Свято-зустріч «І на тім рушникові...»

Свято-зустріч

«І на тім рушникові...»

 

 

Мета: продовжити знайомство дітей з відродженням обрядових звичаїв і традицій нашого народу. Розширити і поповнити знання про традиції застосування і призначення українського рушника. Виховувати любов до Батьківщини, до української пісні, естетичний смак, повагу до моральних цінностей.

Ведучий 1. Добрий день вам, люди добрі!

 Щиро просим до господи!

 Раді ми усіх вітати,

 Щастя і добра бажати!

Ведучий 2. Хлібом-сіллю вас вітаєм

 І здоров’я вам бажаєм.

 Під веселий рідний спів

 Посилаєм вам уклін!

(Пісня «Зеленеє жито, зелене»)

1. Зленеє жито, зелене.

 Хорошії гості у мене.

 Зеленеє жито женці жнуть,

 Хорошії гості уже ждуть!

 

2. Зеленеє жито, зелене.

 Хорошії гості у мене.

 Зеленеє жито на межі,

 Хорошії гості від душі.

3. Зеленеє жито, зелене

 Хорошії гості у мене.

 Зеленеє жито, ще й овес

 Тут зібрався рід наш увесь.

Ведучий 1. Ми живемо з вами на святій українській землі, де з діда-прадіда жив український народ зі своїми звичаями і традиціями. Подивіться, як прикрашена наша світлиця – вона заквітчана чудовими рушниками.

Ведучий 2. Український рушник! Скільки зворушливих спогадів пов’язано з ним!

Ведучий 1. Чаруючі орнаменти рушників, які ви сьогодні бачите, створили руки наших гостей, прекрасних майстринь-вишивальниць (представлення гостей) ___________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________

1 дівчина Шановні друзі! Сьогодні ми зібралися у цій чудовій світлиці на літературно-етнографічне свято «І на тім рушникові…».

2 дівчина Різні в світі є країни,

 Різні гори, полонини,

 Різні трави, різні квіти.

 А для нас усіх країна –

 Найрідніша нам усім –

 Це прекрасна Україна,

 Нашого народу дім!

3 дівчина Щасливі ми, що народилися і живемо в Україні! Тут жили наші діди і прадіди, тут корінь українського народу. Знати свій народ, свої корені – це знати мамину пісню, що сіє в душу дитини зернята, які, зійшовши, виростають в добро і любов; це знати бабусину вишиванку, забуту і розтоптану жорстким часом.

4 дівчина Ми повинні знати те , без чого не мислиться кожен народ, – народні звичаї і традиції, знати наші обереги.

5 дівчина Багато символів має наша рідна Україна: тополю, вербу, калину, мальви і чорнобривці. Невмирущим творінням талановитих рук українок є надзвичайно різноманітні вишивки. Серед них – рушник, символ єдності сім’ї, символ любові до землі, любові до матусі, коханої дівчини, символ працелюбності нашого народу.

6 дівчина Український рушник… На ньому вишита доля мого народу. На ньому переплелися і радість, і біль, і щастя, і горе. Скільки він промовляє серцю кожного з нас! Від сивої давнини і до наших днів в радості і в горі – рушник – невід’ємна частка нашого побуту. Його можна порівняти з піснею. Без рушника, як і без пісні, не обходиться наше життя.

(Мелодія « Пісня про рушник»)

7 дівчина А мати вишивала рушники

 Думками й українськими піснями

 І слалися дорогами нитки,

 І йшли по цих дорогах дні за днями.

 Життя з них починалося і доля,

 І зустрічі, й прощання, і розлуки

 І житні колоски на тому полі,

 Де сонце гладить материні руки.

 Приходять і тепер в безсонні ночі

 Ті рушники, волошками розшиті,

 І дивляться з них материні очі

 І чорнобривці, росами умиті.

 А мати вишивала рушники

 Піснями й калиною край дороги,

 І йшли у даль життєвії стежки,

 Неначе журавлі в осінню пору.

(«Пісня про рушник»)

Ведучий 1 Рушник на стіні. Давній наш звичай. Не було жодної оселі в Україні, котрої не прикрашали б рушниками. Хоч би яке убоге судилося їм життя, а все ж естетична принада завсякчас знаходила місце в помешканнях – хай то була одинока хатина вдови чи затісна багатодітна оселя, приземкувата мазанка чи курна хата – всюди палахкотіли багатством кольорів рушники.

Ведучий 2 Дивлюся мовчки на рушник,

 Що мати вишивала,

 І чую: гуси зняли крик,

 Зозуля закувала.

 Знов чорнобривці зацвіли,

 Запахла рута-м’ята,

 Десь тихо бджоли загули,

 Всміхнулась люба мати.

 І біль із серця раптом зник,

 Так тепло-тепло стало.

 Цілую мовчки той рушник,

 Що мати вишивала.

Ведучий 1 Рушникове обличчя веселе

 Обвива коровай на столі,

 Закликає гостей до оселі,

 Випромінює щедрість землі.

Ведучий 2 Хліб і рушник – одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушнику були високою ознакою гостинності українського народу. Прийняти рушник, поцілувати хліб, символізувало духовну єдність, злагоду, глибоку пошану тим, хто виявив її. Цей звичай пройшов віки і став доброю традицією в наш час.

Ведучий 1 На рушник розшитий

 Хліб кладемо з сіллю,

 Щоб легкі дороги

 Славили країну.

 Щоб у нашій праці

 І в гучнім весіллі

 Шанували в світі

 Над усе людину.

Ведучий 2 Рушники завжди були своєрідною освятою початку справи. Так , при зведенні хати, рушниками застеляли підвалини; на заручинах, коли дівчина погоджувалася вийти заміж, вона перев’язувала рушниками сватів. У день весілля ставали наречені на вишитий рушник.

Ведучий 1 Весільний рушник. Вишитий рушник на весіллі символізує чистоту і доброчесність нареченого і нареченої.

Ведучий 2 Рушник молодим повинна вишити мати. Він обов’язково має бути вишитий хрестиком, бо це символ довголіття.

Ведучий 1 Та вишити ошатні, красиві сорочки, серветки, рушники – яка це важка і клопітка праця. Проте є жінки, для яких вишивання – це покликання. Такі жінки, чудові майстрині, жінки з «золотими руками» – наші гості.

Ведучий 2 Будь ласка, ______________________________________________ розкажіть нам про себе, про своє захоплення, чи мають ваші вироби свою історію?

(Виступи гостей)

Ведучий 1 Дякуємо вам!

 Хай удача ніколи не зраджує вам,

 Будьте завжди здорові й щасливі.

 Щоб вам радість, і пісня, й любов

 Вишиваним цвіли рушником.

Ведучий 2 Висять у хаті рушники з квітками,

 Немов сміються віти чарівні.

 Це диво – рушники моєї мами,

 Такі прекрасні й дорогі мені.

 Заквітчана вся українська хата,

 Від цього і красива, і ясна.

 На доброту і на любов багата,

 У ній співає і цвіте весна.

Ведучий 1 Для вас звучить пісня у виконанні __________________________

__________________________________________________________________

(пісня «Рушничок»)

Ведучий 2 Як веселка, мій рушник різнокольоровий. Все я вишила на нім: луки і діброви!

Ведучий 1 Так, у недалекому минулому кожна дівчина, готуючись вийти заміж, повинна була мати декілька десятків різних вишиванок. Навіть і приказка така є: «Я не панна – господиня. У мене вишиванок повна скриня».

Ведучий 2 Довгими осінніми і зимовими вечорами мережили дівчата узори. Кожна намагалася вишити свій, не схожий на інший, візерунок. Вишивати дочок вчила змалку мати. Дівчата вишивали на вечорницях, досвітках, вкладали у роботу всю свою душу, мрії про щасливе сімейне життя, про кохання.

(Виходять дівчата в українському національному вбранні)

1 дівчина Народ нам мудрість передав свою,

 Що диха в звичаях, обрядах і повір’ях.

 Тож пам’ятайте рідний оберіг.

 Без пам’яті нема народу.

 Примножуймо все те, що Бог для нас зберіг,

 Народну мудрість – берегиню роду.

(пісня «Вишиванка»)

2 дівчина Рушник. Він пройшов крізь віки – від сивої давнини і до сьогодні.

3 дівчина Рушничок на стіні – давній звичай,

 Ним шлюбують дітей матері,

 Він до дому із далечі кличе,

 Де в калині живуть солов’ї.

4 дівчина Він простелений тим, в кого серце

 Не черствіє й дарує тепло.

 Хай цей символ сусідиться вічно,

 В нашій хаті на мир, на добро.

5 дівчина На всі віки й світи ти озернись,

 Де слово перше вимовив колись,

 Не дай забутися, з якого роду,

 З якого кореня у світі почались.

6 дівчина Добра і радості,

 Миру й затишку,

 Щастя й здоров’я

 Бажаємо всім від душі.

7 дівчина Хай Бог охороняє всіх від злого,

 Хай світить сонце і колосяться жита,

 Щоб ви були щасливі і здорові

 На многії і многії літа.

(пісня «На щастя, на долю»)