Аніта Майданюк "Жадана ручка"

Оксана Радушинська

Аніта Майданюк

Всеволод Нестайко

 Марійка і Наталка

Наталка та Оленка

Оленка і Софійка

 З 1 класу.

Тільки подружилися.

 З дитячого садочку.

у гарному

у веселому

у піднесеному

 В неї був день народження.

В неї була нова ручка.

Жадала зустрічі з подругою.

Вона світилася в темряві і залишала на папері яскраві блискітки.

Вона писала кількома кольорами і залишала на папері яскраві блискітки.

З неї можна було пускати мильні бульбашки і ставити печатки.

Радісно вигукнула: "Я дуже рада, що в тебе така ручка!"

Вона стиха промовила: "От би мені таку!"

Промовила: "Даси й мені пописати ручкою?"

Поклала ручку на парту.

Поклала ручку в пенал і вибігла з класу.

Поклала ручку в пенал і вийшла з класу.

Достала з пеналу і викинула її на смітник.

Вихопила ручку з пенала і сховала собі в кишеню.

Підклала ручку у портфель іншій дівчинці.

Поскаржилася вчительці та подзвонила батькам.

Дівчинка підняла тривогу, зазирнула під парту, перевернула і потрусила пенал.

Зі сльозами на очах почала шукати ручку.

Оленка сама її повернула.

Наталка сама її знайшла.

Випала з кишені Оленки на підлогу.

Удала, що нічого не сталося.

Посварилася з Оленкою.

Осудливо глянула на Оленку.

Навіщо я це зробила? А раптом про це ще хтось узнає?

Та й ладно! Нову подружку знайду!

Що ж тепер буде? Невже це кінець нашій дружбі?

 Не брати без дозволу чужого.

Не приносити нових речей до школи.

Цінувати дружбу.

Якщо винен, просити відразу пробачення.