ШАНУЙ БАТЬКА І МАТІР, І БУДЕ ТОБІ ДОБРЕ конспект уроку 8 клас

ОСТАПЇВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА

 

 

 

 

 

 

 

 

ШАНУЙ   БАТЬКА  І  МАТІР,

І БУДЕ ТОБІ ДОБРЕ,

І ПРОЖИВЕШ  ТИ  ДОВГО  НА ЗЕМЛІ

8-й клас

 

 

 

 

Підготувала

                                                                                                   Максимів М.М.

 

 

 

 

 

2017

ШАНУЙ   БАТЬКА  І  МАТІР,

І БУДЕ ТОБІ ДОБРЕ,

І ПРОЖИВЕШ  ТИ  ДОВГО  НА ЗЕМЛІ

 

Мета

• Новий Завіт Господа нашого Ісуса Христа / Пер. з давньогрецької о. Рафаїла    Турконяка. — К.: УБТ, 2003. - 317 с.
• Св. Августин. Сповідь. — Київ: Основи, 1999. — 320 с.
• Ващенко Г. Виховний ідеал. — Полтава: Полтав­ський вісник, 1994. — 194 с.
• Християнський катехізис для сім'ї і школи. — Рів­не: ХБВФ «Живе слово», 2001. - С. 58-60.
• Рачинець С. Будую храм. Вибране. — Луцьк: Хрис­тиянське життя, 1998. — 369 с.

 

Опорні слова і поняття:

• Батьки – дорослі люди стосовно своїх дітей, настановлені Богом привести їх на світ, піклуватись тп виховувати їх.
• Наставник – людина, яка навчає, дає цінні поради і настанови на добро.
• Послух – готовність виконати волю Божу або прохання чи розпорядження тих людей, що теж виконують волю Господа.
• Старші – люди поважнішого віку або ж настановлені Господом для навчання та керування вами.

 

Хід уроку

І. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Вітання

Учитель:

- Сьогодні незвичайний урок. Ми разом, дорогі діти, спробуємо вирішити проблеми, які вас хвилю­ють. Саме тому просимо підтримки не лише у батьків, які присутні на нашому занятті. Чиєї допомоги ми ще попросимо? (Божої допомоги). Правильно. Ми попро­симо допомоги у Господа нашого Ісуса Христа. Дай, Боже, нам мудрості, а гостям нашого уроку — терпіння і розуміння! (Молитва).

Повторення

• Яку загальну тему ми вивчаємо у 8-му класі? (Відповіді учнів).
• Коли і де люди отримали Десять Заповідей? (Від­повіді учнів).
• Де у Святому Письмі ми про це можемо прочи­тати? (Відповіді учнів).

 

Настанова вчителя:

             Святе Письмо каже: «Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були дні на землі, яку Господь Бог дає тобі!» (Вих. 20:12).

 

•   Що означає любити і шанувати батьків?
•    Чому виникають непорозуміння з батьками?
•   Як маємо шанувати наставників і старших?

Якщо хочеш знати відповіді на важливі для кожної людини запитання, вивчи цей урок

Повчальний вірш

ШАНУЙМО

Шануймо і батька, і матір шануймо –

І нас шануватимуть діти колись,

Все те, що від Бога в душі, не марнуймо.

Щоб наші надії щоденні збулись.

Сьогодні нелегко знайти своє щастя                                                                    У грішному світі, де безліч тривог.                                                                  Та добре, що нас опікують так часто                                                                 І батько, і мати, і праведний Бог.

 

Згадаймо їх слово напутнє в дорогу.

Яка крізь роки у життя повела,

їх слізну і ширу молитву до Бога,

Що нас неслухняних від зла берегла.

А як же їх теплу усмішку забути,                                                                       У погляді ніжнім зажуру не раз?                                                                      Бо як тоді їхнє бажання збагнути —                                                                      Щоденно щасливими бачити нас!

