Сузір’я поетів Васильківщини ( Літературно-поетична вітальня до Дня писемності та мови для здобувачів освіти І-ІІІ курсів)

Про матеріал
Мета: донести до здобувачів освіти красу і багатство української мови; познайомити з творчістю поетів Васильківщини; формувати відчуття краси рідної мови; розвивати творчі здібності учнів, уміння імпровізувати; збагачувати словниковий запас; виховувати любов до рідної мови та розуміння її краси і необхідності для нашого життя.
Перегляд файлу

 Сузір’я поетів Васильківщини

( Літературно-поетична вітальня до Дня писемності та мови

для здобувачів освіти І-ІІІ курсів)

 

Мета: донести до здобувачів освіти красу і багатство української мови; формувати відчуття краси рідної мови; розвивати творчі здібності учнів, уміння імпровізувати; збагачувати словниковий запас; виховувати любов до рідної мови та розуміння її краси і необхідності для нашого життя.

Наочне оформлення: портрет Т. Шевченка, вишиті рушники, букети квітів           (3 штуки), надувні кульки (15 штук), вислови про мову українських письменників: Д. Білоус, Д. Павличко, А. Малишко, Т. Шевченко; народна творчість.

Музичне оформлення: записи пісень про мову у виконанні Раїси Кириченко, Наталії Май; виконання пісні «Батьківська мова» (на слова А. Бінцаровської, музика Н.Гураль), пісня «Рідна мова» ( на слова і музика: Сеньків Оксани) мелодія для супроводу з пісні «Не моя» гурту Kozak System.

Обладнання: проєктор, акустична система, мікрофони, декорації, стелаж для виставки, вази для квітів, печиво-подарунок.

 

Хід заходу

 

 Звучить мелодія із пісні «Не моя» гурту Kozak System. На сцені з'являю-ться дівчата в українському одязі, які моляться, промовляючи такі слова:

Дівчина.

Коли до серця крадеться тривога,-

За долю України я боюсь,-

3 молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

Дівчина.

Прошу для України в Бога щастя

І захисту для всіх її дітей.

А мова українська, мов причастя,

Теплом своїм торкається грудей...

Дівчина.

О Боже мій - Великий,

Всемогутній,

Мою вкраїнську мову порятуй.

І в світлий день пришестя,

в день майбутній

Вкраїні Царство Щастя приготуй.

Разом.

Коли до серця крадеться тривога, -

За долю України я боюсь, -

З молитвою звертаюся до Бога

І мовою вкраїнською молюсь.

 

(Звучить мелодія пісні «Українська мова» Н.Янчук та В.Климюка)

Ведучий.

Доброго дня, шановні гості, колеги та учні. Запросили вас на слово щире, на бесіду мудру до літературно-поетичної вітальні «Сузір’я поетів Васильківщини», з нагоди Дня української писемності та мови.

Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничий землі - на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки-тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі.

Ведучий.

Ми не завжди розуміємо, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Багатство - це наша рідна мова. Адже без мови немає народу. Тому у статті 10 Конституції України говориться, що державною мовою є українська мова.

Ведучий.

Сьогодні ми запросили митців слова Васильківщини із  літературного об’єднання «Багаття калинове». Поети не жалкують своєї любові до слова, мови, країни. Вони хвилюються за долю України та народу. У Васильківському районі працює майже 15 років літературно-мистецьке об’єднання «Багаття калинове». Очолив новостворену спілку письменник і поет, член Спілки письменників України, наш земляк Володимир Капустін. Тоді ж об’єднання й отримало назву «Багаття калинове».

Ведучий.

Допомагав чимало об’єднанню Володимир Вовченко, будучи начальником відділу культури та туризму у місті Василькові зі 1995-2014 роки. Із 2009 року роботу літературно-мистецького об’єднання «Багаття калинове» очолила Світлана Дідківська, самодіяльна поетеса, автор слів Гімну Васильківщини.

Привітаємо гостей: Іванкова Володимира, Осіпенко Любов, Кравченко Людмилу.

Ведучий.

Першим запрошуємо сказати мудре слово про нашу мову, про значення для людини Батьківщини - Володимира Іванкова. Його девіз «Радій життю і тоді воно буде радіти тобі». Поетичні твори почав писати з 4 класу у селі Мала Салтанівка, переможець конкурсу на кращий гімн міста Василькова.

(Виступ митця )

Ведучий.

Український народ — патріот своєї країни, він любить її, поважає її закони і бореться за її незалежність і волю, свою мову. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли, і не хотіли слухати та чути її мелодику звучання, сьогодні вона відроджується.

Ведучий.

До слова запрошуємо здобувачів освіти.

 

 

Учень.

Українська мова-

Давня й молода.

Світить рідне слово,

Як жива вода.

Звідки воно взялось

Діло не просте.

В душу засівалось,

Із душі росте.

Учень.

Та не в тому справа,що така багата.

Помагало слово нам у боротьбі.

Кликало на битву против супостата,

То звучало сміхом на полях плаката,

І за це все, мово, дякуємо тобі.

Учень.

Ой яка чудова українська мова!

Де береться все це,звідкіля і як?

Є в ній ліс-лісочок,пуща,гай,діброва,

Бір,перелісок, чорноліс. Є ще і байрак!

Учень.

Мово рідна,слово рідне,

Хто вас забуває –

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

Разом.

Українська мова – душа  народу.

Ведучий.

Народ говорить, що «слово до слова-зложиться мова», а Тарас Григорович Шевченко наголошував:

Ну що б ,здавалося,слова…

Слова та голос-більш нічого.

А серце б’ється - ожива,

Як їх почує!..

Ведучий.

Запрошуємо до слова поета, гумориста Любов Осіпенко , яка:

«Всім зичу радості, журитися негоже.

Саме тому пишу такі вірші,

Бо вижити лиш гумор допоможе,

Тож смійтесь, мої любі, від душі!»

(Виступ митця)

Ведучий.

Без гумору жодного свята ще не було. Зустрічайте, гумореска «Кухлик» Павла Глазового у виконанні Амірагової Нани.

Дід приїхав із села, ходить по столиці,

Має гроші – не мина жодної крамниці.

Попросив він: – Покажіть кухлик той, що скраю.

Продавщиця каже:- Что? Я нє понімаю.

– Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.

– Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка!

Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:

– На Вкраїні живете й не знаєте мови?

– У мєня єсть свій язик, ні к чєму мнє мова.

-То якраз така біда в моєї корови,

Має бідна язика,та не знає мови.

Ведучий.

Запрошуємо до слова поетесу, перекладача, пише тексти для пісень - Кравченко Людмилу.

(Виступ митця)

 

Ведучий.

Зараз  ми з Вами поринемо у світ українського театру. Напевно, не існує в нашій державі театру, на сцені якого не було б представлено виставу «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького. Зустрічайте наших молодих акторів!

Сценка «Вибір дружини»

Лаврін. Карпе! А кого ти будеш оце сватать? Адже ж оце перед Семеном тебе батько, мабуть, оженить.

Карпо. Посватаю, кого трапиться, — знехотя обізвався Карпо.

Лаврін. Сватай, Карпе, Палажку. Кращої од Палажки нема на всі Семигори.

Карпо. То сватай, як тобі треба.

Лаврін. Якби на мене, то я б сватав Палажку У неї брови, як шнурочки; моргне, ніби вогнем сипне. Одна брова варта вола, другій брові й ціни нема. А що вже гарна! Як намальована!

Карпо. Коли в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби, стан кривий, як у баби.

Лаврін. То сватай Хіврю. Хівря доладна, як писанка.

Карпо. І вже доладна! Ходить так легенько, наче в ступі горох товче, а як говорить, то носом свистить.

Лаврін. То сватай Вівдю. Чим же Вівдя негарна? Говорить тонісінько, мов сопілка грає, а тиха, як ягниця.

Карпо. Тиха, як телиця. Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем.

Лаврін. То бери Химку. Ця як брикне, то й перекинешся.

Карпо. Коли в Химки очі, як у сови, а своїм кирпатим носом вона чує, як у небі млинці печуть. А як ходить, то неначе решетом горох точить, такі викрутаси виробляє...

Лаврін. Карпе!  Скажи-бо, кого ти будеш сватать?

Карпо. Одчепись од мене.

Лаврін. Сватай Олену Головківну. Вона кругла, як цибулька, повновида, як повний місяць; в неї щоки, мов яблука, зуби, як біла ріпа, коса, як праник, сама дівка здорова, як тур: як іде, то під нею аж земля стугонить.

Карпо. Гарна... мордою хоч пацюки бий; сама товста, як бодня, а шия, хоч обіддя гни.

