Свято "Андріївські вечорниці"

 

                        Свято  

      «Андріївські вечорниці»

 

 

                                                

                                                 Маслова Лариса Григорівна

                                                                            вчитель початкових класів

                                                                            Запорізької гімназії №60

 

МЕТА. Ознайомлення та включення в практику сьогодення традицій                    святкування минулих поколінь українців. Сприяти відродженню славних народних традицій. Розвивати творчі здібності кожної дитини. Виховувати любов і повагу до традицій та обрядів рідної України.

ОБЛАДНАННЯ. Лави, килимки, рушники, стіл накрито скатертиною, макет печі, давній глиняний посуд, рогач, кочерга, вареники, калита.

                              ХІД    СВЯТА

Ведуча.                  Закінчилась у полі вся робота.

                                Земля чекає вже весняної пори.

                                А в хлопців та дівчат своя турбота,

                                Бо потяглися довгі зимові вечори.

       Сьогодні ми з вами в українському селі минулого століття. 13 грудня одне з великих та улюблених свят – день святого Андрія  Первозванного  або, як  у народі  називають, свято  Калити. Народні традиції  міцно переплилися з релігійними та отак і дійшли  до наших  днів. Вечір напередодні молодь святкувала  як « андріївські вечорниці ». Обов’язково  пекли  калиту – цю найвеличнішу ознаку свята.

       Старші дівчата в цей вечір ворожили  на заміжжя: чи  скоро їх віддадуть та  яким буде  майбутній  чоловік. Примічали  і якою  буде  погода.

       Сьогодні й ми з вами  повернемо трохи в минуле, щоб відчути  красу  та поезію древніх обрядів. Давайте ж  завітаємо до однієї  з українських  хат, де на нас вже чекає гостинна  господиня.

Дівчата. Добрий вечір, господине! А чи можна до вас на вечорниці?

Господиня.   Заходьте, дівчаточка до мене. Сідайте.

                              Поспішайте, дівчатонька, все приготувати,

                              Бо вже пора вечорниці всім нам починати.

                              Ось наліпим  вареників – біленьких, смачненьких,

                              Та й запросимо до нас в гості хлопчиків гарненьких.

                              Щоби вони разом з нами гарно погуляли.

                              Андріївські вечорниці з нами святкували, танцями стрічали.

( Дівчата танцюють танок під музику « Родина » )

1 дівчина. Ой, там щось грюкнуло!

Госп. Та це вам почулося, дівчатка!

( Дівчата ідуть за двері й приводять хлопця )

2 дів. Ви бачите, хотів нам двері зав’язати, щоб ми вийти не змогли.

1 дів. А, так це ти хотів нам шкоди наробити? ( Хоче вхопити за вухо ).

2 дів. Давайте покараємо його!

1 дів. А як, як? Що ж йому придумати?

2 дів. ( Заносить відро з водою ). Давайте кинемо його у воду.

Хлопець. Дівчатонька, змилуйтесь! Я ж тільки пожартувати хотів, а як відпустите, веселих хлопців повну хату приведу.

1 дів. От як відгадаєш наші загадки – відпустимо, а як ні, то вкинемо у воду. Так і знай!

Хлопець. Здаюсь, загадуйте!

2 дів. Поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий. Що це?

Хлоп. Небо, зорі та місяць!

3 дів. А ну бо таку: скорчиться в кішку – розтягнеться в доріжку. Цю  - точно не відгадаєш.

Хлоп. Як би не так. Це ж мотузка!

4 дів. А спробуй-но мою відгадати. Складеш – клин, розкладеш – гриб. Ну, відгадуй!

Хлоп. ( Падає на коліна ). Здаюсь! Дівчатонька, голубоньки, відпустіть. А я вам хлопців приведу!

1 дів. А правда, приведеш?

Хлоп. Чесне слово, приведу. А хоч забожусь. Тільки   відпустіть!

1 дів. Дивись, не підводь.

( Хлопець виходить. Господиня закінчила робити калиту.)

