Свято «Прощавай, Букварику, наш найперший друже!»

Свято «Прощавай, Букварику, наш найперший друже!»

 

Мета: створити атмосферу радості від прочитання першої книги – Букваря, продемонструвати досягнення учнів за перший рік навчання; повторити абетку; закріпити знання про звуки та букви; вдосконалювати навички виразного читання; розвивати акторські здібності; виховувати любов до книги, до навчання у школі; викликати бажання гарно вчитися; прищеплювати інтерес до читання, до вивчення української мови; розвивати мовлення, творчу думку, увагу, уяву дітей. виховувати любов до книги як джерела знань; формувати навички читання; розвивати пізнавальні інтереси; прищеплювати бажання вчитися.

Святково прикрашена зала, плакат із написом:

«Прощавай, Букварику,                                        

Наш найперший друже.                                       

Ми тобі, Букварику,

Дякуємо дуже!»

 

Звучить пісня на мелодію «Січові стрільці»

В нас сьогодні гарне свято – раз, два, три.

Гостей зібралося багато  – раз, два, три.

Ану ж, на них ви подивіться

І ласкаво усміхніться  – раз, два, три.

Добрий день вам, люди добрі  – раз, два, три.

Добрий день, люди хороші, – раз, два, три.

Добрий день, люди веселі,

І привіт у нашій залі  – раз, два, три, – раз, два, три.

 

Доброго дня усім вам!                                             Наш клас багатий на хлоп'ят,                           

Гостям, вчителям та батькам                                   Їх аж 20 - справжніх козачат,                      

На свято прийшов 1-В клас                                     Дівчаток- красунь - лише 12,                           

Ось зустрічайте Ви нас.                                            Всім разом нам добре навчаться.

 

У класі нас аж 32                                                       Ми ще малі та вже завзяті                                       

        Веселих і кмітливих,                                                 І пісню хочем заспівати                                                                           

Завзятих, терпеливих                                                 Як поспішали йти до школи                                                                            

А часом неслухняних                                                 Це не забудемо ніколи.                                                                               

А часом пустотливих

Водночас говірких

Школяриків малих.

 

Звучить пісня про школу «А у школі»

Перший раз у перший клас ми йдемо охоче,                      Прощавайте іграшки , гомінкий садочок,
Ніжним голосом для нас продзвенів дзвіночок.                 Кличе в класи дітлахів золотий дзвіночок.
І сміється в небесах сонце , як ніколи,                                 І сміється в небесах сонце , як ніколи,
В мами сльози на очах – я іду до школи.                             В мами сльози на очах – я іду до школи.
В мами сльози на очах – я іду до школи.                             В мами сльози на очах – я іду до школи.
Приспів :
А у школі , а у школі , є веселка кольорова,
І найкраща в цілім світі – перша вчителька моя.
А у школі , а у школі , не сумуєм ми ніколи,
Були дошкільнята , а тепер – одна сім’я.

 

       Є святкових днів багато                                             Буквар взяли ми перший раз,

       На листках календаря,                                                Як зайшли у перший клас.

       А між ними – й наше свято                                        І як радісно сказати:                  

       Вшанування Букваря.                                                 - Тепер ми вміємо читати.

Вчитель Скільки старань доклали вчителі, батьки для того, щоб діти навчилися читати. Своїм умін­ням читати ви завдячуєте Буквареві.

Буквар — це перша сходинка на шляху до величного світу знань. А чи знаєте ви, чому ця книжка має таку назву? Раніше всі букви назива­лися інакше: А — «аз», Б — «буки», В — «веді», Г — «глаголь» тощо. Нашим предкам здавалося, що так легше запам'ятати хитру книжкову науку. Назви цих букв збереглися в нашій мові: ми чуємо їх у словах «азбука», «буквар».

Ми всіх гостей вітаємо                                              Хай кожен гість перевіря,                 

І дуже вам радіємо,                                                    Чи знають учні букваря,

Бо ми всі букви знаємо,                                             Чи можна нам школярикам,

Бо ми читати вміємо.                                                 Прощатися з буквариком

Вчитель  Сьогодні привітати вас, діти,  хочуть не лише батьки та гості. На вашу адресу надійшли вітальні теле­грами. Але, на жаль, вони не підписані. Відгадайте, хто їх надіслав.

«Дорогі малята! Не змогла завітати на ваше свято, бо висиджую золоте яєчко. Зі святом вас!» (Курочка Ряба)

«Розумники та розумнички! Котився до вас на свято, та прокотився мимо. Прийміть мої вітання!» (Колобок)

«Любі діти! Хотіла прийти до вас на свято та загубила черевичок. Бажаю вам успіхів у навчанні». (Попелюшка)

«Зламалася ступа, тому святкуйте без мене. Ваша...» (Баба Яга)

 

     Нам Буквар вже непотрібний,                      Це підслухала Ворона

— Гордо кажуть первачки.                           — Добра птиця-мама.

