Театральний фестиваль "У світлі театральної рампи. Вистава "Лісова пісня"

Звучить ГІМН ЛІЦЕЮ № 206

Танець флешмоб радості й любові

ЛІСОВА ПІСНЯ

1. Два світи зійшлись у дивний час:

Екран яскравий і зелений ліс.

 

2. Десь лайки правлять кожний крок,

А тут природа – вічна насолода.

 

1. У лісі тихо, все дрімає,

Роса на листі ще блищить.

 

2. Та сонце променем торкає

І все навколо гомонить.

Сцена 1. Народження лісу

Курбасівський хор (по черзі, з рухами): НІЖНА МЕЛОДІЯ

•          Я – тиша, що прокидається вранці.
•          Я – шелест листя під ногами.
•          Я – коріння, яке тримає землю.
•          Я – крапля роси на траві.
•          Ми – трави, квіти і листочки.
•          Ми – вітер, шелест і вода.
•          Усі ми маєм голосочки,
•          Живе тут казка молода.

Вітер:                                                    Мелодія вітру

•          Фу-у-у! Лечу понад гаями,

Граюсь листям і гілками!

Пташка:                                                Щебетання пташки

•          Цвірінь-цвірінь! А я все бачу!

Хто сміється, хто заплаче.

Вітер:

•          Чую музику людську…

Пташка:

•          Хтось іде сюди в ліску!
•          Разом: Щось цікаве буде нині —
•          Казка оживе щомиті!

 

1. Ліс живий. Ти чуєш?

 

2. Так! Серце б’ється такт у такт.

 

1. Ти життя це не зруйнуй,

А зелений світ врятуй!

 

Сцена 2. Пробудження Мавки             ПІСНЯ МАВКИ   

Мавка:

Я – Мавка, сутність лісова.

Цей шум беріз – мої слова.

Я – подих вітру навесні,

Ранкові роси запашні.

Цей вітру свист – то моя пісня щира.

З ранкових рос я набираюсь сили.

 

Ліс радіє (тихо):

•          Мавка прокинулась!...

ТАНЕЦЬ МАВОК І ПІСНЯ ЛЮБИ «ОЙ ЗА ГОРАМИ»

Мавка:

Я не з екранів, я – жива,

У листі, в подиху, в словах.

У соц.мережах не живу я,

І лайків я не потребую.

Ліс радіє (тихо):                   

Мавка прокинулась!...

 

Сцена 3. Лукаш у лісі.                                        МУЗИКА ВИХІД ЛУКАША

 Лукаш:

•          Я – хлопець простий

З села прийшов.

Сопілку маю чарівну.

У лісі стежечку знайшов,

Зіграю пісню голосну.

Втомивсь я від перегляду стрічок,

Від нескінченних і чужих думок…

Люблю приходити у ліс,

Бо тут Wi-Fi завжди мовчить,

Зате моя душа звучить!

Люблю сидіти в тиші лісу

І грати на сопілці пісню.

(ГРАЄ НА СОПІЛЦІ)                         СОПІЛКА

Ліс:

•          Яка краса!
•          Яке Звучання!
•          Немов говорить серце знов…

Мавка:

         Це музика, чи заклинання?

         Чи може це і є любов?

Ліс:  

         - Мавко, дитино, будь обачна!

         - Людський це хлопець, не наш рід…

Мавка:

          Але ж у нього очі світлі

          І пісня щира не пуста.

Ліс:

Лукаш (здивовано):

А я й не знав, що в вас така розмова.

Я думав — дерево німе, та й годі.

Ліс:

Німого в лісі в нас нема нічого.

Тут вміння чути стане у нагоді.        

Лукаш:

         Ой! Хто ти, дівчино ясна?

         Ти наче з казки чи зі сну…

Мавка:

         Я тут живу, я лісова.

         Люблю природу і рослини,

         Бо серце тягнеться за ними.

А ти прийшов у ліс ось так, без стаху?

Не рвеш траву і не ламаєш гілки?

Лукаш:

Ні!  Ліс живий, я серцем відчуваю.

Прийшов сюди пограти сопілці.

Бо лише тут душа моя співає.

І чує відгук в кожній  гілці.…

 

Мавка:

Не всі приходять слухати природу.

Більшість людей приходять лише брАти.

Ти дивний…

Лукаш:

         Ні, це ти незвична,

         Але з тобою тепло так...

Мавка:

Ти будеш друг мені віднині…

Ліс (недовірливо):

- Людина лісу друг?

- Хотілось вірити,

- Та мусимо спостерігати!

Лукаш:

ГРАЄ НА СОПІЛЦІ (м’яка лірична мелодія)                 СОПІЛКА 

Мавка:

           Твоя музика ніжна і тепла,

           Як промінчик сонця на щоці.   

Лукаш:

           Буду грати тобі скільки треба.

           Бо музика йде від душі.

Сцена 4. Конфлікт.

Під гучну музику з’являється Килина:                     МУЗИКА ГАРНА Я

              В телефоні, у планшеті –

              Скрізь є друзі в інтернеті.

              Фото, відео знімай

              І у сторіс викладай.

              Без лайків – ти ніхто, повір!

             Життя – це кадр і сувенір!

Мавка (здивовано):

У тебе голос чистий, як струмок,

а очі — непрозорі. Що за диво?

Лукаш:

•          А ти в природу іноді приходь –

І заблищать вони, як зіроньки, грайливо.

Килина:

Що та природа? Комарі та мох!

Моє життя — то  лайки, тренди, блог!

Популярним бути модно.

А ти грай скільки завгодно (до Лукаша)

Лукаш (до Килини):

Дивлюсь на тебе й бачу аватарку

І кожен день одне і теж, одне і теж…

Мавка:

Життя ж летить і все воно на смарку,

Закрите за стіною соцмереж.

Лукаш:

            Ховаєш почуття за дивними словами

            Лиш обраним свій відкриваєш світ.

Мавка:

            Ти вже забула, як то жити почуттями

            Бо інтернет є твій єдиний світ.

Килина:

            У статусах я душу відкриваю,

            Хто лайкнув, той мене  і зрозумів.

Лукаш:

            Ти ж пишеш тим, кого в житті не знаєш,

            Стандартну заготовку дружніх слів.

Килина:

            Лиш пальця клік дає мені свободу.

            Я сонце бачу трішечки в вікно.

Мавка (зітхає):

            Вам комікси дарують насолоду.

            Як треба жить, забула ти давно.

Лукаш:

             Так буде, бо життя, лиш віртуальне,

             Блокує твої людські почуття.

Мавка:

             Лиш той, хто інтернет-залежності не має,

             Відчути може справжній смак життя.

Килина:

             Ой, лишенько! То ж як мені позбутись

             Залежності від мерехтіння слайдів?

             Я хочу теж красу життя відчути!

             Благаю, дайте хоч якісь поради!

Ліс:

             - Питати треба у  Русалок…

             -  Йдіть до Русалок…

             - Русалко, відгукнись….

Виходять Русалки. Лукаш і Килина ховаються за дерева.

Мавка:

Не бійтесь, то Русалки лісові.

Ми подруги, — вони вас не зачеплять.

Вони свавільні, люблять глузувати,

Послати словом можуть прямо в пекло.

Але, як треба, можуть  врятувати,

вказати заблукавшим вірну путь…

Килина:

           Русалоньки, допоможіть залежність подолати

           Бо соц.мережі до добра не доведуть.

Русалки:  (чаклують):                     МЕЛОДІЯ РУСАЛОК

1. Вітерець водою грає,

Місяць срібло розсипає,

Там, де хвиля шепче стиха —

Моя пісня лине тихо.

 

Йди від мене - в ліс, у поле,

Не тривож русальську волю,

А як кличу — не озвися,

Бо навік тут залишишся…

 

2. Шіпле-дівице,

Пропаснице-Трясавице!

     Іди ти собі на куп'я, на болота,

    Де люди не ходять, де кури не піють,

   де мій глас не заходить.

3. Тут тобі не ходити,

білого тіла не в'ялити,

     жовтої кості не млоїти,

     чорної крові не спивати,

     віку не вкорочати.

     Ось тобі полинь —

Разом: згинь, маро, згинь!

(Звертаються до Килини):

1. Вимкни екран – життя налагОджується,

     Бо світ без стрічки дихає повільно.

2. Поглянь на ліс – він теж оновлюється,

     Та кожну мить дарує щось стабільне.

1. Залиш смартфон, веди живу розмову,

    Крокуй туди, де справжні почуття.

2. Життя онлайн – це шлях в безодню.

     Природа, люди – це твоє життя.

            Ліс:

- Я - природа…

- Я - життя…

- Я – майбутнє для дитя…

- Якщо зникну я з землі,

  Не буде завтра на імлі.

Сцена 4. Фінал.

Килина:

           Чую, кличе мене ліс,

           Наче друга я обнЯла.

           Загубилася я  десь —

           Та себе я тут пізнала

           Я вибираю не екран,

           А свій природній чесний стан.

           Грай, Лукасю, не сумуй

           Душу піснею лікуй.                                         Пісня Кіри

 

 Лукаш грає на сопілці. Всі  співають.

•          Я — листочок золотий,

          Я тремчу під вітром мрій.

•          Я — струмочок гомінкий,

          Прохолодний і дзвінкий.

 

•          Я — мурашка, я — травинка,

          Ліс для нас —  це батьківщина.

 

Мавка:

        Ліс — це диво, ліс — це дім,

        Ми живемо разом в нім!

Дерева:

•          Ми ростемо багато літ,

Даруєм тінь і чистий світ.

 

•          Не ламайте нас дарма

Бо у нас душа жива.

 

•          Коли нас охороняють —

          Ми танцюєм і співаєм!

 

Лукаш:

            Я збережу і ліс, і пісню,

            І мрію чисту, світлу, дійсну.

Русалка:

            Збережіть цей світ для нас,

            Для сьогодні і для завтра.

Мавка: 

            Почни із себе, почати вже час,

            Майбутнє кличе нас завзято.

РЕП:

1. Ця казка – не про давній час,

Вона живе у кожнім з нас.

2. Ти вибереш екран, чи шлях,

Де ліс співає у думках.

Вимкни екран – увімкни себе.

Світ справжній ближче, ніж здається.

Почуй пташину, шум трави –

Це лайк  від самої землі.

  Усі по черзі:

 Я — за річку чисту!

Я — за квітку барвисту!

Я — за небо синє!

Мавка: Я — за світло у душі.

Лукаш: Я — за музику в тиші.

Якщо разом — ми сильніші,

І добріші, і світліші.

Хай живе любов і пісня,

Хай росте зелений ліс!

Ми — майбутнє України,

Ми — її надія й зміст!