СУТНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО РОЛЬ В ЕКОНОМІЧНОМУ РОЗВИТКУ СУПІЛЬСТВА. ПІДПРИЄМЕЦЬ ЯК КЛЮЧОВА ФІГУРА РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ.

Основи підприємництва, менеджменту та маркетингу в АПК

«Успіх у бізнесі – це історія, яка розпочалася давно і продовжується до сьогоднішнього дня. Ви можете вписати в неї своє ім’я». Генрі Форд Для здійснення підприємницької діяльності суб’єкт господарювання повинен самостійно забезпечити собі постачання матеріальних, грошових ресурсів, а також реалізацію виготовленої продукції, виконаних робіт. Тому спеціалістам різних галузей народного господарства необхідні знання і вміння організації управління господарською діяльністю, забезпечення виробничого процесу, продажу продукції та послуг, спілкування з покупцями та створення власної справи

Зміст освітнього компонента «Основи підприємництва, менеджменту та маркетингу в АПК»1 розділ2 розділ3 розділ. Основи підприємництва Поняття і роль підприємництва. Економічні та правові засади підприємництва. Організаційні форми підприємництва. Технологія створення підприємства. Фінансове обслуговування і забезпечення функціонування підприємств бізнесу. Основи менеджменту Вступ у теорію і практику менеджменту. Організація менеджменту. Модель менеджера, його функції і діяльність. Прийняття рішень у менеджменті. Основи маркетингу Сутність маркетингу та його сучасна концепція. Маркетингові дослідження. Маркетингова товарна політика. Маркетингова цінова політика. Комплекс маркетингових комунікацій. Маркетингова політика розподілу товарів. Організація і контроль маркетингової діяльності підприємства.

У результаті вивчення освітнього компонента "Основи підприємництва, менеджменту та маркетингу в АПК" здобувач освіти матиме можливість засвоїти. Особливості організації і правові умови здійснення підприємницької діяльності;Ринкову інфраструктуру;Організаційні форми підприємництва;Технологію започаткування власної справи;Систему фінансового обслуговування і забезпечення підприємництва;Методику мінімізації ризиків у підприємництві;Особливості оподаткування підприємницької діяльності;Суть, функції і принципи менеджменту і маркетингу;Методи і прийоми управління;Методи та прийоми здійснення маркетингових досліджень;Основи товарної і цінової політики підприємства;Систему маркетингових комунікацій, управління і контролю маркетингу.

“Якщо вас щось не влаштовує на роботі – створюйте власну справу. Я починав бізнес в гаражі. Слід витрачати час тільки на те, що вам цікаво”. Марк Цукерберг, гендиректор Facebook

ОСНОВИ ПІДПРИЄМНИЦТВАТЕМА 1. СУТНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО РОЛЬ В ЕКОНОМІЧНОМУ РОЗВИТКУ СУПІЛЬСТВА. ПІДПРИЄМЕЦЬ ЯК КЛЮЧОВА ФІГУРА РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ. ПЛАН: Сутність підприємництва та його економічна основа. Особливості підприємницької діяльності в аграрному секторі Ринок як механізм координації економічного вибору Характеристика основних типів ринкових структур Ринкова підприємництво інфраструктура. Прибуток як винагорода за підприємництво. Контрольні питання. Розділ І

1. Сутність підприємництва та його економічна основа. Підприємництво є категорією бізнесу. Бізнес — поняття ширше, ніж підприємництво і охоплює всі відносини, що виникають між усіма учасниками ринкової економіки: підприємцями, споживачами, найманими працівниками та державою. Підприємництво, підприємницька діяльність — самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. У західних країнах підприємництво розглядається як особливий тип господарювання, в основі якого — пошук нових можливостей виробництва товарів і послуг на основі інновацій та уміння залучення ресурсів із найрізноманітніших джерел. Підприємництво — це принципово новий тип господарювання, який базується на інноваційному поводженні власників підприємства, на умінні знаходити і використовувати ідеї, утілювати їх у конкретні підприємницькі проекти.

Віднесення підприємництва до економічної категорії ґрунтується на таких засадах: Підприємництво є явищем, що відображує виробничі відносини. Визначення підприємництва як виду людської діяльності дає змогу встановити його місце в системі суспільних відносин: людина, як суб'єкт підприємництва, не може існувати поза суспільством і вступає у відповідні відносини з іншими людьми. Вирішальна роль належить економічним відносинам. Йдеться про матеріальні виробничі відносини, що складаються в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання. Підприємництву як складовій виробничих відносин притаманні такі ознаки: об'єктивність, системність, матеріальність, наявність протиріч.

