Сценарій випускного вечора "Час прощання з ліцеєм прийшов"

                                         ВИПУСКНИЙ ВЕЧІР-2017

                                        (Звучать пісні про випускний)

                                                       (Фанфари)

  (Куліси закриті)

Ведучий 1

 Бувають дні , яким нема ціни –
Коли коханий поруч чи кохана ,
Коли хмелієш в пахощах весни ,
Та дні такі не раз ще будуть з нами .

Усе повторюється – радість і печаль ,
У нас в житті усе ще може бути –
Від перших «Здрастуй», до гірких «Прощай»,
І лиш дитинства світ не повернути .

І дощ, і сніг, і щастя, і журба –
Все буде ще не раз в житті людини,
І тільки випускний, святковий бал
У кожного із нас один – єдиний

 

Ведучий 2.

Добрий вечір, шановні друзі!

Ведучий 1.

 Ми сподіваємось, що цей вечір буде для вас добрим і приємним.

Ведучий 2.

Безумовно ми спробуємо зробити його саме таким.

Ведучий 1.

 Сьогодні ми вітаємо  в цьому залі  строгих і ласкавих , мудрих і чуйних, тих, хто веде нас скрізь роки дитинства та юності , хто вкладає у кожного з нас знання, частку свого серця, хто дарує нам своє людське тепло, свою любов! Ми вітаємо наших учителів!

Ведучий 2.

Ми вітаємо на нашому святі наших мам , тат , бабусь і дідусів, гостей свята
Ми вітаємо всіх, хто сьогодні завітав до нашого  затишного залу,  хто разом із нами чекає на більше диво – народження нового покоління і перших його кроків у самостійне життя.

Ведучий 1.

 Це саме вони запросили вас до себе в гості на останній бал дитинства, бал юності. Хай звучить святкова музика і гучнішими будуть ваші аплодисменти, бо ми запрошуємо до зали випускників 2017 року та їх класного керівника Дудник Світлану Андріївну.

 

Ведучий 1.

Сьогодні у нас випускний. А вже завтра багато хто з випускників змінить свої фотографії  В контакті приблизно на такі. Зустрічайте! Неперевершені випускники 2017!

(Відкриваються куліси)

                                           (Виходять на сцену випускники)

Ведучий 1.

Дорогі випускники, шановні батьки, вчителі! Давайте згадаємо, як пройшли одинадцять незабутніх років у школі!
Випускники!  Ви прийшли в перший клас. Батьки вами пишаються: такі ви гарненькі, з квітами, стоїте біля першої вчительки, очками ляскаєте. І тут вам в руки передають шкільний дзвінок. І його звук сповіщає всім, що тепер ви носите горде звання «школярі». І батьки починають голосно і гордо аплодувати своїм дорогим першокласникам! Шановні батьки!  Покажіть, як ви тоді раділи за дітей!

                                                   (Аплодують батьки.)
Ведучий 2.
Випускники! Ви познайомилися з учителями, слухаєте їх і дивуєтеся, скільки вони знають! Від них ви дізнаєтеся багато цікавого! Що не урок, то відкриття! Що не фраза, то мудрість! Ви просто захоплюєтеся своїми вчителями. А за слова «Вітаю вас, діти, з закінченням навчального року!» ви просто готові їм стоячи аплодувати! Покажіть, як саме!

                                       (Випускники аплодують вчителям.) 
Ведучий 1.
Праця вчителів не є даремною. Хтось із учнів проявив себе в математиці, хтось у фізкультурі, а когось у школі просто ніколи не забудуть за ... Загалом, учні  стали проявляти свої таланти і їздити на олімпіади, де займали перші місця. Вчителі пишаються своїми вихованцями  і аплодують їхнім  успіхам! Шановні вчителі! Покажіть, як ви пишаєтеся випускниками!

