
не хочуть покидати
Свою рідну
землю-матір.
Висне небо синє, синє,
та не те, світить, та не гріє сонце
золоте.
Темная діброва стихла, і
мовчить, листя пожовтіле з дерева летить.
4
Учень. Ще
недавно в небі синім пролітали журавлі.
А
сьогодні в безгомінні ходить осінь по
землі.
І від краю і до краю, і від двору
до двора
Золотого урожаю знов до нас
прийшла пора.
5
Учень. Золота
красуня – осінь-чарівниця!
По землі
ступає, золотом іскриться.
В жовте і
червоне листячко фарбує,
І картини
дивні, чарівні малює!
6 Учень. Як помандрує по гаях
З
чарівним пензлем у руках —
Все
розмалює на путі,
Берези стануть золоті!
7
Учень.
Стоять, немовби у казкових шатах,
Берези
в золоті ізнизу догори.
Природа
теж готується до свята
Чарівної
осінньої пори.
8
Учень. Небо
синє-синє, листя кольорове,
А яке
довкілля радісне, чудове!
А які в
жоржини, наче сонце, квіти.
Світ наш
неповторний, гарний, розмаїтий!
9
Учень.
Коли вона загляне в сад – наллється
соком виноград.
І кислі яблука ранет
солодкі стануть, наче мед.
А коли
гляне на баштани – наллються гордо
кавуни.
10
Учень. І
залишається в хустках товста капуста
на грядках.
Як помандрує по гаях з
чарівним пензлем у руках –
Все
розмалює на путі. Берези стануть золоті!
І
ми її уклінно просим:
Заходь у гості,
славна осінь!
Пісня «Пані Осінь»
Осінь.
Я — Осінь. Пора надзвичайно чарівна.
У
барвах казкових ліси і поля.
Я тут
господиня, я Осінь — царівна.
В моїм
володінні земля.
Три місяці маю собі
на підмогу
Це Вересень, Жовтень —
мої трударі.
Листопад завершує нашу
дорогу
І зменшує сонця вгорі.
І
довшає нічка, стає холодніше.
Пора
прощавання скоро прийде.
Заплачуть
дощі все частіше й частіше,
І чарів
не стане ніде.
Покличу-но я місяців
я на розмову —
Зустрітись пора нам
прийшла.
Роботу вони всі зробили
чудову
За кожного рада була.
Тому
я сьогодні всіх запрошую в казку.
Звучить музика. Осінь кружляє і розсипає осінні квіти навколо себе і кличе місяців. Вони заходять з різних боків з підносами, на яких притаманні їм овочі та фрукти. У цей час виглядає з вікна хатки Баба. Дивується, вибігає на поріг і сплескує руками.
Баба. Ой лишенько, а що ж то таке? Невже це і справді Осінь справжня прийшла до нашого двору? Діду, а йди-но сюди мерщій, ти ще такого дива зроду-віку не бачив!
Дід. А що ж там за диво, якого я не бачив? Завжди ти щось вигадаєш!
Баба. А глянь! Бачиш? Справжня Осінь завітала і місяці осінні з нею! Ось поглянь, вони ще в мареві такому стоять...
Дід. А й справді, ти подумай... Дійсно, зроду-віку такого ще не було! То чого ж ти з порожніми руками стоїш? Бігом до хати!
Баба. А й справді? Я аж розгубилася. Таке диво! Таке диво!
Дід. А ти що, не знаєш, як гостей зустрічати? Ти ж хліба з нового врожаю вранці напекла, то бери рушника найкращого, що взимку вишила, клади хліб на рушник, та й підемо Осінь зустрічати. Таких гостей ще ніхто не приймав у своїй господі. Бачиш, як воно буває, готувалися внуків зустрічати, а тут Осінь з місяцями прийшла. Все наче у казці...
Дід і Баба заходять в хату і повертаються з хлібом на рушнику.
Осінь. Добридень! Добрий день вам, люди.
Ви — наші мудрі трударі
Нехай вам завжди добре буде
І мирне сонце угорі!
Баба. Добридень, Осене чарівна!
І місяці-трудівники.
Ти на Землі тепер царівна,
І буде так у всі віки.
Дід. Запрошуємо до господи,
Щоб з нами хліб цей розділити.
Щоб ситі всі були народи,
Щоб з усіма у мирі жити!
Простягають Осені хліб на рушникові. Вона бере шматочок, куштує і тоді передає хліб Вересню, а він Жовтню.
Вересень.
Сердечно
дякуємо
вам за
запрошення,
За хліб пахучий і
сердець тепло.
