Сценарій випускного вечора "Прощавай рідна школа"

Голос за кадром:

 

Тихо-тихо мерцают свечи…

Чьи-то тени по залу мелькают…

Собираются гости на вечер

И кареты к крыльцу подъезжают.

Вся в цветах танцевальная зала

И паркет серебрится прохладой.

Ну, скорей бы, скорей бы начало

Выпускного, большого парада!

Век сегодняшний очень уж сложен

Но сегодня грустить не годится

Разве бал в наше время возможен?

Или нам этот бал просто снится?..

Но распахнуты настежь все двери!

И достигло предела волненье!

Так давайте мы в сказку поверим!

Начинается бал! Вне сомненья!!!

 

Лунають фанфари!  На сцену виходять ведучі.

 

І. Вед.: (на фоні музики)

Доброго вечора, шановні батьки, вчителі, гості.  Тільки вчора пролунав останній дзвоник, позаду напружена пора іспитів, і ось - випускний бал, до якого одинадцять років, як по східцях, довелося підніматися нашим випускникам.

 

II. Вед: - Одинадцять шкільних років - як непомітно вони пролетіли, і дуже скоро всім нашим колишнім школярам доведеться складати перший іспит на дорослість.

 

Веселий вітер кличе у дорогу.

В життєвий океан бурхливий, непростий

На серці радість і щемка тривога

Вітрила підіймає парусник шкільний.

Вітаємо всіх вас на нашім святі, -

Воно і смутком, й радістю дзвенить,-

Це свято зрілості і свято розставання,

Майбутнього прекрасна світла мить!

Сьогодні музика лунає гучно в школі,

І тоне в квітах урочистий зал.

В очах у кожного - і радість, і надія,

В нас випускний - шкільний останній бал!

 

(                                                                                )

 

I Вед.: Росте людина... її життя починається світанком душі - дитинством. Залишається воно у пам’яті, як потаємне і світле. І скільки б не пройшло років, берег Дитинства притягує до себе, повертає до найвіддаленіших куточків людської пам’яті.

 

II Вед.: Дитинство... Це справді найкраща пора життя людини і проходить вона у школі. Є на планеті дороге серцю місце - рідна школа. Схиляються до самої покрівлі сиві тополі, тихо кружляє пух споминів. Кожного ранку, мов крихітні гомінливі струмочки, зливаючись у єдиний бурхливий потік, прямують сюди діти. І так багато років. Обличчя... обличчя.. Але ти, школо, пам’ятаєш усіх.

 

 

I Вед.- Ти - початок всіх починань.

Так будь же завжди благословенна.

- Нехай від споминів про тебе світлішають обличчя, розгладжуються зморшки.

- Хай вічно звучать слова: "Здрастуй, школо!"

- Скільки літ в цих стінах пережито,

А перерв, занять, шкільних дзвінків,

І нарешті довгожданне літо,

Школа проводжа випускників.

ІІ Вед:Шановні гості! Вчителі, батьки, друзі та рідні наших випускників! Всі ми із хвилюванням чекаємо на урочисту мить.

І Вед: У ваших очах відбивається сотня відтінків людських почуттів. У них - турбота і радість, збентеження і хвилювання, сум і надія. І лише байдужості в них нема.

ІІВед: Адже кожен, хто сидить у цій залі, доклав зусиль для того, щоб наблизити це свято.

І Вед:

Дорослими вже стали наші діти,

Їх повноліття і тріумфу час настав!

Запросимо випускників востаннє

Зайти у цей знайомий, рідний зал!

ІІ Вед: Вітаємо їх гучними оплесками та запрошуємо до святкової зали випускників  2010 року!

Лунає музика, по черзі заходять випускники з класними керівниками. Ведучі оголошують клас і його керівника, потім говорять слова під час руху випускників.

(після останньої пари)

Ведучий: Ідуть випускники. Поряд із ними - їх класний керівник. Погляньте на ці знайомі обличчя, які ніби подорослішали за один день, адже саме сьогодні вони переступають межу дитинства…

 

І Вед:Зі святом вас, дорогі випускники, шановні батьки, вчителі, гості, всі присутні у цій залі! Такого свята немає в жодному календарі. Воно буває лише раз у житті кожної людини, кожного із нас. Надходить день, коли доводиться пережити водночас і світлий сум, і біль розлуки з людьми, без яких не уявляєш свого життя, і ще - від передчуття зустрічі з невідомим, поки що, майбутнім.

 

ІІ Вед:

 

Ви - молоді і повні сил,

Не вистачає, мабуть, крил,

Ви б рідну землю облетіли

І свої душі збагатили

 

І Вед:

Любов'ю, милосердям, теплотою,

Щоб жити в радості з метою

Красу творити і добро творити,

Де б не були ви, всюди пам'ятайте,

Що ви - ЛЮДИ...

 

ІІ Вед: Через усе життя ви пронесете пам'ять про рідну школу. У хвилини радості та смутку хай оживають у ваших душах ці слова.:

(Чтец 2 )

Подає в ранковій тиші школа

Дзвоника останні позивні...

І на серці терпко, як ніколи:

Ти ще учень й одночасно - ні.

Не було щасливішого в світі...

І старий учитель - стріхи брів -

В юнім колі, в білому зацвітті

Молодо і сам собі зацвів.

І ця Танька, Танечка, Тетяна,

В котру був закоханий весь клас,

Підійшла до тебе і неждано

Запросила на прощальний вальс.

Прощавай, шкільна скрипуча парто,-

Шхуна у країну добрих знань!

Шкодувати рано ще й не варто,

Бо у серці тисяча бажань.

Як не думав - не знайшлося слова.

Може, й ні до чого тут слова?

Рук торкалася коса шовкова -

І хмеліла в танці голова...

Ой, куди світанок дня покличе,

Поведе куди він завтра нас?

І щемить чекання на обличчі,

І звучить шкільний прощальний вальс..

 

Ведучий: Випускний вечір 2010 року оголошується відкритим! (звучить гімн)

 

Ведуча: На нашому святі присутні такі гості: ............

 

Ведуча: Минає дитинство... І залишаються від нього тільки звуки, які наближають до класу кроки вчительки, скрип крейди, шум дощу, і аромат, аромат квітів учителям на прощання. Настане світанок, відкриються двері школи, вийде щаслива зграя випускників і всі розійдуться по домівках. Назавжди.

 

Ведучий: Але в якийсь момент всі зрозуміють, які прекрасні люди 11 років навчались поруч із вами, отримували оцінки, сиділи за однією партою, таких уже не зустрінеш...

Очікуванням кожне серце б'ється,

Надії вогник ще в очах не згас,

Директорові слово надається,

Марина Михайлівна  сьогодні з радістю вітає вас.

 

Ведуча: Закінчується прекрасна шкільна пора. Невпинно лине час, відраховуючи секунди, хвилини, години, тижні, місяці, роки...

Ведучий:

 Дорогі випускники!

 Сьогодні ваше свято

 Бал випускний!

 Пора цвітіння!

 А ви, як лебеді, на нім!

 Це зрілість ваша.

 Це змужніння.

 Все вам вирішувать самим.

     

(Виходять 3 випускники)

 

1.вип. Так, здається нам, що ми вже зрілі,

 Проворнії у всякім ділі.

 Навчились читати, писати,

 Зарплату в тата рахувати.

    2 вип. Заглядать до бібліотеки,

 Не пропускати дискотеки,

 Встигать у всьому і усюди…

 З нас будуть, вірте,

 Добрі люди!

3 вип. В присутності і мами, й тата

 Вручіть нам наші атестати,

 Нехай вони їх потримають,

 Нехай відчують, і хай знають,

 Що вже дітей дорослих мають!

Ведучий. Слово для зачитування наказу про видачу атестатів надається заступнику директора з навчально-виховної роботи Євко Наталії Михайлівни

 

Ведуча: О мить прекрасна, зупинись,

Годиннику, не йди так швидко,

Бо зараз вручать атестат, -

І що ж тоді? Прощай, дитинство!

 

(атестати отримують учні ............. класів)

 

Ведуча: Ну ось, здається, і все. Школу закінчено. Уроків більше ніколи не буде...

Ведучий: Дивне все-таки слово “ніколи”. Все буде: інститут, сім'я, діти, робота, а ось школи... вже не буде - і дитинства також не буде.

Ведуча. І зараз, дивлячись на вас, усі впевнені, що ніколи не бачили відкритіших і чарівніших, добріших і ніжніших облич. І кожного разу вчителям здається, що саме ці випусники досягнуть у житті найбільшого, найкращого і ніколи не забудуть рідну школу.

У зал заходить домовичок Кузя.

Кузя (бурчить). Безсовісні, які безсовісні, я їм, а вони мені... безсовісні. (Підходить до мікрофону і бурчить.) Безсовісні...

Ведучий. Ну нарешті, ось і наш домовичок Кузя! Доброго здоров’ячка тобі!

Кузя. Нарешті! Я й бачу, як ви на мене чекали. (Підходить до випусників, лає їх.) Безсовісні, які безсовісні, я їм… а вони мені... безсовісні.

Ведуча. Кузю, а може, вже досить? Чого це ти на наших сьогоднішніх іменинників так лаєшся?! «Безсовісні та безсовісні», —  заладив. Може, поясниш, чому безсовісні, що ти — їм, а що вони — тобі?

Кузя. Десять років я був на всіх головних класних і шкільних святах, хоч ніхто і ніколи мене туди не запрошував і не бачив. Ну, думаю, в цьому році такий клас випускається, обов’язково про мене згадають, запрошення передадуть... Куди там! Підставляй поли. І не подумали. А я ж їм!..

Ведучий. А й справді, Кузю, та таки правий. Негарно з тобою випусники обійшлися. Ось ти весь час повторюєш:
«Я їм а вони мені...». Вони тобі (мені, все ясно) запрошення не надіслали.