Госп. Ось погляньте, дівчатонька, яку я вам калиту виробила. А тепер треба її у піч саджати, щоб випеклась. Але перед тим чарівні слова треба проказати.

                                   Гори, вогонь, ясно. Спечи нам калиту красну,

                                   Щоб ми її кусали і горя не знали!

Та перед тим, як саджати калиту у піч, дорогу до неї скроплюють водою і приказують:

                                    Водиця – студениця, окропи калиті дорогу!

                                    Від печі до стелі – щоб ми всі були веселі!

( Господиня саджає в піч калиту ).

А тепер, цією свяченою водичкою я вас трохи вмию, щоб були такі гарні, як калита!

( Чути нар. пісню « Розпрягайте …» у виконанні хлопців, а потім стукіт ).

1 хлоп. Дівчатка, чи можна до вас?

Госп.     Добрий вечір, любі хлопці, просимо до світлиці!

                 Будемо розпочинати наші вечорниці!

1 хлоп. Добрий вечір вам, з Калитою будьте здорові!

Дівчата. Спасибі, будьте і ви здорові

Госп. Проходьте, сідайте!

1 хлоп. Ага, ага, будьте здорові, як наші корови!

Дів. Що, що? Здрастуйте і ви, коли кращі не прийшли.

1 хлоп. Ой, ти ж, чорнобрива, як кропива.

Госп. Та і язички ж у вас, хлопці. Проходьте вже та сідайте.

4 дів. Такі у вас, хлопці, гострі язички, а давайте позмагаємося: хто кого перебалакає?

2 хлоп. Давайте, давайте. Цур, я починаю. Чи-чи-чи, сорока, а де ти була?

4 дів. Далеко, далеко, аж у Гаврила на току.

2 хлоп. Що ж ти там робила?

4дів. Вуздечку плела.

2 хлоп. Де ж та вуздечка?

4 дів. На коня накинула.

2 хлоп. Де ж той кінь?

4 дів. За ворота пішов.

2 хлоп. Де ж ті ворота?

4 дів. Вода винесла.

2 хлоп. А де ж та вода?

4 дів. Півні випили.

2 хлоп. А де ж ті півні?

4 дів. На гору пішли.

2 хлоп. А де ж та гора?

4 дів. Миші згризли.

2 хлоп. А де миші?

4 дів. Коти з’їли.

2 хлоп. А де ж ті коти?

4 дів. Сидять у вас на печі, їдять собі калачі! Ось так! 

1 хлоп. За те, що ви такі, дівчатка, балакучі й нас перемогли, тримайте від нас гостинці.

( Вручає вузлик з подарунками. Наперед до печі, подивитись, як печеться калита виходить дівчина. До неї підходить хлопець).

Хлоп. Здорова була, красунечка, а як тебе звуть?

Дів. Як крупи деруть!

Хлоп. Чи ж можна біля тебе постояти?

Дів. Про мене стій хоч до ранку!

Хлоп. То може і поговорить з тобою вийде?

Дів. Про мене… Говорила покійниця до самої смерті та все хто знає й що?

Хлоп. Та й зубата ж ти. А чого ти на мене сердишся?

Дів. Та чого мені на тебе сердитися?

Хлоп. Хочеш, я тобі щось таке розкажу, таке…Тут  такого ніхто зроду не чув

Дів. Ой-ой-ой! Ніхто таки - зроду…А ти звідки знаєш?

Хлоп. Сорока на хвості принесла. Ось слухай!

                  Йшов Панас, впав у квас,

                  Перекинув діжку, виломив ніжку.

                  Узяв підводу, пішов по воду.

                   Рубав обухом, врубав по вуху.

                   Повіз продавати, та не винесе з хати.

                   Прийшла Палажка, наварила бражки.

                   Старий кінь напився та й омолодився.

                   Пішов запрягати, Панаса поганяти.

                   Панас впрягся  у  віз та й побіг  униз.

                   На горі спіткнувся, на дуб навернувся…

                   Ой так чи не так, чи то шпак, чи то грак.

