Дерев’янко Ірина Олексіївна

 

вчитель початкових класів Вербівського ліцею

Балаклійської міської ради Харківської області

 

Тема: Свято української кухні

Розгорнутий конспект виховного заходу для 1-4 класів

 

Мета: познайомити та поглибити знання дітей про страви української національної кухні, з традиціями, пов’язаними з їх приготуванням. Сприяти відродженню звичаїв та обрядів нашого народу. Виховувати шанобливе ставлення та інтерес до народних традицій, обрядів, побуту українців, сприяти духовному розвитку особистості

Слайд 1.

Ведучі:

Гей, дорослі і малята,

Всіх ми раді привітати,

Всіх запрошуєм на свято,

Буде посмішок багато.

Ведучий: Насте, то з чого ж ми почнемо?

Ведуча: Та ми вже почали. Продовжуй, Дмитре.

Слайд 2

Вчитель:

    Українська кухня належить до європейської системи харчування, водночас містить і складові кухонь азійських народів. Відома вона не лише своєю ситною та смачною їжею, але й багатою історією та традиціями. Особливості української кухні обумовлені способом життя українського народу, переважна більшість якого заробляла на прожиток важкою хліборобською працею.

Дмитро:

Тема нашого свята корисна, приємна, смачна для кожного з нас. Бо народна кухня – це така ж культурна спадщина українського народу, як мова, література, мистецтво. Це неоціненний скарб , яким можна пишатися, який не слід забувати.

Сьогодні ми дізнаємося про способи приготування страв нашими предками, та розповімо як готуємо ми страви в наш час, про сучасні рецепти приготування їжі.

Насте, ось поглянь на святковий стіл українців. Чого тут тільки немає…

Настя: Не задивляйся Дмитре, а розповідай.

Дмитро: Тож будемо знайомитися, дізнаватися рецепти їх приготування, смакувати. А хтось з наших гостей може ще й заспіває веселу пісню про якусь із страв.

Слайд 3

Настя: Я згодна. Почнемо з фольклорного жанру – прислів’я. Ви, друзі, подумайте, яке прислів’я підходить до нашого свята, а я почну перша:

•          Хочеш їсти калачі – не сиди на печі

Дмитро:

•          Яка пшениця – така й паляниця

Діти:

•          Щоб рибу їсти, треба в воду лізти
•          Добрий горщик, та малий горщик
•          Гарна хата не вуглами, а пирогами
•          Хліб та вода – козацька їда
•          Ласий, як кіт до ковбаси
•          Як мед, то ще й ложкою

Дмитро:

Насте, а як скажуть батьки про своїх дітей, коли у них гарний апетит?

Настя: (до присутніх) А ви знаєте?

Мені здається є таке прислів’я: «Оце їсть! Аж поза вухами лящить»

Діти:

•          Допався, як дурень до мила
•          Їж Мартине, мати ще підкине
•          Їсть, як за себе кидає

Дмитро:

Насте, на цьому закінчуємо. Бо бачиш у присутніх вже слинки течуть. Ближче до діла.

Слайд 4

Настя:

Почнемо з хліба. Його значення важко переоцінити. Бо як відомо: «Хліб – всьому голова». Це не просто прислів’я, це ключ до розуміння української культури.

    Зустрічати хлібом – сіллю поважних гостей – це ціла традиція. Символізує гостинність і найщиріші побажання.

Слайд 5

Дівчинка:

    Хліб та хлібобулочні вироби є у кожній родині на столі. Вирощувати і збирати хліб – тяжка праця. Тож треба з пошаною відноситися до професії хлібороба, пекаря. Здавна хлібові надавали круг­лої форми, ототожнюючи його із сонцем. Якщо у домі пахне хлібом — тут злагода та щастя. Якщо в державі колосяться хлібні поля—тут мир і достаток. Хліб — це честь, хліб — це рука допомоги, хліб — сила, могутність держави. Хліб — це святиня.

Хлопчик:  

 Ось послухайте  легенду про хліб.

       Їхав парубок по степу на коні і розорив ненароком якесь гніздо: наступив кінь копитом і побилися яйця. А було то зміїне гніздо. Розлютилася змія і погналася за парубком. Якби добрий кінь не втік, то вкусила б хлопця.

      Ось уже й парубок вдома, зітхнув з полегшенням та й спати ліг. І сниться йому сон…

     Змія дивиться на нього і промовляє, що як буде він женитися, вона все одно його вкусить. Вранці хлопець забув за цей сон.

     Ось і настав час женитися хлопцеві. Сидить з нареченою на посаді, за столами – гості. А змія ще до того залізла в хату, вилізла на стіл, обвилась круг хліба, лежить – чекає. Підняла голову, хоче хлопця вжалити, сичить. Він зблід, розгубився, пригадав давній сон. Гості стали з-за столу розбігатися. Тоді озвався хліб:

•          Ах ти, зла личино! Як тобі не соромно? За розбиті яйця хочеш чоловіка позбавити життя. Подивися на мене: б’ють мене ціпами, місять руками, печуть вогнем, ріжуть ножем, а я ні на кого зла не тримаю.

    Соромно стало змії. Злізла вона із столу і поповзла геть. Весілля ішло далі і щасливо закінчилося.

Ведучий:

     Але ж до хліба потрібна якась страва?

Слайд 6

Діти:   

     Борщ потрібен. Борщ!

Слайд 7

 

Ведуча:

Так. Я згодна з вами. Послухайте вірш Євгена Гуцала про борщ

https://youtu.be/JfYTSL7dMf4?si=5K2zb2xmDN3T4sZy

Зайці в полі варять борщ

Коли йде осінній дощ,
зайці в полі варять борщ.
Зайці варять борщ у полі
з буряків та бараболі.
Зайці моркву в борщ кладуть
і капусту в борщ січуть.
Зайці в борщ кладуть квасолю,
сиплють перцю, сиплють солі.
Листя кидають із лавра,
щоб удався борщ на славу.
І на славу в зайців борщ,
                             коли йде осінній дощ!              Євген Гуцало

•          А які назви борщів ви знаєте?

Діти:

•          Борщ полтавський,
•          Гетьманський,
•          Український з м’ясом,
•          З грибами,
•          Зелений борщ,
•          З галушками
•          Холодний буряковий…

Слайд 8

 

Ведучий:

"Борщів є рівно стільки, скільки є тих, хто їх готує. Особисто я класифікуватиму як сезонні – літні, осінні, зимові і весняні. Класифікуватиму борщі – буденні, на щодень, недільні і святкові. Плюс святкові – це ще й ритуальні. Можу назвати 365 різновидів борщів, бо борщ кожен день буде різний, навіть в однієї господині". Так говорить етнографиня з Полтавщини Олена Щербань

(перегляд відео)

https://www.youtube.com/watch?v=d77PwMz914M&t=31s

Ведуча:

     Зараз у цей військовий час ми переформатувались, як і багато хто з нас, ми сушимо борщі. І, кому треба, ми їх доставляємо. Тому що у сушеному вигляді борщик можна залити окропом, треба проварити, він тоді ще смачніший. Якби ще трохи постояв, хвилин 10–15.

    Ось таким досвідом похвалилась господиня.

Ведучий:

Нині культура приготування борщу є частиною нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.

 

Ведуча:

    В Україні існують три основні різновиди борщу: червоний борщ (найпопулярніший), зелений борщ та холодний борщ. Існує багато регіональних різновидів борщу, тому навіть рецепт червоного борщу, може мати відмінності залежно від родини, регіону.

 

Дівчинка:

    Я розповім вам про червоний борщ. Його готували з капустою, буряком, морквою, квасолею, картоплею. Гострого смаку додавав йому стрючковий перець. Додавали до нього підсмажене борошно, пшоняну або гречану кашу, на Полтавщині – галушки.

Хлопчик:

    Я розповім вам про зелений або весняний, молодий борщ.

 Варили його із щавлем, кроповою, лободою, молодим листям городнього буряка. Додавали сметану та круто зварені яйця.

Дівчинка:

    Я розповім вам про третій вид борщу – холодник, холодний борщ. Готували його влітку. Варили молодий буряк, заправляли квасолею, додавали свіжу зелень: петрушку, кріп, цибулю, часник. Це був сирий борщ. Адже варили лише буряк. Їли з вареною картоплею замість хліба.

Слайд 9

 

Ведучий:

    Давайте переглянемо відео  які види борщу є в Україні та як його готують у різних регіонах

 

https://www.youtube.com/watch?v=mHzpEtPx128

 

Слайд 10

 

Звучить дитяча пісня «БОРЩИК»

 

https://youtu.be/o8H05_4WREc?si=nhIS-EUuNsopmERL

 

Хлопчик:

     А я хочу розповісти ще про один із символів української кухні. Спробуйте здогадатися!

    Готують їх із прісного тіста, замішаного на воді чи сироватці з яйцями. Залежно від способу формування, їх називають щипані, рвані, різані. Зварені у солоному сиропі і відціджені. Потім їх змащували смаженою на олії цибулею. Їли цю страву майже щодня. Бо приготування не займало багато часу.

Діти: Це галушки

Слайд 11

 

Ведуча: Галушки здобні, галушки з салом, галушки з сиром, київські з печерицями та інші смачні страви з галушками

Слайд 12

 

Звучить пісня "Пісня про галушки" 

https://youtu.be/d4_lTI-eXBo?si=0c-PX2UG7_yFAihQ

Ведуча:

Слайд 13

 

А тепер пограємо у гру "З чим вареники"

https://youtu.be/w0ADNmIxz2Y?si=khNTW3lK6QHkPyQg

 

Хлопчик:

    Вареники – класична українська страва з вареного тіста з начинкою (картопля, сир, м'ясо, ягоди, гриби), що є візитівкою національної кухні та має глибоке символічне значення, відображаючи українську гостинність, працьовитість та культуру. Їх готують у різних формах (півмісяці, трикутники) і подають як солоними, так і солодкими, на свята і в будень.

Дівчинка:

     Вареники з давніх-давен вважаються українською національною стравою. Ці вироби з тіста оспівані в народних піснях, описані в казках та згадуються у віршах. В українських селах дуже часто готують вареники з картоплею та сиром як святкову страву на неділю, без вареників з квашеної капусти неможливо уявити собі Святвечір, а вареники з картоплі приносять породіллям, як першу страву.

Хлопчик:

    Їх варили на толоку й на обжинки. На другий день на весілля – дружки обов’язково несли на другий день молодим на «сніданок». Вареники із сиром були завжди поряд із млинцями, оладками, налисниками на масницю.

Ведуча:

   А чи знаєте ви пісню про вареники?

 

Давайте з вами потанцюємо. Розважимося.

Слайд 14

 

https://youtu.be/R-y7a75e6Ho?si=oTAmIF9Y6MryQpRB

 

 

Ведучий:

Щастя-долі вам бажаєм!
У щасливій вашій хаті,
Щоб ви всі були багаті,
Щоб лежали на столі
Паляниці немалі,
Щоб були у вас ковбаси,
Молоко і сало, й м'ясо,
і млинці, і пиріжки,
і пухнасті пампушки.
Щоб були ви в цій оселі
і щасливі, і веселі!

Слайд 15

 

https://youtu.be/ckGJIwpxmQ8?si=OkkC8hCwoeGGipMI