                                        (Вчителі аплодують випускникам.)
Ведучий 2.
А батьки в честь перемоги в олімпіаді дозволяють вам влаштувати вечірку. І тут вже ви не можете стриматися, щоб не заплескати  в долоні від радості: «Дякую, матусю і татусь!» Покажіть, як щиро ви вдячні своїм батькам!

                                                (Діти аплодують батькам.)

Ведучий 1.
Сьогодні вечір, як ніколи емоційний! І сльози, і оплески - все відразу. Давайте всі разом привітаємо це незабутнє свято, цей останній вечір дитинства, цей випускний святковий  бал!

                                                 (Всі аплодують)

                                    (Пісня «Випускний»)

                       (Випускники займають місця в залі)

 

 

Ведучий 1.

 -Урочиста частина, присвячена врученню атестатів про загальну середню освіту випускникам  загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів, спортивного ліцею  2016-2017 навчального року оголошується відкритою!

                                                     (Гімн України)

Ведучий 1.

Директор має бути мудрецем, читцем, співачкою та ще й поетом,
Щоб керувати школою, та ще виховувати всіх авторитетом.
Директор добре знає свій урок, і відповідь дає на всі питання
Вона  навчає нас за кроком крок, даючи все нові й нові завдання .
Працю директора не зміряєш ніяк, і результат її ти не побачиш.
Вона дітей навча не аби як – вона життєві нам розв’язує задачі.

 

Ведучий 2.

-До вітального слова запрошується директор Звенигородської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів-спортивного ліцею Волощук Оксана Володимирівна.

 

(Слово директора)

Ведучий 1.

Дозвольте познайомити присутніх з гостями нашого свята.

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

Ведучий 2.

-Слово для привітання надається

____________________________________________________________________________________________________________________________

Ведучий 1.

 Любі випускники!
Сьогодні для вас наступить історичний момент –
Ви отримаєте свій перший дорослий документ,
Зароблений трудом, який здавався недосяжним даром.
Та ось якась година ще пройде
І цей момент у вічність відійде.

 

Ведучий 2.

 -Катю,  а як ти вважаєш, атестат – це серйозно?
 

Ведучий  1.

-На перший погляд, нічого особливого, така собі непримітна річ.

Ведучий 2.

- Але в ній – результати зусиль багатьох років.

Ведучий 1.

-А ще, мабуть, - це символ звільнення від власної скутості, дитячої обмеженості,  від опіки  дорослих.

Ведучий 2.

-А ще – знак того, що ти можеш пізнати життя у всій його повноті.

Ведучий 1.

Ось і настає ця хвилююча мить,
Що спогад у серці надовго залишить:
Випускникам атестати вручають
І на стежину життя проводжають.

Ведучий 2.

Право вручити атестати про повну загальну середню освіту випускникам 2017 року надається директору школи Волощук Оксані Володимирівні та заступнику директора з навчально-виховної роботи Крекотень Наталії  Олексіївні.   

                                                  (вручення атестатів)

Ведучий 1.

 -Урочиста частина, присвячена врученню атестатів про загальну середню освіту випускникам  загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів, спортивного ліцею  2016-2017 навчального року оголошується закритою!

(Гімн)

Випускник 1.(Cаша)

- Ось нарешті у нас в руках атестати. До них - дорога у цілих 11 років. І на цій дорозі поруч з нами були вчителі, батьки, однокласники, друзі. А сьогодні ми повинні попрощатися з ними і вирушати у далеку самостійну дорогу.

 

Випускник 2.(Іра)

- Як відомо, кожен, виходячи з дому, повинен вимкнути газ, погасити світло, закрити двері... і лишити що-небудь на пам'ять.

 

 Випускник 3. (Ангеліна)

-Легко сказати. А що ж ми можемо залишити? Квіти?

 
Випускник 4. (Альона)

- Красиво, але цього замало, вони зів'януть. 

 

Випускник 5.(Ігор)

- Хороші слова подяки? 

Випускник 6.(Ярослав)

- Вже краще, але вони забудуться. 

Випускник7 (Настя)

 -Фотографії? 

Випускник 8 (Влад)

- Але ж вони мовчать! 

Випускник (Ангеліна)

- Придумала! Тоді ми можемо спробувати зіграти виставу про нас, наші шкільні роки, а в ній... 

Випускник (Саша)

- А в ній будуть і квіти... 

Випускник (Іра)

- І найтепліші слова... 

Випускник (Альона)

- І наші обличчя... 

Випускник (Ігор)

- І пісні...

Випускник (Влад)

- Прекрасно! А назвемо ми його: «Дожити до випускного».

Випускник (Ярослав)

- Ні, нічого не вийде! 

Випускник (Настя)

- Чому? Давайте спробуємо! 

Випускник. (Саша)

- А сценарій? А режисура? А спонсори? Ні, не вийде!

 
Випускник. (Іра)

-Все у нас вийде! Що ж ми, даремно вчилися стільки років у школі? 

 

Випускник. (Ангеліна)
-Твори писати вчились? А шпаргалки? Отже, і сценарій напишемо! 

 

Випускник. (Альона)
-До вечорів шкільних готувалися? От і режисера знайдемо. 

 

Випускник. (Ігор)
-Малювати вчилися? От і, декорації намалюємо. 

 

Випускник. (Настя)

-А спонсори? 

 

Випускник. (Саша)

-Та всі ці  роки нашими вірними спонсорами були наші батьки. Невже підведуть в такий святковий вечір?

Випускник. (Ярослав)

-А актори? 

Всі

-Усі ми.

Випускник. (Альона)
-Добре! Досить балачок . Час не стоїть! Приготувались! 

 

Голос:

Дія перша «На межі століть».

Випускник. (Іра)

-А пригадуєте, з чого все починалося?

 

Всі: З першого вересня!

 

Випускник. (Настя)

-Ні, не з 1 вересня. 2000 рік!

 

Ангеліна

-2000-й  рік розпочався 
І у майбутньому запам'ятався. 
У нашому місті  диво звершилось — 
28 дітей народилось. 

Влад
-Маленькі такі і дуже гарненькі, 
Але вередливі, хоч веселенькі.

 Настя
-Татусі й матусі нам все віддавали- 

 

Саша
-Для нас  Діснейленд запатентували, 

 

Ігор
-Трансформерів,

 

Ярослав

 -Лего

 

Іра

 І Барбі купили, 

Альона
Усе дозволяли, бо дуже любили. 

 

                                                        (Відео 11 клас-діти)

 

Іра

-Ось такі милі, здорові, щасливі ми росли завдяки нашим батькам. Скільки ми чули від них порад, зауважень, повчань. І сьогодні, в цей прекрасний день  нам дуже хочеться почути від вас лагідні, щирі, мудрі  слова батьківського благословення.

                                                     (Виступ батьків)

Саша:

Спасибі, матусю, тобі

За те, що я живу на світі.

За цей чудовий  гарний  день

І за дитинства світлі  миті.

Найкраща, серцем золота,

Тобі моя душа співає.

Любов твоя і доброта

На світі зло перемагає.

 

Ангеліна:

Спасибі, тату дорогий!

За те, що всі 17 років

Ти вів мене за руку в світ,

Такий незнаний і широкий.

За те, що душу віддавав,

Допомагав в тяжку хвилину,

Усі образи ти прощав

І захищав свою дитину.

 

Альона:

Спасибі вам, мої батьки

За теплоту й любов родинну,

За дружбу й спокій у сім’ї

І за турботу щогодинну.

За вашу відданість святу

Своїм, уже дорослим дітям,

За людяність і доброту-

Ми вдячні вам за все на світі!

                                          (Пісня батькам з відео)

Голос:

-Дія друга. «Вам і не снилось»

 

Ангеліна:

Вже  більше не треба малятам машинки, 
Багато питань задають без упину, 
Що з ними робити, як далі справлятись? 
В енциклопедію вже почали задивлятись. 

Батьки на консиліум разом зібрались 
І у вчителів  проконсультувались. 
Ті резолюцію виклали плідну- 
Віддати дітей треба в школу солідну. 

 

Альона:
Цій школі 57 років, вона в центрі світу, 
Отримать в ній можна чудову освіту. 
Першого вересня в школу прийшли, 
До першої вчительки в клас завели,

Їй малюків  урочисто   вручили 
І вже після цього голів не сушили. 

Терпляче навчала вона нас читати, 
Землю любити, батьків шанувати, 
На кожне «чому?» вміла відповідь дати. 
Тож хочемо «Дякуємо» Вам сказати.

А ще ми хочемо привітати Вас з днем народження!

 

Нехай стежки всі стеляться крилато,
Та будуть чисті, рівні, мов струна,
А також хай добро не оминає хату,
Як не обминає цвіт весна
Хай мир, добробут і достаток
Сипляться на Вас, неначе вишні цвіт,
Хай Вам малює доля з сірих буднів свято,
Ну а Господь дарує щедрих многа літ.

(Закриваються куліси)

                                          (квіти Погорілій Л. П.)

Оксана:

-Так. 1 клас-це незабутні враження. Ми навчилися читати, писати, а деякі навіть списувати.

 

Діна:

-Ми навчилися відрізняти вчителів від старшокласниць і часом вітатися до них.

 

Крістіна:
- Ми навчилися  знаходити їдальню навіть із закритими очима.

 

Руслана:
- Ми навчилися вимовляти повну назву своєї школи, а деякі навіть з першого разу.

 

Оксана:

-А от що почалося в другому класі – вам і не снилось.

 

(Відкриваються куліси)

(Сценка «Перевірка домашнього завдання»)

 

Голос:

-Дія третя- «Хто вони? Які вони?»

 

Руслана:

 -У 5 класі ми зрозуміли, що вчителів у школі більше, ніж учнів у класі, і тому довго плутали їх ім’я та по-батькові.

 

Діна:
-У 6 класі навчилися ховати крейду, щоденники, а деякі навіть своїх батьків.

 

Оксана:

У 7 класі ми вже знали, що похід в медпункт чи туалет можна зробити значно цікавішим, включивши до маршруту зупинку у їдальні, прогулянку коридорами, шоп-тур до магазину.

Крістіна:

А у 8 класі ми зрозуміли, що вони такі, як і ми, тільки за плечима - трішки більше забутої радості.

Альона:

Вони розумні й можуть не помічати шпаргалок.

Іра:

Вони хочуть мати наші фотокартки.

 

Оксана:

Вони пам’ятають про нас зовсім не те, що ми про себе.

 

Діна:

Вони мовчать, коли ми говоримо нісенітниці, хоча коли ми говоримо щось розумне, вони теж мовчать.

 

Руслана:

Вони роблять вигляд, що їм подобається Свято першого дзвоника.

 

Крістіна:

Вони не помічають наших нафарбованих губ і коротких спідниць.

 

Альона:

Вони думають не тільки про школу і в глибині душі кожен з них з задоволенням прогуляв би урок .

 

Іра:

Вони не хочуть бути схожими на нас, а ми на них хочемо.

 

Оксана:

Коли ми вже йдемо вони все ще залишаються.

 

Діна:

Вони дуже хороші.

 

Крістіна:

Одного разу вони обов’язково зрозуміють, що кращих за нас немає.

 

 

Іра:

І при цьому всьому ми їх зовсім не знаємо.

 

Альона:

А хотілось би…

 

Руслана:

То давайте, не тільки ж їм можна було нас питати, запитувати, допитувати на протязі довгих років.

 

Оксана:

А може не треба?

 

Діна:

Чого боїшся? Атестати вже у нас…

 

Крістіна:

Отже…

 

Ангеліна:

-Оксано Володимирівно! Чиє прізвище з 11 класу вчителі найчастіше згадували на педрадах?

(Відповідь)

 

Саша:

-Наталіє Олексіївно, з якими думками ви, зазвичай, заходите до школи?

(Відповідь)

 

Ангеліна:

-Світлано Андріївно, кажуть, що тільки вчитель  може змінити характер дитини,   батькам це не під силу.  Скажіть, а ми  змінили вас? Якщо змінили, то як?

(Відповідь)

 

Саша:

-Наталіє Миколаївно, чи п’єте ви заспокійливе після уроків?

(Відповідь)

 

Ангеліна:

-Марино Іванівно, про що ви думаєте, ідучи зі школи?

(Відповідь)

 

Саша:

-Ігоре Прокоповичу, коли учень зовсім не відповів на запитання, але стверджує, що готувався, яку оцінку ви йому поставите?

(Відповідь)

 

Ангеліна:

-Анжеліко Миколаївно, як вчителі називають між собою учнів, які ніколи не готують домашнього завдання?

(Відповідь)

 

Саша:

-Володимире  Анатолійовичу, які погодні умови переважали на Ваших уроках в 11 класі?

(Відповідь)

 

Ангеліна:

-Наталіє Олексіївно, чи потрапляли ви в екстремальні ситуації на уроках?

(Відповідь)

 

Саша:

-Михайло Миколайовичу, кого б із випускників вам би хотілося залишити ще на рік в школі?

(Відповідь)

 

Ангеліна:

-Світлано Віталіївно, You should say about the eleventh form by three words?

(Відповідь)

 

Саша:

-Анатоліє Миколайовичу, яким чином ви знімаєте стрес на уроці?

(Відповідь)

 

Ангеліна:

-Олександре Миколайовичу, чи часто ви витрачали  свою зарплату на спортивний інвентар для школи?

(Відповідь)

Саша:

-Людмило Вікторівно, що ви відчували, коли 11 клас не приходив на ваш урок?

(Відповідь)

 

Ангеліна:

-Наталіє Валеріївно, чи доводилося вам із-за учнів відвідувати психолога?

(Відповідь)

 

 

Альона:

-Дякуємо вам, вчителі за відверті відповіді. А наостанок ми б дуже хотіли бачити на сцені людину, яка легко визначає  похідні учнівських відносин і інтегральні суми випускників,  автора  великої кількості завдань, що встановлюють зв’язок  між вчителями, учнями та батьками,  нашого класного керівника Дудник Світлану Андріївну.  Світлано Андріївно, Вам слово!

                                              (Виступ Дудник С. А.)

Саша:

Любі наші вчителі! Ми всіх Вас пам’ятаємо і любимо

 

Ангеліна:

Вас,Оксано Володимирівно – незрівнянного  директора, гарного керівника , чудового організатора  і просто дивовижну жінку. 

Крістіна:

І Вас, Наталіє Олексіївно – людину, віддану своїй роботі, праву руку директора, струнку і красиву, як Клаудія Шифер. А як  найдосвідченіший вчитель хімії, Ви, навіть  за відсутності реактивів можете відтворити будь-яку хімічну реакцію. 

 

Іра:
Вас, Інно Володимирівно, занадто молоду, гарну, але таку загадкову і нами до кінця не «розкушену». 

 

Альона:
І Вас, Світлано Андріївно, веселого, жартівливого класного керівника,  мрійливу жінку, закохану в поезію і просто старшу подругу для всіх випускників. 

Оксана:

Вас, Наталіє Миколаївно, безмежно терплячу, щедру, душевно красиву, яка передала нам любов до рідної мови.

 

Саша:

І Вас, Наталіє Олексіївно, прекрасну людину, яка навчила нас примножувати любов, ділити радість, віднімати від серця зло та додавати щирість і щедрість.  І до цих слів ми хочемо додати наші щирі побажання в сьогоднішній день Вашого народження.

Нехай цвітуть під небом синьооким
Ще довго-довго дні й літа,
А тиха радість, чиста і висока,
Щоденно хай до хати заверта!
Бажаємо здоров’я, сонця у зеніті,
Любові, доброти і щастя повен дім,
Нехай у серці розкошує літо
І соняхом квітує золотим.
Хай постійний успіх, радість і достаток
Сипляться до вас, немов вишневий цвіт,
Хай життєвий досвід творить з буднів свята,
Господь дарує довгих-довгих літ!

 

Руслана:

Ми любимо і Вас, Марино Іванівно– вчительку  історії широкої ерудиції, що вільно і невимушено орієнтується у глибині століть і сучасному мінливому житті.

 

Діна:

І Вас, Світлано Віталіївно,  неперевершеного  вчителя англійської мови. Завдяки Вам, ми вільно володіємо англійською, російською, українською і досконало суржиком. 

 

Крістіна:

-І Вас, Ігоре Прокоповичу,  вчителя фізики, який   вже багато років, кожен день доводить, що земля має силу тяжіння, а негативно заряджені електрони і учні відштовхуються один від одного. 

 

Ангеліна:

Вас, Анжеліко Миколаївно. Ваші знання охоплюють все живе: від маленької інфузорії-туфельки, до величезного кита. З Вами ми вивчили квіти і комах, риб і ссавців і людину в усій її красі. 

 

Іра:

Вас, Володимире Анатолійовичу, вчителя  географії, що захопив нас своєю наукою і дав нам пізнати світ.

 

Альона:

І Вас, Анатоліє Миколайовичу,  далекоглядного  вчителя  інформатики. Ви чітко знаєте, що без комп’ютера нам як без води - ні туди і ні сюди. Ви вчили нас працювати в Інтернеті, а сайт «Однокласники» ми самі знайшли. 

 

Оксана:

Вас, Людмило Вікторівно – трудолюбиву  вчительку  трудового навчання. Ви навчили нас майстерно з нічого робити салати, шляпки,  ну а робити скандали ми навчимося трохи пізніше.

 

Крістіна:

І вас, Михайле Миколайовичу і Олександре Миколайовичу, людей, які на власному досвіді довели, що в здоровому тілі- здоровий дух, головне не кількість, а якість.

Саша:

Вас, Володимире Івановичу, високопрофесійного  вчителя  Захисту Вітчизни. Ви зробили з нас справжніх чоловіків, спритних і сміливих, готових захищати нашу Батьківщину і своїх дівчат. 

 

 

Діна:

Вас, Наталіє Валеріївно, мудрого вчителя психології. Ви  вилікували  в нас всі страхи і фобії, а подарували мрію і надію на світле майбутнє.

 

Руслана:

І Вас, Людмило Анатоліївно, маленького  соціального  педагога  з великими можливостями. Дякуємо, що були посередником між  нами і вчителями.

 

Ангеліна:

-Дякуємо всім працівникам школи, які разом з нами всі ці роки навчалися, навчали, захищали, берегли,  допомагали  і просто були поруч з нами.

                                                (Пісня для вчителів)

                                                   (Квіти вчителям)
Голос:

-Дія четверта. «Crazy teenagers»

 

Мосінзовий Руслан:

У 9 класі ми вже вміли користуватися одним зошитом на всіх уроках і вчити домашнє завдання, не відкриваючи підручника.

 

Ігор:
У 10 класі навчилися закохуватися, а деякі навіть не один раз.  Ну а підказувати, підглядати, робити шпаргалки і прогулювати уроки ми вміли одразу.

Руслан:

 А про 11 клас ми забули?

 

Ігор:
Та ти що!!! Як можна забути найяскравіші хвилини, найцікавіші миті юності! Судіть самі!

 

(Закрити куліси)

                                               (Відео про 11 клас)

Ангеліна:

-Гарно ми  говорили, правда  ж? І в своєму інтерв’ю ще раз доказали істину народної мудрості : «Що  у кого болить, той про те і говорить».

Влад Степаненко:

За роки навчання в нас було багато цікавих подій, які ніколи не забудуться, були уроки, на яких, як сказала одна випускниця, ми займалися, хто чим, але не навчалися.

Саша:

-Був великий спорт із змаганнями, успіхами, нагородами.

Ангеліна:

Були класні хлопці, які захоплювалися не менш класними дівчатами.

 

 

Влад Степаненко:

-А саме головне – ми мріяли, ми мріємо і надіємось, що не розучимось цього робити ніколи.

 

Саша:

-До речі, дві важливі мрії вже збулися. Ми здали ЗНО та отримали атестати.

Ангеліна:

-А я хочу звернутись до присутніх в цьому залі. Підніміть руки, хто знає, що таке ЗНО? Добре. А тепер підніміть руки всі, крім вчителів, хто реально був на ЗНО і бачив, як воно проходить? Доросле покоління не уявляє, що таке ЗНО. Ви знаєте про це тільки з наших розповідей. Отже, ми представляємо ЗНО, як його уявляють дорослі з наших розповідей.

 

(Відкрити куліси)

                                                  (Сценка «ЗНО»)

                                              (Закрити куліси)

Ведучий 1.Катя

Вальс  у залі  звучить випускний

Лине музика ніжно й крилато.

Час прощання з ліцеєм прийшов

Вальс сьогодні - і смуток, і свято.

 

Зорі в небі танцюють також,

Кожна зірка – то є чиясь доля.

Щоб щасливим ти був у житті

Зорі – янголи завжди з тобою.

 

Пролине вечір цей, настане новий ранок.
Незвідані шляхи чекають завтра вас,
Та поки що, хай музика лунає.
І вас кружляє «легкокрилий вальс».

 

(Відкрити куліси)

                                                             (Вальс)

                    (Після вальсу випускники підходять до мікрофонів)

 

Оксана:

Ну, от і все, скінчилися уроки,
Шкільні дзвінки пішли у небуття.
Ми робимо свої найперші кроки
У самостійне і складне життя.

 

Настя:

Воно складне, та тим не менш цікаве,
Бо мрія кличе і надія є.
Когось у нім ждуть успіхи і слава,
Когось лиш будні — кожному своє.

 

Альона:

Буває, що й спіткнутись доведеться,
Побути на коні і під конем.
Та сильний знов на ноги підведеться
Й не житиме всього одним лиш днем.

 

Крістіна:

Лиш треба ту дорогу вибирати,
Що приведе до щастя і мети.
Легкого хліба в долі не прохати,
А з працею натхненною іти

 

Іра:
І жити чесно, світло, з добротою,
Із сонечком в душі, що б не було…
Іти завжди дорогою ясною
І до людей нести своє тепло.

 

Ангеліна:

- Відзвучали останні оплески, останні акорди музики... Зараз спорожніє зал, згасне світло. Так буває в театрі, у житті все інакше. Театр життя ніколи не кінчається. Завтра ми почнемо писати нову п'єсу. І тільки від нас залежить, якою вона буде.

Влад:
Ми будемо робити помилки й самі їх виправляти, обпікатися й робити висновки.

Андрій:

Візьмімося за руки, тому що так легше, тому що друг завжди допоможе, тому що в житті немає простих ролей, але будь - яку роль у будь - якій п'єсі треба відіграти чесно й талановито, не перегравати й не фальшивити. 

Саша:
Запам'ятаємо  тепло рук  наших друзів, які не раз виручали нас у тяжку 
хвилину. Адже вже завтра поруч із нами будуть інші люди. Нехай це будуть гарні люди. Отже, у своїй виставі ми поставили останню крапку.

 

                                                      (Фінальна пісня)

Всі:

-До нових зустрічей!

         (Закрити куліси)

                                                    (Звучить музика )