Сценарій випускного вечора "З Україною в серці"
ВИПУСКНИЙ ВЕЧІР – 2014 РІК
«З Україною в серці»
Звучать фанфари 001
Голос: Пані та панове! Вечір присвячений ювілейному 60-му випуску учнів з Яковлівського НВК розпочинається!
Танець 002
Голос: Зустрічайте, ведучі свята: Ольга та Ольга!
О1: Доброго вечора, шановне панство!
О2: Доброго вечора всі, хто зібрався в цьому прекрасному залі!
О1: вітаємо всіх тих, хто прийшов цього вечора на традиційне свято прощання з дитинством.
О1: Непрохана сльозина у зіницях,
В душі зі смутком радість обнялись.
Випускники сьогодні, як годиться,
З дитинством попрощатися зійшлись.
О2: Для них останній дзвоник
Пролунав завзято,
Державна атестація здана,
Тож запрошуємо випускників на свято,
Хай пролунають їхні імена.
Заходять випускники по одному і стають під сценою. Кожен під свою мелодію.
- Бєлік Максим Валерійович 004
- Бондаренко Олексій 005
- Буслов Євген Олександрович 006
- Винник Іван Миколайович 007
- Запорожець Ігор Євгенович 008
- Зубова Ольга Сергіївна 009
- Куштим Денис Юрійович 010
- Логвиненко Валерій Сергійович 011
- Михайлюк Олександр Леонідович 012
- Олексенко Катерина Сергіївна 013
- Омельчак Каріна Сергіївна 014
- Перепелиця Андрій Сергійович 015
- Перепелиця Максим 016
- Харченко Вадим Ігорович 017
Класний керівник учнів 11 класу Суховіцин Віталій Валерійович 018
О1: А зараз дозвольте представити гостей, які присутні на нашому святі. Найперше – це найближчі, найрідніші для випускників люди – це їхні батьки.
О2: Вітаємо батьків оплесками!
О1: Перелік гостей буде неповним, якщо ми не згадаємо людей, які були поряд з випускниками всі 11 років, які віддавали їм не тільки свої знання, а і частинку своєї душі. Тож привітаємо оплесками вчителів школи: 019
Представлення вчителів
Крім того, сьогодні присутні вчителі, які вже знаходяться на заслуженому відпочинку, але ми завжди пам’ятаємо про них, а тому давайте привітаємо і їх: 019
1.________________________________
О2: Сьогодні на наше свято також завітали почесні гості
О1: Яковлівський сільський голова ________________________________________________
О2: Травневий день відлунює святково,
І сміх, і квіти, гомін голосний,
Зібрало нині свято це чудове
Прощальний вечір, вечір випускний.
О1: Вітай, Україно, Сьогоднішню зміну,
Хай гордо й заклично
Звучить державний гімн України!
Гімн України. 020
О1: Ну от і все, школу нарешті закінчено.
О2: От, мабуть, всі зі мною погодяться, що кожного учня в школі, за порушення поведінки, лякали поганою характеристикою.
О1: Коли я навчалася в школі, то абсолютно не розуміла що то воно таке і навіщо вона потрібна.
О2: Сподіваюсь, потім зрозуміла?
О1: О так! Приходиш ти у незнайомий колектив, ніхто про тебе нічого не знає, а ти їм тиць характеристику і всім стає зрозуміло, хто ти і що ти.
О2: А ми то наших випускників знаємо ой, як гарно, і не тільки ми, а і всі учні школи.
О1: Отже, до вашої уваги докладна характеристика випускника Яковівського НВК від учнівського та педагогічного колективу.
На екрані демонструється фільм «Представлення», після чого, всі випускники опиняються на сцені.
О1: Отже, ви молоді, і повні сил,
Не вистачає, мабуть, крил,
Ви б рідну землю облетіли
І свої душі збагатили.
О2: Любов’ю, милосердям, теплотою,
Щоб жити в радості, з метою,
Та де б не були ви, а всюди пам’ятайте,
Разом: Що ви – ЛЮДИ!
021 Звучить мелодія, декілька випускників підходить наперед сцени.
1: Друзі, ще мить і ми станемо абсолютно незалежними.