А що ж ти їм?

Кузя. Я їм такий сюрприз приготував! (Відкриває чемодан, дістає папери і папку із сценаріями.) Ось, погляньте, автор ідеї, сценарист, режисер-постановник  — усе це я.

Ведуча. Ти про що?

Кузя. Про що я, про що! Про сюрприз! Я придумав сценарій, написав, театр створив і головним режисером у ньому став. А вони мені...

Ведучий. Ну що, дорогі випускники? Хочете виступ Кузиного театру подивитися? Тоді вам треба вибачитися перед Кузею.

Випускники просять вибачення.

Кузя. Ну добре вже, добре, куди вас подінеш? (Збирає у чемодан папери і оголошує.) Вистава «Кузині мемуари, або Тут одинадцять років прожиті».

2-й ведучий. Автор ідеї — Кузя. Автор сценарію — Кузя. Головний режисер — Кузя. Отож, на сцені — театр Кузі! Вітайте!

Виступ театру Кузі — сценки зі шкільного життя класу.

Кузя

А теперь мы вам покажем сценку, которая могла бы случиться в любой школе.

 

Ведущий.

Сценка называется "Конкурс красоты".

 

Ведущая.

А что же ты мне не сказал, что в нашей школе хотят конкурс красоты организовать, я бы тоже попыталась принять в нем участие.

 

Ведущий.

Нет, здесь вопрос заключается совсем в другом. Представь себе: кабинет завуча, в который входят расфуфыренные девушки.

Ведущие уходят. Появляются строгого вида Завуч и Девушки. Девушки вычурно одеты, в руках у них - листки бумаги.

1-я девушка (строго).

Мариванна, мы к вам.

2-я девушка.

Здрасьте, Мариванна, мы к вам.

Завуч.

А в чем дело, девочки?

1-я девушка.

Вот, заявление подпишите.

2-я девушка.

Да, и мое подпишите.

Завуч.

Заявление. Какое еще у вас ко мне заявление? (Берет из рук девушек бумаги, читает). О чем вы просите-то?

1-я девушка.

Отпустите с уроков. Вот там подпишите.

Завуч.

Подписать вам? С уроков отпустить? Куда это вы так вырядились? Так в школе ходить не положено.

1-я девушка.

Уходим по делу.

Завуч.

По какому еще делу?

2-я девушка.

Мы на конкурс пойдем.

Завуч.

Какой конкурс?

1-я девушка.

Школьная красавица.

Завуч.

Куда?

Девушки (вместе).

Школьная красавица.

Завуч.

Школьная красавица? А кто у нас красавицы?

1-я девушка.

Мы, а что?

Завуч.

Ну, если вы красавицы, то я тогда - наш министр образования. Да вы сначала в школе бы подтянулись, а потом посмотрели на себя внимательно - какие вы есть красавицы?! Вот ты, к примеру, Тютькина, отвечай, почему с четверок на тройки съехала?

1-я девушка.

Это к делу не относится. Подпишите, и мы уйдем.

Завуч.

Ничего я подписывать не буду, забирайте свое заявление. Вы нужны коллективу. У вас уроков полно, у меня работы. Забирайте свои заявления, идите и учитесь.

2-я девушка.

Нет, мы твердо решили.

Завуч.

Решили они! Я вам добра хочу, между прочим. Ведь вот вы не знаете, а там, на конкурсе-то, и петь надо, и плясать, и на вопросы разные отвечать. Вот мы сейчас проверим, как вы хорошо умеете мыслить. Я вам сейчас вопросы разные буду задавать. Сумеете ответить - отпущу на конкурс. Не сумеете - не обижайтесь, пойдете учиться дальше без конкурса. Согласны?

Девушки (вяло).

Согласны.

Завуч.

Первый вопрос. Продолжите фразу знаменитого писателя. Вот ты, Тютькина, продолжай фразу поэта Некрасова: "Поэтом можешь ты не быть…" Как дальше?

1-я девушка.

Вопрос очень простой - это… (Толкает подругу). Как дальше?

2-я девушка.

Я сама не знаю.

1-я девушка.

Мариванна, как вы сказали, повторите, пожалуйста.

Завуч.

Продолжите фразу поэта Некрасова: "Поэтом можешь ты не быть…"

1-я девушка.

Поэту очень трудно жить.

Завуч.

Эх, ты. Двойка за первый ответ. Надо так: "Поэтом можешь ты не быть, но гражданином быть обязан". (Второй девушке). Теперь ты. Продолжи фразу Грибоедова: "Служить бы рад, прислуживаться…"

 

2-я девушка.

Ой, знаю, знаю: "Служить бы рад, прислуживаться тоже".

Завуч.

Эх, ты. Тошно, а не тоже. "Служить бы рад, прислуживаться тошно". С первым заданием вы не справились. Теперь посмотрим, какой у вас кругозор. Я хочу, чтоб вы объяснили, что значат некоторые слова. Вот ты, Тютькина, отвечай, что это за слово - ухват.

1-я девушка.