Жовтень.
Ми
піднесем дари природи, безперечно,
Щоб радісно і з нами вам було.
Листопад.
Дарую
я вам кетяги калини,
Якраз
достигли у холодні дні.
Калина
ж наша — символ України,
Про неї
у народі є пісні.
Передає Дідові дарунки і бере у Жовтня хліб, відламує і кладе на стіл.
Баба. Осене, я така рада бачити тебе, і вас, місяці, у себе вдома. Ще такого ніколи не було, щоб усі разом зійшлися, як таке трапилося?
Осінь. Це я Вас хотіла здивувати і місяцям та людям дати хвилинку перепочити. Адже всі ви потрудилися на славу, зробили величезну роботу — підготувались до зими. Ото й розкажемо один одному, хто що зробив. Тобі слово, Вересню!
Вересень. Потрудився я в садочку, в городах та в полі.
Льон зібрав я і картоплю, яблук, груш доволі,
Помідор, квасолі, перцю, гречку, просо й сливи,
Щоб були всі люди ситі та були щасливі.
Жовтень. Ну, а я все, що лишилось довше достигати —
Це капуста головаста і гарбуз пузатий.
Моркву гарну, солоденьку, буряки цукрові,
Щоб були всі люди ситі та були здорові.
Листопад. Ну, а я зорю земельку, як пройду полями.
Повкладаю звірів спати, як пройду лісами.
У городах та садочках приберу красиво,
Щоб цю зиму перебути на землі щасливо.
Баба. Ну, та й я не лінувалась, встигла все зібрати,
І на зиму огірочків наконсервувати.
Наварила я варення, повидла й компоту.
Не присіла й на хвилинку, бо мала роботу.
Дід. У коморі вже борошно з ново́го врожа́ю,
І картопля, й городини я доволі маю.
Для корівки, свиней, коней є корми і сіно.
Потрудились ми, як кажуть, гарно, на відмінно!
Осінь. Це мені приємно чути, значить все готово.
До зими підготувались ми усі чудово.
Тож нехай лунає пісня і летить крилато.
Потрудились всі на славу, зробим собі свято.
Гра на фортепіано…
Вибігають онуки і зупиняються перед столом, здивовані.
Баба. Заходьте, онучки, до столу сідайте,
Та Осінь-царівну усі привітайте.
Онуки. Добрий день!
Усі разом. Добрий день!
1 онук. А я й не знала, що це можливо,
Що Осінь — це царівна.
Це справді, бабцю, дивне-диво
Чи казочка чарівна!
2 онук. А що, хіба таке буває?
Скажіть мені, дідусю.
Що Осінь є — я точно знаю,
Та все-таки боюся...
3 онучка. А я щаслива, що прийшла у казку.
Про це давно я марила у снах.
Спасибі, Осене, за радість і за ласку,
Що ми живемо в чарівних казках.
4 онук. За ніжні барви й срібні павутини,
За шелест листя й звуки чарівні
Краса така потрібна для людини,
А ще сумні та радісні пісні.
5 онук. І я радію зустрічі з тобою,
І місяцям я вдячна, що прийшли.
Все барвою покрилось золотою,
А в небі білі хмарки попливли.
Осінь. Я рада, діти, що зустрілась з вами,
Ви осінь любите, як казку чарівну
Тож затанцюйте, діточки, будь ласка,
У цей святковий неповторний час.
Діти. Так, ми це зробимо!
Танець.
1 онучка. Палітра осені яскрава ще й жива,
Жоржини кольорові серце гріють.
Та вранці паморозь травичку покрива,
І від морозу квіточки сивіють.
Рослинний світ потроху завмира,
Тускніє барв рясне палахкотіння.
Тому й тужлива осені пора,
Бо світ піде зимі у володіння.
3 онук. Відлетіли пташки́, відлетіли
У далекі і теплі краї.
Нам порожні гніздечка лишили
Й пісеньки всі найкращі свої.
Ті пісні в наших думах тісняться,
І в серцях ніжно-ніжно бринять.
Журавлі і лелеки нам сняться,
Й ластівки, що у небі дзвенять.
А тепер в небі тихо так стало,
Й вітерець не шелесне ніде.
5 онучка. Затужило за сонечком небо,
Потускніли усі кольори.
Ой, не треба дощити, не треба,
Хай ще сонце сміється згори.
Хай тепло нам дарує і ласку,
Й диво-фарби усіх кольорів.
Прошепоче осінню нам казку
В пишних кронах могутніх дубів.
