Сценарій виховного заходу " Трагедія .Подвіг. Пам'ять."

 КРАМАТОРСЬКЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ

              

                                                                                                                   

                                        

 

 

ВИХОВНИЙ ЗАХІД

«ТРАГЕДІЯ. ПОДВИГ. ПАМ’ЯТЬ»

щодо відзначення дня пам’яті героїв Крут

 

                                                                                                         Підготувала :

                                                                                          Людмила ПІТЕЛЯЄВА

                                                                                          викладач спецдисциплін

 

 

 

м. Краматорськ- 2024

ВИХОВНИЙ ЗАХІД

«ТРАГЕДІЯ. ПОДВИГ. ПАМ’ЯТЬ»

              щодо відзначення дня пам’яті героїв Крут

 

Мета: 

•      формувати в учнів почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії та героїчного минулого;
•      розвивати мотивацію, спрямовану на підготовку до захисту Вітчизни, на прикладі подвигу однолітків;
•      прищеплювати любов і повагу до історичних надбань українського народу, інтерес до минулого;
•      виховувати почуття національної гідності, гордості за свою Батьківщину та народ, повагу до історії власного народу.

 

Обладнання: ноутбук, презентація, відео.

 

Хід виховного заходу

    

Ви за свободу гинули без скарги

Серед пожеж і руїн.

Вічна вам пам'ять, вічна вам слава

І наш доземний поклін.

     Слайд 2. Слайд 3

Викладач. Історія знає багато жертв в ім'я ідеї, але аналогічної Крутам не було. У часи хрестових походів відвойовувати Єрусалим йшли охоплені ентузіазмом діти. Вони гинули зі світлою вірою в Царство небесне і вічне життя. Билися до загину впевнені у своїй перемозі юнаки Греції та Риму.

А що було у нас, під Крутами? Хто були ті юні завзятці? Чи вірили вони у свої сили? Чого прагнули гімназисти  і молоді студенти, найстаршому було 22, а наймолодшому – 15 років, що не визнавали війни і смертної кари, засуджували будь-яке насильство, а тим паче - вбивство?

Коли вдарив останній час молодої України, вони - 300 юнаків - пішли проти 13000 більшовиків. І полягли всі...

 

 

Слайд 4

Ведучий 1. 7 листопада 1917 року Центральна Рада, виконуючи волю українського народу, проголосила Українську На­родну Республіку. А вже через три дні, 10 листопада 1917 року, у Петрограді було прийнято рішення послати армійські частини для придушення «контрреволюції» на півдні Росії. До контрреволюції віднесли і Центральну Раду, оскільки вона, на думку Раднаркому, мала буржуазний характер. Про це прямо було сказано у зверненні Раднаркому від 26 листопада 1917 року «До всього населення»: «Буржуазна Центральна Рада Української Республіки, що веде боротьбу проти Українських Рад, допомагає Каледіну стягувати війська на Дон, заважає Радянській владі спрямувати необхідні військові сили по землі братерського українського народу для придушення Каледінського заколоту».

Так розпочалася війна Радянської Росії із законною владою в Українській Народній Республіці, а фактично — з незалежністю українського народу.

Ведучий 2.  Раднарком оголосив в Україні стан облоги і зобов'язав місцеві революційні гарнізони «діяти з усією рішучістю проти ворогів народу, не чекаючи ніяких вказівок зверху». На виконання наказу Леніна главк верх М.В. Криленко 16 грудня 1917 року видав наказ №80 по армії і флоту про боротьбу з Центральною Радою. Таким чином, в Україні розгорнулися три революційні армії російських радянських військ.

Першою революційною армією коман­дував колишній царський підполковник, лівий есер М.О. Муравйов, який 5 січня 1918 року повідомив з України В.О. Антонову- Овсієнку: «Наказав нещадно вирізати всіх захисників місцевої буржуазії».

Ведучий 3. 17 грудня 1917 року Центральна Рада отримала радіограму від більшовицького Раднаркому з ультима­тивною вимогою «зректися спроб дезорганізації спільного фронту», «без згоди верховного головнокомандуючого Раднаркому не пропускати жодного війська, що йде в бік Дону й Уралу», «надавати допомогу радянському війську в боротьбі з контрреволюційним повстанням Каледіна», «припинити будь-які спроби роззбро­ювання радянського війська й червоної гвардії в Україні». Великодержавний ультиматум було відхилено. Тоді 30-тисячна більшовицька армія під командуванням Антонова-Овсієнка розпочала проти УНР війну.

Ведучий 1. Наприкінці грудня окуповано Харків, Полтаву, Чернігів. 8 січня 1918 року на Чернігівщину боротися проти окупантів вирушила військова школа в кількості 600 чоловік під орудою сотника Носенка. Разом з іншими вона боронила вузол Бахмач — Конотоп. Безперервні бої тривали до 28 січня.

Ведучий 2. А в Києві палицю в колесо національного воза встромляють збільшовизовані робітники військового заводу «Арсенал», піднявши в середині січня заколот проти Центральної Ради. Зако­лотники були приборкані. Та їм на допомогу поспішило сп'яніле від легких перемог шістдесяти тисячне військо балтійських та чорноморських моряків. З цією навалою справитися не вдалося.

Слайд 5

Ведучий 3. Останні дні січня 1918 року. Щоб стримати просування до Києва більшовицьких орд, був наспіх сформований і відправлений поїздом до Бахмачу допоміжний курінь студентів — січових стрільців під командуванням сотника Омельченка.