— Ми читаємо несхибно,                                   І Букварика вона

     Пишем букви й палички.                              У першокласників вкрала.

 

З'являється Ворона.

Ворона  Кар-кар-кар! Купи нам Буквар!           Букв ніде не відшукала,

          — Причепились воронятка                        Букварика у вас взяла

        До мене, до мами.                                  І до лісу віднесла.

        Лісом довго я літала,

Ворона виходить, несучи Букварик.

Учитель

Першокласники, стривайте!

Щоб продовжити нам свято,

Треба в ліс нам вирушати,

Букварика з літерами відшукати.

Ліс. Виходять Дід із собачкою. Дід тримає в руках кошик із гостинцями.

Дід

З міста я ось причвалав,

Всім гостинців там придбав:

І на свято залюбки

Поспішаю до Внучки.

 

Собачка  А мені, Дідусю, що?

 

Дід  А тобі, Жучок, кісточку!

Дід подає Собаці кісточку і губить рукавичку. Вони виходять. З'являється Мишка, бачить рукавичку.

Мишка                                                                                Жабка

От і хатка невеличка!                                             Ква-ква-ква, ква-ква-ква!

Хутряна ось рукавичка                                          Щось пожовкла вже трава.

На стежині лежить...                                               Змерзли лапки й черевце,

В рукавичці буду жить.                                          (Помічає рукавичку.)

З'являється Жабка.                                                 А хто ж тут живе оце?

 

Мишка. Я — Мишка-шкряботушка. А ти хто?

Жабка. А я — Жабка-скрекотушка. Пусти й мене в рукавичку!

Мишка. Заходь, будь ласка. Удвох нам буде веселіше.

Жабка. Подивись, що я знайшла! (Тримає підручник «Музика».)

Мишка. Ой, книжка! Гарна ж яка!

Разом. В рукавичці знаменитій

             Ми удвох там будем жити,

             Книжки читати і пісні співати.

Виконують пісню «Азбука».

На базар ходив Комарик                       — Хочу азбуку вивчати, (Двічі)

       І придбав собі Букварик.                            Ля-ля-ля, ля-ля-ля!

       Каже мамі, каже тату:                                 Хочу азбуку вивчати!

Вибігає Зайчик.

Зайчик. Сірий Зайчик-побігайчик,

               Над ярочком я сидів,

               Раптом — шелест між кущів!

               З переляку я й стежину до хатини заґубив.

Здивовано зупиняється перед рукавичкою.

               Рукавичка! От так хата. Хто б то міг в ній проживати?

Мишка-шкряботушка і Жабка-скрекотушка (разом). А ти хто?

Зайчик. А я — Зайчик-побігайчик. Пустіть і мене до себе!

Мишка. Та йди вже! А що ти тримаєш?

Зайчик. Там у лісі на стежині я знайшов ось цю картину.

Показує букву А на малюнку.

Мишка. Та це ж не картина, а буква А! Як же вона потрапила до лісу?

З'являється Лисиця.

Лисиця. По кущах та по ярах

               Нору Лисонька шука,

               Теплий закуток такий,

               Щоб поспати трошки їй!

Помічає рукавичку.

               А хто ж тут ось, в рукавичці,

               В рукавичці-невеличці?

Мишка. Я — Мишка-шкряботушка.

Жабка. Я — Жабка-скрекотушка.

Зайчик. Я — Зайчик-побігайчик. А ти хто?

Лисиця. Лисичку-сестричку Пустіть в рукавичку!

Жабка. Лисичко-сестричко! Не заважай нам, будь ласка, книжку гарну розглядати.

Лисиця. Та я не з порожніми руками прийшла.

               По кущах та по ярах блукала — і ось на що набрела.

Показує «Супутник Букваря».

Мишка. Та заходь вже!

Лисиця. Тільки хвоста не зімніть!

З'являється Вовк.

Вовк. Листя опадає вже, бо зима ось-ось!

           Вовчикові-братику дуже сумно щось.

           Мабуть, поховалося в лісі все живе.

Помічає рукавичку.

Стій-но! Що за галас? Хто отут живе? Покажу я їм усім, що за диво в лісі стрів.

Усі (по черзі)

Я — Мишка-шкряботушка. Я — Жабка-скрекотушка. Я — Зайчик-побігайчик. Я — Лисичка-сестричка. А ти хто?

Вовк. Я — Вовчик-братик. Пустіть і мене. Я вам покажу знахідку свою! (Показує «Букварик».)