Лаврін. Ну, то сватай Одарку Ходаківну: ця тоненька, як очеретина, гнучка станом, як тополя; личко маленьке й тоненьке, мов шовкова нитка; губи маленькі, як рутяний лист. З маленького личка хоч води напийся, а сама пишна, як у саду вишня, а тиха неначе вода в криниці.

Карпо. Вже й знайшов красуню! Та в неї лице, як тріска, стан, наче копистка, руки, як кочерги, сама, як дошка, а як іде, то аж кістки торохтять.

Лаврін. Але ж ти й вередливий! То сватай Хотину Корчаківну, —сміючись.

Карпо. Чи ти здурів? Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду в неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив.

Лаврін. Ну, то бери Ганну.

Карпо. Авжеж! Оце взяв би той кадівб, що бублика з'їси, поки кругом обійдеш, а як іде...

Лаврін. Коли я буду вибирать собі дівчину, то візьму гарну, як квіточка, червону, як калина в лузі, а тиху, як тихе літо, — сказав весело

Карпо. Мені аби була робоча та проворна, щоб була трохи куслива, як мухи в спасівку

Лаврін. То бери Мотрю, Довбишеву старшу дочку. Мотря й гарна, й трохи бриклива, і в неї серце з перцем. (виходять)

(Звучить мелодія)

Ведучий. А ми продовжуємо . Наступна сценка « Мотря і Кайдашиха»

Кайдашиха. Мотре! Вставай, моя дитино, затопи в печі, та як будеш розкладать дрова, то поклади на двох полінах переклад, щоб дрова швидше розгорілись. Мотре, піди видій корову та оджени вівці до череди. Я трохи ще полежу. Чогось я нездужаю. Так у мене болять ноги! Ох-ох-ох!

Мотря замітала сіни. Вона кинула об землю віником і побігла до печі.

Мотря. Якби я могла розірватися надвоє, то я б і сіни мела, і коло печі стояла.

Кайдашиха. Чому це у вас і досі хата не метена? Мотре, сьогодні на тебе  перелоги напали, — сказала вже сердито

Мотря. Не знаю, кого напали перелоги, — ледве обізвалась Мотря й так скрутила сорочку в руках, що вона чвакнула, ніби закричала, а бризки хлюпнули Кайдашисі в очі.

Кайдашиха. Якого це ти нечистого так ляпаєш? Ще мало сміття в хаті, то нехай буде грязь, — крикнула Кайдашиха. — Мене не слухаєш та діла не робиш.

Мотря. А це хіба ж не діло? Не в піжмурки ж граю, — крикнула й собі Мотря.

Кайдашиха. Чому ти, Мотре, і досі не замела хати?.

Мотря. Не замела, бо гуляю од самої півночі. Ось уже й рук і ніг не чую, так натанцюваласья.

Кайдашиха. Та чого це ти кричиш, як на батька! — крикнула Кайдашиха. — Мені вух не позакладало: чую.

Мотря. Я на батька не кричала ніколи, а у вас мусиш кричать, коли робиш на всю сім'ю сама.

Кайдашиха. А хіба ж ти робиш сама?

Мотря. А хто ж мені помагає, коли хата й досі не заметена, — крикнула Мотря.

Кайдашиха. Чого це ти, Мотре, кричиш на матір? Мати тебе не наводить на злий розум, а на добрий,

(Заходить баба Палажка)

 Баба Палажка. От, мабуть. Довбиші надавали за Мотрею всякого добра, ще й ти, кумо, забагатієш за невісткою.

Кайдашиха. Де там, моє серденько! Я думала, що такі багатирі наженуть мені повний двір волів та корів, а вони пригнали одну дурну вівцю та ще й вовну обстригли. Щось моя невістка не одчиняє при мені своєї скрині; мабуть, тим, що порожня.

Баба Палажка. Чи робоча ж твоя невістка? Чи тямить хоч трохи в хазяйстві?

Кайдашиха. Хліб їсти добре тямить. Я думала, що ті багатирі вміють добре спекти, зварить. Але мені довелось всьому вчити невістку. Та то, моє серденько, моя невістка незугарна: тобі ні спекти, ні зварити, ні прясти, ні шити. Оце як сама не догляну, то напартолить такого борщу, що й собаки не їдять. А вже лаятися та мене не слухати, мабуть, учив її сам Довбиш укупі з Довбишкою. Я скажу слово, а вона десять. А вже що лінива, то й сказати не можна. Вранці буджу, буджу, кричу, кричу, а вона вивернеться на полу, здорова, як кобила, та тільки сопе...

