Сценарій ювілею "150 років Водичківській школі"

150 – річний ювілей Водичківської школи

( сценарій заходу)

Святкування ювілею проходить у стінах школи.
У коридорі біля центрального входу стоять двоє учнів, які зустрічають

запрошених та гостей, вручаючи їм презентаційний буклет і запрошуючи на

прогулянку палацом ____________________________.
В цей час в приміщенні звучить симфонічна музика. Гості заходять до

кімнат( класів), відскановуючи кюеркоди на дверях ( якщо є факти, що саме

було в цій кімнаті, коли це був графський палац).
Одночас із цим в бенкетній залі палацу збираються гості. Двоє учнів ( або

дорослих) в ролі адміністраторів розсаджують гостей ( два перші ряди

залишаємо для запрошених).
Коли всі зберуться (спостерігаємо за прибулими гостями при вході, хтось

може непомітно вести облік) музика затихає і звучить дзвінок.

Вед.

( у мікрофон) Увага! Пані та панове! Просимо всіх пройти до бенкетної

зали палацу ______________________ , тобто актової зали Водичківської

гімназії.

Поки заходять гості, звучить пісня « Зорепадом летять роки».
На сцені стоять:

Господар та господиня

( Петро Васильович та Надія Іванівна у

національному вбранні). Господиня на вишиваному рушникові тримає

святковий хліб і сіль.
Позаду них теж в українському вбранні стоять діти, в руках яких підноси з

порізаним короваєм для пригощання гостей.

Господар.

-

Вельмишановні гості!

У нашім краї так ведеться –

Гостей стрічають, як годиться!

З хлібом – сіллю, з піснею, з любов’ю –

Щиро, по – українськи, з добром і честю!

Господиня

(

тримаючи хліб разом з Господарем підходять до гостей)

-

Зустрічаємо Вас, як годиться, з хлібом – сіллю – символом достатку,

миру та української гостинності. Нехай цей святковий хліб, випечений з

любов’ю, принесе вам силу, наснагу та нові ідеї у надзвичайно важливій

справі – справі виховання молодого покоління,

Господар та господиня вручають гостям хліб, а діти з підносами йдуть

взал і пригощать гостей

під пісню

«Зеленеє жито»

Вед.1

Хліб на столі – то мир і єдність. Землі святої щедрість.

Вед.2

Хай буде доля світла і ясна,

І Україна наша буде вільна і незламна!

Вед.1

Ми любим Україну щиро

І Вам бажаєм щастя й миру!

(

Представники батьківського комітету вносять коровай і вручають його

Господарю і Господині)

Вед.2

Тож прийміть цей коровай, шановна шкільна родино, випечений на

мудрості вчителів – ветеранів, на натхненні і творчості нинішнього покоління

педагогів, на турботі і надії наших випускників, на різнобарв’ї молодості і

талантів наших учнів.

Вед. 1

Український коровай просимо прийняти Вас, шановна Надіє Іванівно.

Вед.2

В усіх святкові, радісні обличчя

І трепетом стурбовані серця.

Сьогодні свято — 150-річчя

Матуся — школа наша відміча.

Вед.1

І ми вітаєм щиро всіх присутніх

Учителів, випускників, гостей.

І хай залишиться у пам’яті майбутніх

Наш 150-річний ювілей

Вед.2

Урочистості з нагоди святкування 150 – річного ювілею Водичківської

школи оголошуються відкритими.

( Звучить Гімн)

Вед.1

Давайте під ритм метроному

Сьогодні згадаємо всіх,

Хто не повернеться додому,

Хто за Україну поліг.

Нехай хвилина ця німа

Їх імена нам нагадає.

Ми є тому, що їх нема.

Ми є тому, що їх немає.

Хвилина мовчання

Вед.1

Сьогодні в цій залі присутні наші працівники – воїни, які самі, а зараз і

їхні сини захищають нас з вами від агресії країни – окупанта. Це водій

шкільного автобуса, який довгі роки забезпечував безпечний шлях для наших

учнів дорогою до школи - _____________________________________________

та робітник з обслуговування та ремонту _________________________________

Ми всі з нетерпінням чекали їхнього повернення, хвилювалися, щоб

залишилися живими. І сьогодні не перестаємо хвилюватися, бо в нашому селі, в

нашому колективі є багато матерів, дружин, чиї сини і чоловіки захищають наш

спільний дім – нашу неньку -Україну.

Вед.2

Дякуємо за те, що Ви бережете наш спокій! Дякуємо за те, що Ви даєте

нам можливість жити вільним життям. Дякуємо за те що Ви стоїте на захисті

наших дітей та нашого майбутнього.

Вірш « Захиснику»

( читає Єгор)

Солдате, воїн, захисник

Пишаюся тобою.

За те, що мир мені зберіг

Й відважно йдеш до бою.

За те, що в ці важкі часи

Не бачить тебе мати.

І ні дружину, ні дітей

Не можеш обійняти.

За те, що в мене мирний день:

Живу, навчаюсь, граю.

Що мирне небо наді мною,

Що я війни не знаю.

За те, що нині кожен день

І кожную хвилину.

Ти, ризикуючи життям,

борониш Україну.

Танець

« Повертайся живим»

(Інна Леонідівна)

Вед.1

Вже осінь добігає до кінця,

Дощем хлюпоче, вітерцем повіє.

І щось своє несе в людські серця,

Та все ж дає в житті якусь надію.

Вед.2

Бо поки здатен бачити це все,

Захоплюватись, чути, сумувати,

То ще тебе життя у світ несе,

Бо ти усе це можеш відчувати.

Вед.1

А значить ще живеш. Радій всьому:

І бурі, й зливам, вітрові, що виє,

І хмурості, і сонцю, і тому,

Що дощ дрібненький з неба сіє й сіє…

Вед.2

А ще тому, що квіти доцвіли,

Вони нам душу гарно звеселяли.

Хоч їх нема, але ж вони були!

Вони надію нам в серця вселяли…

Вед.1

Спасибі їм і осені за те,

Що нам вона все ж дарувала мрії

І сонечко, і листя золоте,

І спонукала до якоїсь дії…

Пісня « Осінь»

( дівчатка 3, 5 класи)

Вед.1

На перехресті семи доріг, семи вітрів,

Часів минулих, прожитих років

Є місце, що ніколи незабутнє,

Країна, що народжує майбутнє.

В ній перше слово і вітання,

В ній завжди зустріч і прощання.

Це оберіг дитинства, що ніколи не згаса,

У ньому нашого життя невичерпна краса!

Вед.2

Вітаймо, друзі, день осінній цей,

Карбуймо в пам’яті цю днину.
Бо в мить оцю, в оцю хвилину
Святкує наша школа ювілей!

Вед. 1

Тож спочатку декілька слів про нашу ЮВІЛЯРКУ.

Вед. 2

Ім’я – Водичківська гімназія (в недалекому минулому - Водичківська

загальноосвітня школа І-ІІ ступенів)

Вед.1

Дата народження – осінь, рік 1875

Вед. 2

Місце народження – мальовниче село Водички

Вед. 1

Батьки – адміністрація гімназії

Вед. 2

Сімейний стан – мати – героїня.

Вед. 1

Діти – усі хлопчики та дівчатка, які навчалися, навчаються та будуть

навчатися у ній.

Вед. 2

Хрещені батьки – департамент освіти і науки Хмельницької міської

ради

Вед. 1

Далекі родичі – Міністерство освіти та науки України

Вед. 2

Життєве кредо нашої ювілярки: « Хто знання має, той мур ламає ».

Вед. 1

Ось і познайомилися з іменинницею.

Вед. 2

Ювілей школи - це не тільки свого роду історична віха, але і як би кордон,

що дає можливість оцінити пройдений шлях, згадати добрим словом тих, хто

присвятив своє життя, свій педагогічний талант рідній школі, і, звичайно ж,

накреслити плани на майбутнє.

Вед. 1

Ювілей - це усмішки і квіти.

Вед. 2

Ювілей – це музика і вітання, гарний настрій і побажання.

Вед. 1

І, звичайно ж, гості.

Вед. 2

Ми дякуємо почесним гостям, які завітали на наше шкільне свято.

Готуючись до зустрічі з вами, ми прагнули подарувати вам любов і тепло своєї

душі.

Вед. 1

У нашому залі присутні:

( представлення гостей)

Вед. 2

Ветерани педагогічної праці

Вед. 1

Вчителі, які починали свій творчий шлях у нашій школі

Вед. 2

Випускники всіх років

Вед. 1

Шановні ювіляри! – Так, так, ювіляри! Ми всі з вами сьогодні

ювіляри!

Вед. 2

Стільки всього сплелось докупи: минуле, сучасне, майбутнє...

Вед. 1

Поважна дата школи - надихнула нас вирушити у своєрідну мандрівку

крізь час...

Вед. 2

... крізь події, дати, імена та долі...

Вед. 1

... крізь минуле...

Вед. 2

... і сучасне...

Вед. 1

... і майбутнє....!

Вед. 2

Школа – це класні кімнати, залиті сонцем, списана крейдою дошка, загублений

щоденник, перша закоханість, вимогливі вчителі…

Вед. 1

А пам’ятаєте, як чудово лунав шкільний дзвоник з останнього уроку?

Книги летіли в портфель, як птахи. Вхідні двері переможно гриміли салютом, а

в шкільному саду тихо сипали золотим листям дерева.

Вед. 2

А починалося все так.

(

відео з Кімпіцькою Настею)

Звучить тихо музика

Вед. 1

Зорепадом проносяться наші роки, летять, аби ніколи не повернутися.

Та в пам’яті живуть і не тьмяніють сторінки славного минулого Водичківської

школи.

Вед. 2

До 1917 року в селі працювала церковно-приходська школа, а після

1917 року – початкова ( чотирьохрічна школа).

Вед. 1

З 1925 року по 1928 роки початкову школу у селі очолювали

директор Гуртовенко

та його наступник Вавренюк Іван

Захарович.

Вед. 2

А в 1928 році в селі відкривається колгоспний університет

мистецтва, який функціонував аж цілих 10 років. Крім того, в 1930 році ще

відкривається семирічна школа, директором якої був Собко Сергій Йосипович.

Вед. 1

З 1938 по 1966 роки в цьому приміщенні організовано дитячий

будинок

Вед. 2

З 1939 -1941 роки керівником школи є Кирилюк Іван Володимирович.

Вед. 1

В буремні роки війни з 1944 по 1974 роки організовують навчання

дітей та опікуються школою директори Цибульський

та Гуменюк Леонід

Степанович.

Вед. 2

З 1974 року розпочинається нова віха в історії школи. Проводиться

капітальний ремонт усіх приміщень і школа поступово набирає того вигляду

який ми бачимо зараз. 23 роки очолює колектив Водичківської школи директор

Забутько Микола Романович, який з впевненістю і вірою у можливості

тендітної молодої жінки передає у спадок право та велику честь очолювати

навчальний заклад у селі Водички вже сьогоднішній господині.

Вед. 1

І ось уже впродовж довгих 28 – ми років ствердно і вміло стоїть біля

керма великого корабля з гордим ім’ям «Школа» наш капітан, наша вчитель і

наставник, мудра і досвідчена, шанована і любима всім колективом, всіма

учнями і всіма жителями села ПОЧИНОК НАДІЯ ІВАНІВНА.

Тож запрошуємо Вас до слова.

(

виступ директора)

Вед. 2

Шановна, Надіє Іванівно! Кожне свято має свої символи. У ювілеїв і

днів народжень – це іменний торт. На ньому горять свічки, які символізують

роки життя ювіляра. Наш шкільний ювілей – поважний і солідний, але молодий

душею і серцем. Тож просимо Вас загадати бажання, яке б стосувалося гімназії,

її працівників, учнівства і загасити свічки. А допоможуть Вам це зробити Ваші

колеги – наші учителі.

Вед. 1

У 202__ році - Водичківську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів

реорганізовано у Водичківську гімназію з дошкільним підрозділом. І сьогодні

його вихованці теж прийшли привітати Ювілярку.

( виступ дитячого садочка)

Вед. 2

Нам затишно і спокійно в стінах гімназії. Ми живемо свої найкращі

роки – шкільні роки.

Вед. 1

І ми з гордістю можемо сказати: ми пишаємось своєю історією,

своїми випускниками, вчителями, тим, що сьогодні святкуємо свій ювілей!

Вед. 2

У нашої гімназії багато друзів, які завжди є бажаними гостями у наших

стінах, вони розділяють з нами турботи і радості, підтримують нас і вірять

разом з нами у майбутнє нашої гімназії.

Вед. 1

Ми дуже цінуємо

підтримку

Хмельницької територіальної громади. І

нам приємно, що сьогодні до нас завітали:

___________________________________

___________________________________

Вед. 2

Давайте подаруємо нашим гостям оплески та запросимо їх до слова.

(Вітання від міської влади та представників підприємства)

Вед. 1

Школа – це серце села. Доля сільської школи залежить від місцевої громади.

Тому для нас найважливішим завданням є налагодження співпраці, бо саме у

ній народжується почуття спільності. Сьогодні ми раді вітати старосту

Олександра Казиміровича Жугду

і запрошуємо Вас до слова.

Вед. 2

Дружні відносини склалися між навчальним закладом та приватним

сільськогосподарським підприємством «ЕНСЕЛКО». Господарство ніколи не

залишається осторонь від шкільних проблем, а це так важливо у досить

нелегкий для освіти час.

Шановна ___________________________________, запрошуємо Вас до

вітального слова.

Вед. 1

Діти, школа, вчителі… Слова усім відомі і знайомі. Але в кожного свої

спогади, емоції, почуття викликають вони. Найчастіше – це дитинство, сміх ,

радість спілкування з друзями – однокласниками, веселі ігри, уроки, перерви,

свята, походи… І … вчителі, які спливають час від часу у твоїй пам’яті до кінця

твоїх днів.

Вед. 2

Та , на жаль, плин часу незворотній і швидкий, а життя таке коротке.

Сьогодні хочеться згадати тих вчителів, які відійшли у Вічність, залишивши по

собі добрі спогади.

Вед. 1

Вони не зайдуть, усміхаючись у класи.

Їх вічність невблаганна забрала від нас,

Хоч їх не повернеш, навічно прекрасні

Їх душі у пам’яті, в наших серцях.

Вед. 2

Не змогли прийти сьогодні ті, хто вирушив у дорогу, з якої немає

вороття, залишивши по собі тихий смуток непоправної втрати.

Вед. 1

Але пам’ять - вона не вмирає, ці люди залишаються в наших серцях,

наших спогадах, вчинках.

Вед. 2

Просимо всіх присутніх вшанувати хвилиною пам’яті, тих кого вже

немає серед нас.

( Хвилина пам’яті)

(На екрані на фоні свічки пишуться прізвища вчителів).

Вед. 1

Учителем не кожен може бути,

Не кожен серцем вміє говорить.

Учитель лише той, хто вміє чути,

Окрилити, навчити і любить.

Тендітну душу ласкою зігріти

І добротою ниву засівать.

Безмежно, щиро цілий світ любити

І дітям усього себе віддать.

Вед. 2

Сьогодні на святі присутні ті, хто впродовж багатьох років працювали

вчителями у нашій школі. Віддавали розум, серце, душу і здоров’я своїм

вихованцям.

Вед. 1

Скільки дитячих сердець пройшло через їхні турботливі руки, скільки

широких шляхів відкрили ці люди для своїх вихованців.

Вед. 2

Їх педагогічний досвід виплекав цілу плеяду вчителів, які нині

працюють у стінах закладу. І сьогодні вони, педагоги ветерани завітали до

нашої зали. Ми просимо Вас шановні ветерани піднятися, а всіх присутніх

привітати щирими оплесками:

(Представляють гостей – ветеранів школи)

Вед. 1

Не шкодуйте своїх долонь!

Вед. 2

До слова запрошуємо вчительку - ветерана педагогічної праці

Ацигейду Євгену Семенівну

Вед. 1

Шановні наші колеги – ветерани. З нагоди 150- річного ювілею

Водичківської школи до Вас звертається _______________________________

(Виступ директора, вручення подяк вчителям пенсіонерам)

Вед. 2

Хай минають вас кривди і біль,

Хай здоров’я росою іскриться

Ви для нас, дорогі вчителі –

Ідеали в країні дитинства

Прийміть в дарунок пісню

( Пісня « Вчителько моя»)

Вед. 1

Життя продовжується і ще багато добрих справ повинен зробити кожен

з нас.

Наша гімназія гостинно відкрила двері, запрошуючи випускників у рідні стіни

на зустріч. Давайте повернемося у ті незабутні роки юності, які залишаються в

пам’яті, як перше кохання, перші світанки, перші успіхи і невдачі. Адже саме в

школі кожна людина проводить свої найкращі роки життя. Роки летять, але

наша школа не старіє і пам’ятає всіх своїх випускників.

Вед. 2

Тому сьогодні, дорогі наші випускники , ми хочемо виконати ваші три

заповітні бажання.

Перше бажання – щоб пролунав шкільний дзвоник.

Вед. 1

Шкільний дзвоник! Чи є що краще за нього, цього малинового

дзвоника?! Бажаний і радісний, перший і останній! Сьогодні він звучить у

нашій школі для всіх випускників минулих років. І якщо хтось, в силу

обставин, не зміг прийти на його клич, нехай у цю годину, у цьому передзвоні,

відчує до болю знайомий рідний голос дитинства, школи, ровесників. І ,

звичайно ж, своїми думками всі вони перенесуться до нас.

(

звучить дзвоник, а випускники виходять на сцену)

Вед. 2 Друге бажання наших випускників – вальс.
Вед. 1

У кожного з нас є перший шкільний вальс – памятний, чаруючий,

вічний, як всесвіт. Тож запрошуємо всіх вас у вихорі вальсу згадати свою

юність, шкільні роки.

( випускники танцюють вальс)

Вед. 2 І третє бажання –

Побачити як живе школа сьогодні?

(

відео)

ФІНАЛ

(

учні читають вірші)

Уч. 1

Попереду життя цілого переліт,
Будуть шторми і спрага у дорозі.
Якщо стомишся й очі щипатиме піт,
Якщо ти засумуєш, затужиш в тривозі.

Уч. 2

Згадай те гніздо, де ти ріс і мужнів,
Згадай нашу річку, і поле, і трави,
І вічну тривогу своїх матерів,
І школу, і друзів своїх нелукавих.

Уч. 3

Живеш, коли добро несеш
І твориш славу вчора й нині.
Радій, людино, що живеш
У нашій славній Україні.

Уч. 4

Ми маємо усе своє,
Наш гурт стальний в суворім гарті.
Радій, людино, що ти є
І твоя школа є на гугл карті.

Уч. 5

На життєвій неозорій ниві
Не завжди попутній вітер нам,
Та ми хочем бути всі щасливі,
Йти вперед, наперекір вітрам!

Уч. 6

Є в нас розум, і знання, і воля,
Ми самі творці своєї долі,
Та коріння в нас одне-єдине,
Це земля, що зветься – Україна!

Вірш « Моя Україна»

( читає Арсен)

Моя Україна – це небо ясне,
Це поле широке, пшениця рясна.
Це ріки прозорі, ліси і гаї,
Де співають пісні голосні солов’ї.
Моя Україна – це бабусина пісня,
Це мамина молитва, як зірка небесна.
Це мова калинова, барвиста, дзвінка,
Це ненька – Вкраїна, що в серці живе!
Ми любим Вітчизну. Ми діти її.
Несем її славу по всій Землі!
Хай квітне Вкраїна, мов сонячний цвіт,
І буде щасливий весь український рід!

Пісня « Українська родина»

Вед. 1

Історія продовжується і може завтра настане твій час сьогоднішній учню

вписати в неї своє ім’я. Наша школа одна із тисяч шкіл України. Ми віримо, що

вона переживе ще не один ювілей. Всі хороші справи зроблені поколіннями – це

дороговказ для наступників.

Вед. 2

Повертайтесь до рідної школи,

Повертайтесь у будь – який час
Вона вас не забуде ніколи
Двері завжди відкриє для вас.

Вед. 1

Повертайтесь до рідної школи,

Щоб в дитинство своє зазирнуть,
Щоб хоч в пам’яті роки минулі
На хвилинку назад повернуть.

Вед. 2

Отож, рідна школо, нехай тече голубим безмежжям щастя твоїх

вихованців, хай врожайною буде твоя педагогічна нива, хай високо в небі,

обнявшись із сонцем, пливе веселкою доля твоєї великої, дружної сім’ї.

Вед. 1

Ми впевнені, що школа і надалі залишиться для вас рідною домівкою.

Вед. 2

До наступної зустрічі, до наступного ювілею.

Вед. ( разом)

Многая літа, Водичківська школо!

Пісня « Многая літа»

( співають всі присутні)

Вед. 1

Урочистості з нагоди святкування 150- річного ювілею Водичківської

школи оголошуються закритими.

Звучить Гімн України

Далі включаємо пісні про школу . Гостям пропонуємо фото на згадку.
Пригощаємо короваєм.