Мишка. Та це ж «Букварик»!

Зайчик. Дайте-но його мені! Бо мої малі зайчата хочуть літери вивчати.

Жабка. Ні! Ми повинні взнати, як він сюди потрапив і хто його згубив.

Кабан. Добре жити поросятам — їх годують в теплих хатах. Кабанові взимку лихо.

             (Побачив рукавицю) А хто, хто сидить тут тихо ?

Усі (по черзі)

Я — Мишка-шкряботушка. Я — Жабка-скрекотушка. Я — Зайчик-побігайчик. Я — Лисичка-сестричка. Я – вовчик-братик. А ти що за пан ?

Кабан. Я не пан. Я кабан-іклан.

             Змилуйтесь, пустіть хоч хвостик зігріть.

Вовк. Знаєм лихо. Йди сюди.

           Тільки скраєчку сиди.

Ведмідь. Тріщать кущі під лапою —                                 Як ужалять бджоли злющі   

                 Важкою, волохатою.                                           В ніс, і в вуха, і в чоло.                

                 Ступлю лиш на торішній хмиз —                     Спухла морда, спухла шия,    

                     Сухе ломаччя трісь та трісь...                                         Світ весь колами пливе.  Помічає рукавичку.

                  Мед знайшов я запахущий,                               Рукавичка! Чудасія!

                  Та заліз лишень в дупло —                                Хто це, хто це в ній живе?

Усі (по черзі)

Я — Мишка-шкряботушка. Я — Жабка-скрекотушка. Я — Зайчик-побігайчик. Я — Лисичка-сестричка. Я — Вовчик-братик. А ти хто?

Ведмідь. Гу-гу-гу! Як вас багато. Я — Ведмідь-набрід. Пустіть і мене!

Лисиця. Куди ж нам тебе впускати, Коли й так тісно?

Ведмідь. Диво-дивне на стежині —

                Я знайшов малу торбинку,

                А в торбинці якісь знаки,

                Розібратись сам не можу.

Показує торбинку з буквами. 

Зайчик. Це букви відомі,

               Не кожному знайомі,

               Але про кожну літеру

               Ми знаємо не все.

Звірі розглядають торбинку. З'являється Дід із собачкою.

Дід. Кажу тобі, Жучок, я щось наче загубив!       Рукавиці треба!

        Чогось мені бракує.                                         Стій, лівої ж немає!

        Ох і вітер крижаний —                                    Ех, Жучок, ми з тобою рукавичку загубили!

        До кісток проймає!                                           Ходімо шукати!       

Собачка біжить попереду, бачить звірів, які метушаться біля торбинки.

Собачка. Що за галас, що за шум здійняли ви на весь ліс?

Ведмідь. Я знайшов малу торбину,

                А в торбині якісь знаки.

                Кажуть, літери відомі,

                Але мені не знайомі.

Собачка бере торбинку, розглядає букви, помічає Букварика та решту книжок.

Собачка. Гав! Гав! Гав! Та це ж Буквар і букви. Як же вони потрапили сюди?

З'являється Дід. Підходить до гурту.

Собачка. Дідусю! Дідусю! Дивись — Буквар і букви. А сьогодні в першому класі — день прощання з Букварем. Без Букварика свята не буде!

 Дід. Так! Так! Без Букварика свята не буде. Слід швиденько їх повернути.

Собачка. Гав! Гав! Гав! Віддайте нам Букварика і букви!

Звірі (разом). Не віддамо Букварика! Будемо по ньому вчитись читати і писати.

Дідусь (чухає потилицю). А як же нам бути?

Відходять із Собачкою осторонь, шепочуться і підходять до звірів.

Дід. Добре, звірята! Хай Букварик і букви залиша­ються з вами, а ми з Жучком запрошуємо вас на свято. Ви згодні?

Звірі (разом). Згодні! Згодні!

Дід

Мали нелегку ми пригоду                                                     І до вас принесли.               

Через пустощі та шкоду.                                                       Ось тепер в порядку вся

Але звірі лісові не покинули в біді.                                      Алфавітова сім'я.

Ворона

Сьогодні знають в нашім лісі,

Сьогодні знають в нашім місті:

«Для всіх, хто грамоти навчився,

Не лінувався, а старався,

Проводиться веселе свято».

Учитель. Запрошуємо всіх, ма­лята?                         Діти. Так! Запрошуємо!

Ворона                                                                              Буквар

Той, хто хоче більше знати,                                        Ну, от і я прийшов до вас.

Книг побільше прочитати                                           Вас вітаю, 1-В клас!

Про моря, ліси, поля,

Мусить вчити Букваря!

(Заходить Буквар.)