Мотря. Від кобили чую! — крикнула Мотря. висунувши голову з сіней. — Що й одної сорочки мені не справили, а судите на все село.

Кайдашиха замовкла й не знала, де очі діти. Кума десь ділась, неначе крізь землю провалилась.

Мотря. Постривай же, свекрухо! — говорила голосно Мотря сама до себе, розвішуючи сорочки по тину. — Будеш ти в мене циганської халяндри скакати, а не я в тебе.

(Виходять під мелодію)

Ведучий.

А зараз мені потрібна допомога залу пригадати про інші перлини мови - прислів’я та приказки. Нумо, пригадаймо їх. Я почну, а ви продовжіть!

1. Від теплого слова лід … (розмерзає) .

2. Що маєш казати наперед … (обдумай).

3. Треба знати, де що … (сказати) .

4. Будь господарем свого … (слова)

5.Гостре словечко коле…(сердечко).

6.Не кидай слів на…(вітер).

Ведучий.

Але це ще не все. Розмовляти ми полюбляємо? Допоможіть підібрати можливі синоніми до слова «говорити».

Мовити (промовляти Слово)

Казати (казку)

Говорити (правду)

Балакати (синонім: лялякати)

Відати (повідати словом)

Розмовляти (з кимось)

Ректи (урочисто проголошувати)

Гутарити (ладно домовлятися)

Цвірінькати (ніжнозвучно говорити)

Тьохкати (розмовляти як пара соловейок)

Лепетати (дитяча мова)

Шкабарчати (не дуже приязно говорити)

Прорікати (майбутнє)

Цвікати (докоряти)

Співати (тихо мовити колисанку діткам)

Промовляти (Слово, Орацію)

Пащекувати (грубо говорити)

Бормотати (мовити не розкриваючи рота)

Гомоніти (лагідно, приглушено говорити)

Сокотати (ніжно, солодко говорити)

Триндити (казати неправду)

Наговорювати (текст у мікрофон; на когось)

Лаяти (за аморальні вчинки)

Висловлювати (думку)

Гиркати (перекидатися словами, сваритися)

Туркотіти (мило перемовлятися)

Цвенькати (мовити іноземною мовою)

Нарікати (на дощ або пекуче сонце; долю)

Провіщати (ладну погоду, майбутнє)

Ґерґотати (незрозуміло балакати)

Звіщати (Добру Новину)

Балабонити (пустомовити)

Верзти (незрозуміло говорити)

В'якати (мовити)

Кликотіти (мовити швидко, як лелеки)

Жебоніти (мовити ласкаво, тихо, як потічок)

Базікати (про пусте)

Бельмекати (не розуміючи щось казати)

Варнякати (мовити у сні)

Галдичити (одне і те ж)

Проказувати (напам'ять поезію)

Шепотіти (тихенько мовити)

Гаркавити (нечітко вимовляти літеру «Р»)

Агакати (мовити часто слово «ага»)

Гуморити (мовити смішне)

Гарчати (грубо говорити)

Ляпати (язиком, говорити)

Мурмотіти (мовити з напіввідкритим ротом)

Буркати (зрідка відгукуватись під час розмови)

Воркотати (тихо говорити)

Гурити (научати)

Талдичити (мовити як у Біблії, Талмуді)

Бурчати (корити, незадоволено говорити)

Журчати (про любу мову, текучу як джерело)

Квохтати (мама до своїх дітей)

Кликати (людей, кур, гостей)

Кпити (висміювати)

Журити (соромити за вчинене)

Напучувати (научати словом)

Голосити (голосно плакати, причитаючи)

Замовляти(словом хворобу)

Повідати (історію, бувальщину)

Оповіщувати (вість громаді)

Лебедіти (закохано говорити)

Розказувати (діткам казку)

Розпатякувати (секрети всім)

Розмовляти (душа в душу)

Торохтіти (безупинно мовляти)

Брякати (невдало вставляти слово)

Тараторити (швидко повторювати одне і те ж)

Патякати (говорити не те і не тим)

Бубоніти (глухо мовити)

Теревенити (мовити про незначне)

