Стаття.ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ВПРОВАДЖЕННЯ ІДЕЙ ПЕДАГОГІКИ СПІВРОБІТНИЦТВА У НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ВПРОВАДЖЕННЯ ІДЕЙ ПЕДАГОГІКИ СПІВРОБІТНИЦТВА У НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Анотація. У статті розглядається сутність та основні вимоги щодо упровадження педагогіки співробітництва; здійснюється аналіз її основних ідей та визначаються можливості їх реалізації під час навчання учнів у початковій школі.

Ключові слова: педагогіка співробітництва, нова українська школа, учні початкових класів.

Постановка проблеми. Кожне суспільство створює систему освіти відповідно до своєї сутності й рівня соціально-економічного розвитку. Натомість як у системі освіти відбиваються його проблеми і потреби у певний історичний період. Освіта перетворює і спрямовує життя суспільства, насьогодні, проблема якості шкільної освіти знаходиться в епіцентрі уваги освітян, батьків і суспільства. Якісна освіті - це шлях до економічного процвітання, необхідна передумова існування культурного розмаїття, джерело соціального прогресу та інструмент самореалізації особистості. Саме зараз відбувається кардинальне реформування змісту вітчизняної освіти в загальноосвітній школі - упровадження Концепції нової української школи [5].

У цій концепції визначено основні напрями реформування загальної середньої освіти, що відображені в національному законодавстві та нормативно-правових актах, які свідчать про те, що перед педагогічною наукою і практикою висунуто низку складних і відповідальних завдань, пов’язаних з обґрунтуванням й упровадженням змісту освіти на компетентнісній основі, нової структури навчання; розбудовою педагогіки співробітництва тощо.

Аналіз досліджень і публікацій. Пошук інноваційних технологій навчання та виховання здійснюється педагогами-науковцями постійно. Стрімкий розвиток суспільства вимагає постійного оновлення як змісту освіті та і форм його організації та впровадження. Питання розробки інноваційних технологій навчання займалися такі науковці як О. Арламов, О. Білєр, М. Бургін, О. Вишневський, В. Журавльов, Н. Юсуфбекова та ін. Дослідження основ педагогіки співробітництва займалися Ш. Амонашвілі, І. Волков, Є. Ільїн, С. Лисенкова, Б. Нікітін,С. Соловейчик В. Сухомлинський В. Шаталов, новітні технологій навчання для початкової школи, зокрема й педагогіку співробітництва досліджують М. Грищенко, В. Ковтунець, О. Макаренко, Т. Нанаєва, І. Підласий та ін.

Мета статті - розглянути основні ідеї педагогіки співробітництва та можливості їх упровадження в навчальний процес початкової школи.

Виклад основного матеріалу. З огляду на нову ситуацію в освітньому просторі України педагог повинен уміти працювати в умовах вибору педагогічної позиції, технології, підручників, змісту, форм навчання тощо. Концепція нової української школи передбачає застосування педагогіки співробітництв, як таку, що сприятиме ефективному формуванню компетенцій учнів початкової школи.

У педагогічному словнику навчальне співробітництво визначається як напрям педагогічного мислення і практичної діяльності, спрямований на демократизацію й гуманізацію педагогічного процесу; спільна діяльність учителя та учнів, що ґрунтується на взаєморозумінні й гуманізмі, на єдності їхніх інтересів і прагнень, метою якої є особистісний розвиток школярів у процесі навчання й виховання [8].

Доречним є визначення С. Соловейчика [9], який стверджував, що співпраця – це спільна робота рівних, про те, що співробітника не можна примусити відповідати або викликати до дошки. Тим більше, співробітника не можна оцінювати .

Ми погоджуємося з думкою В. Калошина та О. Безносюк [4], які зазначають, що метою педагогіки співробітництва є навчання разом, а не просто гуртом. Найбільш цікавими варіантами навчання в співробітництві є навчання в парах, в команді, колективна взаємодія, дослідна робота в малих групах тощо. Починати навчання в взаємодії або співробітництві необхідно з планування приміщення, потім поступово, крок за кроком привчати учнів: взаємодіяти у групі з будь-яким партнером; працювати активно, серйозно ставитись до дорученого завдання; ввічливо й доброзичливо спілкуватися з партнерами; відчувати почуття відповідальності не тільки за свої власні успіхи, а й за успіхи своїх партнерів, усього класу; повністю усвідомлювати, що спільна робота в групі – це серйозна і відповідальна праця.

Психологічну основу педагогіки співробітництва становлять суб’єкт-суб’єктні стосунки співпраця двох суб’єктів. Цей тип взаємин є для навчально-виховного процесу оптимальним, бо, з одного боку, він зберігає за вчителем функцію управління, а з іншого, – надає учневі можливість діяти самостійно.

Яз зазначає В. Шулдик [10] поліпшення взаємин вчителя і учнів належить до найважчих щодо реалізації. Тут не можна ні спрощувати, ні фальшивити, ні перекручувати, бо все видно, як кажуть, неозброєним оком – атмосфера співробітництва є або її немає.

Слід зазначити, що в педагогіці співробітництва використовуються найрізноманітніші форми навчання: колективно-групова робота, колективна творча робота, робота в мікрогрупах, робота в змінних групах, ігрова діяльність.

Беручи до уваги дослідження вчених [1,2,7] щодо реалізації педагогіки співробітництва за останні роки, можемо зазначити, що у багатьох випадках вона помилково зводилася до виключно групової роботи. натомість як педагогіка співробітництва має бути присутня і в колективній спільній діяльності (під час полілогу, мозкової атаки, колективного складання інтелектуальної карти (опорної схеми) тощо). І навпаки: групова робота не обов’язково є ознакою співробітництва. У цьому помилка багатьох педагогів-практиків. Вони об'єднують учнів у групи, часто для розв’язання репродуктивних завдань, і думають, що організують співробітництво. Потім скаржаться, що це не дає відповідного результату.

Стисло охарактеризуємо ідеї на яких ґрунтується педагогіка співробітництва:

- ідея навчання без примусу  (Ш. Амонашвілі, В. Сухомлинський, С. Лисенкова, В. Шаталов) передбачає виключення всіх засобів примусу з арсеналу педагогічних засобів [6]. Успіх навчання залежить від повторення. Багаторазові повторення приводять до того, що хоче учень чи не хоче, він усе одно буде знати і вміти все, що необхідно [7]. Учні мають прагнути йти до школи та здобувати нові знання. Заохочення та мотивація відбуватися шляхом використання педагогічних прийомів мотивації, будови навчального матеріалу з урахуванням психолого-педагогічних особливостей учнів;

- ідея важкої мети  (С. Лисенкова, В. Шаталов) полягає у тому, що перед усіма учнями ставиться складна ціль, водночас учитель всіма засобами має налаштувати учнів на її досягнення, вселити в них упевненість у перемозі над труднощами [6].  Учнів у цьому випадку поєднує не просто мета, а саме віра у можливість подолання труднощів [7]. Засоби досягнення ефективності навчання за цією ідеєю передбачають використання інноваційних технологій, методів проектів тощо.

- ідея опори  (Є. Ільїн, І. Іванов, С. Лисенкова, В. Шаталов) полягає у наданні учням опорних сигналів (символів, схем, таблиць, слів тощо) для забезпечення кращого розуміння, структурування, запам’ятовування матеріалу, а також для побудови відповіді [6]. Отже, слід правильно будувати навчальній матеріал максимально структуруючи інформацію, проте не перевантажуючи її.

- ідея вільного вибору (Ш. Амонашвілі, І. Волков, С. Лисенкова, В. Шаталов) полягає у наданні дитині свободи вибору у процесі навчання, тобто учень може обирати завдання, здачу, тему твору, сам брати участь у складанні завдань для однокласників [6]. Це необхідно, щоб учні почувати себе партнерами педагога в навчанні. Таким чином, учневі надаються певні управлінські можливості.