                                                                                                   Буквар

Заходь, Букварику, до нас.                                                      От ми гуртом і розберем,

Тебе чекає весь наш клас!                                                       Як ви мене вчили,

       Допоміг ти нам відкрити диво те чудове,                              Чи зі мною, Букварем,

       Як з малих зерняток-літер виростає слово.                            Весело дружили?

 

 (Діти виконують пісню-інсценівку «Урок», сл. М.Івенсен, муз. Т.Потапенко )

Ролі ляльок виконують дівчата. Солісти: коза, теля, кача.

 

 

Хмарка в небі, а по лузі

По траві — тінь пливе.

Ляльки вчать уважно букви:

"А, бе, ве, а, бе, ве..."

Вітре, нам не заважай

І сторінки не гортай,

Ти слів не розбереш,

Тільки всіх зіб'єш.

 

Підійшло кача поважно.

Підійшло — кря-кря-кря!

І давай щипать відважно

Корінець букваря.

Ти, кача, не заважай,

Ляльок з толку не збивай:

Не "кря-кря-кря", а як?

А, бе, ве... — ось так.

 

Ось коза — стук-стук копитцем.

Тут хіба ждуть тебе?

Я коза, я хочу вчиться,

Бе-бе-бе, бе-бе-бе! —

Ти, коза, не заважай,

Ляльок з толку не збивай:

Не "бе-бе-бе", а як?

А, бе, ве... — ось так.

 

Причепилося телятко,

І собі. Му-му-му! —

От телятко-недоглядко!

Що ти скажеш йому?

Ти, теля, не заважай,

Ляльок з толку не збивай:

Не "му-му-му", а як? —

А, бе, ве... — ось так.

 

Ми вчили букви,                                                                                Ворона

Взнали ми,                                                                      Але Буквар — він головний,

Що книг багато на Землі                                               Усім книжкам начальник.

Веселих і повчальних.

                                                                                             Буквар

Мешканці шкільного світу,                                          Букви-значки, як бійці на парад,          

Тобто всі ми, школярі,                                                  Разом всі стали швиденько в ряд.

Мандрували Алфавітом,                                               Кожен в умовному місці стоїть

Що сховався в Букварі.                                                 І називається все…

 

Д і т и. Алфавіт!

Буквар. Букви від Адо Я? (Є)

Звучить пісня  « Гей ви, букви» (на мелодію пісні «Гей, ви стрільці січовії»)

Гей ви букви жвавим кроком – раз, два, три!      Гей школярики- соколи – раз, два, три!      

Вчили вас 105 уроків – раз, два, три!                    Поспішайте всі до школи – раз, два, три!      

Через те Вас добре знають,                                    та й учіться там науки – раз, два, три!      

З вами вже слова читають – раз, два, три!            Щоб не знали потім муки – раз, два, три!

Раз, два, три!                                                            Раз, два, три!

Попереду йде Букварик – раз, два, три!                А наука вам поможе – раз, два, три!

букви всі зібрав в порядок – раз, два, три!           Бо всіх темних переможе -  раз, два, три!                   

Всі його давно чекають                                           і ви станете синами

з іменинами вітають – раз, два, три!                      України, неньки-мами – раз, два, три!

Раз, два, три!                                                             Раз, два, три!

 

 Букварик. Продовжимо перекличку. Буква, що не позначає звука? (Є!) Приголосні? (Є!) Голосні? (Є)

Звучить «Пісня про букви», сл.М.Підгірянки, муз.А.Басової.

О-о-о —
Яєчко одно
Знесла курочка чорненька.
Знайшла дівчинка одненька —
О-о-о —
Яєчко одно.

 

А-а-а,
А яблучка два,
Два яблучка червоненькі
Несе донечка для неньки,
А-а-а,
Аж яблучка два.

И-и-и,
А хлопчики три
В калабаню упали
І всі разом кричали -
И-и-и -
Тих хлопчиків три.

 

І-і-і —
Лошачки малі,
Є у них чотири ніжки,
Коло воза ідуть пішки —
І-і-і —
Лошачки малі.

У-у-у,
Песик на шнурку,
Цуценяток п’ять кудлатих
Полягло біля хати.
У-у-у,
Песик на шнурку.

Е-е-е,
Де то мама, де?
Нема мами, пішла в поле,
Там бур’ян на ниві поле.
Е-е-е,
Ось вже мама йде!

Букви (по черзі)

Діти. Раз, два, три! Перша букво, говори!

А. Всім відомо: буква А — Алфавіту голова!

Б. Буква Б — як бегемотик. Бач, який товстий животик!

В. Весела, як ведмедик, В на цій сторіночці живе.

Г. У словах гарбуз, нога Г — неначе кочерга!

