Свято рідної мови для учнів початкової школи

СВЯТО РІДНОЇ МОВИ

ЧАРІВНІ ЗВУКИ, РІДНЕ СЛОВО –

МОЯ СЕРДЕЧНА УКРАЇНСЬКА МОВА

Вчитель. Про мову написано багато. Вчитаймося у висловлювання відомих людей і спробуємо збагнути усю велич цього незрівнянного дару.

Мова – дзеркало душі людини. ( народна мудрість)

 

Скільки я знаю мов, стільки разів я людина. ( народна мудрість)

 

Кожне слово – це ніби діамантова намистинка на величезному разку нашої пребагатої мови. І Цюба

 

Слово Шевченка й Франка, художні шедеври нашої класики хай стануть для нас взірцем і мірилом. О.Гончар

 

Мова-- втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. М. Рильський

 

Нема просто слова. Воно або прокляття, або привітання, або краса, або біль, або бруд, або квітка, або брехня, або правда, або світло, або темрява. Р. Гамзатов

 

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Л. Костенко

 

Яке прекрасне рідне слово! Воно – не світ,  а всі світи. В.Сосюра

 

Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе. Олесь Гончар

 

Слово – то мудрості промінь.

Слово – то думка людська. Леся Українка

 

Мова росте елементарно, разом з душею народу. Іван Франко. 

 

Мово рідна! Ти ж – як море – безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю. С.Плачинда

 

Ведучий . Любіть Україну у сні й наяву,

                   Вишневу свою Україну

                   Красу її, вічно живу і нову,

                   І мову її солов’їну.

                                                   В.Сосюра

 

Ведуча. Українська мова – давня й молода,

                Світить рідне слово, як жива вода.

                Звідки воно взялось – діло  не просте…

                 В душі засівалось, із душі росте.

 

Учитель.                 Легенда «Як люди навчилися говорити»

  Первісні люди, розповідає давньоримський архітектор Вітрувій, жили, як і тварини, у лісах, печерах, гаях.

   Якось у місті, де густо росли дерева, спалахнув вогонь. Люди, які були поблизу, розбіглися, перелякані сильним полум’ям. Потім, коли все втихло, вони підійшли ближче і помітили, що тепло від вогню дуже приємне, почали підкидати у вогонь дрова. Так вони підтримували вогонь і заохочували до цього інших людей, показуючи знаками, яку користь можна з цього мати. У тому зборищі людей кожен по-своєму видавав звуки. Та завдяки щоденному вправлянню люди створили слова і, позначаючи ними предмети, почали говорити.

 

Ведучий.   Наша мова успадкована від мов племен, що населяли Київську Русь. Але ж звідки вони прийшли? У 9 столітті було винайдено письмо, складена азбука Кирила і Мифодія. З’явилась  писемна церковно-слов’янська мова. За записами цієї мови ми можемо визначати, коли ж сформувалась українська мова. Очевидно, ще у 10  столітті. Але володіли нею спочатку церковнослужителі – елітні верстви Київської Русі.

  

 Ведуча. Сучасна українська літературна  мова остаточно сформувалась на початку 19 століття. Вважається,  що зачинателем її був Іван Котляревський, а основоположником Тарас Шевченко.

 

 Ведучий. Українська мова належить до слов’янської групи, яку ділять на східно-слов’яські, західнослов’янські, південнослов’янські підгрупи. Наша рідна мова є східнослов’янською.

 

 Ведуча.10 стаття першого розділу Конституції України зазначає: « Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України»

 

  Ведучий. Слова. Звуки. Речення.

                  Це наша мова.

                  Ми щодня і щохвилини

                  Слово в’яжемо до слова.

                  Мов чудові намистини –

                  Так виходить наша мова.

 

Ведуча. Українська мова за влучністю передачі образу, дії, за  милозвучністю посідає друге  місце у світі. Усі її звуки чіткі, чисті, слова в реченні шикуються в певному порядку. А якщо до всього ще й додати величне словникове багатство, то можемо гордитися своєю величною мовою.

