5 клас. Види усної творчостi (ГР 2)

Однак вороги напали на їхнє село, і дівчина піднялася на високу гору, щоб звідти побачити рідне місце востаннє. Від сліз, які лилися з її очей, на тому місці утворилося велике джерело, вода в якому завжди чиста й прозора. Люди кажуть, що вода з цього джерела має цілющі властивості, бо в ній залишилася сила її чистого серця.

На початку часів не було ні неба, ні землі, лише безмежний океан. У ньому жили могутні боги. Одного разу бог Сонця вирішив створити землю. Він занурив руку в океан і витягнув жменю ґрунту. З цього ґрунту він створив материки, гори й долини. 

"Ой на горі, на високій горі

Там, де вітер гуляє у просторі,

Дівчина гарна ходила одна,

Співала пісню про рідну вона.

Ой, як хороше мені, як у казці,

Де мої мрії цвітуть у роса́х,

Я їх сплітаю, мов стрічки, в косу,

В рідну хатину до рідних несу."

– Як ви стали письменником?

– У дитинстві я дуже любив читати казки. Вони були для мене дверима у чарівний світ. Згодом я почав вигадувати власні історії та записувати їх. Це була моя улюблена розвага.

– Що вас надихає писати зараз?

– Люди, їхні історії, природа. Кожна розмова чи подорож дарує мені нові ідеї.

Коли я була в першому класі, я дуже боялася відповідати біля дошки. Але одного разу вчителька похвалила мене за гарну відповідь, і я почувалася такою щасливою, що страх зник назавжди.

Я пам’ятаю, як ми з дідусем садили яблуні у нашому саду. Він показував, як правильно копати ями й доглядати за саджанцями. Через кілька років ці яблуні дали перший урожай, і я був такий гордий, що виростив їх власними руками.

Я завжди з посмішкою згадую своє перше навчання їзді на велосипеді. Мій тато тримав мене за спину, а я кричав від страху, що впаду. Але раптом я зрозумів, що їду сам, без допомоги. Це було неймовірне відчуття свободи!

Колись у цьому озері жила чарівна риба, яка могла виконувати бажання. Але риба допомагала лише тим, хто був добрим і чесним. Один жадібний чоловік хотів отримати всі скарби світу, але риба зникла, а озеро стало глибоким і темним. 

На нашому острові є скеля, яку називають 'Скелею Вірності.' Кажуть, що в давнину тут жили двоє закоханих, яких розлучили через заздрість. Вони втекли до скелі й дали обіцянку бути разом навіть після смерті. Коли люди прийшли за ними, вони вже перетворилися на камінь.

Давним-давно, коли земля була ще зовсім молодою, сонце і місяць жили разом на небі. Вони були щасливими, але одного разу посварилися. Сонце звинуватило місяць у тому, що він занадто холодний, а місяць сказав, що сонце надто яскраве.

Коли земля була темною і холодною, бог вогню вирішив дати людям тепло. Він спустився з небес із вогняною кулею в руках і подарував її людям. Але він попередив, що з вогнем треба бути обережним, бо він може як зігріти, так і спалити. Вогонь став другом людей, але й досі пам’ятає слова свого творця.

Ой у полі криниченька,

Там холодна водиченька.

Там дівчина воду брала,

Чорні брови замочила.

— Чому ви обрали професію лікаря?

— Я завжди хотів допомагати людям. Коли хтось почувається зле, я хочу зробити все, щоб він знову став здоровим і щасливим.

Сусідка казала, що бачила дивне світло вночі біля річки. Можливо, це був хтось із давніх духів.