Ґ. Ґ вгорі ріжечок має,— Кожен першокласник знає.

       Д. Що за буква далі йде?

    Дивовижна буква Д!

    Д — це буква на підставці,

    Дуже добре їй на лавці.

Е. Далі, після букви Д,

     Йде зубаста буква Е.

Є. Хто не знає букви Є?

    Язичок у неї є. 

Ж. Буква Ж — вона така: трохи схожа на жука.

 З.  Буква 3 і цифра три — наче рідні дві сестри.

И. Палички з'єднайте три —

     От і буде буква И,

     И не починає слова,

      І тому — лише рядкова.

 І. Буква І худа, як спиця,

     І на вид, як одиниця.

 Ї. Є дві крапки в букви ї,

     З І не спутаєш її.

Й. И беретиком накритий — от і буде буква Й.

К. Ось початок Колобка. Познайомтесь: буква К!

Л. Буква Л — початок літа, люблять Л дорослі й діти.

      М. Знають букву М малята, з неї пишуть слово мати.

       Н. Нам знайома буква ця: Н — як планка на стовпцях.

О. М'яч летить! Ловіть його! Ой, не м'яч! Це буква О!

П. Букву П я на футболі бачив — це ворота в полі.

Р. Тигреня ричить: «Тепер добре знаю букву Р!»

С. Придивіться вночі до небес: світить місяць там буквою С.

Т. Букву Т потрібно знати, з неї пишуть слово тато.

У. Загадала нам загадку буква, схожа на рогатку:

    «У Букварику живу». Відгадали? Так! Це У!

Ф. Буква Ф чудна така: наче ключик від замка.

X. Спитав хом'як у ховраха: «Чи є гризун на букву X?»

Ц. «Цирк,— цокотала буква Ц,— моє улюблене слівце!»

Ч. Ч з четвіркою так схожі! Хто їх розрізнити може?

Ш. Шурхіт, шелест комиша позначає букву Ш.

Щ. Букву Щ впізнає кожен, бо вона на щітку схожа.

 Ь. Це — м'який хитрющий знак, бо не вимовиш ніяк!

Ю. Буква Ю смішна така: бублик став коло кілка.

Я. Знає навіть гороб'я цю гордючку — букву Я!

Буквар.

Бачу, букви вам відомі,

З ними добре ви знайомі.

Ви любили працювати,

Все робили залюбки.

Щоб нам всім не сумувати,

Будем, друзі, танцювати?

 

Діти. Танцювати? Залюбки!

Діти виконують пісню-танок для Букварика «Мій Букварик»

Мій букварик, мій букварик –                                                   Треба всім старанно вчитись,

Він найкращий друг.                                                                   Знати головне:

Прокидаюсь, посміхаюсь                                                            Книжка ця – найкраща в світі,

І беру до рук.                                                                                Виручить мене.

Буква "А" на зірку схожа,                                                           Буква "А" на зірку схожа,

Буква "О" - проста,                                                                      Буква "О" - проста,

Гарно вчитись допоможе                                                            Гарно вчитись допоможе

Книжка золота.                                                                            Книжка золота.

Приспів:

Завдання просте –       |

А, Бе, Ве, Ге, Де.      |

Хто такий букварик має, |

Той не пропаде!         | (2)

 

Буквар.  Бачу, букви вам відомі,

                З ними добре ви знайомі.

                А мені цікаво знати,

                Як навчились рахувати?

Діти представляють цифри.

Цифра 1. Ось "один" чи "одиниця" — і тонка, й пряма, як спиця.

Цифра 2. А оце ось цифра "два".

                 В неї крупна голова,

                 Довгий хвіст, зігнута шийка

            — Отака, як бачиш, "двійка"!

Цифра 3. Перші цифри — дві сестри,

                 Ось і третя — цифра "три".

                "Трійку", третій із значків,

                  Складено із двох гачків.

Цифра 4. Ось "чотири"—жартівливо випинає лікоть вліво.

Цифра 5. Потім вийшла погулять

                 На папері цифра "п'ять".

                 Руки вправо простягнула,

                 Ніжку бубликом зігнула.

Цифра 6. Цифра "шість" — немов замок: знизу круг, вгорі гачок.

Цифра 7. Цифра "сім" — як кочерга, в неї, бач, одна нога.

Цифра 8. В цифри "вісім" — два кільця, без початку, без кінця.

Цифра 9. Цифра "дев'ять", чи "дев'ятка"

            — Наче в цирку акробатка:

                 Сторчака як перевернеться.

                 Зразу "шісткою" обернеться.

Цифра 0. Кругла, наче буква О,                                  Та як "одиницю" поруч

                 Цифра "нуль", або ніщо.                              Ми поставимо ліворуч,

                 Як стоїть він сам-самісінький,                    То із двох значків у нас

                 То не значить нічогісінько.                          Число "десять" стане враз!  