2: Так, незалежними від оцінок, вчителів, школи, обов’язків учнів, набридливих рейтингів.
3: Нарешті дочекалися! Яке щастя!
4: Так, але там, за спиною, вчителі, яких ми знаємо, кабінети, в яких ми як вдома, розклад, який знаємо напам’ять. А що там – попереду? Невідомо…
1: Друзі, як ви вважаєте, атестат – це серйозно?
2: На перший погляд, нічого особливого, така собі непримітна річ.
3: Але в ній результат багатьох років навчання.
4: А ще знак того, що ми тепер можемо пізнати життя у всій його повноті. І на цьому шляху ми повинні самі собі складати розклади, творити рейтинги, а оцінки нам ставитиме вже саме життя.
Звучить мелодія 022
О1: ось і настає найурочистіша мить нашого свята. Сьогодні, в ці хвилини, отримають атестати зрілості всі випускники нашої країни.
О2: Цей документ нині в руках тримають випускники Києва, Львова, Житомира, Донецька та інших міст і сіл нашої країни.
О1: Тож і ми зараз приєднаємося до молодого покоління, що вступає у самостійне життя.
О2: Для вручення атестатів, про повну вищу загальну середню освіту, на сцену запрошуються директор НВК Запорожець М.Г. та завуч з навчально-виховної роботи Копа Л.І.
022 продовжується Із зали ідуть директор та завуч, попереду них хлопець та дівчина в національних костюмах несуть на вишитому рушнику атестати.
Відбувається вручення атестатів. 023
О1: На сцену запрошується батьки Валерій і Тетяна Бєлік
Вручення атестату 023
О 2: На сцену запрошується мама Світлана Бондаренко
Вручення атестату 023
О 1: На сцену запрошуються Людмила та Олександр Буслови
Вручення атестату 023
О 2: Запрошуємо на сцену Миколу та Наталію Винників
Вручення атестату023
О 1: Ми запрошуємо на сцену батьків Євгена та Марину Запорожців
Вручення атестату 023
О 2: На сцену запрошуються Світлана та Сергій Зубови
Вручення атестату023
О 2: На сцену запрошується тато Юрій Куштим
Вручення атестату023
О 1: Ми запрошуємо на сцену Сергія та ВалентинуЛогвиненків
Вручення атестату023
О 1: Запрошуються батьки Валентина та Леонід Михайлюки
Вручення атестату023
О 2: На сцену запрошується мама Ірина Олексенко
Вручення атестату023
О 1: Ми запрошуємо на сцену маму Валентину Омельчак
Вручення атестату023
О 2: На сцену запрошується Ольга та Сергій Перепелиці
Вручення атестату023
О 1: На сцену запрошуються __________ та Павло Перепелиці
Вручення атестату023
О 2: Запрошуємо на сцену Ігора та Олену Харченків
Вручення атестату023
Після вручення всі випускники спускаються в зал, де займають свої місця.
Голос: Зі щирими привітаннями до вас, випускники звертається Директор Запорожець М.Г.
Виступ Директора
Голос: Випускники! Зі значною подією в житті вас вітає сільський голова Куштим К.Ф.
Виступ С\голови 024
Голос: Із закінченням навчання вас, випускники, сьогодні вітає ___________________________________________
Виступ гостя 024
О1: Дорогі випускники, не стане в списках і журналах вас,
Подій в житті вам випаде немало,
І вже ніколи вас не буде захищать,
На перша вчителька, ні класний тато
О2: Сьогодні, в час розлуки зі школою, візьміть слово вчителя в дорогу. Хай школа залишиться для вас промінчиком любові і добра, а спогади про дитинство приходитимуть і з іменем першої вчительки.
О1: Ми із задоволенням запрошуємо до слова першу вчительку випускників Шкуренко Олену Миколаївну.
Виступ першої вчительки 025
(026 – технічки) На сцену виходять дві технічки, що виконують свою роботу: миють підлогу, підмітають, витирають пил і т.д.
1: Василівно, агов, Василівно!
2: Чого тобі, Володимирівно?
1: Та ось, думаю, ще один рік в школі промайнув. Випускники у добру путь… Гай-гай, як оті лебедята. Так би за ними і полетіла (змахує руками)
2: Ага, груз великий вже, не одірвешся!
1: Та чого ти! Хочеш сказати, старі вже для такого діла?
2: Кажу, дивись, не те напишеш….. (задумалась) Ми, Володимирівно, не постаріли, а постаршали. Опиту, так сказать, набралися от у цих лебедят.
1: Ти про що?
2: А про те, що без них мені буде сумно… Як почнуть, бувало, під час перерв ходити на вулицю-з вулиці, на вулицю-з вулиці, та все не по одному, а компаніями.
1: Еге ж, та отакі шматки грязюки за собою тягати…
2: Да-а-а-а,а тепер і нікому буде.
1: Та чого журитись? Наступного року ще випуск буде. Нові лебедята підростуть.
2: Те-е-е, нові! Хто так ще зуміє жуйку до стільця приліпити, які ці? Я потім три дні плаття шкребла. Спеціалісти!
1: А головне, які хороші дітки були: інші сидять і на сьомому уроці і на восьмому, поки дочекаєшся, щоб підлогу помити.
2: А ці молодці, після шостого тю-тю! І лови директор із завучем вітра в полі.
1: А нам то що? Наше діло прибирай собі, поки кабінет звільнився.
2: А в столовій? Ну, золоті ж діти. В того хлібчика візьмуть, в того котлетку, в того борщика.
1: Ага, бувало дивишся, сидять двоє, а на столі 5 порцій борщу, 4 – каші і 10 котлет. І куди воно лізло? … От, чесно кажучи, деякі хлопці мене турбують
2: Які?
1: Та це , як його…. Максим
2: Перепел?
1: Ага. І той…. Іван
2: Ванцо?
1: Ну, да.
2: А що з ними?
О1: Я тобі по секрету скажу… То велика тайна… В них мобільні телефони…
О2: Що?
О1: Що, що, до руки приросли! Намертво! І кажуть люди, що коло вуха вже й паростки пустили. Тільки Тс-с-с!
О2: А я тобі більше скажу, у Валери з їхнього класу і у Максима…
О1: Тяжолого?
О2: Ага, так от, у них в роздягальні на партах гніздо!
О1: Та ти шо!
О2: Да-да-да! Вони там кожної перерви гніздилися. На кого ж тепер покинуть (плаче)
О1: Та не переживай, його вже дівчата з 9 класу в оренду просять.
О2: Фух, аж від душі одлягло.
О1: Ну, а це… як його… Ігор…
О2: Йорик?
О1: Да, да, да, хлопець – золоті руки! Бувало вчителі питають: «А де це Ігор, чому його немає на уроці?» А їм: «Гвіздок прибиває, або апаратуру налаштовує, або дірку в стіні свердлить, або той, як його, інтернет налаштовує.
О2: Да, незамінний хлопець, і коли він встигав тільки вчитися?
О1: А оцей Малюк їхній…
О2: Вадик?
О1: ну, да, я ж кажу, Малюк. Який працьовитий хлопець: всі клумби перекопав, всі дерева пообкопував…
О2: Мабуть агрономом буде…
О1: Та що і говорити, скільки корисного вони зробили для школи!
О2: І школа за ними сумуватиме. Хороші дітки – Лебедята!
О1: Ой, Володимирівно, досить теревенити, бо мені ж іще спортзал мити, ходімо вже.
Отбивка. 027 Технічки ідуть зі сцени
Голос: На сцену запрошуються класний керівник учнів у 5-9 класах Запорожець М.Г. та
Виступ класного керівника. 028
Голос: Зі щирими побажаннями до вас, випускники, звертається ваш класний керівник у 9-11 класах Суховіцин В.В.
Виступ класного керівника 029
О 1: Шкільні роки … Прекрасні й незабутні … Вони в пам’яті кожної людини все її життя .
О 2: Імена, події, перерви, друзі, уроки, канікули – це все те, з чого зіткане шкільне суспільство.
О 1: День за днем пронеслися 11 років як одна мить, але то була мить вашого дитинства, неповторного і неперевершеного.
Разом: Отже, увага на екран!
Фільм «____________________________»
О1: Якщо дочка росте усім на радість,
І розумниця, й спортсменка, і артистка –
Це матуся люба постаралась,
І наставником була, і другом близьким.
О2: Скільки безсонних ночей і деньочків
Віддавали матері своїм синочкам,
Промайнуло їх дитинство, пролетіло
Та кожну маму спогади зігріють.
Під музику виходять на сцену по одній мами випускників-хлопців. 030
1: Сину, в той день, коли ти народився, я була найщасливішою у світі.
2: Як сьогодні, мій сину, пам’ятаю той день, коли ти сказав перше слово «мама»
3: Не було, сину, більшої радості для нас із татом, бачити як ти ростеш.
4: Я пам’ятаю, сину, коли ти зробив свої перші невпевнені кроки.
5: Пам’ятаєш, сину, коли ти ішов у перший клас, ти боявся відпустити мою руку
6: А потім, пам’ятаєш, сину, були наклейки, машинки, пістолети, м’ячі, футбольна форма, герої мультфільмів.
7: Синочку, пам’ятаєш, на кожне новорічне свято я шила тобі костюм, а на кожне 8 Березня ти малював мені барвисту листівку.
8: Ми переходили з тобою, синку, з класу в клас, переживали рік за роком, крок за кроком наближаючись до твого дорослого життя.
9: Синку, ось і настав день, коли ти став дорослим. Вже скоро в тебе почнеться самостійне життя, але де б ти не був, пам’ятай про свою маму, так, як я пам’ятаю кожну мить твого життя.
Всі сини піднімаються зі свої місць і хором говорять: «Мами, ви – найкращі в світі, це говорим ми вам – ваші вірні діти!»
Звучить мелодія. 031
Хлопці з квітами піднімаються на сцену, стають на одне коліно, цілують мамі руку, встають дарують квіти, запрошують на танець. Протанцювавши трохи, проводять мам у зал і самі сідають на свої місця.
О1: Ось вони, ненагляднії чада:
Хлопчики ваші і ваші дівчатка,
Діточки ваші, кровиночки ваші
Ви не знайдете розумніших і кращих.
О2: Свої мудрі побажання хочуть сказати вам, випускники, ваші батьки. Тож ми запрошуємо до слова:
Тато___________________________
Мама___________________________
Виступ батьків 032
033 – слова випускників
О1: Шановні випускники! Багатьом речам притаманна дивна властивість – повертати людям пам’ять про минуле, дарувати радість прожитих миттевостей.
О2: Давайте сьогодні разом з вами погортаємо сторінки вашого шкільного альбому.
О1: Тож ми запрошуємо вас на сцену
І нині в дружнім колі
Згадаймо всі щасливі дні.
Випускники піднімаються на сцену
034- слова випускників
1: 1 вересня 2003 року. Цього дня ми прийшли на перше у нашому житті шкільне свято.
Випускники гортають альбом і на екрані демонструється відео альбом.
2-й: Запам’ятали ми назавжди 1 клас,
Перед очима далич неозора…
Вже стільки років злинуло, а вас,
Олена Миколаївна,
Ми пам’ятаємо як вчора.
3-й: У 1 класі той малий буквар,
Як таємницю Ви для нас відкрили,
Ви, певно, мали незвичайний дар,
Бо нам подарували дивні крила.
2-й: Як Вам подякувати тепер за все,
За двійку, навіть – усього бувало,
Любов до Вас у серці пронесем
Та вдячність у словах, хоч слів нам мало.
3-й: Букет оцей, як в той далекий ранок,
Ми хочемо піднести Вам,
І стати мовчки на привітний ганок,
Бо серцю вірять більше, ніж словам.
Вручення квіті першій вчительці 035
На екрані демонструються фото середніх класів 034 – слова випускників
4-й: Чотири роки спливли за водою,
І виросли ми з тобою,
Так швидко проминув вже час –
Вже 5 чекав на нас клас
5-й: А пам’ятаєте, як страшно було переходити у невідому середню школу, знайомитись з новими вчителями, з острахом дивитися на височенних старшокласників, які ходили поруч?
6-й: Ох, як ми тяжко працювали,
Контрольні й заліки складали,
Було «один», було і «два»,
Боліла часто голова,
Косило око через парту,
Кажу вам щиро і без жартів.
7-й: Отож, у 5 класі ми навчились відрізняти одного вчителя від іншого, а деяких навіть запам’ятали по іменах. Вміли знаходити потрібні кабінети, ну і, звичайно ж, їдальню.
8-й: У 6 класі ми вміли ховати крейду, щоденники, а деякі навіть своїх батьків.
9-й: Будучи семикласниками ми добре знали, що похід під час уроку до бібліотеки можна зробити значно цікавішим і тривалішим, включивши до маршруту прогулянку коридорами, зупинку у спортзалі або шоп-тур до магазину.
10-й: У 8 класі ми вміли користуватися одним зошитом на всіх уроках і вчити домашні завдання, не відкриваючи підручників.
11-й: У 9 класі ми навчились закохуватись і навіть не один раз на рік.
12-й: Ну, а підказувати, підглядати, списувати, робити шпаргалки, прогулювати уроки в 10 класі, ми вже вміли професіонально.
13-й: Ми справді будемо сумувати за цими неповторними роками.
На екрані демонструються фото
14-й: І щоб описати всі прожиті роки, іноді просто не вистачає слів… А коли не вистачає слів, на допомогу приходить пісня.
Пісня про школу 036
Звучить мелодія 034
15-й: Все, в альбомі остання сторінка, наш 11 клас. Цей рік для нас був особливо відповідальним. І завжди поруч з нами були учителі.
1-й: серед неповторного сузір’я педагогів нашої школи, найяскравішими зірочками для нас завжди сяятимуть наші класні керівники: Марина Григорівна та Віталій Валерійович.
2-й: Шановна Марина Григорівна! Ви виховували і навчали нас і Ваша праця не залишиться неоціненною. Ми вдячні Вам за увагу і турботу, приділену кожному в урочний і позаурочний час, за наполегливість під час пошуків відсутніх на уроках учнів і просто за те, що Ви любили нас так щиро.
3-й: Тож прийміть від вдячних учнів ці чудові квіти.
037 - Вручення квітів.
038- слова випускників
4-й: Віталій Валерійовчи, Вам особисто ми дякуємо за особливий героїзм і витримку під час останніх років навчання, за щиру людяність, розуміння і підтримку.
5-й: Адже Ви, Віталій Валерійович, підтримували нас завжди, пам’ятали про нас кожну хвилину і постійно були поруч у нашому шкільному житті.
І ці чудові квіти Вам, від вдячних Ваших учнів.
Вручення квітів класному керівнику - 039
Наперед виходять декілька випускників
Перепелиця А.: Хлопці, щось мені не по собі.
Логвиненко: Ти маєш на увазі виступ на сцені?
Перепелиця А: Та ні, до цього я вже звик. Школу страшно залишати…
Харченко: Ой, ну ти й придумав! Як жили так і житимемо, навіть ще краще!
Логвиненко: Хлопці, адже Андрій правий. Жили ми оце жили, а тепер бац, і нема нас в школі.
Харченко: Да-да-да…, а на кого ж тепер баскетбольна команда залишиться?
Запорожець: А я про інтернет турбуюся, зависне комп і все, полагодити нікому.
Перепелиця М: І на агітбригади нікому буде їздити….
Бєлік: оце так діла! А що ж робити? Назад в школу повертатися?
Звучить мелодія, виходять «молодші» - 040
Молодші разом: Сказати хочемо вам слово,
Ідіть вперед, дерзайте,
А ми вас тут не паідведем,
І ви це твердо знайте!
Харченко: Це для вас ми ще малята,
А в початковій школі – мастаки,
У вас сьогодні випускне вже свято,
Братів вітаєм старших залюбки.
Запорожець: Вам старшим добре, що й казати!
Не примусить вже ніхто реферат писати,
Вже не будете важкі портфелі ви носити,
І щовечора набридливі уроки вчити.
Бєлік: Безтурботно будете жити,
До обіду спати,
І домашні завдання
Вас не будуть хвилювати.
А на нас чека життя, просто справжні муки,
Зуби всі ми постираєм об граніт науки!
Логвиненко: Ти такі дурниці, друже, не розповідай,
В них роботи після школи –
Непочатий край!
Треба аж 5 років у ВУЗах навчатись,
Щоб професію в житті дуже добру мати.
Сесії, екзамени, контрольні роботи,
Все попереду у них, безліч турботи,
І про дім майбутній думать, затишок створити,
Бо не хочеться на шиї у батьків сидіти.
Запорожець: Ти мене так не лякай,
Це ж складні завдання!
Краще будем вже ходити
В школу на навчання.
Перепелиця: А ми бажаєм вам вперед іти сміливо,
Бажаєм щастя кожному й добра.
Перепелиця: Нехай життя вам буде, наче диво,
В дорогу старші брати,
Ні пуха, ні пера!
Молодші ідуть зі сцени. – 040
Другий варіант
041 Звучить мелодія, заходить Остап Бендер
О: Лед тронулся, господа присяжные заседатели. Командовать парадом буду я!
Оля: Цікаво, а хто це Вас сюди запрошував?
О: О, знойная девушка – мечта поэта! Ближе к телу – как говорил Ги де Мопассан!
Логвиненко: Та хто Ви такий?
О: Хамите, парниша! Мой папа был турецкоподданный!
Логвиненко: А я думав…
О: Ах, вы думали? Вы, значит, иногда думаете? Вы мыслитель. Как ваша фамилия, мыслитель? Спиноза? Жан-Жак Руссо? Марк Аврелий?
Оля: Віддайте мені мікрофон і йдіть звідси – це наше свято!
О: Может тебе еще и ключ от квартиры, где деньги лежат?! Ну хватит уже психологических эксцессов! Вас ждет великое будуще, а я вам лиш дам совет, какую профессию избрать, ведь не всем же быть такими умными как я. Слушате:
Официант: Официант всемогущий – захочет плюнет в чай, захочет – доест после клиентов. Официант даже ночью спит, согнувшись с полотенцем в руках.
Агроном: Агроном – это такая профессия, когда у тебя всю жизнь кукурудза под кроватью и гребициды за дверью. Агроном всю жизнь удивляется из-за двух вещей: почему он стал агрономом и как могут трактористы так много пить.
Футболист. Футболисты бывают хорошие и наши. Знаете, чем отличаются наши и не наши футболисты? У иностранных (заграничных)– красивые жены, а у наших – бутсы, о-о-о!
Сторож: Сторож всю жизнь одинокий. Это такая профессия, когда всю жизнь читаеш «Огонек» за 1978 год, пьешь кофе, чтобы не заснуть и все-таки засыпаешь, потому что завтра, блин, тяжелый день… такой же как сегодня.
Монтажники: Монтажники – эти всегда на высоте, егей! Они сидят бог знает где и оттуда шлют привет. Ну, а что, работа такая, да-да…
Сварщик. Сварщик счастливый, потому что каждый день на работе думает, что уже Новый год, а кокой Новый год без карнавала и маскарада? Поэтому сварщик всю жизнь в маске, из-за которой думает, что у всех фиолетовый морды, как и у него. Но есть еще газосварщик. Это - богатый сварщик, а че, с газом работать и не наварить, че, он инженер какой-то?
Стилист: Стилист – это человек, который за твои деньги пойдет с тобой вместе в магазин, чтобы за твои деньги посоветовать тебе, за твои же деньги, купить то, что он очень хотел бы себе.
Инженер: Инженер – это человек, с большой папкой, маленькой зарплатой, карандашом за ухом и без ничего за душой. Но, зараза, умный.
Аптекарь. Аптекарь самый крутой, потому что может прочитать любую фигню, главное, чтобы эту фигню написал доктор. Но аптекарь круче доктора! Потому что он не только может прочитать всякую фигню , но помнит где она стоит и лично определяет: как, когда, куда и сколько ее жрать, а! Мегакруто, аптекарь! Вообщем выбор за вами, господа выпускники. Не надо оваций! Мне пора. Ну, все, пока! Пишите письма!.."