Характеристики підприємництва. Підприємництво є складним системним явищем, елементи якого розглядаються у діалектичній взаємодії та взаємозалежності. Підприємництво як діяльність є складовою матеріальних відносин, а отже, об'єктивним і матеріальним явищем. Підприємництво є також суб'єктним, персоніфікованим явищем, пов'язаним з конкретною людиною-підприємцем. Підприємництво є історичним явищем і зазнало в своєму розвитку значних змін. Як кожне суспільне явище, підприємництво розглядається в загальному зв'язку і взаємозалежності, безперервному розвитку на основі боротьби протилежностей.

Філософія підприємництва. Філософією підприємництва є вільний індивідуалізм, основна риса якого — забезпечення розквіту за рахунок власних зусиль, але не суперечить інтересам суспільства. Розвиток підприємництва передбачає раціоналізацію економіки, підвищення конкурентоспроможності, позбавлення від баласту ресурсів, що не використовуються або погано експлуатуються, більш повну реалізацію основного потенціалу суспільства-людини. З цієї причини підприємництво не може бути капіталістичним або соціалістичним. Підприємництво — невід'ємний елемент бізнесу і розвивається тільки там, де у суспільстві стверджується вільна ринкова економіка і демократія. Підприємництво не можна ідеалізувати — це важка, складна праця, яка не кожному під силу, до того ж за певних умов воно не виключає і експлуатацію. Проте внесок підприємництва у прогрес цивілізації величезний, на що слід зважати.

2. Особливості підприємницької діяльності в аграрному секторі В аграрному секторі існує низка особливостей розвитку підприємництва. Широкому розвитку підприємництва в аграрній сфері України заважають певні складності. Вони виникають, зокрема, через брак достатніх грошових заощаджень (первинного капіталу) працівників сфери АПК — потенційних підприємців; мало об’єктної виробничої й обслуговуючої матеріально-технічної бази; належного правового захисту і певних юридичних гарантій підприємців з питань власності, розпорядження майном, отримання і розподілу доходів.

Основні принципи вільного розвитку аграрного підприємництва:використання різних форм власності, господарювання і розмірів підприємств;переважний розвиток малого підприємництва;збереження і раціональне використання наявної матеріально-технічної бази виробництва продовольства.

Шляхи розвитку аграрного підприємництваконтрактне підприємництво на діючих і створених заново державних і колективних підприємствах; створення селянських (фермерських) господарств;розширення кількості й розмірів особистих підсобних господарств сільських жителів; розвиток агроцехів підприємств інших галузей народного господарства; розвиток агродільниць міських жителів; розвиток приватних агрофірм і приватно-орендних підприємств.

3. Ринок як механізм координації економічного вибору. У ринковій економіці жодна особа, жодна організація не відповідають за вирішення економічних проблем, а фірми і споживачі взаємодіють у добровільному обміні, дії та наміри яких невидимо координуються системою цін і ринків.

Ринкова економіка. Ринок. Ринкова економіка — це налагоджений механізм об'єктивної координації людей, різних видів діяльності і фірм через систему цін і ринків. Як засіб зв'язку він дав змогу об'єднати знання та діяльність мільйонів індивідів. Початково ринок означав місце, де продавали і купували товари. Сьогодні важливими ринками є різні види бірж світового значення. Загалом ринок— це механізм, де покупці та продавці зустрічаються, щоб обмінювати речі. Ринок може бути централізованим (для акцій, облігацій чи пшениці) або децентралізованим (для будинків або старих автомобілів), або навіть електронним, як у разі багатьох фінансових активів та послуг. Вирішальною рисою є те, що він зводить покупців і продавців разом для визначення цін і кількості товарів.

Сутність ціни. У ринковій системі все має ціну, яка виражає цінність товару за допомогою грошей. Ціни є мірилом, через яке люди і фірми добровільно обмінюють різні товари. Більше того, ціни є сигналом для виробників і споживачів. Якщо споживачі бажають більше якогось товару — попит на них зростає. Ціни координують рішення виробників і споживачів на ринку. Вищі ціни призводять до зменшення споживання і стимулюють виробництво.

4. Характеристика основних типів ринкових структур Умови взаємодії учасників та ціноутворення на ринках залежать від ринкової структури. Для визначення різних типів ринкових структур використовують терміни, утворені від слів грецького походження, що характеризують належність суб'єктів до однієї із двох сторін ринку — до продавців чи до покупців — poleo (продаю) і psoneo (купую) та їх кількість — mono(один), oligos(нечисленний) і poly(багато). Комбінуючи їх, можна отримати найзагальнішу і просту класифікацію типів ринкових структур.

Досконала конкуренція. Досконала конкуренція — це ознака ринку, на якому жодна з фірм чи жоден із споживачів недостатньо могутні, щоб впливати на ринкову ціну. Модель досконалої конкуренції ґрунтується на певних умовах щодо організації ринку: Велика кількість покупців і продавців на ринку. Це означає, що обсяги попиту і пропозиції навіть найбільших покупців і продавців дуже незначні щодо масштабів ринку. Однорідність продукції. Це означає, що всі її одиниці абсолютно однакові в уявленні покупців і у них немає можливості розпізнавати, ким саме вироблена та чи інша одиниця. Вільне входження на ринок і вихід з нього. Це означає, що підприємства вільно можуть почати виробництво певної продукції, продовжити чи припинити його, якщо вважатимуть за доцільне. Повна інформованість учасників ринку. На цьому ґрунтується так званий закон єдиної ціни, згідно з яким на досконало конкурентному ринку всякий товар продається за єдиною ринковою ціною.

Чиста монополія. Протилежністю досконалої конкуренції є «чиста монополія» (від грец. mono— один, poleo — продаю). Характерні ознаки цієї ринкової моделі такі: - на ринку існує лише один продавець певного товару; - відсутність абсолютних замінників; - входження на ринок нових фірм блоковано; - абсолютна поінформованість

Олігополія. Нині цей термін використовується економістами для позначення певного типу будови ринку, за якого пропозиція представлена невеликою кількістю порівняно великих підприємств — продавців однорідної продукції або близьких субститутів. Характерні ознаки цієї моделі такі: - незначна кількість продавців, яким протистоїть безліч дрібних покупців; - продукт, який виробляють олігополісти, може бути як однорідним (стандартним), так і неоднорідним (диференційованим); - можливості входження у галузь; - загальна взаємозалежність поведінки фірм на олігополістичному ринку; - насамперед олігополістичні ринки розрізняють за тим, як діють виробники: незалежно один від одного, на свій страх і ризик, або, навпаки, вони вступають у змову, яка може бути явною (відкритою) чи таємною (закритою). В першому випадку йдеться про некооперовану, в другому — про кооперовану олігополію.

Монополістична конкуренція. Монополістична конкуренція — така ринкова структура, за якої багато продавців конкурують, щоб продати диференційований продукт на ринку, де можлива поява нових продуктів. На ринку монополістичної конкуренції є умови для вільного входження і виходу. Оскільки виробники на цьому ринку — це типово невеликі за розміром фірми (в абсолютному і відносному значеннях), то ефект масштабу і необхідний капітал незначні. Типовим прикладом монополістичної конкуренції є ринки безалкогольних напоїв, кондитерських виробів, товарів побутової хімії, ліків.

5. Ринкова підприємництво інфраструктура. Прибуток як винагорода за підприємництво. Сучасний ринок неможливий без розвиненої інфраструктури. З економічної точки зору інфраструктура — це сукупність галузей і підприємств, зайнятих обслуговуванням суспільного виробництва. Існують виробнича і невиробнича (соціальна), а також ринкова інфраструктури. Під інфраструктурою ринку розуміють систему державних, приватних і суспільних інститутів (організацій, установ), що обслуговують інтереси суб'єктів ринкових відносин і забезпечують їхню ефективну взаємодію.

Основні функції ринкової інфраструктури:

Банки. БіржіОсновними елементами ринкової інфраструктури є банки і біржі. Банки — це установи, функцією яких є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян завдяки залученню коштів підприємства, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій. Біржа — одна із форм функціонування оптового ринку з купівлі-продажу товарів. У класичному розумінні біржа — це, по-перше, місце, де регулярно в той самий час здійснюються торги певними товарами. По-друге, це об'єднання торговців або біржових посередників, які спільно оплачують витрати на організацію торгів, установлюють правила торгівлі, визначають санкції за порушення їх.

Прибуток. Функції прибутку. Прибуток - це кінцевий результат функціонування виробництва на рівні фірми є елементом взаємовідносин усіх учасників виробничого процесу. В кожній фірмі прибуток виконує певні функції, основними з яких є:

Види прибутку

Контрольні питання:1. Як ринковий механізм координує економічний вибір? 2. Розкрийте суть закону попиту та чинники, що впливають на зміну попиту. 3. Сформулюйте закон пропозиції та назвіть чинники, що впливають на його зміну. 4. Поясніть стан ринкової рівноваги. 5. Що покладено в основу визначення типів ринкових структур? 6. Які характерні ознаки олігополістичного ринку? 7. Чим відрізняється монополія від монополістичної конкуренції? 8. Які види банків входять до банківської системи України? 9. Які угоди укладають на товарних біржах? 10. Дайте визначення прибутку і назвіть його основні функції.