 

Ведучий. Ну, що б здавалися слова …

                 Слова та голос – більш нічого.

                 А серце б’ється, -- ожива.

                 Як їх почує, -- так казав Тарас Шевченко

 

 Вчитель. Неабияку роль у розумінні змісту висловленого відіграють розділові знаки, які допомагають виразити смисл слова, речення і відповідні почуття.

                   (виходять діти з малюнками розділових знаків)

 

Учень1 ! Знак оклику. Відомий з граматики Мелентія Смотрицького (1619) названий він був «удівная»

 

Учень 2 . Крапка - найдавніший розділовий знак. У давньоруських писемних пам’ятках, коли не існувало поділу тексту на слова, крапку вживали, щоб відділити одне слово від іншого або частину тексту від іншого.

 

Учень 3  , Кома - її називають бабусею письма їй всього 300 років.

 

Учень 4  ?Знак питання з’явився у 18 столітті,  а до того часу його роль виконувала крапка з комою. Вигадали його у стародавньому Римі.

 

Учень 5 - Слово «дефіс» у перекладі з латинської  означає «поділ», «розчленування». У давнину використовували тільки як знак переносу. А в «Українському правописі»  (1928) цей розділовий знак називався «розділкою».

 

Учень 6 -- Термін тире з французької мови . Тире щось протягнуте, протягнута лінія.

Всі разом. Бережіть розділові знаки! Це – важливий засіб висловлювання думок.

 

 

 

Учень 1 Щира втіхо – рідна мово,

              Краю отчого окраса,--

              Є в тобі вогонь Тараса,

              Щира втіхо – рідна мово.

 

Учень 2 Краю батьківського пісне,

              Невмируща, незрівнянна

              Ти мов ружа полум’яна,

              Краю батьківського пісне,            

 

Учень 3 Рідна мова материнська,

             Ти душа мого народу.

             Будь від роду і до роду

             Рідна мово материнська!

 

Учень 4Ти постаєш в ясній обнові,

             Як пісня, линеш, рідне слово.

             Ти наше диво калинове,

             Кохана материнська мово!

 

Учень 5. Несеш багрінь гарячу, яру

             В небесну синь пташиним граєм

             І, спивши там від сонця жару,

             Зеленим дихаєш розмаєм.

 

Учень 6 Плекаймо в серці кожне гроно,

            Прозоре диво калинове.

            Хай квітне, пломенить червоно

            В сім’ї великій вольній новій.

 

Ведучий. Історія дала нам шанс. Гріх не скористатися ним сповна. Бути чи не бути мові, залежить від кожного з нас. Щоб стати собою, щоб створити багату культуру, науку, духовне багате  суспільство, потрібно відродити рідну мову.

 

Ведуча. 9 листопада – День української писемності  і мови, вшанування пам’яті Нестора-літописця. Вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

 

Ведучий. 21 лютого – День рідної мови. День повернення українців до їхньої історичної пам’яті. І одним із шляхів до такого повернення є оволодіння рідною українською мовою. Зерна любові до рідної мови нехай вони проростуть у серці кожної людини і заколосяться плідною нивою. Бо слово живе, воно зродилося з Любові, воно сильне, бо зросло на Вірі. Слово віще, бо несе під серцем Надію,  як дитя,  слово чесне, бо освячене правдою. Слово заповітне, бо покликане здобути Волю.

 

Ведуча. 21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови.  Свято започатковане у листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у Парижі. Про « підтримку

мовного та культурного різноманіття та багатомовності» -- звучало у заголовку документа.

 

Ведучий. В Україні це свято відзначають з 2002 року, коли було видане розпорядження «Про відзначення Міжнародного дня рідної мови».

 

Учениця. Всі народи мову мають.

                Всі пісень своїх співають,

                Бо хто має мову рідну,

                Той багатий, а не бідний!

                Не цурайтесь мови, люди.

                Не цурайтесь роду.

                Як зачахне рідне слово, --

                Не буде народу.

 

Вчитель. Катерина Мотрич склала «Молитву до мови». І це не дивно, адже мова – святиня душі людської.

         МОВО!  Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, з м’яти , рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народжена.

        Мово наша! Мудра Берегине, що не давала погаснути зеленому вогнику роду нашого й тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави й гордого духу.

       Мово! Велична молитво у своїй  нероздільній трійці, що єси ти і Бог –Любов, і Бог – Віра, і Бог -- Надія! Мово, що стояла  на чатах коло вівтаря нашого Храму й не впустила туди злого духа скверноти, злого духа виродження, злого духа ганьби.

         Мово наша! Дзвонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела б’ють десь від могил магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в Тобі ясні зорі, тому й ласкава така. Тож зцілювала ти втомлених духом, давала їм силу, здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу джерелицю, і невмирущими ставали ті, що молилися за дароване тобою слово.

         Прости! Воскресни! Повернися! Забуяй  вічним і віщим Словом від лісів – до моря , від гір – до степів! Освіти від мороку душі й освіти святоруську землю. Русь – Україну возвелич, порятуй народ її навіки.

 

Учень. Буду я навчатись мови золотої

             У трави-веснянки, у гори крутої.

             В потічка веселого, що постане річкою,

             В пагінця зеленого, що зросте смерічкою

                                                                     А.Малишко

 

Ведучий. Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, надзвичайною ласкою і простотою. У них мамина ласка і любов, світ добра, простоти і справедливості, щира віра в магічну силу слова.

 

 Ведуча. Рідна мамо, добра ти моя ненько,

               Мамо, мамо, вишенько біленька.

               Чуєш, мамо? Горлиця мені знову

               Нагадала давню пісню колискову.

                                                      Д.Білоус

             ( діти співають колискову пісню)

Ведучий. Українська мова – це казка і легенда, дума і переказ, приказка і прислів’я, лічилка і скоромовка.

 

Учень. Вимов скоро скоромовку!

             Вимов скоро: тітка,квітка

             Скроня, скриня, сковорідка –

             Буде скоромовка!

                                      Д.Білоус

 

Учениця.    Гарна моя казочка?

                      (безкінечна пісенька)

                    Накосила вівця на леваді сінця

                    Та й до діток біжить.

                    Під ногами роса.

                    Під рукою коса,

                    А на плечах в’язочка,

                    Гарна моя казочка?

                   - Гарна.

         - Ти кажеш гарна,

         - І я кажу гарна.

                    Накосила вівця на леваді сінця

                    Та й до діток біжить

                    Під ногами роса,

                    Під рукою коса,

                    А на плечах в’язочка.

                    Гарна моя казочка?

                                           Д.Чередниченко

                               

Учень.                 Стоніжка

                        (поезія-мініатюра)

                     Гостювати йшла стоніжка,

                     Забруднила ноги трішки.

                     На порозі біля хати

                     Стала ноги витирати.

                     Всі сто ніжок обмітала,

                     Всі сто ніжок витирала,

                     А як стала на помості

                     Із гостей вертались гості.

                                                    Г.Бойко

  Вчитель

Мова, наша мова – мова кольорова,

В ній гроза травнева й тиша кольорова.

Мова, наша мова – літ минулих  повість,

Вічно юна мудрість, сива наша совість.

Мова, наша мова: мрійнику жар-птиця,

Грішнику – спокута, спраглому – криниця,

А для мене, мово, ти мов синє море,

У якому тоне і печаль, і горе.

Мова, наша мово – пісня стоголоса,

Нею мріють весни, нею плаче  осінь.

Нею марять зими, нею кличе літо.

В ній криваві рими й сльози Заповіту.

Я без тебе мово, -- без зерна полова,

Соняшник без сонця, без птахів діброва.

Як вогонь у серці, я несу в майбутнє

Невгасиму мову, слово незабутнє

                                 Ю. Рибчинський

 

( Виходять учні з буквами, утворюють слова українська мова, читають вірші.)

 

 Ведучий. У моїй мові звук

                  Промовить за себе.

                  У мові моїй – душа

                  У Сонця і неба.

 

 

Учень.       У – це наша Україна.

                   У – у кожного родина.

                   У – у полі колосок.

                   У – веселий гурт діток.

 

Учениця.   К – коли ти мрієш у тузі.

                    К – калинонька у лузі.

                    К – колиска з немовлям.

                    К – кошлате кошеня.

 

Учень.         Р – розгойдана колиска.

                     Р – на річці пташка плиска.

                     Р – разом станемо до гри.

                     Р – родину всю збери.

 

Учениця.     А – співає мама стиха.

                     А – згадав війни ти лихо.

                     А-а-а – луна пішла у гаї.

                     А – це голосний, ми знаєм.

 

Учень.         Ї – про мову пам’ятай.

                     Ї – її не забувай.

                     Ї – це свічечка горить.

                     Ї – душа твоя не спить.

 

Учениця.     Н – нас в світі не злічити.

                     Н – на небі сонце світить.

                     Н – навколо пуща й ліс.

                     Н – ніколи не журись.

 

Учень         С – серпаночком іскриться.

                    С – святому помолися.

                    С – сердечним завжди будь.

                    С – словечка  не забудь.

 

Учениця.     М’який знак –

                     Це просто знак.

                     Він пом’якшення мастак.

 

 

Учень.         К – колись давно було.

                     К – козацьке військо йшло.

                     К – розкотисто луна.

                     К – слава вірна козака.

 

Учениця.     А – коли ти заспіваєш.

                     А – мову рідну звеселяєш.

                     А – довкола відгукнеться.

                     А – до серця доторкнеться.

 

Учень.          М – маленька йде дитина.

                      О – окличний знак у мові.

                      В – Вкраїні пісня ллється.

                      А – а знаєш казку сиву?

 

Учениця.       Учи, дитино, рідну мову,

                        Гордися нею і плекай.

                        А зрадити голубоньку чудову –

                        Ніколи про таке й не знай.

 

                        Молися нею юними устами –

                        Вона твоя, як серце, як душа.

                        Вона від прадіда, від  тата і від мами.

                        Вона – Шевченкова, Франкова, Куліша.

Мовним покручем

Учень.  Рідне словечко тендітне, неначе пелюстка.

              Стопчеш його – і схолоне душа твоя, пустка.

              Слово беззахисне, нібито тихе й слабе…

              Вразиш його, а навіки скалічиш себе.

 

Учениця. Мова – криниця, з якої щоденно ти п’єш.

                 Нащо ж у неї ти гаддям словесним плюєш?!

                 Гасне, тьмяніє замулена мовна криниця.

                 Слово-словечко не має снаги борониться.

 

Учень.     -Любиш-не любиш? – нашіптує час-ворожбит.

                  - Зрадиш? не зрадиш ? –

                  свій край, свою мову, свій рід?!

                  Дід же і прадід в словах благородство беріг?!

                  В роті онука кишить: що не слово --  то гріх!

                                                                         Ніна Горик

 

Ведучий.  Любіть красу своєї мови,

                  Звучання слів і запах слів

                  Це квітка ніжна і чудова

                  Широких батьківських степів.

 

Ведуча.     Всі каравани знайдуть воду

                   В краю пустель і злих негод.

                  Як річка з роду і до роду –

                  Так мова з’єднує народ.

   (виконують пісню «Україна» на слова Н.Гуменюк, музика Миколи Ведмедері)

 

     Використана література                                                                     

1. 1.Білоус Д., «Диво калинове» Київ «Веселка» 1988
2. Грай Г.С. «Людина починається з добра» Виховні  години для учнів 5-9 класів. Тернопіль «Видавництво Астон» 2005
3. Горик Н. «Вересень» Луцьк -- 2007
4. Гребенькова А.О., Довідник класного керівника» видавництво Ранок Веста 2007
5. Гуменюк Н. « Пісні для дітей»Луцьк Надстир’я 2014
6. Конституція України.
7. Одинцова Г., Кодлюк Я., «Цікавинки на уроках рідної мови», Тернопіль 2001