Оповідати (бачене, почуте)

Обговорювати (нові поезії)

Радити (раду; щось добре або зле)

Галдіти (розмовляти голосно)

Славити (словом)

Вуркотіти (говорити ніжно як голубки)

Мимрити (мовити з закритим ротом)

Розраджувати (втішати словом)

Словоблудити (софістика, хуцпа; обман інших)

Славословити (Бога, Богиню)

Скоромовити (говорити скоромовкою)

Примовляти (лихо)

Переказувати (усно твір у школі, вузі; вітання)

Домовляти (-ся обом сторонам про мир)

Переговорювати (-сь одне другого)

Нараяти (побажати щось хороше іншим)

Прославляти (Богів)

Перемовляти (-ся одне одного)

Словославити (Богів і лицарів-героїв)

Торочити (настійно повторювати те ж саме)

Триндичити (говорити пусте)

Радославити (радо славити Вічних Богів і Богинь)

Благословляти (словом)

Шкандалити (скандалити словесно, обмовляти)

Шпетити (присоромлювати)

Розпатякувати (розказувати секрети всім)

Підмовляти («юнак дівку підмовляє»)

Іронізувати (мовити з іронією, але без сарказму)

Базарити (сленґ: говорити, домовлятись)

Проговорювати (важливі теми)

Закликати (до тиші; ангелів, Божества)

Гейкати (часто мовити слово «ге», «гей»)

Бубніти (читати вголос)

М'ямлити (нечітко мовити)

Галасувати (гуртом промовляти різні слова)

Ведучий.

Погляньте на екран. Ми з вами перелічили лише частину синонімів. Усього до слова «говорити» – 108 синонімів в українській мові.

Ведучий.

Тому й приваблює своєю багатогранністю письменників щире слово українське, тому і присвячують вони натхнені рядки мові свого народу. Запрошуємо до слова про мову здобувачів освіти

Учень

Ти постаєш в ясній обнові,

Як пісня линеш, рідне слово,

Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мово!

Учень

Я глухоти не зможу перенести,

Бо не вкладе ніхто в печальні жести

Шум Черемошу, співи солов’я.

Дивитися на радощі обнови,

Та материнської не чути мови-

Ото була б загибель, смерть моя.

Ведучий.

Українська мова – наша гордість. Нею ми розмовляємо, пишемо, читаємо, думаємо, мріємо, співаємо. Сподіваюся, що ви ще глибше відчули, яким неоціненним, невичерпним скарбом є наша мова і володіємо ним ми, і передаємо його від роду до роду.

Ведучий.

Зустрічайте музичне привітання від Табейкіної Олександри.

(Виконання пісні «Батьківська мова»)

Ведучий.

Хіба можна жити й не знати рідної мови? Хіба можна існувати й не володіти нею? Якщо громадяни країни не будуть знати рідної мови, не буде майбутнього у цієї нації. Хто не любить українську мову, той не любить Батьківщину.

Ведучий.

Потрібно цікавитися своєю історією, поважити культуру, цінувати та знати рідну мову. Наша зустріч завершується. Думаємо, що своїми серцями ви відчули , яка красива, багатогранна та мелодійна наша мова.

Ведучий.

До побачення, до нових зустрічей!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список електронних джерел

 

 

1. Збірка віршів про українську мову [Електронний ресурс] // Сайт «Мала Сторінка» – Режим доступу до ресурсу: https://mala.storinka.org/%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%88%D1%96-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%83-%D0%B7%D0%B1%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0.html

2. Українські народні прислів'я та приказки про мову. [Електронний ресурс] // Культурно-історичний портал Спадщина предків. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: http://spadok.org.ua/folklor/prysliv-ya-pro-movu.

3. Нечуй-Левицький І. Кайдашева сім'я [Електронний ресурс] / Електронна бібліотека «Культура України» // повне. – 1936. – Режим доступу до ресурсу: https://elib.nlu.org.ua/view.html?id=9900.

4. Сучасні пісні до Дня писемності та мови [Електронний ресурс] // Тиждень.ua. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://tyzhden.ua/News/209813.

5. Синоніми до слова «говорити» [Електронний ресурс] // Народний оглядач. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://www.ar25.org/article/108-synonimiv-diyeslova-govoryty-vstup-do-giperboriyskogo-sensara.html

doc
Додано
31 жовтня 2020
Переглядів
122
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку