Сценарій до річниці початку війни 2022р
1.Ще зовсім недавно українці жили під мирним небом. Радісно зустрічали світанки, виховували дітей й не знали багатьох слів, повязаних з війною. В один день, ранком 24 лютого 2022 року наше життя змінилося. Кожну українську родину опалило полумя військових дій, які розпочалися на території нашої держави.
2.Ввійшла орда, обідрана, голодна,
На землю хліборобів, трударів…
Потомки ви “вєлікава” народа?!
Ні, ви – нащадки вічних злидарів!
Ви – голодранці, холуї у лаптях,
Ниці раби своїх недоцарів!
Аж тут вам заманулось прийти раптом,
Щоб підкорити край княжих синів!
Вам і не снилось, як ми тут живемо!
В найкращих снах не снилось, рагулі:
Що ми їмо, вдягаємо і п’ємо,
Що в нас асфальт у кожному селі!
3.А вам дано – за ваше ж лихе серце! –
Проповзати в багнюці весь ваш вік!
Як ви могли подумать, що без герцю
Свій шмат землі віддасть вам трудівник?!
У наших жилах кров тече князівська,
Затим – козацька кров по них тече,
Тож ваше голодране дике військо
Від нашого меча не утече!
4.Ви хочете з землі нас постирати?!
Готові танки голіруч тримати!
Тож йдіть туди… де ваші кораблі!!!
Поляжете усі! Всі до одного
В землі свободолюбних трударів!
А потім понесете кару в Бога:
За землю цю, за кров наших синів.
5. Виступ президента про введеня воєнного стану
6.Граються велетні в ігри свої небезпечні,
Сотнями списують долі маленьких людей:
«Тут – вже стріляти, а тут ще погрози доречні,
Там розіграємо козир старих і дітей!»
Карти тасують, фігури свої розставляють,
Крутять зухвало вони ігровий барабан,
Жваво й захоплено шанси свої розглядають,
Мають в кишені завжди запасний вони план!
7.Думають велетні: «Світ – це велика арена,
Нам пощастило нагайку тримати в руках!
Хай розповзається паніка, наче гангрена,
Владу утримати нам допоможе лиш страх!
Ігри тривають. Історія жорнами меле,
Нищить нещадно маленьких людей на Землі…
Але настануть часи справедливі. Ой, леле!
Будуть гіганти беззахисні, ниці й малі!
8.Всесвіт влаштований мудро, не їм зрозуміти:
Завжди у всьому тримається чітко баланс.
Нині ти велетень – завтра вже можеш змаліти,
Нищиш сьогодні – а завтра благаєш про шанс.
Кожна змарнована доля, розірване серце,
Кожна розтоптана іскра людського життя –
Все це сторицею, велетні, вам повернеться,
Й не допоможуть ні гроші, ні каяття!
9.Ви – не боги. І над вами є сили Всевишні,
Вас розіграють так само безжально у грі!
Й будуть судити за ваші провини колишні,
І не подивляться, ким ви були на Землі…
10. Сирена
11.Прости мене, Боже, що так зневажаю!
Що ненависть в мене до ворога є,
Та як мені бути з цим, Боже, не знаю?!
Коли розривається серце моє.
Вбиває дітей він, руйнує країну,
Стріляють ракети по мирній землі.
Він нищить щоденно мою Батьківщину
Він знищує, Боже, творіння твої!
12.Усюди стріляє в садочки і школи,
Немає в нім зовсім ні краплі жалю.
Він атомну станцію тримає в облозі,
Щоб погубити планету МОЮ
Прости мене, Боже! Насмілюсь, попрошу!
Нехай покаяння до нього прийде,
Нехай відповість, згідно діл своїх, Боже
Кадри з дітьми , бо вірш про вбитих дітей
13. Іде війна своїм кривавим кроком,
Ординці нищать села і міста,
Та у боях запеклих і жорстоких
Народ на захист Батьківщини встав.
Вже чаша горя повниться по вінця,
Не можна, люди, звикнути до втрат:
Болить душа за кожного вкраїнця,
Та смерть дітей болючіша стократ.
14.Вмирають діти… Як звучить це дико!
Кого тепер смерть їхня не пройме?!
І крикнуть хочеться нелюдським криком,
Щоб світ здригнувсь і в жалості завмер.
Вмирають діти, українські діти –
Дивитись на таке немає сил.
І вже із потойбіччя, з того світу
Ми чуєм їхні тихі голоси…
15.Вмирають діти – йдуть у небо димне,
Бо навіть сонце ворог їм закрив.
Летять у піднебессі клином дивним,
Махаючи руками замість крил. Безгрішні душі, чисті, непорочні –
У рай небесний всі вони летять
І дивляться своїм убивцям в очі
Як судді, що нічого не простять…
16. Хвилина мовчання
17.П’ять причин, чому ми переможемо 1.Причина перша: ми є з України,
За нас стріляє кожна п’ядь землі.
Розчистимо, приберемо руїни,
Ви ж проростете в житньому стеблі.
18.Причина друга: з нами Бог і правда!
Вдягають нас в сміливості броню!
Виборюючи нашим дітям «завтра»,
Ми знаємо, за що б’ємось в бою!
19.Причина третя: злість і біль, й зневага!
Вбиваючи ракетами міста,
Ви лиш вбиваєте останні краплі страху,
І пахне помстою загальна боротьба!
20.Четверта заховалась поміж вами,
ви – скормлені рашистськими грудьми,
народжені слухняними рабами,
ми – українськими і вільними людьми.
21.Причина п’ята, правда, не остання
В нас кожен сам і всі тримають стрій!
Тож, вороги, прийміть наші вітання –
Сьогодні буде ваш останній бій.
22.Я вірую і вірю:
день прийде,
осяяний знаменнями звитяги,
благословенний силою відваги;
він неминучий –
той грядущий день.
Його початок
сповістять вгорі
дзвінкі хорали
й сурми переможні,
позначать ночі, темні і тривожні,
блакитним сяйвом
жовтої зорі.
23.Я вірую.
Це буде та зоря,
яку віки чекає
Шлях Чумацький:
вона згубилась у степах козацьких
чи заблукала у чужих морях.
ЇЇ буття
зіяло в небесах,
пробитих, наче кулею, навиліт,
і тільки місяць –
з Авелем на вилах –
шукав її в загублених часах.
24.Вона в путі,
ця втрачена зоря,
скривавлена в боях, з горнил пожежі –
вона долає полум’яні межі,
її сліди, мов літери, горять.
В скрижалях неба
з’явлена – як знак,
вона засяє,
зроджена у слові,
вона воскресне
в чаші – з хліба й крові.
Я вірую і вірю:
буде так.
Фінальна пісня
https://studio.youtube.com/video/KicaVb_SGro/edit