Анатолій Дімаров "Для чого людині серце?"

Вони були агресивними та ворожими.

Вони не мали сердець і не знали жодних почуттів.

Вони були безсмертними , поки не зустріли людину.

Вони вміли розмовляти лише з деревами.

Намагалися склеїти уламки, щоб повернути друга до життя.

Просто замінювали його на нового, не відчуваючи жалю.

Влаштовували довгі проводи та сумували тижнями.

Залишали ліс, шукаючи безпечне місце.

Бо воно потребувало постійного догляду та ліків.

Бо воно з часом мало перетворити чоловічка на камінь.

Бо воно занадто палке і змушує переживати чужий біль як свій власний.

Бо воно занадто заважке для дерев'яного чоловічка.

Він навчив всіх дерев'яних чоловічків співати пісень.

Усі інші чоловічки захотіли мати такі самі серця.

Він став чужим серед своїх, бо вони не розуміли його сліз та радості.

Його обрали вождем племені за мудрість.

Серце байдужої людини(холодне) .

Серце великого полководця.

Серце закоханого юнака.

Золоте серце скупої людини.

Воно було зроблене з найміцнішого дуба.

Воно дозволяло ніколи не втомлюватися.

Воно було найбільше за розміром.

Воно яскраво палало і випромінювало світло.

Він перестав помічати дерева навколо.

Ліс здався йому ще темнішим і страшнішим.

Він почав бачити красу лісу і відчувати спів пташок.

Йому захотілося знищити весь ліс.

Чоловічки спускалися з гірки на санчатах.

Чоловічки побачили сонного хлопчика під деревом.

Чоловічки збирали шишки з ялин.

Білки влаштували зимові розваги.

Почав весело сміятися.

Його серце спалахнуло яскравим вогнем,зігріваючи хлопчика.

Повернувся й втік в ліс.

Закидав хлопчика сніжками.

Зустріч у лісі з мисливцями.

Зустріч у лісі з дівчинкою, що заблукала.

Побачив величезного літака.

Зустрів у лісі гномів.

Тому, що в лісі їй було страшно.

Тому, що в світі є ще поля, моря, гори, океани, міста і села.

Тому, що хотіла додому.

Тому, що за неї хвилювалася мама.

Це те, без чого людина не може жити.

Це орган живого організму.

Це найкращий товариш.

Це красивий предмет.