- ідея випередження (І. Волков, С. Лисенкова, Б. Нікітін, В. Шаталов) дозволяє включати у програму більш складний матеріал, об’єднувати його в блоки, починати заздалегідь вивчати складні теми, закладати перспективу вивчення теми наступного уроку. Випереджання програми приносить учням задоволення, викликає гордість: учитель перестає залежати від програми, він вільніше розпоряджається часом на уроках [7]. Реалізація цієї ідеї в початковій школі передбачає розуміння причинно-наслідкових зв'язків всієї навчальної інформації, а не окремої її частини.

- ідея великих блоків (І. Волков, І. Іванов, В. Шаталов, М. Щетинін) заснована на тому, що у крупному блоці матеріалу (об’єднання 6 – 10 уроків або тем в один блок) легшее встановити логічні зв’язки, виокремити головну думку, поставити та розв’язати проблему [6]. Вивчення матеріалу блоками звільняє дитину від страху перед труднощами: блок пройдений, основна думка схоплена. Учень не боїться, що він не зрозуміє її та відстане. Він спокійно працює далі, усвідомлюючи деталі й подробиці [7]. Одними з засобів реалізації таких уроків, є сучасні технології навчання.

- ідея відповідної форми (І. Волков, Є. Ільїн, В. Шаталов) полягає у тому, що урок за своєю формою має відповідати предмету, що вивчається, це  допомагає розвивати, креативність, відкритість, здатність результативно вирішувати творчі завдання, незалежність суджень, спрямованість на творчі досягнення [6], підґрунтя для вище перелічених якостей здебільшого і формується упродовж навчання у початковій школі.

- ідея інтелектуального фону класу (І. Волков, С. Лисенкова, В. Шаталов, М. Щетинін) передбачає створення загальних життєвих цілей та цінностей у класі, для чого необхідно розвивати здібності та нахили дитини в діяльності, що її цікавить, давати свободу творчості. Щоб створити обстановку співробітництва, учитель намагається підсилити прагнення до різноманітних знань, а не тільки шкільних [7]. Реалізації цієї ідеї в початковій школі сприяє проведення уроків позамежами класу, проектна та дослідна діяльність тощо.

- ідея самоаналізу (Ш. Амонашвілі, Є. Ільїн, І. Іванов, В. Караковський, В. Шаталов, М. Щетинін) насправді реалізує ідею колективного аналізу та оцінювання діяльності кожного учня [6]. Коли учні знають, що їхня праця буде оцінена не тільки вчителем, але й колективом, вони і поводяться гідно, і працюють набагато старанніше [7]. Тобто учні початкових класів, уже з перших днів навчання у школі мають відчувати себе невід'ємною частиною колективу і прагнути йому відповідати.

Підсумовуючи все вищезазначене, можемо дійти висновку, що ідея співробітництва вчителя з учнями загалом, та початкових класів зокрема, передбачає не примушування, а їх взаємодію з метою впровадження ідей нової педагогіки, наголошується на тому, що не можна учнів протиставляти один одному, слід будувати міцні довірливі стосунки між учителем та кожним окремим учнем та поміж учнями.

Ми погоджуємося з думкою О. Вишневського [2], який зазначає, що до реалізації ідей педагогіки співробітництва (педагогіки партнерства) ведуть, зрештою, два шляхи. По-перше, шлях, який можна назвати "романтичним" — "віддавши серце дітям". Учитель наближується до дитини за рахунок великої любові й поваги до неї, "схиляється до її рівня". Слідом за В. Сухомлинським цей шлях пропонував і Ш. Амонашвілі. На жаль, не всі педагоги готові до такого стилю стосунків, і, як наслідок, не всі учні вірять у свою "рівність" з учителем. По-друге, шлях розподілу функцій вчителя та учня і організації їхньої співпраці, про що вже йшлося вище. У функції вчителя входить ретельно підготувати вдома для учня навчальне завдання відповідно до вікових особливостей і інтересів, продумати в деталях хід його вирішення різними групами учнів тощо. Функція учня початкових класів - на добровільних засадах прийняти запропоновану вчителем задачу як свою і самостійно її вирішувати.

У такому випадку обидва учасники навчання і виховання - вчитель і учень - рівноправні, вони - суб'єкти діяльності. Таким чином, реалізується ідея рівності. Завдання вчителя початкових класів побудувати навчальний процес таким чином, щоб учень почував себе розкуто й подекуди не звертав уваги на вчителя.

Доречним є твердження О. Вознюк [3], що педагогіка співробітництва передбачає перехід від педагогіки вимог до педагогіки відносин. Це означає, що дещо змінюється стиль відносин вчителя та учнів. Його основи складає не забороняти, а спрямовувати; не управляти, а співкерувати; не примушувати, а переконувати; не командувати, а організовувати; не обмежувати, а надавати свободу вибору.

Тільки за таких умов можливе навчання без примусу, яке характеризує:  вимогливість, заснована на довірі; захопленість, народжена цікавим викладанням;  заміна примусу бажанням, яке породжує успіх; ставка на самостійність і самодіяльність дітей; застосування непрямих вимог через колектив. За наявності таких умов учень має право на помилку, власну точку зору, вільний вибір, відчуває зацікавленість вчителя в її долі, оптимістично береться за кожну справу, що і є одними з вимог Нової української школи.

Висновки. Спираючись на все викладене вище, можемо дійти висновку, що упровадження педагогіки співробітництва в початковій школі забезпечить умови не тільки якісного навчання учнів, а й сприятиме розвитку їх індивідуальності, формуванню креативності, умінню працювати в колективі, забезпечить мотивацію для пошуку нового й дозволить побудувати демократичний й гуманний педагогічний процесу.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо в розробці та упровадженні дидактичної моделі уроку з урахуванням основних ідей педагогіки співробітництва для початкової школи.

Література

1. Білєр О.С. Метод поетапного засвоєння змісту навчального матеріалу при навчанні використання комп’ютерних технічних засобів навчання / О.С. Білєр // Проблеми інженерно-педагогічної освіти: зб. наук. пр. – Х.: Українська інженерно-педагогічна академія (УІПА), 2012. – Вип. 37.С. 167 – 172.

2. Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки / О. Вишневський: посіб. для студентів ВНЗ. [Електронний ресурс] - Дрогобич "Коло" - 2006 - Режим доступу: http://pidruchniki.com/16520205/pedagogika/diyalnist_uchitelya.

3. Вознюк О.В. До проблеми побудови синергетичної педагогіки / О. В. Вознюк // Психолого-педагогічні проблеми розвитку особистості в системі неперервної системи : наук.-метод. зб. / за ред. проф. М. М. Заброцького. – К.; Житомир : ЖОІППО, 2007. – С. 176-179.

4. Калошин В.Ф. Від авторитарності до співробітництва і толерантності О.А. Безносюк // Педагогіка толерантності. - 2001. - №2 (16). - С. 8-15.

5. Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої школи. – К.: Міністерство освіти і науки України, 2016. – 40 с.

6. Підласий І. П. Продуктивний педагог. Настільна книга вчителя. / І. П. Підласий. – Х. : Вид. група «Основа», 2010. – 360 с.

7. Педагогика сотрудничества / С. Лысенкова, В. Шаталов, И. Волков и др. // Учительская газета. – 1986. – 18 октября.

8. Педагогический словарь: [електронний ресурс] - Режим доступу: - http://enc-dic.com/pedagogics/ Pedagogika Sotrudnichestva1266.html.

9. Соловейчик С. Л. Педагогика для всех / С. Л. Соловейчик. – 2-е изд.– М. : Первое сентября, 2000. – 496 с.

10. Шулдик В.І. Теорія та методика сучасного уроку біології : навч.-метод. посібник /В.І. Шулдик. – Умань.: ПП Жовтий, 2013. – 287 с.