Шануймо любов'ю і батька, і матір —                                                                         Два рівних крила, що підносять увись,                                                                            Тоді тільки щастя ми будемо мати,                                                                                 І нас шануватимуть діти колись.                       Сергій Рачинець

II. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Оголошення теми і завдань уроку:

- Сьогодні ми з вами продовжимо розмову про п'яту заповідь. Пригадайте, як вона звучить? («Шануй свого батька та матір» — така перша заповідь з обі­тницею, «щоб тобі було добре і щоб ти був довголіт­ній на землі!» Еф. 6:2-3). Ми продовжимо розмову про важливість цієї заповіді, про необхідність її виконання як дітьми, так і батьками.

 

1. Що означає любити і шанувати батьків?

  Біблійна історія

Під хрестом же Ісуса стояли – Його мати, і сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: «Оце, жоно, твій син!» Потім каже до учня: «Оце мати твоя!» І з тієї години той учень узяв її до себе (Ів.19:25-27).

 Поради старшого

 Заповівши людям у першій скрижалі любити Господа, Усевишній відкриває другу скрижаль Заповідей любові до ближнього настановою шанувати найближчих людей на землі – батьків. Адже якщо Бог є для всіх нас Небесним Отцем, то батьки є земними наставниками. Саме через них дитині відкривається Спаситель. Тому непошана до батьків і непослух їхній волі є непошаною до Господа

 Життя дитини залежить від батьків. Вони забезпечують її фізичне існування і духовне виховання. Тож, не слухаючись батьків, пробуючи відмежуватись від них, ми не усвідомлюємо, що тим самим відриваємо себе від джерела життя.

 Шанувати батьків навчають нас і приклади зі Святого Письма. Маленький Ісаак, син Авраамів, зрозумів, що батько з Волі Божої має віддати його в жертву, однак не противився цьому, не скиглив і не просив, а покірно довірився батьковому слову. Йосиф, ставши дорадником єгипетського фараона, не відвернувся від батька Якова, а забрав його до себе, оточив увагою і турботою. Чужинка Рут полюбила батьків свого чоловіка Боаза як своїх рідних. У дитинстві Ісус чемно слухався Своїх земних батьків, допомагав Йосифу майструвати. А коли мучився на хресті, усе ж таки не забув про улюблену Матір і попросив Свого учня Івана бути їй сином.

 Натомість коли Хам поглумився над слабкістю батька Ноя, то був суворо покараний Господом.

 Божа Заповідь шанувати батька й матір означає:

• оточувати їх своєю любов’ю, пам’ятаючи, що вони з-поміж усіх друзів найкращі, бо піклуються про нас більше, ніж про себе; не соромитися говорити батькам слова захоплення і подяки, радо відгукуватися на їх пропозиції провести час разом, прощати їхні недоліки;
• проявляти особливу повагу до батьків, поводитися з ними скромно і пристойно, прислухатися до завжди безкорисних порад, піклуватися про них, коли стануть немічними;
• у всьому слухатися батьків, не суперечити їм, спокійно сприймати навіть не дуже приємні їхні настанови, розпорядження чи покарання;

присвятити себе служінню Господу і батькам, допомагати татові й мамі, конкретними справами доводити свою любов і прихильність.

Розповіді учнів (ці розповіді учні готують зазда­легідь, а на уроці виразно читають або розповідають напам'ять).

«Пригадую собі, як вона нищечком, дуже зворушена, жадала від мене, щоб я не впадав у гріх.

Одного разу у мене була гарячка; я танув, набли­жався мій кінець... Коли б такий удар зранив серце моєї матері, то воно б не вилікувалося вже ніколи. її численні благання пішли до Тебе, Боже Єдиний. І Ти не погорду­вав її молитвами, яка завжди щедрою рукою роздавала милостиню і підкорялася Твоїм словам.

Коли я втратив віру і надію, прийшла моя мати... Вона йшла за мною по суходолу й по морю, від Тебе, Боже, беручи впевненість при всіх небезпеках. Перед То­бою, Джерело милосердя, вона подвоїла свої благання і свої сльози, щоб Ти прискорив Свою допомогу і освітлив мою темряву. І я перейшов від недуги до здоров 'я».

