Сценарій зимових свят

Підготував 9 клас

 

 

На Андрія робиться дівицям надія

ВЕДУЧИЙ: Українське народне прислів'я стверджує, що "сумний грудень у свято і будень". Та це прислів'я не для молоді. Адже саме в грудні молодь збирається майже щодня. 3 останнім місяцем року пов'язано чи не найбільше з народних свят - День Андрія за ім'ям християнського святого Андрія Первозванного, що випадає на 13 грудня. З цим днем пов'язана значна кількість різноманітних звичаїв, обрядів і повір’їв, а також угадування майбутньої долі, ворожіння, ритуальне кусання калити. Від нього віє чарівною язичеською стихією.

(До хати по 2-є, 3-є заходять дівчата).

І ДІВЧИНА: Дівчата, не роздягайтеся. Побіжимо до криниці по воду. Принесемо її в роті і замісимо тісто на балабушки. Хлопці, звичайно, не даватимуть донести воду, будуть смішити, та ви на них не звертайте уваги...

(Дівчата вибігають, появляються хлопці і ховаються в кутку, чатуючи на дівчат).

I ХЛОПЕЦЬ: Дівчата повертаються, зустрінемо їх!

(Кидаються навперейми дівчатам і кумедними витівками та жартами намагаються розсмішити їх).

II ДІВЧИНА: Чого причепились?! Не смішіть, не заважайте, ідіть геть!

II ХЛОПЕЦЬ: Макітру вареників на стіл - підемо!

I ДІВЧИНА: Та вже будуть вам вареники - їжте, хоч лусніть, тільки воду дайте донести!

III ХЛОПЕЦЬ: Ну що ж! Вважайте, що ви нас вмовили.

(Виходять, а дівчата замішують тісто на балабушки).

ІІ ДІВЧИНА: Спечемо балабушки, позначимо кожна свою кольоровою ниткою і будемо ворожити.

III ДІВЧИНА: А як будемо ворожити?

II ДІВЧИНА: А ти дивись та на вуса мотай!

(Дівчата розстеляють рушник на підлозі, розкладають всі балабушки на ньому в рядочок).

ІІ ДІВЧИНА: Тепер треба впустити до хати голодного пса. Балабушек багато, всіх їх пес не з'їсть... Але знайте, чию з'їсть першу - та дівка першою і заміж вийде.

III ДІВЧИНА: А чию не з’їсть?

II ДІВЧИНА: Та ще посидить дівкою рік чи два... Гірше тому, чию балабушку собака надкусить і покине... Ту дівчину парубок зрадить.

І ДІВЧИНА: Давайте ще поворожимо на півня і дізнаємось, хто буде чоловік.

III ДІВЧИНА: А як на півня ворожать?

І ДІВЧИНА: О 12-й годині ночі ми посипемо долівку пшеницею, поставимо в мисочку води і люстерко. Впустимо до хати півня. Якщо півень спочатку нап'ється води - чоловік буде п'яниця, клюне пшениці - господарем буде, а як почне дивитись у дзеркало - гультяєм і ледарем буде!

IV ДІВЧИНА: А поки що біжімо на вулицю, дізнаємось, як буде звати чоловіка.

ІІІ ДІВЧИНА: А як це робиться?

IV ДІВЧИНА: Зустрінеш чоловіка чи парубка, спитай, як його звати – так і буде зватись і твій чоловік.

(Дівчата вибігають на вулицю і через хвилину збігаються).

І ДІВЧИНА: Мого зватимуть Данилом!

ІІ ДІВЧИНА: А мого – Іваном!

ІІІ ДІВЧИНА: Богданом!

IV ДІВЧИНА: Ярославом!

V ДІВЧИНА: Михайлом!

II ДІВЧИНА: Сьогодні ворожать цілісінький вечір. Вдома лягайте на нове місце, під ліжком ставте тарілку з водою, будуйте з трісочок місточок і загадуйте сон. Хто переведе тебе через місточок - той і буде суджений.

I ДІВЧИНА: Йдучи додому поворожимо на 9-го кілка.

III ДІВЧИНА: А як це робиться?

І ДІВЧИНА: Підходиш до тину і починай рахувати кілки. До 9-го кілка добре придивися. Який кілок - такий і суджений: кривий - старий, рівний - молодий, з корою - багатий, без кори - бідний.

II ДІВЧИНА: Ми тут ворожимо, а хлопці в цей час бешкетують. I їм люди вибачають, бо самі колись молодими були.

(Дівчата виходять, а до хати забігають хлопці).

I ХЛОПЕЦЬ: А ми з Юрком розібрали пліт у Романа Палія! Жодного кілка вранці не знайде. Це йому за те, що не пускає Галю на вулицю.

II ХЛОПЕЦЬ: А ми з Степаном ворота Івана Пісного кинули у річку.

III ХЛОПЕЦЬ: Я бачив, як хлопці з того кутка викотили комусь на дах воза!

(Регочуть всі).

IV ХЛОПЕЦЬ: А ми з Миколою моєму сусідові розкидали стіг сіна по городу, аж до вулиці посипали доріжку! Ото робота завтра буде, а як він буде лаятись!

V ХЛОПЕЦЬ: Та що там сіно?! Мій батько розповідав, що коли він парубкував, то клуню з хлопцями розібрав до ранку моєму дідові, за те, що не дозволяв своїй дочці (тепер уже моїй мамі) зустрічатись з ним.

I ХЛОПЕЦЬ: Побешкетували ми добряче, пора додому. Завтра не спізнюйтесь на вечорниці, будемо калиту кусати.

(Виходять).

ВЕДУЧИЙ: На Андрія жінки не пекли хліба, не шили, не пряли. Тільки дівчата вранці випікали обрядовий корж з діркою в середині – каліту.

Тісто місили всі по черзі. Калита випікалась солодкою, з медом, і запікали її у печі так, щоб вгризти було трудно – на сухар.(Вбігають до хати хлопці і дівчата, підвішують на червоній стрічці калиту і закріплюють на кінці палиці. Біля калити стоїть вартовий – пан Калитинський, в руках у нього квач, вмочений у масну сажу):

ПАН КАЛИТИНСЬКИЙ: Я – пан Калитинський, прошу пана Коцюбинського калиту кусати!

(Пан Коцюбинський, один з парубків, “сідає” на коцюбу, і під’їжджає до калити):

ПАН КОЦЮБИНСЬКИЙ: Добрий вечір, пане Калитинський!

ПАН КАЛИТИНСЬКИЙ: Доброго здоров’я, пане Коцюбинський! Куди їдеш?

ПАН КОЦЮБИНСЬКИЙ: Їду Калиту кусати!

ПАН КАЛИТИНСЬКИЙ: А я буду по писку писати!

ПАН КОЦЮБИНСЬКИЙ: А я вкушу!

ПАН КАЛИТИНСЬКИЙ: А я впишу!

(Завдання Калитинського розсмішити Коцюбинського (див. Додаток). Якщо розсмішить, той кусати калиту не буде. Його вимажуть сажею. Якщо ні, то має право калиту кусати. По черзі до калити під’їжджають усі парубки).

ІІ ДІВЧИНА: Знімайте калиту. Розділимо її поміж собою і з’їмо, а вже після цього сядемо за стіл. Дівчата наварили вареників з капустою, напекли пампушок і шуликів.

(Все виставляється на стіл, молодь пригощається. Грає музика, всі танцюють, веселяться).

І ДІВЧИНА: Пограємось в гру “Панас, хапай нас!”

(Хлопцю зав’язують очі і він “шукає” свою долю).

ІІ ДІВЧИНА: Дівчата, йтимете додому, будьте обережні! Ті хлопці, яких ми не запросили калиту кусати, заплутають нитками чи мотуззям дорогу. А можуть вискочити зненацька і крикнуть: “Пугу-пугу, козак з лугу!”

(Дівчата виходять і співають):

Ой била мене мати

Березовим прутом,

Щоби я не стояла

І з тим баламутом.

А я собі стояла –

Аж кури запіли,

На двері воду лляла,

Щоби не скрипіли.

На двері воду лляла,

На пальцях ходила,

Щоб мати не почула,

Мене не сварила.

Ой як даремно, мамо,

Що ти така сердита:

Коли була такою, -

Також була бита.

 

По Вкраїні з краю в край ходить святий Миколай

В залі на видному місці образ святого Миколая. Перед ним горить лампада. На столі таріль з печивом (“миколайчики”). За столом сидить вчителька, перевіряє зошити, а на стільцях, святково одягнені діти читають книги і журнали.

ВЧИТЕЛЬКА:Кожного року відзначають два свята Миколая. Перше – 22 травня, а друге 19 грудня – сьогодні.

Зимового Миколая відзначають урочисто, запрошують гостей. Святого Миколая люди люблять, бо він захисник усіх бідних і знедолених. Найбільше люблять і шанують його діти. Для них він почесний охоронець і завжди до них приходить з подарунками.

Народ про святого Миколая склав багато легенд і переказів. В них розповідається, як він боронить людей від стихійного лиха, а, особливо, на воді.

Всі рибалки мали в своїх куренях образ святого Миколая і брали його з собою, виходячи в море на промисел.

Святий Миколай – є другий після Бога заступник людей від усіх бід і нещасть. Все життя він ніс людям Добро і Милосердя.

Він опікується не тільки людьми, а й диким звіром.

(Стукіт у двері. До зали входять 2 ангели у білих шатах).

ІІ ХЛОПЧИК: А чому не прийшов святий Миколай?

І АНГЕЛ: Він нас прислав до вас і наказав, щоб ми зібрали всіх на свято і передали вам, що йде з дарунками Миколай.

ІІ ДІВЧИНКА: З дарунками! (Радо плеще в долоні).

ІІ АНГЕЛ:

Дарунки потім, а спочатку:

Скаже слово вам про Бога,

Запитає, що і в кого,

Й як іде навчання?

Хто з вас людям добро робить?

Хто живе по правді?

Хто з вас любить рідну неньку,

Як їй помагає?

Хто з вас слуха і шанує

Своїх вчителів?

Хто із вас “будує”

України рідний дім?

ВЧИТЕЛЬКА: Чи готові всі дати гідну відповідь Миколаю?

ДІТИ (хором): Готові!

ВЧИТЕЛЬКА: Тоді давайте заспіваємо колядку “Ой хто, хто Миколая любить”.

(Всі співають):

Ой хто. Хто Миколая любить,

Ой хто, хто Миколаю служить,

Тому святий Миколай

На всяк час помагай,

Миколаю!

Ой глянь, глянь на Вкраїну рідну,

Ой глянь, глянь на змучену, бідну.

Ми тебе, всі люди, молим:

Проси в Бога ти їй долі,

Миколаю!

Ой, проси долі для Вкраїни,

Ой, нехай встане із руїни.

Доля й щастя хай витає,

В славі й волі хай засяє,Миколаю!

 

 (Заходить святий Миколай у парчевій ризі з Біблією в руках, а за плечима – велика торбина розшита, з гостинцями).

МИКОЛАЙ: Гарно співаєте! А чи знаєте, хто я такий?

ДІТИ: Знаємо, ми вас чекали. Ви – святий Миколай!

МИКОЛАЙ: Тоді встаньте, хто вчиться краще всіх.

(Відмінники встають. Миколай з ангелами дарують їм подарунки).

МИКОЛАЙ: Хто знає, яке сьогодні свято?

ДІТИ (хором): Святого Миколая. Ми його найбільше любимо.

МИКОЛАЙ: А як ви до нього готувались?

ІІІ ХЛОПЧИК: Вчили колядки, вірші, пісні. Слухали вчительку, вдома старшим допомагали…

МИКОЛАЙ: Хто ж перший порадує мене гарним віршем?

ІІІ ХЛОПЧИК:

Боже великий, єдиний,

Нам Україну храни,

Волю і світу промінням

Ти її осіни.

Світлом науки і знання

Нас усіх просвіти,

І в чистій любові до краю

Ти нас, Боже, зрости.

МИКОЛАЙ: А хто продовжить?

ІІІ ДІВЧИНКА: Молимось, Боже, єдиний,

Нам Україну храни,

Всі свої ласки, щедроти

Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю,

Дай доброго світла,

Щастя дай, Боже, народу

І многая, многая літа!

МИКОЛАЙ: Молодці! Отримуйте книжечки, щоб розумненькими росли.

(Діти по черзі читають вірші, ангели підносять дарунки).

 

                                      Несу кутю на покутю…

 

(Обрядова сценка)

Світлиця. На покутті перед віконами горить лампадка. На столі, в бік покуття, стоїть дідух (прикрашений сніп пшениці чи жита). Біля нього настелено сіна, на ньому в глечику – узвар, а в новому горщику – кутя.

Дійові особи: Батько; мати; Оленка – старша дочка, 10-12 р.; Катруся – менша дочка, 8 р.; Петрик – син, 6 р.

Оленка читає братику й сестриці вголос “Біблію для дітей”, розповідь про народження Ісуса Христа.

БАТЬКО: Піду кину сіна вівцям, коням та корові. Нагодую собаку та, тим часом, буду поглядати на небо. Як тільки зійде вечірня зірочка, так і будемо сідати до столу. (Виходить).

МАТИ: (Ставлячи їжу на стіл): Втомилась. Треба ж було наготувати до Святвечора аж 12 пісних страв. (Рахує страви, загинаючи пальці на руках) Кутя, узвар, пиріжки з капустою, пиріжки з квасолею, вареники з картоплею, шулики, пампушки, пісний борщ, риба фарширована, картопля з грибами, відварений горох з підливою, огірочки… Є все, як і годиться.

(Стукіт у двері. В хату заходять двоє діток).

ДІТИ: Добрий вечір, хрещена! Мама і тато прислали вам хліб-сіль і вечерю.

МАТИ: Спасибі вашим батькам, спасибі і вам, що принесли вечерю.

(Діти віддають вузлик з вечерею. Вона ставить його на стіл, розв’язує хустинку, куштує кутю, викладає калач і пиріжки на стіл, а туди кладе свої пиріжки, говорячи):

- Та й смачна ж ваша вечеря! Зараз я вам дам подарунки і гостинці. (Обдаровує дітей подарунками і гостинцями: іграшки, цукерки, горіхи, дрібні гроші).

ДІТИ: Дякуємо вам за все. До побачення!

(Мати проводжає їх).

ОЛЕНКА: Мамочко, то може і ми понесемо вже вечерю?

МАТИ: Одягайтеся. Понесете вечерю спочатку бабусі Орисі, потім хрещеним, тітці Насті...

(Лаштує вечерю у вузлик, допомагає дітям одягнутись і проводжає їх за двері).

БАТЬКО: (Заходячи в хату). Забув взяти хліба і варену пшеницю. Це ж сьогодні треба пригостити всю худобу хлібом, а птицю – вареною пшеницею… Говорять, що сьогодні опівночі всяка німина людською мовою буде розмовляти з Богом. Якщо хтось із них буде нарікати на погане ставлення господаря, тому не поведеться з худобою в наступному році.

МАТИ: (звертається до батька) Андрію, до того часу, як сідати за стіл, ти обов'язково зайди до сусіда та помирись з ним, щоб на Різдво був спокій і мир.

БАТЬКО: Обов'язково зайду, а потім піду кликати Мороза вечеряти з нами. (Виходить, а в хату заходять діти):

КАТРУСЯ: Мамочко, ось подивися, що мені подарувала хрещена! (Показує вив’язаний светрик і ляльку). А скільки гостинців насипала у торбинку! Тут і печиво, і цукерки, і яблучка, і горішки, і цитрусові...

ПЕТРИК: А мені хрещений подарував іграшкового автобуса та ще й гроші дав!

ОЛЕНКА: Я теж маю подарунки і гостинці. Адже ми, мамочко, носили вечерю ще й дідусеві Павлу, і бабусі Мар'яні...

МАТИ: Ну й добре, що встигли до всіх завітати. Роздягайтеся. Мийте руки та будемо сідати вечеряти.

КАТРУСЯ: А де наш тато?

МАТИ: Пішов Мороза кликати вечеряти.

ОЛЕНКА: А як він його буде кликати, мамо?

МАТИ: Зробить тато три обходи по двору за сонцем і басом мовить: "Морозе, Морозе, йди до нас кутю їсти". Так він гукне тричі, а потім: “Як не йдеш, то не йди і на жито-пшеницю, усяку пшеницю. Іди краще на моря, на ліси, па круті гори, а нам шкоди не роби!”

(Заходить батько).

БАТЬКО: Будемо сідати за стіл, вже вечірня зірочка зійшла. Але перед цим помолимось Богу.

(Всі стають лицем до ікон і повторюють молитву за батьком):

Просимо Тебе, Боже, щоб і тих душ до вечері допустив, що ми про них не знаємо, що в лісі заблудилися, у водах утопилися, в темних нетрях задушилися...

Господи, захисти худібку мою від звіра, а мене, грішного (ім'я), від віри поганої та від безвір'я - на росах, на водах, на тяжких переходах. Дякуємо Богові Святому, що поміг нам дочекатися у мирі і спокою цих Божих свят. Поможи, Боже, їх у радості відправити і за рік других дочекатись. Амінь! (Трічі хреститься).

БАТЬКО: І ви всі продуйте лавку під собою, щоб не сісти на померлу Душу.

(Бере ложку, тричі набирає кутю і з’їдає її, всі повторюють за ним. Потім приступають мовчки до вечері).

ПЕТРИК: Я хочу води. Чи можна напитись?

БАТЬКО: Не пий, синку, води за вечерею, бо ти козацького роду, тож ніяка спрага для тебе не буде страшна.

ПЕТРИК: Пчих!

БАТЬКО: Дарую тобі лоша, бо козаком будеш! Кінь козакові – рідний брат.

ОЛЕНКА: Пчих!

БАТЬКО: А тобі дарую теля на щастя, щоб гарною господинею була.

(Вечеря скінчилась. Всі виходять із-за столу, стають перед образами і хрестяться. Діти молитву повторюють за батьком):

БАТЬКО: Спасибі, Боже, за хліб-сіль, за вечерю. Царство небесне померлим родичам. Хай їм легенько лежиться, а нам легко живеться! Амінь! (Хрестяться тричі).

КАТРУСЯ: Мамо, поки ти поприбираєш на столі, ми з Петриком трохи побавимось, розглянемо гостинці...

МАТИ: Бавтеся. (В останню кутю кладе ложки і ставить її на підвіконні). Хай і мертві душечки вечеряють.

(Петрик і Катруся позалазили під стіл і “квокчуть”).

БАТЬКО: Вірно, діти, щоб квочки сідали. Кинь, жінко, їм грошей та горішків. (Та кидає, а діти збирають гостинці).

МАТИ: Петрику, повтори колядки, що батько тебе навчив. Підеш раненько з хати в хату колядувати.

ПЕТРИК:

Коляд, коляд, колядниця,

Добра з медом паляниця,

А без меду не така,

Дайте, дядьку, п'ятака!

Як не дасте п'ятака,

Візьму вола за рога

Та виведу на поріг,

Та викручу правий ріг .

Буду з рогом трубити,

А воликом робити.

З святим Різдвом вітаю,

Всім здоров’я бажаю:

Господарю на воли,

Господині на квочки,

Хлопцям-дівчатам на гуляння,

Малим дітям забавляння.

Христу-Богу вихваляння!

КАТРУСЯ: Я теж піду колядувати!

ТАТО: Ні, донечко, тобі не можна. Колядують лише хлопці і парубки.

КАТРУСЯ: А я теж хочу!

МАТИ: Ми з тобою повторимо щедрівки і на Меланку підеш щедрувати з Оленкою. А зараз будемо лягати спати, бо всі потомились…

БАТЬКО: Перед тим, як лягати спати, я хочу перевірити дітей, чи вони спостережливі? Напередодні я їм розповідав, що зі Святвечором пов'язані прогнозування. Хто більше дасть відповідей на мої питання - отримає дарунок:

БАТЬКО: Якщо на Багату кутю зоряне небо -

ПЕТРИК: курі добре нестимуться і вродить горох.

БАТЬКО: Місячна ніч -

ОЛЕНКА: буде добрий урожай баштанних культур.

БАТЬКО: Ожеледь на деревах -

ПЕТРИК: вродять горіхи і садовина.

БАТЬКО: Сніг іде -

КАТРУСЯ: буде врожай на яблука.

БАТЬКО: Сніг і іней -

ПЕТРИК: на мокре літо і врожай зернових.

БАТЬКО: Оленка, подивись у вікно, яке небо?

ОЛЕНКА (дивиться): Чисте й зоряне.

БАТЬКО: То яке буде літо?

ОЛЕНКА: Сухе й урожайне.

БАТЬКО: Переміг Петрик. Отримуй сопілку (дає її).

ОЛЕНКА: Тато, мамо, а можна я піду до сусідських дівчат? Вони будуть ворожити, а я подивлюсь.

БАТЬКО: Та йди вже. Повчишся в них ворожити (до менших дітей): А вам пора спати.

 

Різдвяний вертеп

В хаті чути звуки духовної музики, на порозі з’являються діти і всі дійові особи вертепу; дзвонар дзвонить і тричі стукає об підлогу палицею.

ДІТИ: Христос рождається!

ГОСПОДАР: Славімо його!

ЗВІЗДАР: Щедрий вечір, добрий вечір

Мир українській світлій хаті!

ЗВОНАР: (дзвонить, виступає вперед хору)

Добрий вечір тому,

Хто в цьому дому!

Старому, молодому,

І Богу святому.

Щоб здорові були,

Щоб нас не забули:

Старший, молодий, і

Бог святий!

І ХЛОПЧИК: Ласкаво просимо.

(Всі проходять до хати і співають):

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився.     

Застеляйте столи та все килимами, радуйся!     

Ой радуйся...

Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся!     

Ой радуйся...

Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!

Ой радуйся...

Ой перший же празник - та Різдво Христове, радуйся!

Ой радуйся...

І ПАСТИР: На небо щойно подивився,

А з неба ангел нам з'явився.

АНГЕЛ: В Віфлеємі, у яслах на сіні

Народилось маленьке дитя.

Наш спаситель...

І скрізь по Вкраїні

Оновляється віра й життя.

(З’являється Чорт).

ЧОРТ: (до Ангела)

О, ти вже тут, наївний брате,

Приніс народу благу вість?

Берешся Бога прославляти!

Я все тобі зроблю на злість!

АНГЕЛ: Так, много літ чортівська сила

У злих обіймах тисла нас.

Та годі вже, бо інший час!

І ПАСТИР: (до Чорта)

Тобі сам дідько не поможе

Вже в нашім краї інший час.

II ПАСТИР: В нас на облуду - слово Боже,

На темну силу - Божий глас!

Згинь з України, Чорте клятий!

(Пастирі виганяють Чорта).

ХОР: (співає “Нова радість стала”)

Нова радість стала, яка не бувала:

Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.     

Де Христос родився, З Діви воплотився,     

Як чоловік пеленами, убого повився.     

Ангели співають, славу й честь звіщають,     

На небесі і на землі мир проповідають.     

Давид виграває, в гуслі ударяє,

Чудно, дивно і предивно Бога вихваляє.     

І ми теж співаймо, Христа прославляймо,     

Із Марії рожденного смиренно благаймо:

- Просим тебе, Царю, небесний Владарю, 

Даруй літа щасливії сего дому господарю.     

Даруй господарю, даруй господині,

Даруй літа щасливії нашій славній Україні.  

АНГЕЛ: Хай легко стелиться дорога,

Та не надійтесь лиш на Бога,

Бо правда в кожного в господі,

А сила - в рідному народі.

ХОР: (співає “Ой сивая та і зозуленька”)

Ой сивая та і зозуленька,

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров'я!

Усі сади та й облітала

Щедрий вечір...

А в одному та і не бували

Щедрий вечір...

А в тому саду три тереми

Щедрий вечір...

У першому красне сонце

Щедрий вечір...

У другому ясний місяць

Щедрий вечір...

А в третьому дрібні зірки

Щедрий вечір...

Ясен місяць пан і господар,

Щедрий вечір...

Красне сонце - жона його

Щедрий вечір...

Дрібні зірки - його діти,

Щедрий вечір...

АНГЕЛ: Мир тобі, вкраїнська хато,

Хай вам буде в будень, в свята

І любов, і ласки втіха,

Хай минають вас всі лиха!

І ХЛОПЧИК: Я бажаю щастя, долі,

Добра в хаті та на полі

Всім, хто слухає тут нас

В цей різдвяний світлий час.

II ХЛОПЧИК: Господарю й господині,

Щоб сповна було у скрині,

Щоб було, що їсти й пити,

Й мирно до ста літ дожити.

III ХЛОПЧИК: Наш Ісусику маленький,

Що у яслах народився.

Учини, щоби вже скоро

Край наш рідний звеселився.

IV ХЛОПЧИК: Учини, щоб краща доля

В нашу хату завітала.

І щоб ціла Україна

Бога в щасті прославляла.

І ХЛОПЧИК: Слава на небі

Богу святому,

На землі спокій

Роду людському!

II ХЛОПЧИК: Щоб ваша хата

Килимами слалась,

А м’ясо і сало

У печі шкварчало!

III ХЛОПЧИК:

Щоб були у вас завжди

Паляниці запашні,

Шулики і пиріжки,

І пухнасті пампушки!

IV ХЛОПЧИК: Здоров'я доброго Вам

На весь вік,

Щоб жилось краще всім,

Аніж той рік.

V ХЛОПЧИК: А ще ми разом

Вам побажаєм

Миру і щастя

У ріднім краї.

ЗВОНАР: (тричі б’є палицею об підлогу)

Ходімте, браття, в іншу господу,

Де не цураються рідного роду,

Ходімте, браття, по Україні -

Завіншувати кожній родині.

(Господар і господиня обділяють всіх гостинцями).

ЗВОНАР: Слава нашим господарям,

Що так ґречно нас приймали.

ВСІ: Господарі, прощавайте

Та в злагоді проживайте.

(Виходять).

Де коза ходить, там жито родить

Українська світлиця. На святковому столі на великій тарелі: печиво, бублики, цукерки...

ВЕДУЧА: Тиждень по коляді, напередодні Нового року - Щедрий вечір, а за християнским календарем - це день преподобної Меланії. В народній традиції обидва свята об'єднались. От і маємо Щедрий вечір або Меланки. Під Новий рік варили щедру кутю, дівчатка щедрували.

(Чути за дверима стукіт і прохання):

ГОСПОДАРКА: Заходьте, щедрувати!

ДІВЧАТКА (3-4): Прийшли щедрувати до вашої хати.

Щедрий вечір, добрий вечір!

Тут живе господар - багатства володар.

Щедрий вечір, добрий вечір!

А його багатство - золотії руки.

Щедрий вечір, добрий вечір!

(За дверима чути прохання меншеньких дівчат).

ДІТИ (2-3): Дозвольте щедрувати!

ГОСПОДАРКА: Заходьте, щедруйте.

ДІТИ: Щедрівочка щедрувала,

До віконця припадала,

Що ти, тітко, напекла,

Неси нам до вікна,

Що ти, дядько, напік,

Неси нам аж на тік.

ВСІ ДІТИ: Щедрий вечір,

Добрий вечір,

Добрим людям

На здоров'я!

(Господарка обділяє всіх гостинцями. За сценою роздається гупання).

КОЗОВОДИ: Дядьку, пустіть козу до хати, бо змерзла!

ГОСПОДАР: Нема де тій козі розгулятися - тісно в хаті!

КОЗОВОДИ: Та пустіть, бо змерзла!

ГОСПОДАР: Та йдіть уже, йдіть... Тільки добре співайте!

(До хати заходить коза (хлопець у вивернутому кожусі і в масці кози), а потім всі козоводи в костюмах “нареченої”, “цигана”, “лікаря” і т.д. Хлопці скидають шапки ):

ХЛОПЦІ: Добрий вечір!

ГОСПОДАР: Добрий вечір!

КОЗОВОДИ: Ми завітали до вас, щоб завіншувати оселю і її господарів з наступаючим Новим роком!

ГОСПОДАРІ:Дякуємо за увагу.

КОЗОВОДИ:Де коза ходить -

Там усе родить,

Де коза хвостом -

Там жито скопом,

Де коза дійкою -

Там жито міркою,

Де коза буває -

Там все проростає,

А де не буває -

Там все пропадає.

Го-го-го, коза,

Го-го-го, сірая,

Ой, розходилася, розвеселилася

По сьому дому, по веселому.

(Коза пританцьовує):

КОЗА:Я коза периста

Маю років триста,

Всім у ріднім краю

Бажаю врожаю!

З святом всіх вітаю!

(Падає на підлогу).

ЦИГАН: Ой, людоньки! Щось наша кізонька захворіла!

І КОЗОВІД: Така добра тварина була! І розумна, і вдатлива, і до харчів невибаглива. Що ж робити?

II КОЗОВІД: Дохтора треба, дохтора! ( Підійшов “лікар”, робить вигляд, що обстежує хвору козу).

ЛІКАР: Спробую! (Дістає з торбини великого шприца і “робить” козі укол).

ЦИГАН: Ожила наша кізонька!

(Коза підвелась на ноги і почала пританцьовувати. Присутні розвеселились. Коза всіх буцяє рогами, підстрибує).

ГОСПОДАР: Де ваш міхоноша? Підходь, я всиплю до міху гостинці, розрахуюсь з вами. (Обдаровує гостей).

КОЗОВОДИ (під музику співають):

Слава нашим господарям,

Що так ґречно нас приймали.

Медом-пивом пригощали

Всі ми раді в цьому домі

Веселенько погуляти.

Та на цей раз вибачайте -

Нам пора вже вирушати! (Всі виходять).  

ВЕДУЧА: Меланка - традиційний новорічний обряд. Роль головного обрядового персонажа - Меланки - грав хлопець, перевдягнений у жіночий народний костюм. Інші ролі також виконували хлопці, перевдягнені у Ведмедя, Діда, Бабу, дівчат, Чорта... Меланка зображує господиню, що все робить недоладно.

(Чути стукіт у двері).

ГОСПОДАР: Заходьте!

(В кімнату входить Меланка з женихом і інші ряджені, низько вклоняються господарям).

ГОСТІ: Ой господар, господаречку,

Пусти в хату Меланочку,

Меланочка чисто ходить,

Нічого в хаті не пошкодить.

Як пошкодить, то помиє,

Їсти зварить та й накриє.

Добрий вечір!

ГОСПОДАРІ: Доброго здоров'я! А які ви кумедні…

ГОСТІ: Наша Меланка - неробоча,

На ній сорочка парубоча...

Люди ідуть на жнива,

А Меланка на пива!

Люди ідуть з серпами,

А Меланка - з склянками!

Люди нажали по сім кіп,

А Меланка - один сніп...

 

(А в цей час Меланка підмазує піч водою, а лави миє глиною, підмітає хату від порога до середини щіткою, мастить взуття присутніх вапном тощо. Хлопці жартують, танцюють під музику, “циганка” ворожить…)

ГОСПОДАР: А здорові були, хлопці! Котрий у вас "скарбник"?

(Обдаровує ряджених).

(Гості дякують і йдуть з хати).

ВЕДУЧА: Поки ми щедрували, водили козу, Меланку - а час не ждав, наближав нас до Нового року.

(На середину хату виходить дід з пошматованою торбиною і хлопчик років 7-8 з написом “1998 рік”).

НОВИК: Чого ото у вас дірка на торбі?

СТАРИЙ: Признаюсь: моя шкода, моя й покута. Цю дірку проїв той страшний звір, якого я сам вигодував морозами, посухою та своєю байдужістю; ім'я йому - голод! Він все пожер і тепер людей пожирає...

НОВИК: А чи не можна його побороти?

СТАРИЙ: Можна, сину, але не легко, і не ти його побориш; може твої сини та внуки доб'ють його, а ти тільки наготуй їм зброю.

НОВИК: Яку зброю?

СТАРИЙ: Ця зброя, сину, називається мир. Тільки в мирний час засіється і зросте зерно просвіти, і зацвіте пишним цвітом правди й щастя, а поки що треба хоч діру залатати.

НОВИК: А де ж шукати ниток?

СТАРИЙ: Шукати будеш у тому людському серці, котре живо обізветься до чужого горя. Іди, шукай. Ними і зашиєш цю страшну діру.

(Старий вивернув торбу, витрусив з неї все сміття і передав її Новику).

НОВИК: Спасибі старому батькові: усе погане витрусив із торби, а оце добро покинув. Буду ж і я сіяти свято зерно просвіти, як казав мені батько, буду ростити зелену гілочку миру...

ВЕДУЧА: Прийшов Новий 1998 рік. Рано-раненько хлопчики ходять від хати до хати засівати. І перший день Нового року називають День Василя. (Чути голоси):

ХЛОПЦІ: Пустіть до хати засівати!

ГОСПОДАР: Заходьте, посівайте!

ХЛОПЦІ (посипаючи зерном в хаті):

А в полі, полі сам Господь ходив,

Сам Господь ходив, зерно розносив.

Діва Марія Бога просила:

"Уроди, Боже, жито, пшеницю,

Жито, пшеницю, всяку пашницю".

Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю.

Будьте здорові з Новим роком і з Василем.     

Дай, Боже!

(Господар розраховується з засівальниками).

ВЕДУЧА: До обіду засівають. А вже за обідній стіл збиралися всі родичі. На стіл виставлялись всякі наїдки і напитки. По обіді запрягали коні і з піснями катались до вечора.

З НОВИМ РОКОМ, ДРУЗІ!

 

ВОДОХРЕЩА (Гра-конкурс)

 

ВЕДУЧА: Різдвяно-новорічний період завершувався святом Водосвяття. Його ще називають Водохреща, Хрещення, Ордань, Богоявлення господнє. Цей звичай прийшов до нас на Україну разом із християнством і став традиційним святом нашого народу.

Вечір напередодні Хрещення називається другий Свят-вечір або "Голодна кутя". Ця назва пішла від того, що доти, доки не посвятять воду, люди не їли. Надвечір ішли до церкви, де святили воду. Свяченою водою господар кропив всіх членів сім'ї, хату, подвір'я, криницю, свійських тварин, окрім курей і свиней, малював хрести крейдою на дверях, воротях, господарських будівлях, аби залякати нечисту силу.

Сідали вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. Вечеряли пісними стравами. По вечері діти проганяли кутю, б'ючи знадвору палицями в причілок хати, примовляючи:

Тікай, кутя, із покуття,

А узвар - на базар,

Паляниці, лишайтесь па полиці,

А дідух на теплий дух,

Щоб покинути кожух.

Як стемніє, виносять і спалюють "дідух", пускають його на теплий дух.

Свято Водохреща відбувалося 19 січня на річці або біля криниці. Напередодні чоловіки вирубували на льоду великий хрест, обливали його червоним буряковим соком. Тут відбувалася Божа служба. Кульмінаційним моментом свята було занурення священиком хреста у воду. З цього часу вода вважалася освяченою.

Парубки в цей час випускали голубів у небо, а чоловіки - стріляли з рушниць: давали звістку Богу, що його син Ісус охрещений. Освячена вода вважалася цілющою. Нею напували хворих, По обіді молодь гуляла, каталась на конях, проводила кулачні бої… Надіюсь, про це ви читали в книжках.

Пропоную провести гру-конкурс, який визначить переможців, обізнаних у цьому святі.

Розділіться на дві команди. Оберіть собі капітана, придумайте назву команді.

Умови гри-конкурсу: Починає та команда, якій випаде 1 місце за жеребкуванням. В козацькому кисеті (вишита торбинка) лежать записані на папірцях запитання. Капітан команди дістає папірець, читає завдання, радиться з членами своєї команди і після цього дає відповідь. Якщо команда не зможе виконати завдання, або виконає його не правильно, папірець передає другому капітану. Переможе та команда, яка дасть більшу кількість відповідей.

І ТУР

1. Коли на Україні почали святкувати свято Водохреща?

(З приходом християнства)

2. Які назви має Водохреща?

(Хрещення, Ордань, Йордань, Водосвяття, Богоявлення господнє)

3. Як називається вечір напередодні Водохреща?

(Другим Свят вечором або “Голодна кутя”)

4. Коли спалюють "дідух", пускають на "теплий дух" і що це означає?

(Пізно увечері 18.01. Це символічне  паління зими, щоб “покинути кожух”)

II ТУР

1. Покажіть обряд кропління свяченою водою та написання хрестів.

(Батько наливає в полумисок свяченої води і кропилом кропить всіх присутніх членів родини, примовляючи: “Дай, Боже, і на той рік діждатися”. Потім він кропить у сінях, в коморі та навколо хати.

Молодший син йде за батьком, кусає перший пиріг – в сінях і пише хрести крейдою на тому місці, де покроплено, другий – в коморі, третій – на дворі).

2. Покажіїь сценку, як повертаються дівчата з водою після освячення її на річці. Поясніть її суть.

(Швиденько набирають у посудину і біжать, переганяючи одна одну додому. Вважалося, хто швидше прибіжить – раніше вийде заміж).

3. Покажіть, як складають ложки після вечері.

(Свої ложки після вечері всі складають у одну миску, а зверху – хлібину: “щоб хліб родився”).4. Покажіть,що робили хлопчаки, парубки і чоловіки увечері.

(Проводили кулачні бої).

III ТУР

(Змагаються капітани)

1. Які ви знаєте прикмети, пов'язані з Водохрещам?

а) Якщо на Водохреща дерева вкриті інеєм, то на весні у відповідний день тижня,

на який випадає свято (середа, четвер…) треба сіяти пшеницю: “вродить, як чай!”.

б) Якщо на Водохреща день ясний, сонячний, то хліба в цьому році будуть чисті.

Якщо ж день хмарний – у хліба буде багато  “сажки”.

в) Йде лапатий сніг – на врожай.

г) Під час освячення води йде сніг  –  добре роїтимуться бджоли.

д) Тріщи, морозе, не тріщі, а минули Водохрещі.

2. Яких неписаних законів дотримувались учасники кулачних боїв?

(Спочатку чубились хлопчики, потім бились парубки і вже пізніше в бій вступали чоловіки. Лежачого не били. Коли хтось відходив і сідав на землю – це означало, що він вибув з гри).

3. Що робили дівчата по обіді на Хрещення?

(Бігали вмиватись до річки в “йорданській воді” – “щоб були рожеві лиця”).

4. Чим займалася молодь після обіду на Водохреща?

(Катались на конях, запряжених у сані, і заквітчаних квітами та стрічками).

ВЕДУЧА: Запрошую капітанів підійти до столу. Покладіть листочки з запитаннями, на які ваша команда відповіла. Ми їх підрахуємо і визначимо команду, яка перемогла.

(Команді, яка перемогла в грі-конкурсі вручають призи. Кращому капітану теж).

 

МАСЛЯНА

(інсценівка)

ВЕДУЧА: Масляна або Масниця - одне з календарно-побутових свят, яке пов'язане із давнім народним звичаєм - проводами зими і зустріччю весни. Припадає воно на останній тиждень перед початком Великого посту.

Це свято триває тиждень, щовечора збирає молодь на вечорниці. Молодь гуляла до третіх півнів, бо це було останнє гуляння в хаті. Після Масляної збирались вже на вулиці.

Тиждень Масниць починався з понеділка.

(Заходить Масляна, жінка у святковому українському вбранні, тримаючи в руках макітру з варениками).

ВЕДУЧА: А ось і прийшла до нас дорога гостя, Масляна. Та ще й з варениками! Привітаємо її оплесками. (В залі лунають оплески).

МАСЛЯНА: Моє вам шанування. Я до вас на цілий тиждень завітала. Цілих 7 днів будемо вживати скоромну їжу: м'ясо, сало, ковбаси, яйця і щодня – вареники з сиром, политі сметаною… Гулятиму і я з вами.

(Заходять жінки).

І ЖІНКА: Чи можна до вас? Добрий день, шановні господарі.

МАСЛЯНА: Заходьте. Сідайте за стіл. Ми вас чекали. Пригощайтесь.

І ЖІНКА: Спочатку повинна колодка народитись. (Виймає полінце, кладе його на стіл і по черзі його всі жінки вповивають).

II ЖІНКА: Ось і народилась колодка. Вітаю вас, подружки, з народженням колодки!

(Жінки встають, обнімаються, цілуються. Сідає до столу і Масляна).

II ЖІНКА: Жіночки, будемо гуляти цілий тиждень. Адже:

У понеділок колодка народилась,

У вівторок - хрестилась,

У середу - женилась,

У четвер - померла.

МАСЛЯНА: А у п'ятницю - тещині обіди. Зяті запросять своїх тещ до себе в гості.

(Всі пригощаються, співають відомих веселих українських пісень).

МАСЛЯНА: Залишаймо колодку тут, а самі підемо по домах, де є дорослі хлопці або дівчата і прив'яжемо матерям колодку до ноги. Це їм кара за те, що не оженили синів чи не повіддавали дочок впродовж останніх М'ясниць.

(Виходять, співаючи. Після невеличкої паузи, заходять хлопці з троїстими музиками. Музики грають, хлопці пританцьовують, приспівують. Появляються дівчата, прихопивши з собою дівочі колодки).

І ДІВЧИНА: Іваночку, не оженився на М'ясниці, давай ліву руку, прив’яжу тобі колодку! (Прив’язує колодку, оздоблену барвистими стрічками та паперовими квітами).

II ДІВЧИНА: Ти, Максиме, не ховайсь, ліву руку підставляй! (Прив’язує йому колодку).

III ДІВЧИНА: А тобі, Михайло, я прив'яжу колодку. (Прив’язує ).

IV ДІВЧИНА: Дівчата, а чим наші парубки відкупилися?

І ДІВЧИНА: Іванко - шовковою хустиною. (Показує ).

II ДІВЧИНА: Максим - ось таким гарним намистом.

III ДІВЧИНА: Михайло грішми відкупивсь. (Показує гроші).

І ХЛОПЕЦЬ: Грайте музики, танцювати хочеться!

(Грають музики, хлопці запрошують дівчат до танцю).

II ХЛОПЕЦЬ: Максиме, розкажи, яка з тобою оказія трапилась вчора.

МАКСИМ: Сиджу я біля Варвари за столом, хочу їй щось приємне сказати, та ніяк у мене це не виходить. Хвилююсь, червонію… А коли я хвилююсь, то завжди собі ногу пальцями длубаю... Раптом відчуваю, що я ноги не чую від длубання та з переляку як закричу:

- Ой, Варварочко, я, мабуть, скоро помру!

А вона мені:

- Ти звідки знаєш?

- Та ось вже з годину ногу длубаю, і нічого не відчуваю. Мабуть, її відібрало!

- Так це ж ти мою ногу длубаєш.

- А чого ти мені нічого не говориш?

- Я ж бачу, як ти хвилюєшся, аж червонієш.От і терплю, чекаю, що ти і сам помітиш свою помилку.

(Всі сміються).

IV ДІВЧИНА: Ой, лишенько! Ми ж наварили вареників з сиром, полили їх сметаною і забули поставити на стіл. Неси, Катре, будемо всі пригощатись.

(Катря йде за варениками, а інші дівчата співають):

Не пускає мене мати

На вулицю погуляти,

А хоч пустить, то пригрустить:

Іди, доню, не барися:

У сінечки та й вернися!

Бо надворі піст наступає,

А хто його проскаче,

Той Великодня не побаче...

(Дівчина заносить макітру, ставить її на стіл. Молодь пригощається, а в цей час двоє хлопців закріплюють палицю на середині сцени, на вершечку якої прив’язані чоботи).

І ХЛОПЕЦЬ: О, а це що буде?

II ХЛОПЕЦЬ: Будемо гратись у гру, яка називається "Виграй чоботи". Умови гри: сідаєш на довгу лозину, як на коня, скачеш на ній навкруги, а потім підстрибуй повище та діставай чоботи. Хто їх дістане, тому вони й будуть, як винагорода.

(заходить Масляна).

МАСЛЯНА: Добрий вечір! Хорошу гру придумали, а тільки в тих місцях, де стоїть лід на річці, хлопці укріпляли стовп, натирали його салом, а до вершечку прикріпляли чоботи. Стовп був слизьким, високим. Та все ж знаходились вправні і сміливі хлопці, які діставали чоботи. А тепер давайте пограємось у гру, де візьмуть участь всі. Розділіться на дві команди. Одну назвемо "Зима", другу - "Весна". Гра називається "Хто кого переспіває". Кожна команда співає свою пісню. Хто не зіб'ється на мелодії і словах - та й перемогла.

(Співають).

МАСЛЯНА: Пограємось у сніжки?

Кожній команді підносять “сніжки” (зім’ятий папір). Команди стають на відстані 2-3-х кроків і за рахунком: “Один, два, три!” починають кидати в протилежну команду “сніжки”. Чия команда влучить більше, та й перемогла.

МАСЛЯНА: А з цієї гри ми довідаємось, хто кого переможе: "Весна" чи "Зима"? Грають хлопці. Перетягнемо канат.

МАСЛЯНА: За нашими підрахунками, в іграх перемогла "Весна". Отже, злись, Зимонько, скільки хочеш, а переможе все ж таки Весна, яку всі чекають.

Гуляйте, друзі, до ранку, до світанку. Бо скоро почнуться польові роботи, вечорами збиратиметесь на вулиці не часто. Танцюйте, жартуйте, а мені пора.

І ДІВЧИНА: Масляна, Масляна, яка ж ти мала - якби ж тебе сім неділь, а посту одна!

МАСЛЯНА: Не все ж коту масляна. (Виходить, прощаючись).

ВСІ (присутні парубки і дівчата кричать їй вслід):

Масляна, воротися!

До Великодня простягнися,

Від Великодня до Петра,

А від Петра та до тепла...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Святий Вечір

1. Святий вечір - одне з найбільш шанованих зимових свят . Головне його дійство, спільна вечеря всього роду, зберегло прадавню символіку зустрічі нового сонячного року. І хоча впродовж віків ці традиції і звичаї змішалися з церковними обрядами, однак наскрізною особливістю Святвечора залишилася народна магія, пов'язана з вірою в сили природи.Приготування оселі до свята, очищення житла і душі, страви за старовинними рецептами, магія накривання столу, символіка подавання наїдків — усім цим господарі закликають у дім щастя, добро, спокій і мир, здоров'я, багатство й удачу.
2.  Вечеря готується цілий передріздвяний день. До роботи беруться обов'язково з гарним настроєм. Інакше їда не вдасться, а це — погана прикмета. Господині не слід у цей день щось випозичати, бо «весь рік жебратиме». Подають на святвечірній стіл дванадцять страв «з усіх плодів городу й саду». Це символізує достаток і заповідає очікування добробуту. Адже бідний стіл -  провокує бідний рік. Усі наїдки — пісні, без м'яса, молока, яєць і жиру. Лише на олії. Обов'язкові ритуальні страви — кутя, узвар, борщ, голубці, вареники. Решта — залежно від родинних традицій та місцевих звичаїв.
3. Родина сідає до до Святої вечері, як тільки на небосхилі з'явиться перша зірка. Хто першим її побачить — буде щасливий увесь рік. Доки господиня з доньками пораються коло їжі, господар з синами готують стіл. Застеляють його святковою скатертиною.  На стіл, або ж поруч з ним — сніп зілля, дідух. По кутах столу викладають магічні плоди: головку часнику — «від нечисті», головку маку — «щоб добра було, як зерняток», волоські горіхи — «щоб так любилися, що навіть горішком ділилися», яблука — «на врожай». А також спечений хліб, найчастіше — калач. Цей хліб символізує зимове сонцестояння і супроводжує усі різдвяні свята — їдять його лише після Василя (14 січня). А кілька скибок тримають до весни, щоб закопати на врожай у полі чи на городі.

 

 

 

4. Перед їжею запалюють свічку, виголошують молитву і згадують померлих родичів. Вважається, що саме на Святий вечір душі рідних сходяться до оселі — для них також кладуть тарілку й ложку. З-за столу на Святвечір уже не встають, їжу не доносять. Після вечері стіл не прибирають. Рештки куті та узвару залишають душам на поживу.
5. За давньою, ще дохристиянською традицією, на Святвечір обмінюються ритуальними стравами. Родичам, хрещеним, сусідам, а також одиноким і сиротам господарі збирають вечерю. °ї відносять уже після спільної родинної трапези діти. Приймаючи обрядову їжу, дякують такими ж дарами зі свого столу. Або ж обдаровують дітей яблуками, горіхами, цукерками.
6. Віншуємо вас зі щастям, здоров'ям,

З цим Святим вечором!

Щоб ви в щасті й здоров'ї

Ці свята провели та других дочекали -

Від ста літ до ста літ,

Поки нам Пан Біг назначив вік!

1.Головною стравою Святого вечора є кутя — варена пшениця з медом. Вона символізує родючість і достаток. Куштуванням куті починається Свята вечеря.

 

2. Це друга обов'язкова страва святвечірнього столу. Густий навар із сушениці (сушених садових плодів) «закликає» врожай фруктів. Звичайно узвар готують із яблук, слив, груш. Дехто додає чорноплідну горобину, малину, вишні.