Сценарій виховного заходу "Свято осені"

Оробець Любов Іванівна 10 листопада 59 Відгуки відсутні

Про матеріал

Сценарій виховного заходу для учнів 3 класу. Матеріал має на меті розкрити красу осінньої пори року через поетичне слово, музику та пісні, а також ознайомити дітей з українськими народними традиціями. До сценарію включено ролі Осені, осінніх місяців, дідуся, бабусі, онуків та персонажів-овочів.
Перегляд файлу

Свято осені

Мета: розкрити красу осінньої пори у рідному краю за допомогою поетичного слова, музики, пісень, художньої творчості дітей; ознайомити з українськими народними традиціями та побутом. Розвивати вміння спостерігати, виконувати нескладну роботу по дому. Виховувати гостинність, щедрість та щирість.



Дійові особи: Осінь, осінні місяці: Вересень, Жовтень, Листопад, Дід, Баба, онуки.



Овочі: Буряк, Картопля, Морква, Квасоля, Соняшник, Огірок.

На сцені декорації української хати, тин, на якому висять глечики. Біля тину «росте» калина. Збоку сцени довгий стіл, покритий скатертиною. Зала прикрашена осіннім листям, квітами.

Звучить музика…

Вчитель. Журливо музика заграла,

І закружляло в вальсі листя.

До нас у школу осінь завітала

Красива, сонячна, барвиста.

Відкриваємо завісу ненароком,

Зазираємо в осінню пору року.

Вона тоді буває чарівна,

Коли стає золотокоса.

Отож, запрошуємо в осінь.


Виходять діти

1 Учень. Хай усім буде затишно з нами, хоч за вікнами дощик шумить.
Поговорим про осінь віршами, і хай музика ніжно звучить.
Покосили пшениці й жита, ми не зчулись, як минуло літо.
І прийшла вже осінь золота.

2 Учень. Молоде зелене сходить жито.
Зажурились квіти неспроста, вранці роси випадають білі.
Бо прийшла вже осінь. Жовкне листя у саду на гіллі.


3 Учень. Промайнули літні дні, 
І пташки уже сумні,
Бо не хочуть покидати
Свою рідну землю-матір.
Висне небо синє, синє, та не те, світить, та не гріє сонце золоте.
Темная діброва стихла, і мовчить, листя пожовтіле з дерева летить.


4 Учень. Ще недавно в небі синім пролітали журавлі.
А сьогодні в безгомінні ходить осінь по землі.
І від краю і до краю, і від двору до двора
Золотого урожаю знов до нас прийшла пора.



5 Учень. Золота красуня – осінь-чарівниця!
По землі ступає, золотом іскриться.
В жовте і червоне листячко фарбує, 
І картини дивні, чарівні малює!


6 Учень. Як помандрує по гаях 

З чарівним пензлем у руках — 
Все розмалює на путі, 

Берези стануть золоті! 


7 Учень. Стоять, немовби у казкових шатах, 
Берези в золоті ізнизу догори. 
Природа теж готується до свята 
Чарівної осінньої пори. 





8 Учень. Небо синє-синє, листя кольорове, 
А яке довкілля радісне, чудове!
А які в жоржини, наче сонце, квіти.
Світ наш неповторний, гарний, розмаїтий!


9 Учень. Коли вона загляне в сад – наллється соком виноград.
І кислі яблука ранет солодкі стануть, наче мед.
А коли гляне на баштани – наллються гордо кавуни.


10 Учень. І залишається в хустках товста капуста на грядках.
Як помандрує по гаях з чарівним пензлем у руках – 
Все розмалює на путі. Берези стануть золоті!
І ми її уклінно просим:
Заходь у гості, славна осінь! 


