14 липня о 18:00Вебінар: Школа без дискримінації: таємниці гендерного виховання

Шкільна газета «Українське слово» (випуск до Дня матері)

Про матеріал
Шкільна газета «Українське слово» (випуск до Дня матері) містить матеріал з теми, який має на меті виховання в учнів шанобливого ставлення до матері.
Перегляд файлу

 

 

 

День Матері в Україні офіційно відзначається щорічно, починаючи з 2000 року, у другу неділю травня.

День Матері відзначають у травні, який вважається місяцем Пречистої Діви Марії. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва та допомоги. В травні, коли Природа-Мати виряджає свою Доню-Землю в пишному уборі весняних квітів у дорогу життя, праці та радості, люди висловлюють подяку материнській самопожертві й відзначають День Матері.

Серед української громади День Матері вперше влаштував Союз українок Канади в 1928 році. Наступного року це свято відзначалося вже й          у Львові. 1929 року «Союз українок» зініціював впровадження цього свята на Тернопільщині. Організації «Просвіта», «Рідна школа», «Пласт», «Сокіл» та інші організовували концерти, конференції, фестивалі по всій Східній Галичині. Відтоді, День Матері відзначали дуже широко.

У 1939 свято заборонила радянська влада.

З 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій, зокрема Союзу українок, Свято матері повернулося в Україну.

 


Лист хлопчика до матері

  Люба моя матінко, я кохаю тебе! Де ти? Я шукаю тебе завжди і всюди. Я думаю про тебе щодня і знаю, що ти є… Я хочу розповісти тобі про те, як я живу всі ці роки, які в мене друзі, чого я досяг та що вмію. У дитячому будинку живеться не дуже легко, але я не скаржусь. Мені пощастило, тому що мене оточують турботливі й уважні люди. В дитинстві я називав нашу няню Олену матінкою. Вона була дуже доброзичлива до мене. Кожного вечора вона читала нам казочки, співала мелодійні колискові пісеньки, а, йдучи, цілувала й бажала солодких снів. Я любив її, як рідну.

  А які в мене чудові друзі! Ми завжди разом: разом вчимося, разом бешкетуємо, разом радіємо успіхам та хвилюємося за поразки кожного. З ними завжди весело та цікаво. Я дуже ціную нашу дружбу і дякую їм за те, що вони завжди поруч.

  А ще, матусю, я досягаю перших успіхів у спорті. Мені до вподоби плавання. Я натхненно працюю, уважно слухаю і виконую настанови тренера. І ось неймовірна подія – перемога та моя перша медаль. Я дарую її тобі, щоб ти пишалася мною. Я не хвалюся, але в навчанні я теж не останній. Мені подобаються математика, українська мова та література. Я, навіть, ходжу на додаткові заняття, щоб бути більш розумним та дізнаватися новий матеріал.

  Я не бачив тебе ніколи, рідненька моя. Я не знаю, якої ти національності, яка у тебе зовнішність та який характер, але я кожен день тебе уявляю. Ти неймовірно гарна: в тебе бездонні блакитні очі, маленький охайний ніс, червоні губи, світлі локони звисають з твоїх плечей. Матусю, а які в тебе м’якенькі руки! Вони такі ж ніжні, як і пелюсточки перших пролісків. А як приємно, коли ти обіймаєш мене і міцно пригортаєш до себе. Ти дуже добра, чуйна та ласкава - в тобі, мабуть, зібрані усі найкращі якості, які тільки можуть бути в людини. А як мені подобається мріяти та уявляти, як ми гуляємо з тобою тепленькими весняними вулицями і смакуємо разом солодку вату, як я катаюся на різних гойдалках, а ти кличеш мене своїм неймовірним голосом до себе та ми йдемо додому… Я відчуваю тебе у кожному дотику промінчика сонця, бачу твої очі у ранковій росі на пелюстках різнобарвних квіток, чую твій голос у кожному подиху вітру або в піснях пташок.

  Ти дала мені найдорожче – життя, і в моїх снах навчила бути щирим, добрим, чесним, сильним духом і порядним хлопчиком. Матусю, я обіцяю, що знайду тебе, чого б мені це не коштувало!!!

Автор: Жукова Вероніка, учениця 9-А класу


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мати – скарб безцінний

 

Ти все життя нам віддавала, Мене у школу ти збирала, Мене ти тепло одягала,

Та я цього не цінувала. Тебе я часто ображала.

Ти ж все одно мене любила І кожен день це говорила. Дай відповідь мені:

- Чому змінилися  роки, І люди в світі вже не ті? Вони забули, як любити.

Можливо це якось змінити? І серед смутку й пустоти Одна всміхнешся мені ти, Бо завжди поруч у житті, Матусю мила, тільки ти!

 

Автор: Волинець Валерія, учениця 11-А класу


Мама - моя мрія!

(лист до матері, якої немає на землі)

Є в мене мрія, одна з головних, щоб мати вернулась до мене в цей світ. Я хочу побачити посмішку милу, обійняти її і зазирнути в очі ясні. Вона була гарна, завжди хотіла мати добрих діток, бо сама була найдобрішою в цілому світі жінкою. Моя матуся любила мене і тата так сильно, що хотіла бути завжди поруч, навіть коли їй було дуже важко, коли було багато роботи.

І ось настав день,коли я народилася. Вона стала найщасливішою жінкою на планеті. Мама раділа, коли я вимовила перше слово, коли вперше почала повзати по всій хаті, коли я зробила свій перший крок, коли почала бігати, коли навчилася плавати, коли брала участь у своїх перших змаганнях з танців. А як вона раділа, коли я зайняла друге місце у Чемпіонаті України з танців серед дітей шести років. Ви, мабуть, не можете навіть уявити, як то гарно, коли матуся радіє від побаченого! Я теж!

Зараз мені шістнадцять років, п’ять років тому я почала займатися іншим видом спорту - вільною боротьбою. Стала завойовувати свої перші медалі на Чемпіонатах області та України, почала досягати свого успіху. Та якби ви знали, як воно, коли тобі підіймають руку на змаганнях, якщо ти переміг, ти всередині дуже радієш, що ти впорався із завданням! Але ти підіймаєш очі, а матусі немає.

Коли я була маленька, вона завжди була поруч. А от зараз її немає, мама померла. Вона не бачить, як я радію, а я не бачу, як радіє вона моїм перемогам, як пишається мною! Я починаю розуміти, що сьогодні вже до повного щастя мені не вистачає її погляду, її веселих очей, її посмішки, від якої хочеться ще більше радіти! Але цього немає, і саме цього бракує мені у житті.

Ти починаєш розуміти, що найголовніше в житті – це те, щоб мама й тато були поруч з тобою завжди: коли тобі важко, коли тобі легко, коли тобі сумно чи весело. Але в мене матусі немає вже десять років, і мені її дуже не вистачає.

Люди, любіть батьків, адже вони є невід’ємною частиною кожної людини! Адже може настати момент, коли їх не стане, і тільки тоді ви зрозумієте, що будете все життя шкодувати про те, що не були поруч з ними.

Матусю, я тебе дуже сильно кохаю!

 

Автор: Мороз Олександра, учениця 10-Б класу


 


РЕДКОЛЕГІЯ

учні 9‐11 класів


УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО

Освітньо‐шкільна газета


ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР

Батуліна Олена Яківна

docx
Додано
21 березня 2019
Переглядів
311
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку