§ 31. Колонії Великої Британії в Північній Америці. Війна за незалежність. Утворення США

Англія була першою європейською країною, що розпочала колонізацію Америки.

Землі, де оселялися колоністи, не були порожніми, там жили корінні народи ("індіанці").

Перше постійне англійське поселення було засноване у 1607 році і отримало назву Вірджинія.

 Англія була єдиною європейською державою, що створювала колонії в Північній Америці в цей період.

Постійний та жорсткий контроль з боку королівської влади в Лондоні.

 Заборона на будь-які зібрання колоністів та прийняття ними рішень.

Колоністи почали самостійно вирішувати питання свого життя та управління на спільних зборах.

Значна географічна віддаленість колоній від Англії (метрополії).

На нових ідеях Просвітництва про права людини та свободу.

На ідеях рівності, взаємної згоди та самоврядування.

 На принципах абсолютної влади короля Англії над колоніями.

На засадах повного підпорядкування місцевій аристократії.

Бажання колоній повністю підкоритися усім рішенням англійського парламенту.

Швидкий економічний розвиток колоній, який Англія вважала загрозою, та спроби британського уряду ввести нові податки і мита без представництва колоністів в парламенті.

 Відмова Англії надавати колоніям будь-яку економічну допомогу.

Заборона колоністам розвивати власне сільське господарство.

Викидання великої партії чаю в море на знак протесту проти податку та монополії на торгівлю чаєм.

Знищення складу зброї британської армії.

Напад на резиденцію британського губернатора.

 Офіційне оголошення війни Англії.

Вони відступили та повністю визнали владу британського генерала Гейджа.

Вони розпустили всі місцеві органи самоврядування та визнали єдиною владою британський парламент.

Вони попросили у Франції військової допомоги для нападу на британські війська.

Місцеві збори колоністів "звільнили" британського генерала Гейджа з посади та заявили про відмову платити податки Англії.

Континентальні конгреси були створені лише для мирних переговорів і не приймали жодних рішень про боротьбу.

Вони були спільними зборами представників колоній і фактично стали початком відкритої боротьби за незалежність.

Другий Континентальний Конгрес діяв як уряд колоній під час війни та ухвалив рішення про створення спільної армії.

Перший Континентальний Конгрес одразу проголосив Джорджа Вашингтона президентом США.

Головним автором тексту Декларації був Джордж Вашингтон.

Декларація була прийнята Першим Континентальним Конгресом.

У Декларації було проголошено, що всі люди створені рівними і наділені невід'ємними правами на життя, свободу та прагнення до щастя.

У цьому документі вперше офіційно названо нову державу – Сполучені Штати Америки.

У боротьбі проти Англії США отримали важливу допомогу, зокрема від Франції, яка визнала нову державу.

 Американська армія здобула першу значну перемогу у битві поблизу міста Саратога восени 1777 року.

 Війна була відносно легкою для американців завдяки їхній повній перевазі в зброї та досвіді.

Війна завершилася без офіційного мирного договору, і Англія не визнала незалежність США.

Економіка країни швидко розвивалася, і не було потреби у зміні системи управління.

Господарство було зруйноване війною, почалася економічна криза; для створення порядку та керування країною було вирішено ухвалити Конституцію та створити сильний центральний уряд.

Країна була єдиною та міцною з самого початку, тому Конституція мала лише формальне значення.

Головною проблемою була відсутність політичних партій, яку вирішили Конституцією.

Була створена сильна федеративна держава, де штати зберігали значну частину прав, але головні функції для всієї країни передавалися центральному уряду.

Була створена слабка конфедерація штатів, кожен з яких був майже повністю незалежним.

Була встановлена конституційна монархія з виборним королем.

Усі штати повністю втратили свою самостійність і підпорядковувалися центральному уряду в усіх без винятку питаннях.

Доповнення про заборону будь-яких публічних зібрань та висловлювань думок.

Доповнення про обмеження прав громадян на користь влади штатів.

Доповнення, що скасовувало право громадян на судовий захист.

 Доповнення під назвою "Білль про права", яке гарантувало такі свободи, як свобода слова, друку, релігії та недоторканність особи.