 

Букварик. Бачу, букви ви вивчали, рахували і писали.

                   Та мені допо­віли — кумедні випадки були.

 

Лунає фонограма пісні «Первоклашка».

Діти-першокласники під керівництвом дівчинки, яка виконує роль учительки, виходять парами та по черзі інсценують веселинки.

1. Учитель:

- Діти, ви прийшли до школи. Тут потрібно поводитися тихо, якщо хочете щось спитати — підведіть руку.

Хлопчик підводить руку.

-Ти хочеш щось спитати?

- Ні, просто преревіряю, як працює ця си­стема.

 

 

2. Учитель:                                                   Петрик:

     -  Петрику, читай урок!                       - Я Буквар забув.                                 

     - Візьми у сусіда по парті.                  - Я з чужого читати не вмію....

 

3.   Тато:                                                      Хлопчик:

 — Що, знову двійка?                             - Ага, швидше б на пенсію!

 

4.  Тато:                                                                                  Донечка:

 -   Донечко, чого ж ти сьогодні навчилася?                       - Я навчилася писати.

-    Першого ж дня? Ну й дитина, ну й розум­ниця!             - А хто ж знає, я ще читати не                      

     Що ж ти написала?                                                               навчилася...

 

 

5. Хлопчик:                                                                              Мама:

- Усе, більше я до школи не піду!                                     - Чому?

-Писати я не вмію! Читати теж не вмію!

 Та й ще й розмовляти забороняють!

 

6. Син засмучений, кидає портфель. Батько на це зауважує:

 

    Батько:                                                                                Син:

-Синку, що сталося? Ти такий засмучений!                       - Свято?! Нічого собі — свято!

  Хто насмілився тобі зіпсувати                                              Чого ж ви не попередили мене,

  свято першого ве­ресня?!                                                        що це не на день, а на 11 років?!

 

7. Син

1.Ну і мама! Ну і тато!                                                               2. Ох, настане мій кінець!

   Наче справжні дошкільнята!                                                      Не поясниш їм ніколи -

   Нічогісінько не знають                                                               Хоть би й дуже захотів…

   Смішно і казать комусь .                                                            Треба їх віддать  до школи -                           

   Бо щодня мене питають                                                              Хай питають вчителів!

  Лиш одне: «Чому?» й «Чому?»

 

Батько. Ти чому образив Віту?                                            Мати. А чому отримав двійку?

Батько. І чому прийшов так пізно?                                          Мати. Та чому в шкарпетках різних?

Батько. Ти чому такий непослух?                                      Мати. А чому не стелиш постіль?

Батько. Ти чому це вірш не учиш?                                    Мати. А чому портфель без ручки?

Батько. І чому такий синець?

 

Вчитель. Згадаємо, діти, наші цікаві веселі уроки.

ВЕСЕЛІ УРОКИ

-Андрійку! Було у нас 4 апельсини. 3 апельсини дамо Оленці. Скільки лишилося?

-Ми їй краще одного дамо, бо в неї діатез буде.

 

-Петю, скільки буде 3 + 3?

-П'ять.

-Значить, по-твоєму 5?

-Ні, це не по-моєму. Це так мені Василько підказав.

 

-Сподіваюся, Дмитрику, я не побачу, що ти списуєш з чужого зошита?

-Я теж на це сподіваюсь.

 

-Де Костя наш пропав? Ти не знаєш Сашо?

- А він ногу поламав і побіг додому.

 

-Чого з ганчірками весь клас?

-За чистоту змагання в нас.

-Ну, а чого так розкричались?

-Бо за тишу всі змагались.

  Діти виконують «Частівки»

   Приготуйте фотоплівки                                                      А одного разу                                                                    

   І зніміть на згадку нас.                                                        Рахували "КРАЗи",                                                 

   Заспіває вам частівки                                                          Як уміли рахували,                                                  

   Зараз весь наш перший клас.                                              А одного таки вкрали.                                             

 

    Гей, гоп наш клас!                                                            Історичні дати,             
    Два уроки є у нас,                                                             Звісно, треба знати,
    Третій – фізкультура,                                                       А ми вчителя не чуєм –                                                                                                             
     Щоб була фігура!                                                              Досі з німцями воюєм.

 

     Як були ми ще малими,                                                  Всі навчилися писати,

     Всі казали: малюки!                                                        Ну і я навчився теж.

     А тепер не малюки ми —                                                Кажуть вчителька і мати:

     Ми вже справжні козаки!                                              «З ліхтарем не розбереш».