Я думаю, что ухват - омоновец. Как ухватит!

Завуч.

Так, кто такой родоначальник?

1-я девушка.

Это, наверное, заведующий роддома.

Завуч.

Как всегда, ты все перепутала. (Второй девушке). Теперь ты давай, скажи, каким словом называется зубной врач?

2-я девушка.

Зубной врач? Наверное, пломбир.

Завуч.

Почему это пломбир?

2-я девушка.

Потому что пломбы ставит.

Завуч.

А что такое горилка?

2-я девушка.

Горилка - это дочка гориллы.

Учитель

Знаете, мне все это надоело. Вот, возьмите ваши заявления, идите и учитесь. Идите, идите!

Девушки уходят.

Учитель

Помешались все на этих конкурсах, никто учиться не хочет. Скоро и до нас доберутся. Вот возьмут и пошлют на старости лет защищать честь школы на какой-нибудь "Самый распрекрасный учитель 2010".  А что, выступлю достойно (Пляшет канкан и уходит.)

Кузя. Знаєте, я б іще говорив і говорив, але бачу, що час закруглятися, бо ми забудемо, для чого тут зібралися.

Ведучий. Дякуємо шкільному домовичку, що допомагає нам, а тепер нехай спочине, а ми далі продовжуємо вечір.

Минає дитинство... І залишаються від нього тільки звуки, які наближають до класу кроки вчительки, скрип крейди, шум поїзду і аромат квітів, квітів учителям на прощання... Настане світанок, відкриються двері школи, вийде щаслива зграя випускників і всі розійдуться по домівках. Назавжди... Але образ першої вчительки навічно залишиться у кожного в пам’яті.

11 шкільних років… Як швидко вони пролетіли. Погляньте на (називає ім’я   дівчинки) хто у цій стрункій, симпатичній дівчині впізнає ту маленьку                                           кнопочку – дівчинку з величезними бантами і трішки зляканими очима, яка з                             таким трепетом віддала своє рученятко в турботливу руку вчителя?

  А хто в цьому високому і врівноваженому хлопцеві впізнає того гамірливого                             хлопчика, який був колись ледь – ледь вищим за свого портфеля.

Ведуча: Дитинство минуло. Воно відходило по краплині, тихо й непомітно, з першими літерами на дошці, з коротеньким платтячком, з пронизуючими дзвінками, які дорожчі за всі теореми на світі, зі знайомим, звичним голосом першої вчительки.

Ведучий: Пам'ятайте її завжди. Вона, як мама і тато, - єдина і неповторна, тому що - перша. Це до вас, шановні ...... звернено зараз вдячні погляди ваших дітей. Подивіться, які вони красиві і зовсім дорослі.

Випускники! Ми  надаємо  слово

Тим, хто  вам  дав  колись  наук  основу,

Хто  поруч  був, як  ви  були  малі

То  ж  слово  мають  перші  вчителі.

Ведуча: (перша вчителька піднімається на сцену, ведуча говорить слова, тихо звучить “Пісня про вчительку”)

Це сталося раптово:

В морі квітів і звуків

З теплих матусиних рук

Вчитель узяв ваші руки,

Він увів вас у перший клас,

Але найдивовижніше те,

Що ваші руки і зараз у руках вашого вчителя.

Жовкнуть сторінки книжок,

Але ви - його учні тоді, зараз і навіки.

(виступ першої вчительки)

 

 

Як ми любимо Вас,

Наша вчителько перша,

Що ввели нас з собою

В світлий, сонячний клас.

І, обличчя свої на долоньки зіперши,

Ми дивились на Вас,

Прислухались до Вас.

Перша вчителько!

Рідна і мила,

Ми - проміннячко ніжне твоє,

Ти нам крила любові зростила,

І в серцях наших завжди ти є.

Будьте здорові і живіть, будь ласка,

Ведіть малечу зранку за поріг.

Багато вже від вашого серденька

Протоптано і пройдено доріг.

І це нічого, що вже сріблить коси

Така непрохана і рання сивина.

Для нас завжди ви будете найкраща,

Найперша, рідна вчителько моя.

Читати вчили буковка до букви,

Проклали стежку в це складне життя.

Роки пройдуть, а вас ми не забудем,

Найперша, рідна вчителько моя.

          (Пісня) (Звучить пісня )

 

Ведучий. Найкращий учитель для дитини той, хто, духовно спілкуючись з нею, забуває, що він учитель, і бачить у своєму учневі друга, однодумця. Такий учитель знає найпотаємніші куточки серця свого вихованця, і слово в його устах стає потужним знаряддям впливу на молоду людину, що формується. Саме таким учителем став для випускників класний керівник, який протягом декількох років, впевнено вів їх шляхами добра, любові, надії та віри.

 

1-а ведуча

 

Який терплячий все-таки

 

Наш класний керівник.

 

Він нас то в кіно водив,

 

То на екскурсію возив,

 

Завжди ідею подавав,

 

Ходити в школу заставляв,

 

А ще до пізньої пори

 

Робив він з нами вечори.

 

І непомітно вчив він нас добру,

 

Порядку кожен раз,

 

І скільки вистачало сили,

 

Людей порядних з нас ліпив,

 

І до дверей він нас привів,

 

Щоб ми в життя іти могли

 

Дорослі, добрі, повні сили,

 

Щоб вже самі добро творили.

 

Та ми в житті вас не забудем

 

І пам'ятати завжди будем.

 

І слово, й посмішку ласкаву,

 

То хитрувату, то лукаву,

 

І ту любов, що віддавав,

 

За все ми вдячні вам без ліку,

 

Спасибі ніжне і велике!

 

2-а ведуча

 

Життя іде, як теплий дощ, а ви по полю

 

Дітей своїх ведете вдаль, часом крізь болі

 

Ми вам бажаємо тепла, щастя й любові,

 

І пам'ятать будем завжди ми ваше слово.

 

1 - а ведуча

 

О час! Ти зупинись трішки,

 

1 - а ведуча

 

О час! Ти зупинись трішки,

 

Дитячих вуст послухай, зачекай!

 

Ти ще устигнеш виробити зморшки,

 

Моєму вчителю ти долю дай!

 

Дай йому здоров'я, радості багато

 

На довгії, на многії літа.

 

Будьте здорові, щедрі і багаті,

 

Як наша українськая земля.

 

 

 

Слово надається класному керівнику.

 

 

1. Одиннадцять років промайнуло.11 років вів вас по життю учитель, так

                       саме учитель з великої букви.

                        Вчитель завжди поспішав до учнів. Їх веселий щебіт вливав нові сили

                        у    втомлене серце Вчителя, дитячі посмішки продовжували нову енергію,

                        допитливий погляд  пробуджував думку.

2.  Вчитель терпеливо витримував ваше баловство,  недисциплінованість,                              витримував, щоб вивести нас в життя.

  Пройде час ми надіємось, що він зітре із пам’яті гіркоту, пом’якшить біль.

  А радощі не зачепить… Навіть маленькі. Навіть незначні.

1.  Саме ці радощі будуть миготіти в темряві минулого, як зірки цієї червневої                             ночі – яскраві, неповторні, красиві і трішки загадкові.

2.  Сьогодні радіють за своїх учнів, проводжають їх на дороги самостійного

                        життя  ті, хто багато років розкривав перед ними таємниці наук, проводив

                        цікаві позакласні заходи, допомагав організувати вечори,

                           конкурси, змагання, хто вболівав за них не менше, ніж батьки,

                             хто радів їхнім успіхам і засмучувався через невдачі.

 

1.  Це – вчителі кожен з них залишив у душах дітей добрий слід.

 

 

Вед. Покидаючи поріг рідної школи, ми розлучаємося з вами, дорогі наші вчителі. Уже не буде уроків, спільних радощів і переживань. Роки, проведені з вчителями, це ніби бентежна країна-казка, повна дивовижних відкриттів, пізнань, здивувань, спостережень.

 

Ведучий: “Учитель - сіяч, що засіває добром ниву”, - так сказав про невтомного сіяча доброго, розумного й вічного видатний педагог Олекса Духнович. Сказав багато років тому, але плин часу невладний над мудрістю та життєвістю думки, бо невтомно і щедро засівають освітянську ниву педагоги нашої школи. Вони розуміють, що все, до чого пригорнулося дитяче серце на зорі життя ,- добро, справедливість, совість, честь, - залишиться у ньому назавжди.

 

Випускник 1.

 

Марина Михайловна, вы как хотите,

А мы все считаем, вы наш покровитель.

Наш попечитель и наш утешитель.

А если придется, то наш укротитель.

Все знают, что всем достижениям в школе

Предшествует, ваша директора, воля.

 

Випускник 2.

 

Чтоб было все чисто и было все гладко.

Следите за школьным вы распорядком.

Чтоб спорилась дружно в школе работа.

На всем материнская ваша забота.

Побольше удач вам, поменьше эксцессов,

Чтоб спорилось дело в учебном процессе.

Чтоб каждый закончил бы образованье

И выбрал работу бы для пропитанья.

 

Випускник 3.

 

Но все же и все же... Да хватит об этом.

Поздравим директора с праздником этим.

Марина Михайловна, вас уважая,

Признательность сердцем своим выражаем.

И пусть не остынет в душе вашей солнце.

Низкий поклон вам от ваших питомцев.

 

(Пісня)

 

1 Вип.  Промчали роки. Від землі в нас сила

  Земля зростила дочок і синів

  А школа всіх нас мудрості навчила,

  Терпіння й доброти від вчителів!

 

2 Вип.  Усі знання одержані  важливі

  І всім згодяться згодом на землі

  За те, щоб добрі ви були, і терпеливі,

  Спасибі, дорогі учителі.

 

3 Вип.  За труд важкий, недоспанії ночі,

  Вклоняємося низько до землі,

  За лагіднії усміхненії ,очі

  Спасибі, дорогі учителі!

 

4 Вип.  За вашу ласку, чуйність і турботу,

  За те, що підняли нас на крилі,

  За повсякденну клопітну роботу,

  Спасибі, дорогі учителі.

 

5 Вип.  Як сонце зійде, ми покинем школу,

  Розійдемось у світ по всій землі,

  Та не забудем вас в житті ніколи

  Спасибі, дорогі учителі!

 

6 Вип.  Друзі, а все ж таки в нашій школі

 

1 Вип.  Найкрасивіші

2 Вип.  Найсимпатичніші

3 Вип.  Найрозумніші,

4 Вип.  Найерудованіші,

5 Вип.  Найталановитіші,

6 Вип.  Найлюдяніші,

 

1 Вип.  Найвеселіші,

2 Вип.  Найпедагогічніші педагоги

3 Вип.  Саме ті люди, які є інтелектом нації.

4 Вип.  Люди з великої літери. Люди, киї мають не лише золоті руки, золоті голови,

                        а й Золоті серця!

5 Вип.  Люди, гідні найвисокогарніших слів, найвищих нагород.

6 Вип.  Вам доземно вклоняємось ми,

  За любов, за турботу, горіння!

  Ми дорослими стали людьми,

  Тож спасибі за ваше терпіння.

 

 

Ведучий 1.

Учителю! Вклонюся я доземно

Перед великим іменем твоїм.

Вже проросли оті маленькі зерна,

Що ти посіяв в серденьку моїм!

 

 

Ведучий 2.

За вашу працю та безсонні ночі.

Вклоняємося низько до землі

За лагідні, усміхненії очі,

Спасибі, дорогі учителі!

Учителю мій, наставнику добрий,

Прийми наш сердечний уклін до землі.

За працю величну, за ночі безсонні,

За любляче серце спасибі тобі!

Мій учителю, тобі вклоняємось до ніг

Ну з ким тебе сьогодні порівняти?

Ти душу чисту лиш для нас беріг.

А скільки мудрості зумів віддати!

Вчительці букет підношу я,

Вам спасибі, вчителько моя:

За безсонні ночі і турботи,

За одвічні вчительські клопоти.

За слова, що підіймають з болю,

За усмішку, за щасливу долю.

І за радість, щире пізнання,

За любов і за міцні знання!

 

(Пісня)

и песня "Виват Учителям!"

 

"Жизнь - театр", - Шекспир сказал,

"И все мы в нем актеры".

Учитель нам сердца пронзал,

Рождал восторг и споры.

За то, что ты с душой играл,

Народ тебя короновал.

И даже враг твердил порой,

Скрывая страх, что ты - король,

Что ты - король!

 

 

Учителю виват на все века!

Покоя в жизни нет

Не гаснет твой огонь, любви огонь

Даруя миру свет.

Детей же покорил, что верным был,

Что был самим собой,

И не была игрой, пустой игрой

Твоя любовь.

 

 

Учителю виват на все века!

Учителю виват на все века!

Ты будь всегда самим собой!

Учителю виват на все века!

Учителю виват на все века!

Виват, виват, моя любовь!

Під музику випускники дарують вчителям квіти (легка музика)

Учителю виват на все века!

Учителю виват на все века!

Ты будь всегда самим собой!

Учителю виват на все века!

Учителю виват на все века!

Виват, виват, моя любовь!

 

 

 

 

 

Виходять учителі

1 – Так, наші діти виросли, і зовсім скоро у нашому шкільному домі і шкільному дворі будуть тільки гостями.

2- А як же ми?

1 -А що ми? Ми подивимось в очі своїм дітям,

3- Ми будемо їм радісно посміхатись, широко-широко, щоб вони не помітили сліз на наших очах,

1- І ми скажемо їм: Навчайтесь успішно і не дуже,

2- Займайтеся наукою або бодібілдінгом,

3- Фарбуйте волосся у колір помаранчі, або голіться наголо.

Ми вас дуже любимо,

2- Ми зробимо для вас все, що завгодно,

3- Навіть заспіваємо.

Не так, як Крутой, звичайно, а навіть набагато крутіше!

 

Пісня.

(На мотив «Ланфрен-ланфра» з кінофільму «Гардемарини вперед»)

 

1. Шкільне подвір’я — порожньо

Уходять наші діти...

В очах у нас печаль і сум

Про кращих на цім світі.

 

Пр-в:

Шкільна ти мріє, прощавай,

Ти у житті не розтавай,

Про наших чад не забувай.

Прощайте наші діти...

 

2. Дзвенів останній ваш дзвінок

Крізь шибку сонце світить.

Не прокрутить назад кіно

Про кращих на цім світі.

 

Пр-в:

 

3. Ви не прийдете більше в клас

Нам треба відвикати.

Ми просимо, не забувайте нас,

Ми будемо завжди на вас чекати.

 

Пр-в:

 

Ведучий. Традиції і звичаї народу…

 У них життя, характер і душа.

 Тож короваєм починається дорога,

 Коли дитя батьківський дім лиша.

 

Ведуча. У нім – духмянім, сонячнім, рум’янім-

 Турбота батька й мамина сльоза.

 Це – захист від знедолень і обманів,

 Щоб обминула нас життя гроза.

 

Ведучий. Сьогодні від батьків прийміть це диво

 Наш український, пишний коровай.

 І батько, й мамо, батьківська родина,

 Своїх дітей зі святом привітай.

 

(Виходять батько й мама з короваєм в руках)

 

Мати: Дорогі діти!

            Нехай радіють ниви колоскові,                                                             

 В житті хай будуть злагода і мир

 На чистому, як сонце, рушникові

 Дозвольте вам піднести хліб і сіль.

 

Батько: Прийміть, діти, від нас цей хліб святий як символ життя і достатку. Пронесіть його з               гідністю через життя, щоб вами пишалися і мати і батько.

 

(вручають коровай випускникам)

(під мелодію Аве Марія виходять випускники)

 

1 вип. Дякуємо вам, дорогі батьки, за хліб – сіль, за добрі побажання. Обіцяємо не забути їх              і користуватися ними, щоб прожити гідно своє життя.

 

2 вип. Промайне, як мить наше свято, і всі ми розлетимося з рідних гніздечок, де мов ті  невтомні пташки, нас доглядали, ростили, навчали наші рідні матусі й татусі. Ми безмежно вдячні вам, дорогі батьки, за турботу, за працю, за ласку.

 Без вас ми не змогли б досягти успіхів.

 

Батьку рідний, ти мужній і сильний завжди,

Про це знають всі близькі нам люди.

Ти матусю мою від біди бережи,

Як мене поряд з вами не буде.

 

5-й випускник:

Ми свідомі того, що дорослі ми нині.

В мирних днях всі плекаєм своє майбуття.

Твердо віримо ми, що і в нас, в Україні,

Ми збудуємо гідне людини життя.

 

 

3 вип. (звертається до матері на сцені) 

 Чого ти зажурена, мамо?

 Чого в очах твоїх сльоза,

 Чи вітер пестив тебе мало,

 Чи усмішку вкрала сльоза?

 Куди твоя радість поділась?

 Чого зажурилась краса?

 І руки твої опустились,

 Чого посивіла коса?

  Не треба журитися, мамо,

  Чого ж у сльозах, ну чого?

  Чи снігу упало немало,

  І весь він – тобі на чоло?

 Пісень ти співала немало,

 Багато не спала ночей.

 Чого ж ти зажурена, мамо?

 Аж котяться сльози з очей.

  Не жалій мене, мамо, не треба,

  І не думай, що я ще дитя,

  Подивись у глибокеє небо,

  На своє ти оглянься життя.

 Як тобі було важко в дорозі,

 Як тебе заставала гроза.

 Я стою на твердому порозі,

 Чому ж в тебе іскриться сльоза?

  Принесу, мамо, тобі я квіти,

  В очі гляну твої ясні.

  Сльози радості ніде подіти,

  Ніби краплі дощу навесні

 Я загляну у очі – озерця,

 До щоки притулюсь, як колись,

 І відчую биття твого серця,

 Тільки жалібно так не дивись

 (Випускниці виконують пісню )

 

1В. Шановні випускники, батьки!

Попереду ще іспитів багато

Ви їх складаєте, буде все гаразд!

Чого ви зажурились, мами й татка?

Це ж зрілість до дітей прийшла в цей час!

 

2В. І ви, матусі не журіться,

На славу й честь благословіть синів.

І будьте певні, весело всміхніться,

І доньок ви своїх благословіть.

 

1В. Запрошуємо до слова батьків

 

 

Мати: Доню моя, ти подібна сьогодні

На ніжну троянду, квітку Господню.

Юність безгрішна – ніжність ранкова,

Все ще в почині – і дія і слово.

Та я вже бачу і серцем знаю:

З квіту такого зла не буває.

Повтори мене, дочко в синіх щебетах ранніх,

В біло трепетних і замріяних ночах.

Не затримуйся довго на глухих полустанках,

Щоби жар непокою не згас, не затяг.

І коли я над вечір у безвість полину,

Не схились, не спіткнись у жалобі – журбі.

Повтори мене, дочко, повтори мене, сину,

І я житиму знову удруге в тобі

 

 

1 В. Дитинство… яка чудова, весела, безтурботна, щаслива пора.

 

2 В. Нещодавно були ще зовсім дітьми наші випускники, а сьогодні їм на зміну                               підростають їх братики й сестрички.

 

1. Сьогодні у наших мам і тат

  Хвилюючий дебют,

  Бо їхні первістки в широкий світ

   Дорослого життя ідуть.

  Отож прийшли їх нині проводжати

                Шкільна родина, я і мама з татом.

 

2. Сюди прийшов я, друзі, зовсім не дарма.  

 Одна їдка проблема мій мозок обійма.

 Моя сестричка нині школу закінчила.

 І всі фінанси в свої руки захопила.

 Модняча сукня, туфлі, зачіска хітова,

 П’янкі парфуми і каблучка нова.