29 січня вдосвіта поїзд із підмогою зупинився на станції Крути, де прибулі зустрілися із залишками гайдамаків, що відступали від станції Макашин. Тут зібралось юнкерів, студентів і гімназистів — 250 чоловік, гайдамаків і вільних козаків — 100, на всіх було три гармати сотника Семена Лощенка.

Слайд 6

Відеоролик OST "Крути" 1918 https://www.youtube.com/watch?v=KYE4LnzjjIo

      Ведучий 2.

               Сіються, стеляться білі сніги...

Рідна земля мармурова...

Сковують - ріжуть її ланцюги...

Тихіше, о, тихіше, ні слова...

Наче червоне вино розлилось...

Хтось до вина припадає...

Білі намети... троянди цвітуть...

Казка ніколи неждана...

Згадуєш, друже: потоки пливуть, —

Ми ж кричимо їм: «Осанна!»...

Друже, ти... плачеш... поглянь, навкруги

Рідна земля мармурова...

Маком цвітуть — червоніють сніги...

Годі, о, годі, ні слова.

(Олександр Олесь. «Сіються, стеляться білі сніги...»)

     Слайд 7

Ведучий 3. Заметене снігом поле, а на ньому похапцем окопались юнаки, без штабу, маючи по три набої на душу. Зачорніло здалеку: колонами наступали більшовики. Ворог обійшов лінію оборони з обох боків, і праве крило, де були юнкери, змушене було відступати з боєм до своїх вагонів. Ліве, студентсько-гімназійне (точніше, напівдіти, які ще не тримали в руках зброї) відійшло до станції, що вже була в руках ворога. Юнаки кинулись у свою першу і останню багнетну атаку — і майже всі загинули.

Слайд 8

Ведучий 1.

Повіяв вітер степовий,

Трава ся похилила,

Впав в бою січовий стрілець,

Дівчина зажурилась.

А був то хлопець молодий,

Йому б іще кохати,

Він впав, немов сухий листок,

Повік буде лежати.

Летить ворон з чужих сторон

Та й жалібненько кряче:

—  Вставай, козаче молодий,

Твоя дівчина плаче.

Заплаче мати не одна,

Заплаче Україна,

Бо не одного козака

Сира земля накрила.

Ведучий 2.

Вони ішли у безвість білих піль, у бій,

Щоб не вернутися або здобути.

І зупинилися на станції малій,

Де написом видніла назва: «Крути».

Не повернулися, упало триста їх,

А ми й донині їх не можемо забути,

Моментом нації, моментом нас усіх

Навіки стала назва — слово Крути.

На Аскольда могилі поховали їх,

І хоч народ ще й дотепер закутий,

Та він живе, бо смертю молодих

Він смерть переборов там, де містечко Крути.

(Міра Гармаш. «29.1.1918»).

Ведучий 3.  Двадцять сім із них потрапило в полон. Спочатку вояки «революційної армії» — колишні царські гвардійці, матроси, московські робітники та звільнені революцією злочинці — над ними по-звірячому познущались, а наступного дня розстріляли, заборонивши селянам їх ховати. Перед розстрілом юнаки заспівали «Ще не вмерла Україна».

Сімох   поранених, переплутавши зі своїми, більшовики відправили до Харкова лікуватись. Так вони вціліли і потім розповіли про все.

Слайд 9

Ведучий 1. Перемога під Крутами відкрила російському війську шлях до Києва. Перша більшовицька окупація столиці України тривала 3 тижні. Коли армія УНР  повернулася, на полі бою було зібрано кілька десятків тіл полеглих і перевезено до Києва. 19 березня їх всенародно поховано в братській могилі на Аскольдовому цвин­тарі. На похоронній церемонії виступив з промовою Михайло Грушевський. Він почав її словами античного поета: «Солодко і славно вмерти за Батьківщину». День битви під Кругами — 29 січня — проголошено Днем Скорботи України. Його відзначали в Галичині до 1939 р.

Ведучий 2.

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів-українців,

Славних, молодих...

На Аскольдовій могилі — український цвіт!

По кривавій по дорозі нам іти у світ.

На кого посміла знятись зрадника рука?

Квітне сонце, грає вітер і Дніпро-ріка...

На кого завзявся Каїн? Боже, покарай!

Понад все вони любили свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті з славою святих —

На Аскольдовій могилі поховали їх.

(Павло Тичина. «Пам 'яті тридцяти»

Слайд 10

Небагато імен тих героїв зберегла нам історія. Це, зокрема, студенти Божко Божинський, Микола Лизогуб, Попович, Володимир Шульгін, гімназисти Павло Кольченко, Микола Іванкевич, Липський, Тарнавський, Соколовський. Минуть роки, століття, та пам'ять про юнаків-героїв не згине повік.

Пом'янемо героїв, замордованих під Кругами, хвилиною мовчання.

Слайд 11 

Викладач. Події 106 річної давнини боляче перекликаються з нашим

сьогоденням. Адже у 2014 році імперська Московія знову розв’язала війну проти нашої держави. З 24 лютого 2022 року йде повномасштабна  війна

і український народ сміливо і віддано відстоює свою незалежність. Ми

обов’язково переможемо! Слава Україні! Героям Слава!

Слайд 12 

Відео  https://www.youtube.com/watch?v=t3NZq7CknY0