Дів. Ото нагородив! Якась нісенітниця!

Хлоп. Ти дивись, вгадала. Так і є – нісенітниця.

Дів. Та давайте краще заспіваємо!

Хлоп. А чом би й ні! Давай, може, « По дорозі жук…».

Госп. А чи знаєте ви, що в цей день дівчата ворожили, щоб  дізнатися  ім’я хлопця, з яким будеш зустрічатися.

Дів. Ні, не знаємо! Розкажіть, розкажіть!

Госп. Так от. Виходили дівчата на вулицю і питали  ім’я першого зустрічного чоловіка. Так і буде звати вашу симпатію.

Хлоп. Поворожіть, поворожіть…От дивлюсь я на вас і думаю: всі дівчата такі гарні, але чого ви всі такі вреднющі?

Дів. Що? Що?

Хлоп. Правду кажуть: від солодкого перця наїсися гіркого перцю!

2 дів. Ото завів. А скільки приказок, прислів’їв придумав народ про красу дівочу, вроду, гарну вдачу. Дівчата, анумо пригадаємо!

4 дів. Гарна дівчина, хоч з лиця води напийся!

1дів. Гарна дівчина, як у лузі калина!

2 дів. Чорнобрива, білолиця, любо, мило подивитись!

Хлоп. Ох уже і хвастухи. А що ви на таке скажете. Ох і гарна господиня, три городи – одна диня!

3 дів. А хай тобі грець! То ти так про наших дівчат думаєш? Та у твоїх словах стільки правди, як у решеті води!

Хлоп. Хлопці та дівчата, не сваріться та помиріться, та краще щось заспіваємо разом!

3 дів. А от і не буду миритися.

Хлоп. І я не буду миритися.

1 хлоп. Та миріться швидше. Гріх на таке велике свято сваритися.

3 дів. Ну, давай помиримось.

Хлоп. Давай! Мир миром, пироги з сиром, варенички в маслі, ми з тобою красні – помиримося!

( Пісня « Калина» .)

1 хлоп. Дівчата, а чи готові вже ваші вареники? Пригощайте вже!

2 дів. Який прудкий! Ми ще в головну гру сьогодні не грали. 

Хлоп. То давайте тоді калиту!

Ведуча. Поки дівчата принесуть та підвісять калиту, я вам усім умови гри нагадаю. Хто вкусить і не засміється – тому минеться. А хто буде реготати – того нам писар буде сажею писати. До того ж тільки кусати, руками не чіпати. Всі зрозуміли?

Діти. Зрозуміли! Зрозуміли!

Госп. Ось який гарненький корж. А пахне як ? Так і хочеться вкусити. А писар вже готовий ? А тепер, дівчатка, давайте усі разом скажемо про калиту.

                      

  Ой, калита, калита, із чого ти вилита?

 Ой я з жита сповита, ой я сонцем налита,

                       Для красного цвіту, по білому світу!

                             ( Стрічкою підвішують калиту ).

 

 

1 хлоп. Нехай спочатку дівчата спробують, а тоді вже ми.

3 дів. Давайте я першою до сонця-калити поїду.

1 хлоп. Тоді маєш коня! ( Вручає коцюбу. Кладе дівчина рогач на коцюбу навхрест ).

3 дів. Яку пісню мені заспіваєте? Давайте хоча б « Грицю, Грицю ».

    (Діти співають. Дівчина скаче ).

1 хлоп. Молодець! Тепер сідлай коня.

3 дів. Дозвольте заїхати до хати.

1 хлоп. Заїжджай, але що ти робитимеш в ній?

3 дів. Їду, їду калиту кусати.

Писар. Я буду писати.

3 дів. А я вкушу!

Писар. А я впишу!

1 хлоп. Покосом, покосом та у помийницю носом!

( Дівчина засміялась і писар обмазує її сажею ).

3 дів. Вам смішки, а ви самі спробуйте.

Хлоп. А тепер я поїду калиту кусати! Прошу мені заспівати « Від Києва до Лубен ».

3 дів. Славно відскакав. Не підведи.

Хлоп.  Їду, їду калиту кусати.

Писар. Ти хто!

Хлоп. Я – Коцюбенко. А ти хто?

Писар. Я писар. Ти звідки?

Хлоп. З Малої  Лепетихи.

Писар. Що хочеш від нас?

Хлоп. Калиту кусати!

П. А як її звати?

Х. Сонячна звати.

П. Коли ніч від нас відійде?

Х. Лишень сонце зійде.

П. Чи зумієш калиту кусати?

Х. І вмію, і знаю, і коником доскакаю.

3дів. Хіба ж це кінь? Це ж шкапа, ледве на ноги зіп’ята . Вислогуба і беззуба.

Х. Діду, діду я на коцюбі їду!

П. А що везеш?

Х. Міх.

П. А що в міху?

Х. Сміх.

3 дів. То засмійся.

Х. Нема чого реготати, якщо хочеш калиту кусати.

Разом. Один, два, три. ( Хлопець підстрибує і кусає калиту ).

Дів. Ого, який молодець! Та і спритний же який!

П. ( Знімає калиту і віддає дівчатам ). Калитники – житники, славно дбайте, сонце красне калиту прославляйте!

4 дів. Калита, калита, солоденька була. Як ми її з’їли – до сонечка полетіли.

Антипко. І я, і я хочу калити!

Ведуча. А чи зможеш загадки відгадати?

Антипко. Зможу! Зможу!

Ведуча. Що у світі найсильніше?

Ант. Вода.

Вед. Вірно. Що у світі найшвидше?

Ант. Світло.

Вед. І це вірна відповідь. А скільки в небі зірок?

Ант. Як у морі піску.

Вед. Ти бачиш. А скільки ж у морі піску?

Ант. Як на Землі трави.

Вед. О, як викрутився. А скільки на Землі трави?

Ант. Як проміння у сонця.

Вед. А скільки проміння у сонця?

Ант. Як думок  у людини. ( Пригощають Антипка калитою ). Дякую. А я вашим Андріям  гостинців приніс. Але нехай  їх виграють. Виходьте наперед. Я зав’яжу вам очі. Гостинці розкладаю по підлозі. А тоді розкручу вас і хто перший їх збере – той і матиме. ( Антипко сам швидко позбирав цукерки ). Ха – ха – ха! Ти бачиш, подумали, що я віддам їм гостинці, от смішні!

Вед. А ну, геть звідсіль, Антипко, якщо не вмієш гратися!

Ант. Ой вам, я більше так не буду. ( Віддає по  цукерці хлопцям, а решту ховає ).

Хлопці. Дівчата, а чи готові ваші вареники? Почастуєте нас?

Вед. Перед тим як спробувати вареники, пограймося в гру « Козаки ».

( Ведуча тримає на виделці вареники. Вбігають 2 хлопці і кажуть).

• Раз, два,три – ми нижчі! ( До них прибігають ще 2).
• Раз, два, три – ми верхні! ( За сигналом біжать до ведучого. Хто перший добіг, той їсть вареника ).

Госп. Зі святом, вас, Андрії, Андріївни та Андрійовичі ! Нехай ніколи не гасне вогонь ваших сердець на добро та радість людям!

Ведуча.     Ми гуляли, веселились, усім весело було.

                   Вечорниці завершились. І, здається, все пройшло.

                   Ні, так просто не проходить, в серці струночка бринить.

                   Про Андріїв вечір спогад в нашім серці буде жить.

( Усі співають пісню на мелодію « І в вас, і в нас, хай буде гаразд ».

            Нехай ваша хата всім буде багата: і хлібом, і сіллю, й великим добром,

            Хорошими дітьми й міцненьким здоров’ям,

            І піснею, й сміхом, й сімейним теплом.

            Іще вам бажаємо, щоб ви не хворіли,

            Душею і серцем були молоді,

            До рідного краю любов’ю горіли і користь приносили рідній землі.

            І в вас, і в нас хай буде гаразд,

            Щоб ви і ми щасливі були!