 

     Розбудіть мене вночі,                                                        Повідомлення для Вас,

    В самій серединочці,                                                         Наш міністр освіти.

    Розповім вам алфавіт                                                         Від шкільних щоденних мук

    Без жодної зупиночки.                                                       Ми ще не привиті.

 

             Ми вивчали глобус -                                                      Ну, а наші лікарі 
             Синій, як автобус,                                                          Хай зроблять вакцину,
             Як про нього все узнали,                                               Щоб достатньо стало сили 
             Очі глобусами стали.                                                     В кожної дитини.                                                         

 

      Ми диктант писали,                                                        І тоді навчатись будем                                         
      Голови чесали,                                                                 Всі ми на відмінно. 
      Завелася в них солома –                                                  На радість нашим рідним,                              

      Ми ручки забули вдома.                                                 На славу Україні!                            

 

      На уроці праці                                                                  Всі куплети доспівали,                                    
      Влаштували танці –                                                         Закінчився перший клас.                                              
      Ми ногами працювали,                                                   Другокласниками стали,                                         
      Так, що туфлі всі порвали.                                             Привітайте дружно нас! 

 

 (Діти виконують танок «Ми – веселії малята».)

 

 Буквар. Всі літери прочитані,                                           Я вас навчив читати і писати,

                Усіх їх тридцять три.                                            Любі дівчатка мої і хлоп'ятка,

                Тепер дітей учитимуть                                          Хай підростає ваш 1-В клас,

                 Підручники нові.                                                  А я залишаю вас.

 

 Добрий Букварику!                                                                     Спасибі тобі за добру науку,

 Перша книжко!                                                                            За паличку першу, за першу букву...

 Хочеться навіть поплакати трішки.                                           За перше слово, за першу казку,

Жаль розлучатися, хоч і треба.                                                  За першої вчительки щиру ласку.

Ми не забудем ніколи про тебе.                                                 Ми пам'ятатимем довгі роки

                                                                                                       Мудрі й повчальні твої уроки.

Діти. Прощавай, Букварику,

          В школі перший друже!

          Ми тобі, Букварику, Дякуємо дуже!

 

На сцену виходять "Читанка", "Рід­на мова", "Математика",  «Природознавство», «Музика».

 

 

 

Читанка. Я — Читанка не читана,                     Твої веселі літери

                  Навчатиму ваш клас,                           Складуть мої слова.

                  Я з вами говоритиму                           А ти спочинь до вересня,

                  І вислухаю вас.                                     Чи просто погуляй,

                  Букварику, мій братику,                      Букварику, мій братику, 

                  Розумна голова,                                    Спасибі і — прощай.

Буквар виходить зі сцени.

Рідна мова. Я — із лісу, я — із поля,                  Я від роду і до роду

                     Нелегка у мене доля.                         Зберігала свою вроду.

                     Через радість та біду                         Я вас завжди буду вчити

                     Я з віків до вас іду.                            Рідним словом дорожити,

                     Я дитину колисала,                            Бо хто любить мову рідну,

                     Батьківщину захищала.                     Той багатий, а не бідний!

Математика. Раз, два, три, чотири, п'ять —        Як уроки діти вчать,

                 Вміють діти рахувать.                     Ставлю їм «дванадцять»,

                 Але хто мене не знає,                      А хто вчить їх трохи гірше -

                 Хай даремно не гуляє.                     Ставлю трієчку, не більше!

 

Природознавство. Де лягає сонце спати                Чи справді гірша стала глина,

                                  І звідки вітер, звідки тінь,        Від чого запашна малина,

                                  І заєць чом такий вухатий.       Куди повзе рогатий жук –

                                  І сніг чому лапатий,                  Це я, малята, розкажу!

                                 Чому бджолі дрімати лінь,

 

Музика.  До, ре, мі, фа, соль, ля, сі                          Нотні знаки – голосні.

                 Мусять вивчити усі.                                   І такі вони красиві,

                 Ну, а потім заспіваєм                                 Наче квіти у росі.

                 Ще неспівані пісні.                                     А звучать вони, як диво –

                 Щоби світом цим радіти                            До, ре, мі, фа, соль, ля, сі.

                 І любити світлі дні,                                     На Буквариковім святі

                                                                                       Затанцюємо усі!

Звучить пісня-танець «Під звуки вальсу» (муз. і сл. А. Житкевича)

 

1.Крутиться, крутиться, кругла, старенька платівка,
В залі шкільному вся наша велика сім’я ,
Музика, музика ллється то тихо, то дзвінко,
Радісна, радісна вчителька перша моя.
Приспів:

 І танцює вальс, весь наш дружний клас,
Вчителька моя, тато, мама і я,
І танцює вальс весь наш дружний клас,
Вчителька моя і я.
2. Парами, парами наче по небу лелеки,
Мріями, мріями ми летимо в майбуття,
А попереду таке незвичайне й далеке,
Наше шкільне і нелегке доросле життя.
Приспів, Програш, Приспів.
3. Шлягери, шлягери більше тепер вони в моді
Та не здолати їм вальсу зорю світову,
Знову я з вальсом неначе той птах на свободі,
Звуками, звуками понад землею пливу.
Приспів.