Пісня «Пані Осінь»


Осінь. Я — Осінь. Пора надзвичайно чарівна.
У барвах казкових ліси і поля.
Я тут господиня, я Осінь — царівна.
В моїм володінні земля.
Три місяці маю собі на підмогу
Це Вересень, Жовтень — мої трударі.
Листопад завершує нашу дорогу
І зменшує сонця вгорі.
І довшає нічка, стає холодніше.
Пора прощавання скоро прийде.
Заплачуть дощі все частіше й частіше,
І чарів не стане ніде.
Покличу-но я місяців я на розмову —
Зустрітись пора нам прийшла.
Роботу вони всі зробили чудову
За кожного рада була.
Тому я сьогодні всіх запрошую в казку.

Звучить музика. Осінь кружляє і розсипає осінні квіти навколо себе і кличе місяців. Вони заходять з різних боків з підносами, на яких притаманні їм овочі та фрукти. У цей час виглядає з вікна хатки Баба. Дивується, вибігає на поріг і сплескує руками.



Баба. Ой лишенько, а що ж то таке? Невже це і справді Осінь справжня прийшла до нашого двору? Діду, а йди-но сюди мерщій, ти ще такого дива зроду-віку не бачив!



Дід. А що ж там за диво, якого я не бачив? Завжди ти щось вигадаєш!



Баба. А глянь! Бачиш? Справжня Осінь завітала і місяці осінні з нею! Ось поглянь, вони ще в мареві такому стоять...



Дід. А й справді, ти подумай... Дійсно, зроду-віку такого ще не було! То чого ж ти з порожніми руками стоїш? Бігом до хати!



Баба. А й справді? Я аж розгубилася. Таке диво! Таке диво!

Дід. А ти що, не знаєш, як гостей зустрічати? Ти ж хліба з нового врожаю вранці напекла, то бери рушника найкращого, що взимку вишила, клади хліб на рушник, та й підемо Осінь зустрічати. Таких гостей ще ніхто не приймав у своїй господі. Бачиш, як воно буває, готувалися внуків зустрічати, а тут Осінь з місяцями прийшла. Все наче у казці...

Дід і Баба заходять в хату і повертаються з хлібом на рушнику.

Осінь. Добридень! Добрий день вам, люди.

Ви — наші мудрі трударі

Нехай вам завжди добре буде

І мирне сонце угорі!



Баба. Добридень, Осене чарівна!

І місяці-трудівники.

Ти на Землі тепер царівна,

І буде так у всі віки.



Дід. Запрошуємо до господи,

Щоб з нами хліб цей розділити.

Щоб ситі всі були народи,

Щоб з усіма у мирі жити!



Простягають Осені хліб на рушникові. Вона бере шматочок, куштує і тоді передає хліб Вересню, а він Жовтню.

Вересень. Сердечно дякуємо вам за запрошення,
За хліб пахучий і сердець тепло.

Жовтень. Ми піднесем дари природи, безперечно,
Щоб радісно і з нами вам було.

Листопад. Дарую я вам кетяги калини,
Якраз достигли у холодні дні.
Калина ж наша — символ України,
Про неї у народі є пісні
.

Передає Дідові дарунки і бере у Жовтня хліб, відламує і кладе на стіл.


Баба. Осене, я така рада бачити тебе, і вас, місяці, у себе вдома. Ще такого ніколи не було, щоб усі разом зійшлися, як таке трапилося?



Осінь. Це я Вас хотіла здивувати і місяцям та людям дати хвилинку перепочити. Адже всі ви потрудилися на славу, зробили величезну роботу — підготувались до зими. Ото й розкажемо один одному, хто що зробив. Тобі слово, Вересню!



Вересень. Потрудився я в садочку, в городах та в полі.

Льон зібрав я і картоплю, яблук, груш доволі,

Помідор, квасолі, перцю, гречку, просо й сливи,

Щоб були всі люди ситі та були щасливі.



Жовтень. Ну, а я все, що лишилось довше достигати —

Це капуста головаста і гарбуз пузатий.

Моркву гарну, солоденьку, буряки цукрові,

Щоб були всі люди ситі та були здорові.



Листопад. Ну, а я зорю земельку, як пройду полями.

Повкладаю звірів спати, як пройду лісами.

У городах та садочках приберу красиво,

Щоб цю зиму перебути на землі щасливо.



Баба. Ну, та й я не лінувалась, встигла все зібрати,

І на зиму огірочків наконсервувати.

Наварила я варення, повидла й компоту.

Не присіла й на хвилинку, бо мала роботу.



Дід. У коморі вже борошно з ново́го врожа́ю,

І картопля, й городини я доволі маю.

Для корівки, свиней, коней є корми і сіно.

Потрудились ми, як кажуть, гарно, на відмінно!



Осінь. Це мені приємно чути, значить все готово.

До зими підготувались ми усі чудово.

Тож нехай лунає пісня і летить крилато.

Потрудились всі на славу, зробим собі свято.

Гра на фортепіано…

Вибігають онуки і зупиняються перед столом, здивовані.

Баба. Заходьте, онучки, до столу сідайте,

Та Осінь-царівну усі привітайте.



Онуки. Добрий день!

Усі разом. Добрий день!

1 онук. А я й не знала, що це можливо,

Що Осінь — це царівна.

Це справді, бабцю, дивне-диво

Чи казочка чарівна!



2 онук. А що, хіба таке буває?

Скажіть мені, дідусю.

Що Осінь є — я точно знаю,

Та все-таки боюся...



3 онучка. А я щаслива, що прийшла у казку.

Про це давно я марила у снах.

Спасибі, Осене, за радість і за ласку,

Що ми живемо в чарівних казках.



4 онук. За ніжні барви й срібні павутини,

За шелест листя й звуки чарівні

Краса така потрібна для людини,

А ще сумні та радісні пісні.



5 онук. І я радію зустрічі з тобою,

І місяцям я вдячна, що прийшли.

Все барвою покрилось золотою,

А в небі білі хмарки попливли.



Осінь. Я рада, діти, що зустрілась з вами,

Ви осінь любите, як казку чарівну

Тож затанцюйте, діточки, будь ласка,

У цей святковий неповторний час.



Діти. Так, ми це зробимо!


Танець.

1 онучка. Палітра осені яскрава ще й жива,

Жоржини кольорові серце гріють.

Та вранці паморозь травичку покрива,

І від морозу квіточки сивіють.

Рослинний світ потроху завмира,

Тускніє барв рясне палахкотіння.

Тому й тужлива осені пора,

Бо світ піде зимі у володіння.



3 онук. Відлетіли пташки́, відлетіли

У далекі і теплі краї.

Нам порожні гніздечка лишили

Й пісеньки всі найкращі свої.

Ті пісні в наших думах тісняться,

І в серцях ніжно-ніжно бринять.

Журавлі і лелеки нам сняться,

Й ластівки, що у небі дзвенять.

А тепер в небі тихо так стало,

Й вітерець не шелесне ніде.


5 онучка. Затужило за сонечком небо,

Потускніли усі кольори.

Ой, не треба дощити, не треба,

Хай ще сонце сміється згори.

Хай тепло нам дарує і ласку,

Й диво-фарби усіх кольорів.

Прошепоче осінню нам казку

В пишних кронах могутніх дубів.


Баба. Ой, я так заслухалась вашими піснями та віршами, що й забула пригостити усіх. А то гості сидять за порожнім столом. Люди добрі, де таке бачено?


Дід. Та чого ти? Ми зараз тобі допоможемо! Ми ж каші гарбузової наварили. Діти її так люблять. Правда, онучата?


Діти. Правда. Ми хочемо ще вінегрету, дідусю. Він такий смачненький...


Дід. То в чому справа? Зараз і приготуємо, чи не так?


Осінь. Чи знаєте, які овочі треба для цієї страви?


Діти. Звичайно! Буряк, морква, картопля, огірки, квасоля... А ще олійка потрібна, щоб смачніше було.


Осінь. Молодці! Знаєте! Тоді немає проблем. Зараз ми викличемо всі ці овочі і все буде зроблено! Вони не тільки самі прийдуть, а й розкажуть багато цікавого про себе.


Осінь. Гей, овочі, ходіть до мене! Буряче, виходь!


Буряк.

І хто кликав мене, буряка, хто гукав?

Мій шлях крізь віки і шляхи пролягав.

А сорок століть — це багато чи ні?

Йти відстань яку довелося мені!

Та я за цей час став красивий, смачний,

І вигляд у мене чудовий який!

А ви що хотіли із мене зробити?

Засмажити, втерти чи, може, зварити?


Діти. Зварити.


Буряк дає Бабі мисочку з порізаними звареними бурячками і сідає.


Осінь. Картопелько, виходь!


Картопля.

Картопелька я! А без мене ніяк!

Ні борщик не звариш, ні супчику, так?

Мене люди в їжу щоденно вживають,

Ще й хлібчиком другим мене називають!

А скільки вже страв з мене вміють зробити!

Навчились мене і пекти, і варити,

Й не можуть без мене і дня вже прожити!

Картопля дає онукам мисочку з порізаною вареною картопелькою, а сама сідає.

Осінь. Моркво, тепер твоя черга!


Морква.

Морква я! Живу в коморі,

А коса моя надворі.

Овоч я — культура цінна

І поживна, й вітамінна!

Той, хто моркву полюбляє

Завжди зір чудовий має.

Я ще морква й лікувальна,

Скажем просто — ідеальна!


Кладе на стіл мисочку з вареною і порізаною морквою, сама сідає.


Осінь. Квасолю просимо до нас!


Квасоля 1

Ми — дрібненькі квасолини

Із бобової родини.

У тісних стручках живемо

Й цінність у собі несемо.

Кольорові від природи,

Навіть жир є у квасолі.

Вам цього уже доволі?

Ми колись росли в теплі,

А тепер — по всій Землі!

Квасоля 2

Дуже різні ми буваєм,

Понад двісті видів маєм.

Ми у борщиках, в супах,

У салатах, в пиріжках...

Ось які ми квасолини

Із бобової родини!


Він дає дідові мисочку з вареною квасолею і сідає.


Осінь. Огірочку, заходь і ти до нас!


Огірок 1.

Огірочок зелененький!

Я смачніший, як маленький.

У мені всього доволі:

Цукор, мінеральні солі,

Вітаміни B (бе) і D (де),

Кращого нема ніде!

Огірок 2.

Мене солять, консервують

І на зиму маринують.

Свіжий я — найкращий все ж.

Люблять всі мене без меж!

І вирощують повсюди —

Полюбили мене люди!

Хоч я з Індії пішов,

Та повагу скрізь знайшов.


Ставить на стіл мисочку з порізаними огірками і сідає.


Осінь. Тепер ще соняшника попросимо, щоб приніс нам олійки. Вінегрет з олією смакує краще. Соняшнику, ходи і ти до нас!


Соняшник.

Я — соняшник. Швиденько виростаю.

До метрів двох за літо досягаю.

Культура пречудова я, олійна!

Корисна для людей, надійна.

Куди не глянь — чудова я рослина,

Тому і сіє соняшник людина.




Дає пляшку з олією, сам сідає.


Діти всі овочі пересипають у велику миску, перемішують, поливають олією, солять. Усіх запрошують до столу. Баба виносить ще й гарбузову кашу в макітрі і ставить на стіл.


Баба. Частуйтеся, добрі люди,

Хай у нас все добре буде,

Їжте всі салат і кашу

І любіть родину нашу.



Осінь. Дякуємо вам за добру гостину. Нам час іти в дорогу, бо ще роботи багато у мене і у моїх місяців. Дякуємо щиро.


Дід. Ставайте всі хутенько та заспіваємо гарненько.





В прямому ефірі
Інтернет-конференція: ШІ та цифрові інструменти для організації навчання в умовах блекаутів