Баба. Ой, я так заслухалась вашими піснями та віршами, що й забула пригостити усіх. А то гості сидять за порожнім столом. Люди добрі, де таке бачено?
Дід. Та чого ти? Ми зараз тобі допоможемо! Ми ж каші гарбузової наварили. Діти її так люблять. Правда, онучата?
Діти. Правда. Ми хочемо ще вінегрету, дідусю. Він такий смачненький...
Дід. То в чому справа? Зараз і приготуємо, чи не так?
Осінь. Чи знаєте, які овочі треба для цієї страви?
Діти. Звичайно! Буряк, морква, картопля, огірки, квасоля... А ще олійка потрібна, щоб смачніше було.
Осінь. Молодці! Знаєте! Тоді немає проблем. Зараз ми викличемо всі ці овочі і все буде зроблено! Вони не тільки самі прийдуть, а й розкажуть багато цікавого про себе.
Осінь. Гей, овочі, ходіть до мене! Буряче, виходь!
Буряк.
І хто кликав мене, буряка, хто гукав?
Мій шлях крізь віки і шляхи пролягав.
А сорок століть — це багато чи ні?
Йти відстань яку довелося мені!
Та я за цей час став красивий, смачний,
І вигляд у мене чудовий який!
А ви що хотіли із мене зробити?
Засмажити, втерти чи, може, зварити?
Діти. Зварити.
Буряк дає Бабі мисочку з порізаними звареними бурячками і сідає.
Осінь. Картопелько, виходь!
Картопля.
Картопелька я! А без мене ніяк!
Ні борщик не звариш, ні супчику, так?
Мене люди в їжу щоденно вживають,
Ще й хлібчиком другим мене називають!
А скільки вже страв з мене вміють зробити!
Навчились мене і пекти, і варити,
Й не можуть без мене і дня вже прожити!
Картопля дає онукам мисочку з порізаною вареною картопелькою, а сама сідає.
Осінь. Моркво, тепер твоя черга!
Морква.
Морква я! Живу в коморі,
А коса моя надворі.
Овоч я — культура цінна
І поживна, й вітамінна!
Той, хто моркву полюбляє
Завжди зір чудовий має.
Я ще морква й лікувальна,
Скажем просто — ідеальна!
Кладе на стіл мисочку з вареною і порізаною морквою, сама сідає.
Осінь. Квасолю просимо до нас!
Квасоля 1
Ми — дрібненькі квасолини
Із бобової родини.
У тісних стручках живемо
Й цінність у собі несемо.
Кольорові від природи,
Навіть жир є у квасолі.
Вам цього уже доволі?
Ми колись росли в теплі,
А тепер — по всій Землі!
Квасоля 2
Дуже різні ми буваєм,
Понад двісті видів маєм.
Ми у борщиках, в супах,
У салатах, в пиріжках...
Ось які ми квасолини
Із бобової родини!
Він дає дідові мисочку з вареною квасолею і сідає.
Осінь. Огірочку, заходь і ти до нас!
Огірок 1.
Огірочок зелененький!
Я смачніший, як маленький.
У мені всього доволі:
Цукор, мінеральні солі,
Вітаміни B (бе) і D (де),
Кращого нема ніде!
Огірок 2.
Мене солять, консервують
І на зиму маринують.
Свіжий я — найкращий все ж.
Люблять всі мене без меж!
І вирощують повсюди —
Полюбили мене люди!
Хоч я з Індії пішов,
Та повагу скрізь знайшов.
Ставить на стіл мисочку з порізаними огірками і сідає.
Осінь. Тепер ще соняшника попросимо, щоб приніс нам олійки. Вінегрет з олією смакує краще. Соняшнику, ходи і ти до нас!
Соняшник.
Я — соняшник. Швиденько виростаю.
До метрів двох за літо досягаю.
Культура пречудова я, олійна!
Корисна для людей, надійна.
Куди не глянь — чудова я рослина,
Тому і сіє соняшник людина.
Дає пляшку з олією, сам сідає.
Діти всі овочі пересипають у велику миску, перемішують, поливають олією, солять. Усіх запрошують до столу. Баба виносить ще й гарбузову кашу в макітрі і ставить на стіл.
Баба. Частуйтеся, добрі люди,
Хай у нас все добре буде,
Їжте всі салат і кашу
І любіть родину нашу.
Осінь. Дякуємо вам за добру гостину. Нам час іти в дорогу, бо ще роботи багато у мене і у моїх місяців. Дякуємо щиро.
Дід. Ставайте всі хутенько та заспіваємо гарненько.