 

Мушу я багато вчитись,                                                  Пильний школяр не дармує,

Щоб, як дійду старших лід,                                            Вчиться, пише, ще й рахує.  

Україну прославляти                                                       Так працюють усі люди –

На цілий широкий світ.                                                   Честь і слава хай їм буде.

 

Книги дружать з дітворою.                                             Сторінки книжок завітних

Полюби їх у житті -                                                         Всіх нас доброму навчать:

І улюблені герої                                                               Працювати, і учитись,

Будуть друзями в путі.                                                    І Вітчизну шанувать.                                      

 

Сьогодні радісно і трохи сумно нині,

Складаєм дяку вчительці, батькам.

Ми — український цвіт,

Ми — діти України!

       І будемо вчитись — вірте нам!

 

       Учні (разом)

Ніколи не забудемо

Про друга Букваря!

Ми завжди вчитись будемо

Для щастя і добра!

 

Учитель. Дорогі діти! Позаду нелегкий перший рік навчання. Сьогоднішнє свято – це перша сходинка у вашому шкільному житті, яку ви подолали власною працею.

Тож прийміть Дипломи випускника першого класу.

Перший рік шкільний минув,                                 Вмієш добре ти читати,

Ти багато що збагнув.                                              Малювати, рахувати

Зрозумів, що слід навчатись                                   І робити все з любов′ю –

І не варто лінуватись.                                              Ми пишаємося тобою!

Слово — батькам. Вони тримають торт у вигляді книжки, зі свічками (за кількістю учнів).

Батьки (по черзі)

1. Ми, дітки, теж вас хочем привітати,                4. Хай вам завжди усе вдається —

     Наснаги, радості і щастя побажати,                    Усі вершини до ваших ніг.

     А ще — сказати добре, щире слово,                    Хай вам сонце в путі сміється — 

     Щоб ви йото згадали знову й знову.                    Щастя й радість вам на поріг.

 

2. Ви, сучасні діти, все повинні вміти,                 5. Ви Букварикове свято добре пам'ятайте,

     Грамотно писати, множити, ділити.                 Книгу — цінний подарунок —

     Ще повинні вміти рідний край любити,               добре прочитайте!

     Школу і родину, вільну Україну.                            Вчіться старанно у школі,

                                                                                       Сили набирайтесь, з книги; дивної цієї

 3. Дай вам Бог, наші любі діти,                                 Цілий світ пізнайте.

     У здоров'ї іти у світ,

     Серце світлу й добру відкрити,

     Без вагання й страху жить.

Батьки дарують дітям книги.

 

6.  Нехай же вас Господь благословляє

     У світлу путь на добрії діла.

     На вірну стежку завжди наставляє,

     Щоб доля у вас щасливою була.

 

7. Сьогодні свято у дітей,                                                      Була усмішка на устах

    Сьогодні день прощання з Букварем.                               Нехай же, діти, повсякчас

    Ми всі одне бажання враз із вами загадаємо,                  Всі люди щиро люблять вас.

    Щоб нашим дітям повсякчас,                                            Свічки задмухайте, гаразд,

    Усюди, скрізь таланило.                                                     Все як сказали, стане враз!

    Щоб був легким життєвий шлях,

Діти задмухують свічки на торті-книжці.

Читанка

Скоро прийде літо,                                                            А як прийде осінь,

Позбирайте квіти,                                                              Ми усіх попросим:

Книжечки читайте                                                             В другий клас прийти,

Й добре відпочивайте.                                                       Знання нові знайти. 

Музика

Дуже весело було нам на святі Букваря

Та прощальну заспівати нам пора, уже пора!

Діти виконують фінальну пісню.

Шкільна пісня

Я прийду до школи, двері відчиню,                                         Весело у школі вчитись дітворі,

Радісно зустріну вчительку свою.                                            Вчителька стрічає діток на зорі,

В добрі її очі щиро подивлюсь                                                 Хоч давно на скронях в неї сивина,

І нічого в світі не боюсь.                                                           Наче рідна мама нам вона.

Приспів:

Будем разом рахувати

І читати, і писати,

У веселі ігри грати цілий день!

Будем разом рахувати

І читати, і писати,

І співати радісних пісень!

 

 

Танок "Якщо весело сьогодні".