 Плакали наші грошики, які зібрали

 Навіть мені нічого вже не перепало.

 

3.  А моя сестра ой братці!

 Куди вже тій Мадонні браться?

 Одна лиш досконалість і краса,

 І має талію таку лише оса.

 Вона найкраща, бо моя!

 Та перевершу, безумовно, її я.

 У мами буде досвід прехороший,

 А татко наскладає більше грошей

 І ……… менша – буде "Міс - краса",

 Чи Василиса – позолочена краса.

 

4. Не лише сестрички можуть бути гарні

  І зайві клопоти тут, друзі марні.

  Бо в мене брат, як Клод Вандам,

  І знецінити його нікому я не дам!

  І не дешево він мамі обійшовся,

  По базарах походити нам прийшлося!

  Правда, з зачіскою клопотів не має,

  Бо майже під "нуль" завжди чуприну підстригає!

 

5. Подивлюсь на брата і тепер –

  Буду й я галантний кавалер.

  Приклад з тебе, брате буду брати

  Щоб ще більше вміти й більше знати.

  Щоби в Будищах і в Лозівку

  Славилися наші ………………..

 

6. В мене братик - просто клас

  Закінчив 11 клас

  Піде далі він навчатись,

  Буду дуже я старатись

  І на нього так рівнятись.

 

 

1вып Вот повесть о школе подходит к развязке ,

  Дописаны главы, досмотрены сны,

  Уже не надеясь на чьи-то подсказки,

  Мы сами решать все задачи должны.

 

2вып Не каждая тропка окажется гладкой,

  Не все испытания будут легки.

  И жизнь перед нами лежит, как тетрадка,

  В которой пока еще нет и строки.

3вып Закончится праздник, начнется урок,

  Урок, на который не звонит звонок.

 

4вып Уже мы не сядем с тобою за парты,

  Учитель с журналом уже не войдет.

  И там не проскочишь уже на шпаргалке,

  Там счет на другие оценки идет.

 

5вып Плохую отметку уже не исправишь,

  С урока того невозможно сдержать.

 

6 вып. Каникул там нет, перемен – не бывает,

  И можешь минут ты там не считать.

 

7вып. Урок этот наш никогда не прервется ,

  Урок этот вечен. Он – жизнью зовется .

 

8 вып. И мы обещаем, что этот урок

  Мы выдержим с честью.

  Клянемся в том ныне.

  Чтоб школа гордилась

  И вся Украина.     

 

Ведучий. Прощальний вальс... Скільки в ньому спогадів, мрій і сподівань, радості і смутку, світлої печалі... Які щемливо-ніжні почуття охоплюють душу! Переповнює серце любов до життя, до своєї юності, до вас, дорогі вчителі,  однокласники... Сьогодні, може, як ніколи, ви відчуваєте, що школа — це ваш рідний дім, адже тут ви виросли. І сьогодні Школа в сяйві квітів і святкового вбрання випускників ніби притихла, щоб попрощатися з вами, провести вас у далеку дорогу, яка називається дорослим життям.

 

 

 

1В. Дорогі випускники!  11 років вів вас по життю учитель, віддаючи тепло свого

  серця. Були хвилини, коли серце втомлювалось. І тоді учитель поспішав до своїх

  учнів. Їх веселе щебетання вливало нові сили в стомлене серце, дитячі посмішки

  народжували нову енергію, допитливий погляд пробуджував думки.

 

2В. І це продовжується вічно, доки здатне битися серце вчителя, віддаючи  дітям

  любов і тепло. Збережіть у серцях маленькі вогники від вогню великої

  вчительської любові до вас. Нехай спогади про рідну школу світять вам навіть тоді,

  коли згасає віра в себе. Нехай школа залишиться для вас тим  промінчиком любові

  і добра, котрий  вказує, як іти, щоб не спотикнутися. Не забувайте, що навчилися ви

 для того, щоб розум і серце віддати людям. Не заплямуйте доброго імені свого роду,   честі своєї школи, котра дала вам путівку в життя.

 

1В.         Щасливої дороги, дорогі випускники!

 

(Пісня ведучих)

ведущие поют на мотив песни В. Леонтьева «Ты меня не забывай».)

Школу ты не забывай,

Даже если будет трудно -

Ты вернись весенним утром.

Детство ты не забывай!

Школу ты не забывай,

Облака в реке уснули,

Ты вернись дождем в июле,

Школу ты не забывай!

 

Припев: Милый друг, не скучай,

Школу ты не забывай.

Хочешь днем, а хочешь ночью,

Ты к нам в школу приезжай!

Милый друг, не скучай,

Детство ты не забывай.

Хочешь днем, а хочешь ночью,

Ты к нам в школу приезжай!

 

Школу ты не забывай,

Не считай часов песочных.

Ты вернись осенней ночью.

Детство ты не забывай!

Школу ты не забывай,

Упадет снежинка с неба –

Ты вернись январским снегом,

Школу ты не забывай!

 

Припев: