10 клас. Урок №10. Панас Мирний. "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" (ч.1). Упізнай персонажа

Кого характеризує автор: "От де моя праця, — немов казали його очі, — не марно потрачена: вона зробила з мене чоловіка, хазяїна!.."

"Голос тонкий, гнучкий, дзвінкий, так і розходився на всі боки: то розлягався в високім просторі; то слався по землі, по зелених житах; то замирав од далеки на полях розлогих; то вливався в душу якимсь несвідомим щастям...". Це про...

Кого автор описує так: "Маленька, кругленька, швидка й жвава, одягнена в зелене убрання, між високим зеленим житом, — вона здавалася русалкою..."

Кому не судилося щастя: "Не зазнала вона його змалку, не бачила дівкою, жінкою, не сподівалася за-мужньою вдовою..."

У чиєму серці "прокидалася невеличка злість", "росла, виростала - і сторонився він людей далі та далі... Та й люди його не жалували"

"Розсердився... та трохи за малим не спалив хазяїна"...

"У двір піду - ... віку коротати в неволі... Усе покину: степ, овець...", - так казав

"Ще мало людей забили, на той світ позагонили? Ще мало у мандрах пропало, мов їх земля проглинула?.. А з живих— трохи юшки поповарили?! Так ще й до старця... Що ж з мене візьмеш?! Я людям служу, громаді служу — за хліб, за спасибі... от що!" Ці слова сказав

"Ой, боже наш, боже! Ти — всесвітній царю: ти все бачиш, все знаєш... ти один наглядаєш над землею і маєш волю над нею... Чому ж ти не скараєш злого — хай не карає доброго?! Чому ти не вдариш на злочинця своїм гнівом праведним?.. До тебе не доходить плач наш... наші сльози... їх заступили од тебе вороги наші... Ти не скараєш їх... ні?!" Ці думки належать...

Кого "тяжко образила громадська неправда: "Чи я не служив? чи я не годив? чи за мене яка пропажа сталася?.. І де правда? де вона? І громада, бачу, живе кривдою... Скрізь однаково..."

Про кого: "Ось служив-служив, та тільки й того, що на мені... Час, мабуть, про хліб подумати"

"зосталася малою після батька-матері. Родичі, іцо можна було, рознесли; осталося тільки днів на п'ять поля, та й тим орудував дядько, у котрого спершу вона й жила. Як піднялась на ноги, бачить: скільки не роби на дядька, нічого собі не придбаєш. Так вона кинула дядька, а сама пішла в найми". Це...