АНДЖЕЛА НАНЕТТІ. "МІЙ ДІДУСЬ БУВ ЧЕРЕШНЕЮ". ОБРАЗ ДІДУСЯ ОТТАВІАНО

 дідусь був найгарнішим хлопцем у селі

високий і стрункий, з розкуйовдженим від вітру волоссям – тим, яке в нього ще залишалося, – і завжди зі стеблинкою польової трави в зубах

Щодня дідусь казав Тоніно одне і те ж: "То що сьогодні робимо, юначе? Йдемо до школи чи ні?" або "О, ти вже прийшов зі школи! Молодець!"

дідусь дуже схуд, а руки в нього тремтіли. Він став білий — як кімната, медсестра і вся лікарня 

городництво, вони вирощували і продавали різну городину

скотарство давало значні прибутки

мисливство, в дідусевому роду всі любили полювання

садівництво приносило їм великі доходи

це був день народження бабусі

до річниці їхнього з бабусею весілля

у день народження донечки

коли народився онук

“Щасливий”

“Радісний”

“Коханій”

“Вітаю!”

велосипед

легковик

пікап - можливо, старший за нього

мотоцикл із коляскою, щоб возити городину

сам-один

ніс на руках онука

дідусь поніс за труною гуску, а другою рукою тримав руку онука

тримав у руках розквітлі гілочки черешні

викорчував сад

занедбав город

спалив будинок

порізав світлини з сімейного альбому на дрібні клаптики

відпустити Тоніно до нього в село на пару тижнів, адже це був останній рік "свободи": наступного року хлопчик мав йти у школу. 

допомогти йому поратися на городі, бо самому вже несила

частіше його навідувати, адже йому самотньо

забрати його жити до них

бо дідусь категорично відмовився віддавати онука

мама не поспішала забирати сина, бо їй хотілося мати більше вільного часу

тато повернувся з відрядження зі зламаною ногою, і мама доглядала його.

бо хлопчик ніяк не хотів повертатися додому

садити дерева

годувати курей і гусей

лазити по дереву: треба уявити, що ти птах або кіт, дерево — твій дім, треба бути спокійним, чутися як дома.

слухати, як дихають дерева

вівсянку зі свіжими фруктами та фреш

сабайон з яйцями, цукром і краплею вина

морозиво

вареники з черешнями та смузі

приїзд онука в село на декілька днів

нова машина

новий велосипед

новий акордеон

коли до них прийшли аніматори

коли урок проводили поліцейські

коли у школі був ярмарок

коли у класі Тоніно з'явився дідусь Оттавіано у костюмі святого Миколая 

він почувався дуже самотнім і сумував за бабусею

хвилювався, що йому дедалі важче працювати на городі

він був старенький і боявся померти

у нього забирають землю, бо біля його городу мають робити дорогу. 

Тоніно одягнув костюм Супермена

заграв акордеон, на кухню зайшов дідусь у смішному циліндрі і зі штучним носом із парою чорних окулярів

вони пекли млинці

ходили в гості до сусіда

потрібна була операція на серці

впав із черешні і зламав руку

заробив собі бронхопневмонію, бо цілісіньку ніч палив вогонь під черешнею, щоб через мороз не пообсипалися бруньки

у дідуся була виразка шлунка

дідусь сидів в парку на гілляці дерева, яке було рясно вкрите рожевим цвітом, і тримав на руках Альфонсину

він говорив, що сидить на свій черешні Фелічії, а під деревом стоять люди з муніципалітету, які хочуть зрізати дерево

він сказав, що не злізе, поки люди з муніципалітету не підпишуть папір, що не заберуть землю і не зріжуть черешню

дідусь встав і легенько погладив Тоніно по голові. А потім сказав, що вони з Альфонсиною прийдуть по нього до школи. 

коротко пострижену маму, яка в доброму гуморі готує сабайон

Альфонсину з її чоловіком Оресте, які полюбили одне одного, як дідусь з бабусею

Еміліо, який обробляє дідусів город

черешню

дідусь перетворився на пір'їну, яка полетіла до бабці Теодолінди

доки тебе хтось любить, померти неможливо

дідусь не помер, він помандрував на небо без літака - туди, де нема місця ні гусям, ні дітям

душа дідуся тепер поєдналася з черешнею

по пір'їні з Альфонсини і Оресте

по малюнку

по листочку з черешні

по фотографії

він побачив одну бруньку, вже трохи набубнявілу, і пригадав, як дідусь цілу ніч палив вогонь, щоб дерево не змерзло, а сам захворів

він пригадав, як дідусь прикрасив Фелічію ліхтариками і білими стрічками. Коли ліхтарики загорялися, Фелічію неначе осипав білий цвіт — як навесні, а на її найвищій гілці світилися слова "Щасливого Різдва!"

Тоніно пригадав, як дідусь його запитав, чим, на думку онука, він би став після смерті, і як Тоніно, не вагаючись ні секунди, відповів: "Черешнею".

він пригадав, як дідусь сидів на дереві в парку і стверджував, що то його черешня, яку він не дозволить нікому зрізати

дідусь, з яким вони гойдалися на гілках, а черешня цвіла і сміялася

бабця Теодолінда, дуже весела, вона посміхалася і казала дідусеві, що витягне йому скалку з серця. Дідусь теж був дуже веселий і просив бабцю поквапитися

вони з дідусем на черешні: гойдаються на гілках, немов ті гімнасти на трапеції в цирку. Дідусь висить вниз головою на найвищій гілляці, а Тоніно тримається за його руки. Раптом дідусь підкинув його вгору, до неба, і Тоніно полетів, ніби птах.

дідусь гойдався на найвищій гілці черешні і кликав Тоніно. Хлопчик підстрибнув і полетів. Бабця Теодолінда просила залишити черешні на варення. Дідусь витягав черешні і підкидав, а Тоніно ловив їх. Дідусь зменшувався, а потім зник зі словами: "Я тут, Тоніно, тут, з тобою". 

стосунки між трьома поколіннями, здатність до взаєморозуміння, співпереживання та взаємодопомоги

взаємини між містянами та селянами

любов до природи і власну відповідальність за неї

про перші зустрічі зі смертю і вміння її приймати

це італійська письменниця, авторка книжок для дітей та підлітків

навчалася в Болонському університеті за спеціальністю "Середньовічна історія"

викладала італійську мову в молодшій та середній школі

ілюстраторка, що прославилася завдяки незграбним бегемотикам, які народилися як весела карикатура на братика Ларса