Сьогодні діти – завтра народ

Година спілкування з учнями 6-Б класу. Давиденко Т.М.

Сьогодні діти – завтра народ        ( Василь  Сухомлинський)

   Мета: довести до   свідомості учнів, що доля людини у першу чергу залежить від того, як вона вміє долати життєві перешкоди, позитивно чи негативно сприймає навколишній світ, які цінності, матеріальні чи духовні, вважає головними для себе; формувати в учнів позитивний світогляд;   усвідомлення учнями унікальності сутності природи людини; формування активної громадянської позиції ; розвиток навичок самопізнання та самоаналізу; виховувати людяність, гуманність, духовність, виховання поваги до себе, до інших людей, любов до рідних, до Батьківщини.

 Обладнання: мультимедійна дошка; чистий аркуш паперу, ручки чи олівці. 

  Епіграф: « Єднаймося, бо ми українці! Любімося, бо ми брати й сестри!

                    Шануймося, бо ми того варті! »

Девіз:  « Ми за злагоду в родині, в нашім класі, в Україні!  » (Сл. 2)            

                          Хід заняття

І. Вступ. Слово вчителя.  Сьогодні ми продовжимо розмову про людину, що вона собою являє, у чому полягає феномен її природи.  А також спробуємо пізнати самого себе; з’ясувати як особистісні риси впливають на наше життя, поведінку, ставлення до себе, до своєї сім’ї та Батьківщини.  (Сл.4)   

ІІ. Сутність природи людини.  1. Людина... Хто вона така? На перший погляд, це питання зовсім просте. Хто ж не знає, хто така людина? Адже на рівні здорового глузду кожен із нас впевнено виділяє людину з оточуючого середовища, її відмінність від інших істот здається цілком очевидною. Але в тому й річ, що те, що здається нам найбільш знайомим, насправді є і найбільш складним, як тільки ми робимо спробу заглянути у глибину його сутності. У нашому житті часто вживають терміни «людина», «особа», «індивід», «індивідуальність», «громадянин».  

     2 Поняття «людина» у Великому тлумачному словнику сучасної української мови  визначається як «суспільні істоти, що являють собою найвищий ступінь розвитку живих організмів, мають свідомість, володіють членороздільною мовою, виробляють і використовують знаряддя праці».  (Сл. 5)

- Яку роль, першочергову чи другорядну, відіграють у житті людини матеріальні цінності, гроші? Чи здатні вони зробити людину по-справжньому щасливою?

- Чи існує різниця між поняттями «щаслива людина» й «заможна людина»?

3. Термін «індивід» (від лат. - «неподільний», грец. - «атом») - це неподільна цілісна частка людства, окремий представник біологічного роду homo sapiens. Цей термін підкреслює, що людська істота, яка володіє тільки їй властивими природними психічними і фізичними якостями, відрізняється від іншої такої самої істоти. (Сл.6)

Усі ми з вами такі різні. Та якби кожен з нас зробив на одну злу справу менше та на одну добру справу більше, наскільки б світлішим стало наше життя. У Вірменії є пам’ятник бомжу Карабала (чорний хлопчик). Він запамятався односельцям із квітами в руках, які дарував незнайомим людям, даруючи їм посмішку та добрий настрій .

4. Особа - це людина як суб’єкт відносин і свідомої діяльності (тобто особа в широкому розумінні слова), котра розвинулася в суспільстві, пройшла етапи соціалізації в усіх аспектах (економічному, політичному, ідеологічному, правовому) та набула здатності чинити свідому, вольову діяльність. (Сл.7)

- Як ви вважаєте, що важливіше — будувати життя чи прилаштовуватися до нього?

5. З виникненням держави та владної сфери відносин соціальна категорія «особа» набирає політичного змісту і перетворюється у категорію «громадянин». (Сл.8)

6. Що ж таке особистість? У цьому понятті виражається найголовніше, що притаманне цій людині, - сукупність її внутрішніх якостей як суспільної істоти: що любить, цінує, як ставиться до інших, чи вміє тримати своє слово, самостійна чи піддається впливу чужої волі.

- Яку думку ви поділяєте: «доля людини визначена від самого її народження, і життя — це певний шлях, який їй належить пройти» чи «людина сама прокладає свій життєвий шлях і сама будує свою долю»?

Кожен із нас сподівається на щасливу долю. Але одних супроводжує успіх, а інших вперто обминає. Успіх частіше приходить до людей, які сприймають життя позитивно. «Учіться радіти життю, поспішайте робити добро, тримайтеся з гідністю за будь-яких обставин — і будете щасливі!» — вчить житейська мудрість. Доброта, чуйність, уміння розділити чужий біль, підтримати друга у важку хвилину, розрадити в горі й біді — це риси характеру, завдяки яким людина завжди відчуває потрібною, корисною, а тому і щасливою.

Особистістю не народжуються, а стають у певних суспільних умовах.  Китайська  мудрість говорить: « Учитель відкриває двері, але входите ви самі».  Людина має докласти певних зусиль, щоб стати цілісною, гармонійною особистістю. Якщо людська особа усвідомлює свої якості, свою унікальність, свої вади та переваги, вона стає особистістю - самодіяльною соціальною та інтелектуальною одиницею, набуває ознак індивідуальності.  Людина - унікальне творіння . Вона важкодоступна для вивчення, незбагненна, загадкова.

- Чи згодні ви з думкою, що на долю людини впливає її характер? Чому? (Сл.9)

 І доки існує людство, триватимуть пошуки людиною відповіді на питання - хто ж вона є. Філософську програму осягнення людини можна визначити словами Сократа: «пізнай самого себе». - Чи згодні ви з думкою, що щастя людини полягає у самовдосконаленні і прагненні творити добро на землі?

 Юність - це вік, коли людина робить одне з найважливіших своїх відкриттів - відкриває саму себе. Кожному слід знати, що він спроможний посилити в собі, а що відкинути, чи хоча б пом’якшити. (С л.10)

 ІІІ.  Вправа «Хто я сьогодні? Я ким хочу бути завтра?». (Сл. 11)

Вчитель пропонує  кожному учаснику на аркуші А5 намалювати  дві долоні та написати в лівій якості від яких хоче звільнитись, а в правій, які хоче придбати.

-  Які, на ваш погляд, риси має виховати у собі людина, щоб побудувати щасливу долю?

Існує чудова книга «Листи до сина» Василя Сухомлинського, в якій він спробував визначити, у чому полягає щастя людини і якою має бути особистість, щоб бути по-справжньому щасливою.

Людина без переконань — це нікчема. Знайди своє призначення у житті, бо це джерело щастя. Тільки через труд лежить шлях до мудрості, творчості, науки, а наука потребує не тільки розуму, а й великої наполегливості, працелюбності, терпіння.

   Виховуй у собі Людину — ось що найголовніше. Виховуй у собі людську душу, а основний засіб самовиховання душі — краса. Це і мистецтво, і музика, і сердечні стосунки з людьми. Знай, що в житті нашому є речі ні з чим не зрівнянні. Прагни бути справжньою людиною. Треба виховувати у собі жалість до всього живого і прекрасного, адже від того, як людина ставиться до птахів, квітів, дерев, залежить її ставлення до інших людей. Уникай поганого і прагни до хорошого.  Сенс життя — у служінні людям. І найголовніше, на чому триматиметься людина, — її розум, совість, гідність — це те, що завжди вона добуватиме хліб своєю працею.

VI. Підбиття підсумків. (Сл.14)

 У житті є багато різних ситуацій, в яких опиняється та чи інша людина. Тому треба бути розсудливим, розумним, не квапитись із рішеннями і висновками. Наше спілкування підходить до кінця. Не знаю, чи були всі щирими, відвертими, чи почерпнули для себе щось корисне? Та хочу, щоб ви зрозуміли, що людина повинна жити прекрасним, повним надій і сподівань життям. Де б ви не були, ким би ви не стали повинні знати твої npaва та обов'язки і бути Людиною.

    У біблії ( Рим. 14:22) говориться: «Щасливий той, що не судить себе за те, що обирає». Дай, Боже, вам приймати лише вірні рішення, робити правильний вибір, щоб ваше життя не проходило марно, а щоб кожен із вас виконав своє призначення