Учитель:

— Більшість матерів, як і мама Августина Блажен­ного, турбуються про своїх дітей, ночами недосипа­ють, коли ті хворіють. І ми за це повинні бути їм гли­боко вдячними. Але ще більша шана тим матерям, які турбуються про безсмертну душу дитини, навчаючи її Божим Заповідям і плекаючи в ній живу віру в Бога.

Повчання Володимира Мономаха

«Старих шануйте, як батька, а молодих, яко братів. Пам’ятайте: при старших годиться мовчати, премудрих слухати, старшим підкорятися, з рівними і молодими мати згоду і бесіду вести без лукавства, а щонайбільше розумом вбирати. Не лютувати словом, не ганьбити ні­кого в розмові, не сміятися багато. Очі тримати донизу, а душу вгору».

Учитель:

— Ці слова були сказані великим князем на по­чатку XII ст., тобто дев'ять віків тому, але наскільки актуальними вони є в наші дні. Якби всі молоді люди
прислухалися до цих простих порад, наскільки при­ємнішим було б наше спілкування.

 

 Гріхом проти Заповіді Божої є зневага до наших найближчих людей, гнівливе ставлення до них, породження їхнього розчарування у нашій поведінці.

 Заповідь шанувати батьків передбачає і співчутливе ставлення до тих, хто їх з різних причин не має, - сиріт, підтримка і допомога їм.

 Ця Заповідь є єдиною у Декалозі, яка передбачає нагороду тим, хто її дотримується

 

Це цікаво!  Розповіді учнів

 Особливу  любов до свого батька проявили святі Борис і Гліб. Навіть коли він помер, а їхній старший брат Святополк самовільно захопив князівський престол, а вони не посміли порушити батьківський заповіт жити в мирі та злагоді і добровільну прийняли мученицьку смерть. Князь Борис зрворушливо говорив, що батько – це «світ очей», «сяйво лиця», «опора юності» і «наука для розуму» отрочого.

 

 Коли в маленького хлопчини захворіла мати і не вистачало 27 лір на ліки для неї, він додумався написати папі Пію ІХ, додавши на конверті: «Терміново». Лист так зацікавив папських помічників, що вони передали його владиці. А Пій ІХ  повелів розшукати хлопчину. Коли той прийшов у папський палац, зворушений святий отець пригладив хлопцеві непокірного чубчика, стріпав пилюку з одягу і дав дві золоті монети на лікування матері.

 

 Якось моряк попросив у капітана дозволу дістати куртку, яка ненароком упала в море. Командир не погодився і віддав під суд матроса, який таки не підкорився наказу і, спустившись по канату, дістав куртку. Але суд виправдав бідолаху, коли почув його свідчення: «Там була фотографія моєї матері».

 

 На гостині після захисту дисертації професора Адама Ґруца  ректор попрямував до почесного місця, яке зазвичай призначалося до нього. Але учений ввічливо зупинив начальника: «Вибачте, пане ректоре, але це місце для мого батька». Колега зрозумів і поступився місцем звичайному селянинові.

 

 

Поміркуй і дай відповідь:

 Чому Божа Заповідь шанувати батьків стоїть першою у другій скрижалі?

 Яку роль відіграють батьки у житті дитини і дорослої людини?

 Як Святе Письмо навчає любити і шанувати батьків?

 За що був покараний Ной?

 Що означає Божа Заповідь шанувати батьків?

 Що є гріхом проти цієї Заповіді?

 Які приклади виконання Заповіді продемонстрували святі Борис і Гліб,  маленький гість папи Пія ІХ, простий матрос і професор Ґруц?

 Як ти розумієш Шевченкові слова:

     Бо хто матір забуває,

     Того Бог карає,

     Того діти цураються,

     В хату не пускають.

 Перевір себе:

                  Перекажи Ісусову притчу про слухняного й неслухняного синів. Коли любов до батьків є не показною, а справжньою?

                За що ти любиш і поважаєш батьків?

                Як завойовуєш їхню любов?

                Чим ти можеш допомогти сиротам? Чи робиш це?

                Чому, на твій погляд, Заповідь шанувати батьків є єдиною в Декалозі, яка передбачає нагороду? Яку саме?

 

2. Чому виникають непорозуміння з батьками?

 Непорозумінь із батьками з віком більшає Це пов’язано з проблемою нашого дорослішання. Звісно, набридливими виглядають ласки чи повчання батьків, які, здається, й не помічають, що їхні діти змінюються і мають уже інші потреби. Нам більше не хочеться, щоб усе в житті вирішували за нас. Бажаємо мати власний світ – інтересів, друзів, мрій.

 Та чи не поспішаємо відчути, а головне оголосити себе дорослими? Вимагаємо від батьків дорогу мобілку, бо зі своєю «дитячою» вже соромно в товаристві з’являтися. А чи заробили ми на цю «дорослу» мобілку? Чи цікавились тим, наскільки її придбання під силу сімейному бюджету? Добиваємося права слухати  с в о ю  музику? А чи замислювались над тим, що її ритми дражнять нервову систему батька чи матері, які і так втомлені прийшли з роботи? Насолоджуємося компанією до пізньою ночі? А чому забуваємо про найближчих людей, у яких від тривоги розривається серце? І чи хотілося б нам бути на їх місці, чекаючи довгі години, відганяти від себе найстрашніші думки про те, що могло б статися? Тож гримаючи дверима на черговий крик, плач і повчання батьків, проаналізуймо і власну вину в новому конфлікті!

 Звичайно ж, наші батьки теж не завжди праві у цих непорозуміннях. Важко зрозуміти батька, який день у день приходить додому напідпитку. Важко зрозуміти матір, яка, поїхавши закордон на заробітки, одружилась там удруге і залишилась назавжди. Не сприймаємо рідних, які за кожну дрібницю жорстоко карають. Та маємо пам’ятати про те, що якими б не були наші батьки, вони є Господнім даром. І чим важче нам із ними порозумітися, чим більше недоліків вони мають, тим зримішими є в нас нагоди зробити добро, підтримати їх, порятувати від гріха і тим ближчими самі стаємо до Бога.

 

 Перевір себе:

                    Що таке підліткова незалежність? Як вона виявляє себе у просторовій, емоційній, соціальній та інтелектуальній площині?

                   Чому виникло непорозуміння між Андрієм та його батьком, коли той побачив, що хлопчина закинув духовну книжку і грається на комп’ютері?

                   Як часто ти жертвуєш собою задля батьків?

                     Які стосунки панують у вашій сім’ї? Що ти особисто можеш зробити для їх поліпшення?

                   Які сімейні традиції тобі найбільше подобаються?

                   Уяви себе редактором молодіжної газети, на адресу якої надійшли три листи.:

                    «Мені 14 років, і я належу до тих, котрим все не до вподоби. Я не вмію стримуватися. Завжди  знаходжу якісь недоліки в тому, що говорить або робить моя  мама. Саме тому вдома постійно чути сварки. Кожного разу я шкодую, що знову розкричалася, що знову не вдалося зрозуміти маму. Однак я ще жодного разу її не перепросила, не визнала того, що вона має рацію. А все через ті амбіції, котрими я переповнена з ніг до голови. Марія»;

                       «У  є і мама, і тато. Я навіть не знаю, як їх описати.  Невразливі егоїсти, - це мало сказано. Ви лише уявіть:  коли по телебаченні показували програму про ракові за-' рювання, вони швидко перемкнули канал, пояснюючи, що не можна показувати таку гидоту. Ще гірший випадок трапився кілька днів тому.  Мама почала плакати, дивлячись телевізор. Вона завжди так робить, коли у новинах йдеться про нещасні випадки Але відразу заспокоїлася, коли почула, що жертви не були українцями: «Тепер  це мене не цікавить!» Отакі у мене батьки. Як я можу їх поважати або брати з них приклад? Роман»

                     «Нещодавно на очах у друзів мама відшмагала мене ременем. Усі почали співчувати мені і засуджувати матір. Але я так не вважаю. Погоджуюся, що трохи критики моїй мамі не завадить. Та не відчуваю, що батьки знущаються наді мною чи замало мене люблять. Я не маю наміру втікати з дому. У сім'ї я почуваюся любленим. Так, мої батьки строгі. Однак я не роблю з цього тра­гедії і вам не раджу. Добре знаю своїх ровесників і думаю, що ремінь міг би вплинути на них, особливо тоді, коли инші методи виховання вже не діють. Микола».