Остап іде зі сцени. - 041
Випускник: Друзі, а я отут подумав, ким би ми не стали в майбутньому: інженерами чи футболістами, та найперше, кому ми повинні дякувати за наші знання – це вчителі.
Випускник: Ми для вас, дорогі вчителі,
Будем вічними учнями в школі,
Хоч підемо по цілій землі,
І своєї шукатимем долі.
Випускник: Хтось садитиме сад і гаї,
Хліб, як золото сіяти буде.
Всі розкриють таланти свої,
Але школи ніхто не забуде.
Випускник: Затихнуть пісні, і почнеться урок
Урок, на який не подзвонить дзвінок.
За парти не сядемо так, як завжди,
І вчитель з журналом не прийде сюди.
Випускник: Ми підемо, а в вашім житті
Всі залишимось: Жені, Каріни, Саші,
Пустотливі, швидкі і верткі,
Як колись, у першому класі.
Випускник: Тож пробачте сьогодні за все!
Жарти й витівки наші невдалі,
Нас життя вже на крилах несе
В невідомі, незвідані далі!
Випускник: Дорогі ви наші вчителі!
З вами нам було цікаво жити.
Наш уклін вам, любі до землі
Ц ці прекрасні яскраві квіти.
Випускник: Також ми щиро дякуємо всьому технічному персоналу НВК за щоденну турботу про нас. Велике вам спасибі!
Вручення квітів вчителям і техперсоналу. - 042
Випускники піднімаються на сцену, звучить мелодія. – 043 - батькам
Випускник: Соловьиная трель, как звоночек,
Льется в небе, смеясь и звеня.
«Ты куда собираешься, дочка?»
Мать сегодня спросила меня.
Никуда мне от мамы не деться,
И не знаю, куда я спешу,
Только знаю откуда, из детства,
Я сегодня навек ухожу.
Я стою на пороге упрямо,
Выбираю дороги-пути.
Ты закрой меня в комнате, мама,
Не давай мне из детства уйти.
Не пускай меня, кинься в догонку
И закрой крепко-накрепко дверь.
Я хочу оставаться девченкой
Несерьезной такой, как теперь.
Ты сидишь, улыбаясь тревожно,
Не успев ничего запретить.
Ты ведь знаешь, никак не возможно
Человека держать взаперти.
Ты закрой меня в комнате, мама,
Выбрось ключ и останься со мной,
Знаю я, что была упряма,
Не всегда соглашалась с тобой.
А теперь я стою на пороге
И закрыв очень крепко глаза,
Понимаю, что детство уходит
И его не вернуть никогда.
Пісня для батьків. - 044
Вручення квітів батькам
О1: Дитинство ваше, мов вчорашній день
Ось-ось майне крильми у темінь ночі,
А світанок від дзвінких пісень
Прокинеться і вам загляне в очі.
О2: Ви підійшли до першої межі,
Шкільним порогом звуть її в народі,
Ще крок – і Україна перед вами
Відкриє всі свої шляхи-дороги.
О1: Травневий вечір, посмішки й зітхання,
Свій випускний згадаєте не раз,
Настала мить, яка не повториться вже ніколи,
Злітає в небо ніжний шкільний вальс.
Випускники танцюють вальс. 045
Звучить мелодія 046
О2: Ваші батьки від душі бажають вам щасливої дороги, а щоб ніхто з вас, де б не були ви, не забував своєї домівки, батьки зав’яжуть вузлик, а ви поглянувши на нього завжди будете пам’ятати про своїх рідних та домівку.
О1: Веселий вітер кличе у дорогу
В життєвий океан бурхливий непростий,
На серці радість і щемна тривога
Вітрила підійма наш парусник шкільний.
О2: Ідіть в життя замріяні, вродливі,
Між квітами і добрими людьми,
Несіть свої і мрії і надії,
І щоб за вас усіх раділи ми.
О1: Хай вірність і любов в серцях живуть,
Хай Україна-мати порадіє,
Благословить усіх в щасливу путь
Ідіть вперед, випускники, сміливо!
Фанфари 047, салют.
Звучить мелодія 048- фінальна.
Випускники ідуть зі сцени. Кожному з них батьки на руку пов’язують хустинку.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку