«Тарас. Людина. Поет. Символ»

Сценарій виховного заходу до Дня народження Т.Шевченка

«Тарас. Людина. Поет. Символ»

 

Мета: виховувати шанобливе ставлення до  творчої спадщини Кобзаря, розширювати й поглиблювати знання про життєвий і творчий шлях поета, виховувати любов до поезії, живопису, формувати загальнокультурну, соціальну компетентність.

 

Перебіг заходу

Ведучий.

 

   Добрий день, дорогі друзі!

   Сьогодні ми зібралися разом, щоб вшанувати день народження людини, без якої неможливо уявити українську культуру, мову й саму душу нашого народу. Його слово пережило імперії, заборони, цензуру і навіть століття. І досі звучить так, ніби написане сьогодні.

   Тарас Шевченко — це не лише поет із підручника. Це голос правди, свободи і гідності. Людина, яка змогла сказати те, що боялися сказати інші. Людина, яка вірила в Україну навіть тоді, коли сама Україна ще тільки прокидалася.

   Його слова надихали борців, підтримували у важкі часи і нагадували: народ, який має таке слово — нездоланний.

   Тож сьогодні ми не просто згадуємо Шевченка. Ми слухаємо його голос, який крізь роки говорить і до нас.

 

Читання вірша Шевченка

http://upal.com.ua/poeziya-silnix-duxom/

 

Вчитель історії

 

    Уявімо, що ми можемо на мить повернутися назад у часі… Майже на двісті років.

Надворі 1814 рік.

    Українські села потопають у садах, над полями пливе ранковий туман, а вечорами чути тихі народні пісні.

   Але життя тодішніх людей було непростим.

   Багато селян були кріпаками — вони працювали на панів і не могли самі вирішувати свою долю. Більшість не вміла читати й писати, а українська мова майже не звучала в школах чи офіційних установах.

   Україна тоді була частиною Російської імперії, і її народ тільки починав усвідомлювати свою силу та свою історію.

   І саме в цей час, у маленькій хатині українського села, народився хлопчик, якому судилося змінити хід нашої культури.

   Цим хлопчиком був Тарас Шевченко.

   Його життя почалося як життя звичайного кріпацького сина.

   Але його слово згодом стало голосом цілої нації.

   І сьогодні ми чуємо цей голос — через роки, через століття, через історію.

 

Презентація «Дитинство Т.Шевченка»

https://docs.google.com/presentation/d/1RsUWuktjghPZG6kxUAAXJmhnLyPdq79JJLes3EEJXrc/edit?usp=sharing

 

Ведучий

 

   Перше кохання Тараса Шевченка — це Оксана Коваленко, дівчина з його рідного села. У дитинстві й юності вона стала для нього символом краси, ніжності та щирості.

   Він був молодим, але вже тоді відчував силу почуттів, які не давали спокою його серцю. У його віршах та поемах відлунюють спогади про ті чисті, щирі емоції: перший погляд, перша усмішка, перше серйозне захоплення.

   Це кохання стало для Шевченка своєрідним поштовхом до творчості. Саме в думках про Оксану він уявляв красу світу, мріяв про щастя і водночас відчував журбу — бо його життя, як і життя багатьох українців того часу, було сповнене обмежень і труднощів.

   У його поемі «Мар’яна‑черниця» образ Оксани прихований під ім’ям Маряна. Там він з ніжністю та сумом звертається до неї, згадуючи дитячі і юнацькі почуття, і ці рядки відтворюють той час, коли Тарас уперше пізнав силу любові.

    Це кохання — маленька, але важлива сторінка життя великого поета. Воно показує, що навіть у складні часи серце людини здатне відчувати найніжніші й найщиріші почуття.

 

 

Читець

Мар’яна-черниця

Тарас Шевченко

Оксані К……ко

На пам’ять того, що давно минуло

Вітер в гаї нагинає

Лозу і тополю,

Лама дуба, котить полем

Перекотиполе.

Так і доля: того лама,

Того нагинає;

Мене котить, а де спинить,

І сама не знає –

У якому краю мене заховають,

Де я прихилюся, навіки засну.

Коли нема щастя, нема талану,

Нема кого й кинуть, ніхто не згадає,

Не скаже хоть на сміх: «Нехай спочиває,

Тілько його й долі, що рано заснув»,

Чи правда, Оксано? чужа чорнобрива!

І ти не згадаєш того сироту,

Що в сірій свитині, бувало, щасливий,

Як побачить диво – твою красоту.

Кого ти без мови, без слова навчила

Очима, душею, серцем розмовлять.

З ким ти усміхалась, плакала, журилась,

Кому ти любила Петруся співать.

І ти не згадаєш. Оксано! Оксано!

А я й досі плачу, і досі журюсь,

Виливаю сльози на мою Мар’яну,

На тебе дивлюся, за тебе молюсь.

Згадай же, Оксано, чужа чорнобрива,

І сестру Мар’яну рястом уквітчай,

Часом на Петруся усміхнись, щаслива,

І хоч так, як жарти, колишнє згадай.

 

 

Ведучий

 

Так,  генії – це теж звичайні люди, в серцях яких  є місце для почуттів. Серце поета, яке боліло за долю України, вміло й палко кохати.

Ще однією з жінок, що залишила глибокий слід у житті Тараса Шевченка, була чарівна і розумна Ганна Закревська — дружина поміщика Платона Закревського. Вони познайомилися у маєтку Закревських на Полтавщині. Її врода, щирість і внутрішня шляхетність полонили поета. Це було тихе, ніжне і водночас болісне кохання. Адже Ганна була заміжньою, і їхнім почуттям не судилося мати майбутнього.

   Та навіть неможливе кохання залишає слід у серці поета. Саме ці почуття надихнули Шевченка на проникливі ліричні рядки.

 

Пісня на слова Шевченка «Якби зустрілися ми знову», згенерова ШІ

https://vt.tiktok.com/ZSuYK7ere/

 

Ведучий

 

Такою була ще одна сторінка життя великого Кобзаря — сторінка тихого, щемливого кохання, яке стало поезією.

 

Ведучий

 

Ми вже дізналися про дитинство Тараса, його перше кохання, щирі почуття та мрії, які супроводжували його юність. Життя не завжди було легким. Молодий Шевченко народився кріпаком, серед обмежень і суворих правил.

Юність дала йому ніжність, чутливість до краси і кохання…

А доросле життя принесло відповідальність, боротьбу і величезну творчість, яку знає сьогодні кожен українець.

 

Відео «Цікаво про життя поета»

https://youtu.be/xoNirvoDwpg?si=3FjQ2t9O6zJ-nQrq

 

Ведучий

 

А зараз ми перевіримо, наскільки добре ви знаєте життя і творчість великого Кобзаря. Ми поставимо кілька запитань, а ви спробуйте дати правильну відповідь.

 

https://mamabook.com.ua/onlinetest/fotokvest-do-dnya-narodzhennya-kobzarya-10-ilyustraciy-zapitan-pro-zhittya-ta-tvorchist-shevchenka/

 

 

Ведучий

 

 Минають століття, а слово Тараса Шевченка звучить так само живо і щиро, як і в його часи.

  Він писав про свободу, гідність і любов до рідної землі. Про людей, про яких дбаєш серцем, і про народ, який має право бути вільним.

 

Відео https://vt.tiktok.com/ZSuYoqNVE/

 

Ведучий

 

  Його поезія надихає й сьогодні — надихає на творчість, на боротьбу за справедливість, на любов до України.

  І хоч Шевченко жив у складні часи, він залишив нам невмирущу спадщину. Слово, яке проходить крізь покоління, нагадуючи: ми сильні, коли пам’ятаємо своє коріння.

  Тож сьогодні, коли ми вшановуємо його день народження, ми не просто згадуємо поета. Ми слухаємо його голос, який говорить і до нас.

 

Пісня «Заповіт»

https://youtu.be/6lJDmrGXJSk?si=plOOvCH_hly6ad8R