 

Яку відповідь на ці листи даси адресатам?

 

3.  Як маємо шанувати наставників і старших?

 Божа Заповідь шанувати батьків стосується також і старших та наставників.

 Шануючи людей похилого віку, маємо пам’ятати про те, що вони теж є чиїмись батьками. Дуже часто старі люди залишаються самотніми, покинутими власними дітьми, до того ж немічними і кволими, а тому беззахисними. Жоден член суспільства не може залишатись байдужим до таких людей. Навідаймося до стареньких односельців, допоможімо їм поприбирати в хаті, потішмо привітною розмовою чи ласкавим поглядом, і душі знедолених просвітліють, наповняться життям, молитимуться за нас і в цьому, і у Вічному житті. Великою любов’ю маємо оточити рідних бабусю і дідуся. Інколи нас дратує їх забудькуватість та буркотливість, перебільшена турбота про те, щоб були тепло зодягнуті і ситно нагодовані. Зате ж люблять вони нас інколи навіть більше й відданіше, ніж батьки. Відповідаймо їм тим самим.

 Не тільки батьків Господь поставив над нами Своїми заступниками. Це й наші наставники, вчителі, влада, начальники. Вони теж здатні помилятися, і ми не завжди задоволені їх учинками. Особливо багато нарікань маємо на владу. Але мусимо пам’ятати про те, яку велику відповідальність покладають Господь, суспільство на людину, яка стає на керівну посаду, як нелегко виправдовувати це довір’я. Замислімось над тим, чи зроблять щасливим наше життя розгніваність на владу, бунти і безпорядки. Звісно, вони тільки помножать біди суспільства. Головне – завжди шукати порозуміння і сподіватися на Божу допомогу.

 Особливу роль у нашому житті відіграють учителі. Вони мають велику місію від Господа передавати нам знання і досвід різних поколінь. Праця вчителів важка, вона потребує ґрунтовної фахової підготовки, доброго серця, сильної нервової системи, здатності переборювати численні труднощі, виняткової терплячості. Як правило, ми по-справжньому оцінюємо наших суворих, вимогливих учителів аж після того, як закінчуємо школу. Тож не сороммося бути вдячними їм уже зараз, піднімати їм настрій хорошим навчанням і чемною поведінкою.

 Маймо повагу і послух до духовних наставників – священиків, ченців, адже вони привели нас, ровесників і батьків до Бога через тайну хрещення і ведуть далі дорогою покаяння та милосердя до ближніх.

 

Повчальне оповідання

 Сергійко поспішав до школи, безтурботно помахуючи напівпорожнім портфелем. Він же не маленький, щоб тягати за собою всі книжки і зображувати заучку. Перед мостиком стояла бабуся Марина з двома відрами, ніяк не наважуючись ступити на непевні дошки. «Посторонись, стара!» - кинув бабусі і, хвацько стрибнувши на міст, голосом відтворив гальмування автомобіля, бо навіть він має поступитися хлопцеві. Десь самим краєм вуха почув явно запізніле: «Допоможи, хлопчику, з відрами...» - і швидше здогадався про докірливе похитування головою. Зі школи повернувся в такому ж гарному настрої. Ще б пак, учителі ніби змовились не питати його сьогодні. На ґанку зустрів стривожену, заплакану маму. «Учителька наша померла!» - пояснила. «Учителька?» - здивувався Сергій. «Таж бабуся Марина...» І раптом Сергійкові защеміло біля серця. Тільки сьогодні вранці він бачив її. Пригадалось: «Посторонись, стара!» І відра, до половини наповнені водою. Що, що має зробити, щоб бабуся пробачила йому?!. (За Василем Сухомлинським.)

 

Поміркуй і дай відповідь:

 Як ти розумієш повчання Святого Письма: «Перед лицем сивизни встань, і вшануй лице старого...» (Лев. 19:32)?

 Чим ти можеш допомогти людям похилого віку?

 Як позбувся самотності, викликаної переїздом в інше місто і відсутністю нових друзів, хлопчик Миколка після того, як вперше навідався до будинку-інтернату для людей похилого віку?

 Як можна продовжити оповідання Василя Сухомлинського про Сергійкові докори сумління?

 Як ти ставишся до вчителів?

 Яку роль відіграють у нашому житті духовні наставники?

 

Запам’ятай!

До батьків і старших маємо ставитися так, як до Божих заступників на землі

 

ІІІ.  Етичний практикум.

Як  проявляти повагу до старших?

 Назви відомі тобі правила етикетної поведінки у товаристві старших (як розмовляти, як виявляти допомоги, коли пропускати вперед і т.ін.), поділися ними з однокласниками.

 Пригадай 5 яскравих ситуацій зі свого життя щодо ставлення до старших, зокрема до батьків, людей похилого віку, учителів, влади, священиків), проаналізуй, наскільки тобі вдалося проявити в цих епізодах чемність, наскільки ця чемність відповідала твоїм внутрішнім почуттям, що б зробив (зробила) по-іншому.

Учитель:

— Як ви бачите, від моменту отримання Божої Запо­віді про пошану до батьків і до сьогодення вона вико­нувалася різними шляхами з обох сторін: і батьками, і дітьми.

Дорогі учні, скажіть, якими повинні бути батьки, щоб вам, дітям, з ними було добре, щоб ви були щас­ливі? (Відповіді учнів).

Закінчіть речення:

Варто слухатися батьків, тому що...

 Господь дав мені батьків, щоб...

Можу висловити подяку батькам за те, що...

 Я можу показати шану до батьків тим...

Шановні дорослі, скажіть, якими повинні бути діти, щоб батьки їх любили? (Відповіді дорослих).

IV. ПІДСУМОК УРОКУ

Підсумкове слово вчителя:

— Дякую за ваші щирі відповіді. Сподіваюся, що ви докладатимете усіх зусиль, щоб жити згідно з Бо­жими Заповідями. Однак, мушу сказати, що наших власних зусиль для побудови гармонійних стосунків у сім'ї недостатньо. Усі наші добрі наміри тріскають, як мильні бульбашки, при найменших непорозуміннях, а тим більше, коли приходять серйозні випробуван­ня. Лише Божа присутність у наших серцях і в наших сім'ях може забезпечити той мир, спокій і порозумін­ня, яких ми всі так прагнемо. І у цьому нам допомагає мамина молитва.

 

Навчіть мене молитись, мамо,

Не за себе — за цілий світ.

Не словом - Вашими піснями.

 Що Ви плекали стільки літ.

Навчіть мене людей любити

Без заздрості і без образ.

Щоб в глибині очей відкритих

Вогонь довіри не погас.

Мамина молитва. Як любов свята.

Мамина молитва .В дітях вироста.

Помолюся Богу В світанковий час,

Щоб усі тривоги Обминали Вас.

Щодня лечу до Вас думками

 І сповідаюсь, як землі.

 І пахне Вашими руками

Хліб на ранковому столі.

Коли душа до неба лине,

Я зачудовано мовчу.

«Помилуй, Господи, Вкраїну», -

За Вами тихо шепочу.                Наталка Позняк

 

 

Домашнє завдання

Обов 'язково:             Перечитати  вірші зі Святого Письма

                          (Мт. 5:19; Лк. 15:11-24; Еф. 6:1-4; Кол. 3:20-21.).

Для бажаючих:         Вивчити напам'ять кілька з них.